ТОТЕАТР

Вистава-перформанс, що народилася на перетині різних жанрів та форм: фізичного театру, театральної імпровізації, елементів психодрами та метафорично-образного театру. Акт творіння, в якому багато свободи та імпровізації, історій та доль, що сплітаються у єдине цілісне полотно. У спектаклі звучать тексти українською та російською мовами, написані у різні епохи (від 19 століття до наших днів); дійство спирається на першоцінності людського існування. Місце та час, епоха дійства створюється учасниками майже за відсутності реквізиту, за допомогою тілесної форми, атмосфери та звукового темпоритмічного візерунку. Це про оголені дроти емоцій, які живуть в людині. Це споглядання сокровенного, часом, для когось занадто відвертого, надто чесного, надто живого для звичного життя у 21-му столітті. Це про «нестерпну» красу буття. Про любов, жіночність і ніжність, про страждання та самотність, силу, єдність, відвертість, подолання і сміливість, невинність, розчарування, пошук, прийняття і душевне піднесення. Життя, що є довершеним у своїй не-«ідеальності». Рекомендуємо дивитись з відкритим серцем та розумом.

Абсолютно новий формат, який запропонувала режисерка і засновниця ТОТЕАТРу Олена Вахрамєєва в результаті експериментів на курсі «Тіло-Звук-Емоції-Я», де разом з акторами знайшли і виділили фундаментальні «ключі» для гри-імпровізації, що дозволяють створювати виставу «тут і зараз». Чим же вона особлива? Всі учасники читають одне оповідання/книгу і на свій розсуд вчать уривки з цього ж твору, а решта трапляється в моменті. Навіть самі актори не знають, що народиться у наступний момент. Момент – це суть імпровізації. Прописаної драматургії немає – є тільки простір, глядач довкола, тексти і контакт між акторами, на який можна спиратись. Форми, зміст і мізансцени народжуються в момент життя на сцені - прямо в глядацькій залі твориться перформанс! Після попереднього показу формат ТУТіЗАР отримав велику кількість схвальних відгуків від глядачів, отже, команда ТОТЕАТРу на вірному шляху. Актори ТОТЕАТРу зіграли «ТУТіЗАР» за мотивами книги: Мирзакарим Норбеков, «Шухлик, или Путешествие к пупку Земли».

Вистава перформанс «ЧС» – це шлях. Почався шлях восени 2020 року. Один із майбутніх акторів вистави ЧС прийшов на перший передпоказ жіночого перформансу «їїОКеАН», де побачив 12 дівчат, 12 героїнь, які показали жіночий світ зсередини так, як могла тільки жінка розповісти про себе. Тоді по закінченню він перший встав зі словами: «Я ніби побував у чужій свідомості. Я хочу і маю що відповісти...» «ЧС» – це відповідь. Коли 11 чоловіків насмілились відкрити серця і вийти на сцену до світу, що потонув в інформаційних баталіях гуманізму, лібералізму, емансипації у боротьбі за «свободу, рівність, партнерство»... і впевнено сказати: «Ви знаєте, я вірю...» Це рідкість бути запрошеним до світу чоловіків без соціальних ярликів, надуманих очікувань та упереджень. Вони беруть глядача за руку і ведуть стежками свого життя: «я народився хлопчиком, тут я ставав чоловіком, тут я мусив брати зброю в руки; так, вбивати; так, захищати! тут я вперше по-справжньому кохав, тут я змушений був знову подорослішати, тут я боявся до холодного поту між лопатками, тут я втрачав, тут я нарешті дозволив собі сльози, тут я вмирав, тут я народжувався знову». Це вистава про те, про що чоловіки зазвичай не говорять. Не прийнято. Можливо, саме тому існує театр. Твори, що живуть у виставі: «Я кинув курити вчора вночі…», Андрій Любка «Логіка наслідків та причин…», Марія Демянчук «Cтабілізуй життя - влаштуйся в офіс…», Олек Ніколассон «Знаю и Верю», Андрій Макарєвіч «Счастье», Олександр Житинський «Я так счастлива, — сказала она», Эріх Марія Ремарк «Сніг», Орхан Памук «Дракон», Антон Шевчук «Мимоходом», Слава Ніконоров «Раскаяние отца», У. Лівінгстон Ларнед Пісні, які звучать у виставі: «Песня о настоящем индейце» – гурт «Ноль» «Bella Ciao» – La casa de papel «Hear My Dream» – Celeste

9 різних тіл. 9 різних голосів. 9 різних жінок. 1 океан. Вистава, що заглиблює у світ жінки, її фантазії, її досвід, її страхи, її війну, її силу, її красу. Вистава, яка дає можливість зазирнути за лаштунки жіночого життя, побачити її думки, почути її серце. Варто йти, щоб насолоджуватись красою та щирістю. Щоб більше та краще розуміти тих, хто живе у жіночому тілі, можливо, свою дружину, сестру, маму або, може, й саму себе. Тексти, що звучать у виставі: «Самотнiсть у мережi», Януш Леон Вишневський «Їсти, молитися, кохати», Елізабет Ґілберт «А полюбят тебя…», Яна Мкр «Не нужно через меня учиться...», Аглая Датешидзе «Їй сняться кити», Катерина Бабкіна «Жила-была девочка», Аглая Датешидзе казка «Жінка-скелет», Кларіса Пінкола Естес «Тысячи людей ежедневно проходят по тропам…», Яна Мкр «Секс», х/ф «Джіа» Пiсля перегляду будемо спiлкуватись та обговорювати побачене, почуте, прожите.