Український малий драматичний театр
Затишок.
Будівля театру зберігає в собі пам'ять про бурхливі історичні події (збудована у 1907 році). Вона встигла побувати хірургічною клінікою, штаб-квартирою Народного Руху, прихистком активістів Революції Гідності… Проте саме Малий театр виявився її істинним призначенням.
Камерність.
В залі всього 50 місць і кожен глядач наче в першому ряду. Почуття, емоції, думки, сенси передаються очі в очі. Тут неможливо фальшивити – ні акторам, ні глядачам!
Втім, театр не обмежується лише залою, а пронизує мистецтвом всю будівлю. В нагоді стає просторе фойє модернового стилю, унікальна тераса (пити каву тут і робити селфі – надзвичайне задоволення!).
Різноманіття.
Репертуар Малого – мозаїка жанрів та напрямків сучасного театру. Поезія і проза, любов і стрілянина, класика і постмодернізм, казка і реальність, шалена напруга і абсолютний релакс. Кожна вистава – окремий світ, окремий настрій, окрема естетика.
Мультикультурність.
Малий намагається інтегрувати театр в загальнокультурний контекст міста та навпаки театралізувати інші види мистецтва. Окрім драматичного театру, Малий – це літературні читання, вечори музики, стенд-ап виступи, виставки образотворчого мистецтва, освітні лекції, майстер-класи, розважально-пізнавальні інтерв'ю-шоу.
Відкритість.
Театр завжди в пошуках нового. Прагне збагатити мову українського театру та відкрити нові імена. Малий театр співпрацює з різними творчими митцями. Щосезону тут відбуваються режисерські та акторські дебюти в рамках програми «Крок за кроком». А закриваючи кожен сезон, проводиться «Пітчинг ідей», де будь-хто може запропонувати свою творчу ідею. Проект-переможець глядацького голосування буде обов'язково втілений з командою Малого.
Мало хто знає, але цієї весни Малому театру виповнилося 30 років. У 1989 році театр заснувала актриса і театрознавець Валентина Кімберська, яка і керувала ним до кінця 2017-го, коли за результатами конкурсу посаду директора обійняв режисер Дмитро Весельський.
Дмитрий Весельский очолив Малий театр у 23 роки і став наймолодшим керівником театру в Києві.
Малий театр – лауреат премії «Київська Пектораль» 2018 та 2019 у номінаціях акторський та режисерський дебют (вистави «Валентинів день» та «Холодна м’ята»).
Малий театр знаходиться в старовинній будівлі на вулиці Олеся Гончара 33. Саме тут працювали респектабельні клініки лікарів Качковського та Маковського, де в 1911 році опинився Петро Столипін після поранення в оперному театрі. Тут знімали окремі сцени фільму «Дід лівого крайнього» (1973) режисера Леоніда Осики з Миколою Яковченком у головній ролі.
В залі Малого театру лише 42 крісла, тому кожен глядач ніби в першому ряду і максимально занурюється у сценічну дію.
Малий театр пишається унікальною терасою зі скульптурою лева (автор Федір Соколов, 1907), де в теплі пори року показують вистави та проводять різноманітні заходи.
Щоліта Малий театр закриває сезон «Пітчингом ідей». Одну з ідей команда театру втілює в наступному сезоні (так в репертуарі з’явилися вистави «Poetica» і «Точка зору»).
Майданчик театру: Україна Київ вул. О. Гончара, 33 Поряд з м. Золоті ворота
Народився в 1946 році.
Був актором антрепризи «Срібний острів».
З 1998 року – актор Київського міського театру ляльок.
Займалася на театральному відділенні Київської дитячої школи мистецтв №8.
Закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. Карпенко-Карого.
Викладає акторську майстерність в Школі мистецтв "Open Art Studio".
Брала участь у більш ніж двох картинах починаючи з 2005 року.
Перший фільм, у якому знялась акторка – «Міс Всесвіт».
Спочатку актор працював на заводі. Потім одного разу познайомився з чоловіком, який працював у театрі ляльок монтувальником і вирішив теж влаштуватися туди. До цього Юрію ніколи не доводилося бути в театрі, але йому так сподобалося, що він почав грати в театрі.
Потім потрапив до Театру юного глядача у Запоріжжі. Так і розпочалася його акторська кар'єра.
Народилася в 1995 році.
У Кременчуці Марія навчалася в 26-й школі, займалася народними танцями в ПК «Нафтохімік».
Зараз грає в «Театр GoDo», Українському малому драматичному театрі, театрі ім. Івана Франка, Малому театрі. Працює з 1+1 media, Filmstream та Паноптикумом.
У 2013 році отримав диплом Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенко-Карого, вчився в майстерні М. Резніковича.
Під час навчання у виші грав у студентськомцу театрі роль доктора Чейзюбл у спектаклі «Як важливо бути серйозним». Відразу ж вступив до трупи театру російської драми імені Лесі Українки. Найбільше відкрився талант актора у спектаклях «Шалена кров» та «Ігри на задньому дворі».
Першу роль в кіно Данііл Мірешкін отримав, ще будучи студентом, в 2012 році. Він зіграв другорядного персонажа в кримінальному серіалі «Порох і дріб». Потім він з'являвся в кадрах багатосерійних проектів «Особиста справа», «Все одно ти будеш моєю» (з Валерією Ходос і Аллою Мартинюк), «Останній яничар». У 2016 році він зіграв одразу в кількох серіалах. Найяскравішим у 2017 році експерти вважають головну роль у 4-х серійному фільмі Аліни Чеботарьової «Клянуся любити тебе вічно».
Дипломант 8-го міжнародного фестивалю жіночих монодрам «Марія» (Київ 2011р.)
Старший викладач кафедри специфічної мови в КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого.
З квітня 2009 року грала в Одеському академіческоом українському театрі ім. В. Василька.
У 2011-2013 році – актриса Київського Молодого театру.
З 2014 року – актриса Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра.
