З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Івано-Франківський академічний обласний театр ляльок ім. Марійки Підгірянки
Івано-Франківський академічний обласний театр ляльок ім. Марійки Підгірянки
Івано-Франківський академічний обласний театр ляльок ім. Марійки Підгірянки
Івано-Франківський академічний обласний театр ляльок ім. Марійки Підгірянки
Івано-Франківський академічний обласний театр ляльок ім. Марійки Підгірянки

Івано-Франківський академічний обласний театр ляльок ім. Марійки Підгірянки

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
6.0
6.0
6.0
6.0

Дата народження театру — 6 березня 1945 року. В обласній газеті було надруковано оголошення: «Станіславське обласне відділення у справах мистецтв, Станіславська обласна філармонія оголошують набір в обласний ляльковий театр акторів-чоловіків та жінок-акторок. Адреса контори філармонії: вул. Червоноармійська, 1. Прийняті на роботу забезпечуються квартирами, столовою».

Наприкінці квітня відбулась перша прем'єра вистави за п‘єсою Н. Гернет «Гусеня» у приміщенні тодішнього музично-драматичного театру ім. І. Франка.

Театр очолила режисер Т. Нікітіна. Разом з нею театр зводили на ноги художник О. Дикий, актори К. Коцинська, Т. Платхіна, Л. Дмитрієва, Д. Дубей, М. Глибчук, В. Антонов, О. Олійников, М. Басалига.

Олександр Дикий працював у театрі з часу заснування і до 1967 року. Він отримав професійну освіту в Краківській академії мистецтв. Виконав художнє оформлення та ляльки до вистав «Гусеня» за п'єсою Н. Гернет (1945), «Маєчка-хазяєчка» Д. Суптеля (1947), «Біда від ніжного серця» (вистава для дорослих) І. Сологуба (1957), «Казки Дідуся Панаса» К. Коцинської, К.Черняка (1959) та багато інших. Зроблені ним ляльки (декілька з них збереглися і знаходяться у музеї театру) мали значний вплив на мистецький рівень наступних поколінь театральних художників С. Клємента, М. Боярського, Л. Рубановську, В. Маяцького, В. Свєчнікова, В. Бойчука, М. Данька.

Початок діяльності був нелегким: бракувало досвіду, актори лише починали опановувати складну майстерність водіння ляльок, примітивними були конструкції ляльок. Свого приміщення театр не мав. Спочатку працювали в Палаці піонерів (сьогодні Центр дитячої творчості), а з 1949 до 1954 року — у теперішньому Народному домі. Вистави показували у дні, коли була вільна сцена, в основному ж працювали на виїздах в районах та селах області.

У 1954 — 1956 роках театр мав одну кімнату в будинку, де тепер Народний дім «Просвіта».

З 1954-го до 1971-го директором театру був Ю. Панфілов. Тоді театр став показувати більше вистав безпосередньо у школах, дитячих садках, побував на гастролях майже в усіх областях України, відвідав Білорусь, Молдову.

У 1956 — 1957 рр., театр працював у Народному домі «Княгинин».

З 1971 р. на посаді директора театру — Зіновій Ілліч Борецький. У 70-х роках театр знаходився в одноповерховій хатинці без сцени, де була одна кімнатка для репетицій і кілька майстерень на теперішній вул. С. Бандери.

24 квітня 1981 р. відбулося урочисте відкриття стаціонарного приміщення театру по вул. Незалежності, 10-а.

На хвилі державного суверенітету 27 лютого 1991 року Постановою Ради Міністрів Української РСР № 47 театру присвоєно ім'я Марійки Підгірянки (до цього театр був імені Павлика Морозова). Та через 2 роки колективу довелось розпрощатися з чудовим приміщенням, де були більш-менш належні умови для роботи: сцена, майстерні, фоє та кімната природи для зустрічі маленьких глядачів, — будівля завалилася. У результаті театр опинився у ролі «приймака» Народного дому № 1.

Негаразди не завадили зберегти творчий рівень театру, який відзначають театральні критики і громадськість. У квітні 2001 р. за заслуги в естетичному вихованні підростаючого покоління, багаторічну сумлінну працю директору обласного театру ляльок 3. Борецькому присвоєно почесне звання заслуженого працівника культури України.

Після відселення з Народного дому № 1 в розпал репетицій до Різдвяних свят ляльковики знову під чужим дахом — завдяки отцеві-митрату Миколі Сімкайлу, який надав приміщення Катехитичного центру для показу вистав. 1999 року вони поселилися у колишньому приміщенні міської прокуратури. Після проведення довготривалого капітального ремонту і реконструкції зали та виробничих приміщень 1 червня 2005 відбулося урочисте відкриття театру, приурочене 60-річчю від дня заснування.

Івано-Франківський театр ляльок – єдиний від України, на правах партнера взяв участь в проекті «Літаючий фестиваль» на тему «Дитина і родина  в сучасній Європі» Програми Євросоюзу «Культура 2007-2013». Виконуючи умови проекту Програми ЄС на спільну тематику «Дитина і родина в сучасній Європі», театр підготував виставу «Людвіг + Тутта» за казкою Яна-Олофа Екхольма і представив її на європейських сценах: у Нітрі (Словаччина), Каунасі (Литва), Остраві (Чехія) та Івано-Франківську.
На сьогоднішній день більша частина творчого складу театру є членами Національної спілки театральних діячів України .

 

Зараз у репертуарі 55 вистав

В житті людини нічого не проходить безслідно. Все має свою ціну: радість, горе, щастя і навіть… жарт. Одного літнього вечора, купаючись в морі з подругами, Егле жартома погодилася на пропозицію Вужа стати його дружиною. Вуж виявився царем Балтики, струнким і вродливим юнаком Жільвінасом. Стала Егле Королевою моря . Зажили вони з чоловіком у щасті й любові. Та підступна заздрість братів Егле погубила коханого Жільвінаса і принесла горе їй і її дітям … У виставі відтінки змісту відтворено різними засобами – грою, словом, музикою, пластикою акторів і ляльок.

Маленьке хитре Лисеня вирішило обдурити лісових звіряток – Зайченя та Ведмедика. Але сам потрапив у свою ж пастку… Вистава вчить дітей довіряти один одному, не обманювати і, найважливіше, – мати вірних, справжніх  друзів.

У фантастичній картині світу «Цахеса» нагромаджуються різні смислові нашарування: цей світ перетворюється,  деформується,  його функціонування стає абсурдним. Подібна абсурдність виявляє справжню суть людей та взаємин між ними, яка прихована за масками, ролями, уявленнями. Цахес – потвора, від захвату перед якою всі божеволіють. Його огидна поведінка  підкреслює зовнішню і внутрішню потворність.  Цахес створює навколо себе світ,  у якому все відбувається навпаки:  його огидні дії приписуються людям,  чиїми досягненнями він користується.  Підміну помічає тільки Бальтазар,  але він не розуміє,  що відбувається з людьми. Його здоровий глузд виявляється безсилим проти колективного запаморочення. Чари Феї,  які отримав Цахес,  виявили аморфність суспільної свідомості,  не здатної опиратися духовному насильству, не здатної навіть його помітити. Люди бездумно вихваляють Цахеса, а він так само бездумно користується дією чарів. Деформація у свідомості всього суспільства є настільки глобальною,  що майже ніхто навіть не здогадується про їх існування,  оскільки нічий погляд,  за винятком Бальтазарового,  не проникає за межі видимого чи того,  що таким здається. У виставі чітко виражено парадоксальну закономірність:  волю людей підкорили,  а вони від цього не страждають, бо не усвідомлюють своєї духовної несвободи.

«Усе про жінок» – велика таємниця, яку розгадати просто нікому не вдалося. Хіба тільки жінкам. Драматург Миро Гавран спробував дещо натякнути нам про це, а Роман Братковський – втілити на сцені. Є думки, що вистава для жіночої аудиторії. І так, і ні.., – на особистісний прийом. П’ять історій про жінок… різних, в одній виставі. Сентиментальні, драматичні і трохи кумедні ситуації дозволять краще пізнати загадковий внутрішній світ жінки, якій 3, 30, 42, 60 і 92 роки. Жінок, як, зрештою, чоловіків об’єднує… Але про це у виставі. Три акторки франківського театру ляльок Ірина Вихованець, Олена Семенькова та Катерина Тисяк розіграють п’ять новел, «одягнуть» п’ять характерів і будуть грати запропоноване життя своїх героїнь. Будьте уважні: вистава для дорослих (16+), драматург запропонував трішки ненормативної лексики. Пошкодуйте дітей. Емоції, настрій – гарантовані! Буде про що поговорити.

Герої вистави – братик Андрійко і його сестрички Іванка та Марійка … Теплий, літній і, головне,  грибний дощик спонукав їх вирушити з дитсадочка в цікаву мандрівку. Пригода, яка трапилася з дітьми перевірила на міцність їхню дружбу. Цього разу, з допомогою Козлика, вони перемогли – всі разом прогнали невихованого Вовчика.

Мати-Земля не прощає поганого до неї відношення і може жорстоко помститися людям. У виставі «Пластикові Монстри» троє скаутів виконують важливе завдання загону – оцінюють екологічний стан і перевіряють чистоту лісу… У цей час на землю вторглися прибульці з планети Пластикової пляшки. Вони вирішили підкорити Зелену Планету і перетворити її на всесвітнє звалище пластикових відходів. Та зробити це їм не вдається…

У кожного створіння своя дорога до Бога… Казка-притча повідує про нелегкий шлях маленького Віслючка до Вифлеєму. І саме він допомагає Діві Марії та Святому немовляткові, на якого чекав увесь світ. Інтерпретація біблійної притчі має глибокий замисел: вчить дітей визначали для себе життєві пріоритети, а дорослих замислитися над сенсом життя і прагненнями впевнено йти до своєї мрії.

Колись був у Києві Князь і був коло Києва Змій, якому щороку посилали данину: давали або молодого парубка, або дівчину. Ото прийшла черга вже й дочки самого Князя… Вистава вирізняється від традиційних лялькових.Актори працюють у живому плані (ритуал, танець, пластика), а лялька виступає як символ, знак.

У грудневу ніч таємну Миколай на землю йде… Мандрує небесний опікун світом, несе свої гостинці для всіх: чемних і не слухняних діток. Діткам, які гарно поводили себе впродовж року, він підкладає під подушку подарунки та солодощі, а хто не дуже добре – різочку. …Капризна та примхлива дівчинка Маруся отримала те, що заслужила – повну скриню різочок. Та на допомогу своїй вередливій сестричці приходить привітна й сердечна Ганнуся.

Жив-був Пес. Охороняв пташиного двора, ночами погавкував, іноді трішки завивав, коли нудно ставало – от і догавкався… Вигнали кури-індики-гуси його із двору. А тут і Лисичка, хитра-прехитра, прикинулася пташкою, та й заманила необачних курчаток у торубу, а з ними й гайда до лісу. А там… Сказати моторошно, не те що побачити.

Афіша
На жаль театр не має майбутніх подій
preloader
Відгуки глядачів
Про виставу

Відгуків немає
preloader