Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Творче об’єднання «ВІТРЯК»
Одного разу зібралася певна група людей зі своїми ідеями, і створили вони творче об’єднання «ВІТРЯК».
Це режисери, які вже здобули освіту або ще тільки навчаються ремеслу. Об’єднує усіх майстерня Василя Вітра та Віталія Савчука. Саме тут вони виховувалися, творчо і не тільки.
Чому ВІТРЯК? «Вітряк» виробляє шалену енергію, з якою поділиться і з ВАМИ, глядачами!
Вони почали свій шлях з вистави «Безталанна. Нездійсненне». Саме вона тримала всіх гуртом і дала поштовх до нових проектів. Нові проекти – це різні постановки на сцені, а також окреме місце відведено для екранних робіт.
«ВІТРЯК» – для збудження емоцій і думок. Для того, щоб розігріти температуру тіла до сорока, а потім спромогтися лягти у холодний сніг.
«Любові прагнуть всі! Навіть Божий син! Навіть,коли готовий загинути за весь народ! Жити хочеться заради Любові!» НОВА ПОСТАНОВКА створена за драматичною поемою Лесі Українки «ОДЕРЖИМА». Історія двохтисячної давнини, що примушує затамувати подих і сьогодні. На сцені будуть грати НЕ АКТОРИ, а РЕЖИСЕРИ кіно!
«Безталанна. Нездійсненне» – це вистава, що показує класику по-новому. У цьому видовищі головною є історія, яка усім близька. Історія про кохання, зраду, ревнощі, запальні вчинки і не менш шалену енергію. У виставі є танці, пластичні етюди, поцілунки, бійки. Замість акторів на сцені – режисери. Замість шароварів і вишитих сорочок – стильні сучасні костюми. Крупні плани, різка постійна зміна енергетики і в'язке інтимне повітря навколо – те, заради чого варто побачити дану постановку.
Закінчив Київський інститут театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого у 1972 році за фахом «актор драми», майстерня Михайла Верхацького.
У 1972-1975 рр. працював актором у Житомирському обласному українськраїнському музично-драматичному театрі імені Івана Кочерги, Волинському обласному академічному музично-драматичному театрі імені Тараса Шевченка та на Кіностудії імені О. Довженка.
У 1976–1981 роках навчався у Київський інститут театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого за спеціальністю кінорежисура в майстерні Віктора Кісіна.
У 1981-1982 роки працював режисером у відділі по виробництву відеофільмів при Держтелерадіо УРСР. Був одним із перших режисерів у СРСР, котрі почали знімати ігрові фільми на відео, а саме кінострічку «У лузі на старому дивані» за новелою Є. Гуцала.
Працював режисером та режисером-постановником на Українській студії телевізійних фільмів «Укртелефільм» з 1982 по 1993 роки.
В 1994-го заснував і очолив студію «ВІАТЕЛ», на якій було створено близько 120 фільмів.
З 1996 року працює викладачем та художнім керівником курсу телережисерів на кафедрі режисури телебачення КНУТКТ імені Івана Карпенка-Карого.
З 2010 року – завідувач кафедри режисури телебачення Київського інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого.
З 2013 року – заступник Голови Комітету з Державної премії України імені Олександра Довженка. Член експертної комісії з питань Кінематографії Державного агентства України з питань кіно.
Зняв понад 80 ігрових, документальних і музичних фільмів. Автор та ведучий телециклу «Василь Вітер. Ретроспектива» на телеканалі «Культура».
