Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Затишок.
Будівля театру зберігає в собі пам'ять про бурхливі історичні події (збудована у 1907 році). Вона встигла побувати хірургічною клінікою, штаб-квартирою Народного Руху, прихистком активістів Революції Гідності… Проте саме Малий театр виявився її істинним призначенням.
Камерність.
В залі всього 50 місць і кожен глядач наче в першому ряду. Почуття, емоції, думки, сенси передаються очі в очі. Тут неможливо фальшивити – ні акторам, ні глядачам!
Втім, театр не обмежується лише залою, а пронизує мистецтвом всю будівлю. В нагоді стає просторе фойє модернового стилю, унікальна тераса (пити каву тут і робити селфі – надзвичайне задоволення!).
Різноманіття.
Репертуар Малого – мозаїка жанрів та напрямків сучасного театру. Поезія і проза, любов і стрілянина, класика і постмодернізм, казка і реальність, шалена напруга і абсолютний релакс. Кожна вистава – окремий світ, окремий настрій, окрема естетика.
Мультикультурність.
Малий намагається інтегрувати театр в загальнокультурний контекст міста та навпаки театралізувати інші види мистецтва. Окрім драматичного театру, Малий – це літературні читання, вечори музики, стенд-ап виступи, виставки образотворчого мистецтва, освітні лекції, майстер-класи, розважально-пізнавальні інтерв'ю-шоу.
Відкритість.
Театр завжди в пошуках нового. Прагне збагатити мову українського театру та відкрити нові імена. Малий театр співпрацює з різними творчими митцями. Щосезону тут відбуваються режисерські та акторські дебюти в рамках програми «Крок за кроком». А закриваючи кожен сезон, проводиться «Пітчинг ідей», де будь-хто може запропонувати свою творчу ідею. Проект-переможець глядацького голосування буде обов'язково втілений з командою Малого.
Мало хто знає, але цієї весни Малому театру виповнилося 30 років. У 1989 році театр заснувала актриса і театрознавець Валентина Кімберська, яка і керувала ним до кінця 2017-го, коли за результатами конкурсу посаду директора обійняв режисер Дмитро Весельський.
Дмитро Весельский очолив Малий театр у 23 роки і став наймолодшим керівником театру в Києві.
Малий театр – лауреат премії «Київська Пектораль» 2018 та 2019 у номінаціях акторський та режисерський дебют (вистави «Валентинів день» та «Холодна м’ята»).
Малий театр знаходиться в старовинній будівлі на вулиці Олеся Гончара 33. Саме тут працювали респектабельні клініки лікарів Качковського та Маковського, де в 1911 році опинився Петро Столипін після поранення в оперному театрі. Тут знімали окремі сцени фільму «Дід лівого крайнього» (1973) режисера Леоніда Осики з Миколою Яковченком у головній ролі.
В залі Малого театру лише 42 крісла, тому кожен глядач ніби в першому ряду і максимально занурюється у сценічну дію.
Малий театр пишається унікальною терасою зі скульптурою лева (автор Федір Соколов, 1907), де в теплі пори року показують вистави та проводять різноманітні заходи.
Щоліта Малий театр закриває сезон «Пітчингом ідей». Одну з ідей команда театру втілює в наступному сезоні (так в репертуарі з’явилися вистави «Poetica» і «Точка зору»).
Майданчик театру: Україна Київ вул. О. Гончара, 33 Поряд з м. Золоті ворота
«Force play» – напружена та стресова гра, яка щомиті може закінчитися фатально. А поки вона триває, відчуйте екстремальні реалії та прилив адреналіну на висоті в декораціях міста. Оголивши свою нервову систему, розділіть з нами тонкі відчуття страху, саспенсу і провокації. Малий театр не просто пропонує замислитися над складними запитаннями, які хоча б один раз з'являлися у кожного в голові: «…Що робити коли вирішив вчинити самогубство?» «…Чи насправді ти хотів опинитися сам на сам зі смертю?» А й нарешті знайти відповідь.
«Місце для дракона» – вистава для сімейного перегляду! Колись-то давно, мабуть, ще й батьків і дідів наших не було на світі, жив собі Дракон. Та не простий Дракон, а особливий. А дізнатися про всі його особливості запрошуємо дітей на виставі «Місце для дракона». Адже тут їх чекає справжня казкова історія не лише про дракона, а й відважних героїв та прекрасну принцесу, доньку князя Люботинського… І це ще далеко не все. Цей твір входить до шкільної програми, і в сучасній інтерпретації його легше засвоїти. Дізнатися про етап самоідентифікації, вибір свого місця у соціумі, визначити що краще – любов чи ненависть… Вирішити і знайти відповіді на вічні запитання завжди краще у театрі. Не дивлячись на те, що вистава «Місце для дракона» – це чарівна казка для дітей, батьки зможуть насолодитися і відчути тут абсолютно свою історію. Придивіться уважніше: поряд із нами насправді живуть дивні дракони, підступні князі, благородні й не дуже лицарі та нещасні князівни.
Поруч із смутком завжди знайдеться місце для посмішки, десь близько плачу завжди чекає сміх. Маленьке людське щастя та маленька особиста трагедія тісно переплітаються, створюючи коловорот почуттів, який ми і називаємо життям. «Холодна м’ята» – проста душевна розмова про прості, але такі важливі для кожного речі: стосунки між людьми, пошуки самих себе, кохання, дружбу, невиразний смуток та великі радощі… Життя героїв оповідань Григора Тютюнника плине від однієї крайності до іншої, а ми можемо на мить ніби зазирнути у вікно – побачити людину в її сакральний момент переосмислення самої себе – і піти далі, відчуваючи той присмак співпричетності. Вистава, жанр якої вкладається в формулу «чуттєві оповідання», – обрамлена в стильну та витончену театральну форму ностальгії за нами самими, відвертими, щасливими та нещасними однієї вхопленої миті.
«Я отвираю очі так широко… так широко, товариші мої дорогі, в надії, що хоч мрію… що хоч крапельку… що хоч… хоч ет! що хоч миготіння проміннячка святого сонця побачу – і ні». – Ольга Кобилянська Серед нас живуть люди, які не мають змоги побачити світ, вони можуть лише відчути його на дотик, на смак, відчути його звуки, але не побачити… І ми маємо усвідомлювати, що ці люди щодня потребують нашої терпимості та розуміння. Навіть якщо ти нічого не бачиш – ні сонця, ні неба, ти все одно залишаєшся світлим душею… Адже темрява ховається не в очах, темрява ховається у душі! Вистава «Точка зору» відбуватиметься у повній темряві та розкриватиме відчуття того, що інакше не можна побачити. Кожен має свою точку зору!
Перфоманс-колаж «Невтишимі». Незвичайна подорож у машині часу від 60-х років 20 століття до сьогодні. Від Стуса до Жадана, від Костенко до Малковича. Це не просто можливість за півтори години пропустити крізь себе життя і творчість українських поетів-шістдесятників, а повне занурення в епоху, коли слово «українець» зазвучало по-новому. Спільно з «Музеєм шістдесятництва» ми проведемо вас крізь час та простір, підглянемо за народженням думки корифеїв, відчуємо биття їхніх сердець в наших з вами грудях, усвідомимо вагу національної гідності в сьогоденні. Бо саме вони дали Україні голос, який не стихає й досі, який не затихне ніколи.
Не класичний погляд на класичну історію. Портрет Доріана – це портрет кожного, хто відчував в собі боротьбу між природнім інстинктом та прийнятною в суспільстві поведінкою. В нашому випадку цей портрет написаний фарбами музики та руху. Не чекайте побачити денді вікторіанської епохи. Дія вистави перенесена в антиутопічний футуристичний світ, де споконвічний конфлікт природи та культури загострений до межі. Не чекайте послідовного сюжету, знайомого ще зі школи. Історія вистави розгортається в двох пластах – реальному та трансцендентному, зовнішньому та внутрішньому. Не чекайте. Будьте тут і зараз. Дозвольте собі спілкуватися зі світом без упереджень. Можливо, в цьому і ховається відповідь, яку шукають герої вистави.
Кажуть, що від любові до ненависті – один крок, і навпаки. Але в житті все буває набагато складніше, й любов з ненавистю розділяють один постріл, який ніяк не може пролунати, ціле життя, яке промайнуло повз, довга заплутана історія пристрастей, зрад та розчарувань. Героїні вистави «Валентинів день» – дві самотні жінки, які одночасно люблять та ненавидять одна одну. В них – спільна історія, спільне велике кохання до одного чоловіка, спільна трагедія втрати його. Але між ними й ціла прірва, яку їм ще належить подолати.
Вистава за п'єсою Гарольда Пінтера «Коханець» – це багаторівнева, безперервна і жорстока гра, де є лише три персонажа і тільки двоє з них реальні. Жінка, чоловік, коханець дружини, який водночас і є її чоловіком. Жінка грає з чоловіком в «ідеальну родину», чоловік так само грає з дружиною, вона – з коханцем, коханець – із нею. Безперервний рух колом, в якому одні і ті самі дійові особи не можуть відрізнити дійсність від сну.
Надихнули мемуари Харукі Муракамі. Жива музика і найвідоміші у світі роздуми про Біг найвідомішого у світі японського літератора на терасі історчиної будівлі у центрі Києва. Свіжо, іронічно, зворушливо і мотивуюче! Обіцяємо вам справжню пробіжку, коли пульс 120 ударів на хвилину, в навушниках грають Бітли, а особисті проблеми, глобальні катастрофи, страх і бруд лишаються позаду…Коли ти сяєш як зірка, а на небі ні хмаринки, коли, окрім кросівок, нічого не потрібно і ти розумієш, що страждання – питання вибору. Як і насолода. Будете лише ви і ваш біг, ваш політ, ваша дорога. А найцікавіше, що ви не зрушите з місця. Вистава під відкритим небом!Вистава – нон-фікшн. Суміш драйву і філософії, дотепності і мудрості! Це не класична вистава, де є чіткий сюжет та структура, це набір спостережень, висновків, інсайтів Муракамі та молодих акторів Малого театру. Це занурення в потік свідомості, у внутрішній світ людини. Біг тут – метафора. Приєднуйтеся і ви точно дізнаєтеся більше про ультрамарафон, що зветься життям. у виставі звучать кавер-версії хітів The Beatles, The Rolling Stones, Creedence Clearwater Revival, Eric Clapton, Bob Dilan, Воплі Відоплясова та інших у виконанні акторів Малого театру.
Це шедевр серед українських народних казок, який крізь століття несе повчальну історію однієї дуже балакучої жіночки. Хвеська так активно чесала язика, що її власний чоловік втратив будь-яку надію зберегти хоч якусь родинну таємницю. А тут з’явився іще один привід берегти – чоловік знайшов скарб! І з цієї миті в усій красі розквітають гумор та дотепність, які притаманні нашому фольклору споконвіків. Багато хто знає, чим закінчиться ця смішнюща історія. Проте варто побачити, яким чудовим чином вирішено постановку в Малому театрі. До уваги маленьких глядачів та їх батьків режисер пропонує театр тіней, залучення дітлахів до дійства, спільне випікання смаколиків з подальшим їх поїданням та надзвичайно гарну і милу атмосферу.
Яким буде 33 сезон Малого театру?
Осучаснена версія вічної надії на краще – це вистава майже столітнього твору Куліша «Маклена Граса» від молодого режисера Дмитра Весельського. І ось це загадкове комбо і є доречною сучасною версією класичного театру.
У цій постановці не буде чорного та білого, навпаки буде шалена невизначеність. А в деякі моменти склалося враження, що образ «Доріана» буде переходити від одного актора до іншого, натякаючи, що всі ми трошки Доріан.
Народився в 1946 році.
Був актором антрепризи «Срібний острів».
З 1998 року – актор Київського міського театру ляльок.
У 2012 році закінчила КНУТКіТ ім. І.К. Карпенка-Карого, майстерня Ю.П. Висоцького. Того ж року почала активно зніматися в серіалах, першими ії проектами стали: «Жіночий лікар-2», «Сашка», «Гречанка» та ін.
У 2014 брала участь в освітньому театральному проекті «Семінар ігрового театру» під керівництвом режисера О. Ліпцина.
З 2017 – акторка Українського Малого драматичного театру в Києві. У складі команди вистави «Коханець» за п'єсою Г. Пінтера стала переможцем конкурсу-фестивалю «Taken the stage-2018».
Брала участь в акторських майстер-класах:
2017 – МК Ивани Чаббак (участь на сцені)
2018 – МК Британської Академії сценічного бою (рукопашний бій)
2018 – МК Британської Академії сценічного бою (ніж)
2019 – МК з роботи перед камерою від кастинг-директорів Джеремі Зіммерманна (Великобританія) і Магдалени Шварцбарт (Польща).
2019 – Перші українські професійні каскадерські курси від Stuntalot crew.
На сьогоднішній день фільмографія акторки містить понад 30 робіт, найвідомішими з яких є: «Сторожова застава», «Кріпосна», «Заборонений».
З 2018 року також працює як акторка дубляжу на студії «Le Doyen».
Брала участь у більш ніж двох картинах починаючи з 2005 року.
Перший фільм, у якому знялась акторка – «Міс Всесвіт».
Спочатку актор працював на заводі. Потім одного разу познайомився з чоловіком, який працював у театрі ляльок монтувальником і вирішив теж влаштуватися туди. До цього Юрію ніколи не доводилося бути в театрі, але йому так сподобалося, що він почав грати в театрі.
Потім потрапив до Театру юного глядача у Запоріжжі. Так і розпочалася його акторська кар'єра.
Народилася в 1995 році.
У Кременчуці Марія навчалася в 26-й школі, займалася народними танцями в ПК «Нафтохімік».
Зараз грає в «Театр GoDo», Українському малому драматичному театрі, театрі ім. Івана Франка, Малому театрі. Працює з 1+1 media, Filmstream та Паноптикумом.
У 2013 році отримав диплом Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенко-Карого, вчився в майстерні М. Резніковича.
Під час навчання у виші грав у студентськомцу театрі роль доктора Чейзюбл у спектаклі «Як важливо бути серйозним». Відразу ж вступив до трупи театру російської драми імені Лесі Українки. Найбільше відкрився талант актора у спектаклях «Шалена кров» та «Ігри на задньому дворі».
Першу роль в кіно Данііл Мірешкін отримав, ще будучи студентом, в 2012 році. Він зіграв другорядного персонажа в кримінальному серіалі «Порох і дріб». Потім він з'являвся в кадрах багатосерійних проектів «Особиста справа», «Все одно ти будеш моєю» (з Валерією Ходос і Аллою Мартинюк), «Останній яничар». У 2016 році він зіграв одразу в кількох серіалах. Найяскравішим у 2017 році експерти вважають головну роль у 4-х серійному фільмі Аліни Чеботарьової «Клянуся любити тебе вічно».
Дипломант 8-го міжнародного фестивалю жіночих монодрам «Марія» (Київ 2011р.)
Старший викладач кафедри специфічної мови в КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого.
У 2006 році вступила до факультету психології і провчилася там два роки. У 2008 році вступила до Київського національного університету ім.І.К.Карпенка-Карого, на курс до Олега Микитовича Шаварського.
По закінченню театрального університета, з 2013 року – актриса Київського Національного академічного Молодого театру.
У Фастові, де народився актор, з'явилася одного разу театр-студія «Дзвіночок», керівником якої була Заслужена артистка України Світлана Борисівна Волкова. Максим, закоханий у свою однокласниць і побачивши її у виставі, теж почав займатися у студії театру. Але так захопився цією сферою, що почав пропускати уроки школі, звичайній і музичній, аби не запізнитися на репетацію.
Потім актор вступив в університет Карпенка-Карого і після його закінчення у 2006 році залишився в Києві. Були антрепризи, театр драми і комедії, муніципальний театр «Київ» і ще багато чого не пов'язаного з професією. Крім того, працював на радіо і займався дубляжем. Але потім перейшов працювати до театру Саксаганського у Білій Церкві. Зараз Максим Цедзінський є актором у Малому театрі.
З квітня 2009 року грала в Одеському академіческоом українському театрі ім. В. Василька.
У 2011-2013 році – актриса Київського Молодого театру.
З 2014 року – актриса Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра.