Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
«Живаго» – театр пошуку та провокації.
Заснований 2016 року у м. Львові, театр об’єднує людей різного віку та професій. Живаго працює з дорослою аудиторією 16+ і у своїй діяльності дотримується наступних принципів:
камерні вистави-трансформери. Живаго грає у будь-яких приміщеннях та умовах.
Більшість вистав можна зіграти буквально на кількох стільцях. Реквізит мінімальний та легко переносний, вистави легко адаптуються під будь-яке приміщення.
Театр експериментує з формою. У репертуарі є елементи емерсивного театру, музичний перформанс тощо. Експерименти продовжуються, тому театр позиціонує себе як театр пошуку.
У виставах театр торкається табуйованих тем та кліше, спонукаючи поглянути по-новому на звичні віковічні речі та піддати сумніву надв’язувані суспільством стандарти мислення та дії. Саме тому позиціонує себе як театр провокації.
Поряд із постановочною діяльністю Театр Живаго започаткував проект «Майстерня гри доктора Живаго», що є міксом психотерапії та акторства і є арт-простором для розкриття індивідуального творчого начала для всіх бажаючих.
Театр Живаго взяв собі таку назву, оскільки персоніфікує себе як «доктора» – себто лікаря душ людських, що має на меті вилікувати українське суспільство від «хвороби» шароварного та лубочного мислення.
Живаго сповідує концепцію «бідного театру», тому усі вистави створені з мінімумом реквізиту і можуть бути зіграні у будь-якому приміщенні.
На даний момент театр не має свого приміщення, тому вистави відбуваються щоразу в іншій локації.
Тотемною твариною акторів Театру Живаго є кінь. Перед кожним виходом на сцену актори роблять пірамідку з долонь і гукають «кі-і-інь» – саме це є запорукою гарної вистави. Цей ритуал серед акторів називається «законитися».
Незважаючи на тотем, на логотипі Живаго зображений метелик – натяк на ефект метелика, коли начебто незначні дії можуть викликати колосальні зміни у навколишньому світі. Метелик виконаний у стилістиці плям Роршаха – знак того, що у наших вистав немає однозначного трактування і кожен може знайти у них свій індивідуальний зміст.
У Театрі Живаго існує також спеціальний ритуал «помазання в актори». Найстаріший актор театру (не за віком, а за часом перебування у Живаго) Андріян Веремієнко, що має у нашому колективі почесний статус «жреця», помазує новоприбулих адептів в актори, використовуючи вино або коньяк.
Більшість вистав Театру Живаго – авторські. Режисером та драматургом є засновниця театру Зоряна Починайко.
Ми, котрі звикли міцно стояти на звичних переконаннях та молитися правильним богам - чи готові ми наважитись і... поглянути на речі ширше? Доктор Живаго пропонує, як завжди, розмити щоденні кліше та поговорити цього разу про рідну землю, межі розумного патріотизму, вічну й незмінну маніпуляцію масами та... стосунки. На Вас чекає експресивна суміш політичного памфлету та мелодрами у супроводі безсмертних рок-хітів.
Театр Живаго з радістю представляє нову роботу – треш-трилер «Відсутні» за мотивами п‘єси Ж.-П.Сартра «За зачиненими дверима». Троє людей опиняються у дивному пеклі, де немає ні вил, ні котлів, а всі їхні тортури полягають у необхідності терпіти товариство один одного.
«У долі людській небагато дій – дитинство, юність, молодість…» Запрошуємо до по-домашньому теплої екскурсії внутрішнім світом героїні – у повному розумінні слова дорослої жінки, котра пройшла уже всі основні дії спектаклю людської долі і – просто, без пафосу та поз, спілкуватиметься із глядачами – гостями у її домі та внутрішньому світі. Драматична та життєстверджуюча водночас вистава-ретроспектива про те, що, які б злети і падіння не зустрічалися на нашому шляху, важливо «не бути рабом та сміятися, як Рабле».
Як говорив Б.Шоу, cкладаєтьcя враження, що у cонячній cиcтемі Землі відведено міcце божевільні:) Трагікомедія «Давай займемоcя cекcом» – блиcкуча пародія на cучаcне cуcпільcтво з його cтрахами та cподіваннями, цінноcтями та ідеалами.
Молода жінка прокидається з похмілля у незнайомому приміщенні без вікон та дверей. Намагається пригадати, що було за день до того і як вона могла сюди потрапити – але марно, її пам'ять наче поглинула чорна діра. Тоді полонянка невідомого простору починає будувати гіпотези, чим далі тим кошмарніші, хто і з якою метою може її тут утримувати. Проте правда виявляється безжальнішою за будь-які здогадки героїні.
Ця поcтановка торкаєтьcя таких дражливих для нашого cуcпільcтва питань, як людcька гідніcть на противагу менталітету раба, котрий, на жаль, уcе ще зберігаєтьcя у колективній cвідомоcті українcького народу як cтрашний cпадок радянcьких чаcів. Так, у наc є гучні гаcла, вишиванки та можливіcть відкрито cповідувати будь-яку релігію, не боячиcь вcюдиcущих cпецcлужб, проте яка могутня cила cпонукає наc знову і знову cтояти на влаcній землі з проcтягненою рукою, очікуючи, що колиcь, деcь далеко у cвіті кращому ми нарешті cтанемо щаcливими, нічого не змінюючи у влаcній поведінці, проcто покірно очікуючи? П’єcа напиcана у формі діалогу двох корів – cтаршої та молодшої, котра уcе ще не зняла рожевих окулярів та надієтьcя навіть в умовах ферми, де її вигодовують на убій, зберегти cвою, нехай коров’ячу, гідніcть. Проте наші «корівки» вдягнені у коcтюми двох жінок-українок, котрі змушені внаcлідок певних обcтавин заробляти на прожиття у кварталі червоних ліхтарів.
П’яний юний поет, прогулюючись парком, натрапляє на 99-літню стару, котра збирає недопалки. Між ними зав’язується дивна розмова, і Поет навіть не підозрює, що вже зовсім скоро йому доведеться зазирнути в очі тому, чого він найбільше боїться і найбільше прагне водночас. Вистава – спроба зрозуміти та переосмислити тему смерті, настільки близьку японській культурі і табуйовану у нашому культурному середовищі.
Наш простір сьогодні переповнений усілякими придуманими нашвидкуруч методиками духовного вдосконалення, солодкими обіцянками політиків, тренінгами, котрі допоможуть вже і негайно відкрити третє око, вийти заміж чи активізувати фінансовий потік. У контексті усього цього виникає одне запитання – чому людина, котру звикли називати розумною, століттями знову і знову ведеться на усілякий приправлений кількома ефектними слоганами? Інтерактивний фарс «Як стати Іваном Івановичем» – нова вистава від «Театру Живаго», здійснена у формі «тренінгу особистісного росту», так що глядачі матимуть змогу разом із персонажами взяти участь у «спеціальних техніках» для того, щоби досягнути найвищої цілі – нарешті «стати Іваном Івановичем» та забути раз і назавжди про усі свої людські проблеми! Увага: усі персонажі та наведені у виставі техніки вигадані і не несуть жодного духовного навантаження. Будь-які співпадіння та асоціації з реальними особами та практиками випадкові.
МRЯКА – це музичний перформанс від «Театру Живаго», що поєднує електронну музику різних стилів, джазові елементи та театралізацію. Проект названо на честь традиційної львівської погоди, коли хочеться заховатися біля каміну із горнятком чаю та віддатися самозаглибленню, оскільки наші композиції спонукають подумати та пофантазувати над начебто звичайними явищами навколишнього світу. У програмі перформансу – твори різними мовами; в основному українською, проте є також польська, англійська, німецька мови та навіть старовинна балада у сучасній обробці, що виконується на древньому скандинавському діалекті.
Вистава-сатира, вибухова суміш тарантінівської динаміки та гомеричного сміху! Ви спостерігатимете за розвитком людства – від палки-копачки до айфона – і матимете нагоду добряче подумати над тим, чи дійсно людина є розумною – а може, то якась іронія? Як компенсацію за моральні випробування пропонуємо вам гарний настрій!
Народилася 1983 року у Львові. На даний момент мешкаю у Львові. Засновниця, художній керівник та головний режисер «Театру Живаго», у репертуарі якого на даний момент налічується 9 вистав. Автор більшості п’єс «Театру Живаго», вокалістка музично-перформативного проекту «MRЯКА». У якості актриси та режисера учасниця фестивалів «Джойфест», «Ліхтарт», Osten Saken, «Ніч театру у Львові». Друкувалася у журналах «Дзвін», «Дніпро», «Мистецькі грані», альманахах «Склянка часу», «Нова жіноча проза», «Ordo Mysticus». Тренер у «Майстерні гри» від «Театру Живаго».
Освіта:
2000-2005 ЛНУ ім. І.Франка, німецька мова та література
2009-2010 Донецька музична академія ім.С.Прокоф’єва, музичне мистецтво естради
2012 акторська студія «Слово і голос»
2013 акторська студія «Птах»
2013 акторська студія «Мельпомена»
2013-2017 РДГУ, режисура драматичного театру
2019 семінар з методики форум-театру у рамках «Проекту Кешер»
Прем’єри:
2013 – «Земля обітована», драматичний етюд за авторською п’єсою
2014 – «Чекати сто років», притча за мотивами пєси Ю.Місіми «Надгробок Коматі»
2015 «Uroboros», концерт-перформанс за участі етно-гурту «Жива»
2016 «Milking cows», політичний трагіфарс за авторською п’єсою
2018 «Давай займемося сексом», трагікомедія за п’єсою В.Красногорова
2018 «Бардо», екзистенційна драма за авторською п’єсою
2019 разом з Марією Боднар тренінг-проект «Майстерня гри театру Живаго»
2019 «Як стати Іваном Івановичем», комедія абсурду за авторською п’єсою
2019 Музичний перформанс «MRЯКА»
2020 «Відсутні» за мотивами п’єси Ж.П.Сартра «За зачиненими дверима»
Кіно-оператор фотограф, режисер монтажу, колорист, актор та учасник проекту «Театр Живаго» та режисер і засновник проекту CamON FilmSchool також є засновником музичного проекту МRЯКА та учасником проекту ХАТНЄГРАННЯ. На даний момент є кліпмейкером в танцювальній сиудії iLike Dance Complex, і займаюся самоосвітою в напрямку кінорежисури, колоргрейдінгу, монтажу та композітінгу
В дитинстві писала вірші, і через це мене запросили виступити з ляльковим театром. Після того почала й сама в ньому грати. Тоді виросла і пішла у фольклорний театр («Взори», м. Бережани). По закінченню школи вступила в Львівський національний університет ім. І. Франка на філологічний факультет. Коли закінчила навчання і почала працювати редактором, зрозуміла, що в житті бракує театру – тому прийшла в «Живаго».
У 1995 р. пішов у ЗСШ #82. У 2005 поступив ЛНУ «Львівська політехніка». З 2011 р. працюю у «со львівенергоналадка» на посаді інженер – проектант.
Актор, викладач акторської майстерності, режисер.
Народився 1999 року в м.Вільногірськ Дніпропетровської області. На даний момент мешкаю у Львові.Актор «Театру Живаго». Режисер проекту «Дель Арте» в рамках «Театру Живаго». Режисер театру «Балаган» від єврейської молодіжної організації «Hillel» у Львові. Тренер «Майстерні Реальності: театр + психологія». Викладач акторської майстерності в «CamOn film school». Учасник фестивалю «Весна Політехніки».
Освіта:
2006-2014 школа акторської гри у м.Вільногірськ
2017-цей час НУ «Львівська Політехніка» біотехнологія та біоінженерія
Прем’єри:
2019 «Milking cows», політичний трагіфарс за авторською п’єсою Зоряни Починайко
2019 разом з Марією Боднар тренінг-проект «Майстерня гри театру Живаго»
2019 «Відсутні» за мотивами п’єси Ж.П.Сартра «За зачиненими дверима»
2019 «Земля обітована», драматичний етюд за авторською п’єсою Зоряни Починайко
2019 «В пошуках втраченого чарівництва», комедія за мотивами п’єси Михаїла Хейфеца.