З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Театр української традиції «Дзеркало»
Театр української традиції «Дзеркало»
Театр української традиції «Дзеркало»
Театр української традиції «Дзеркало»

Театр української традиції «Дзеркало»

5.2 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 24
5.2
5.1
5.3
5.2

Театр української традиції «Дзеркало» розпочав свій творчий шлях на початку 80-х років як театральний гурт київського андеграунду у підвалах будинку на Татарці, де брати Володимир і Віталій Петранюки згуртували навколо себе робітничу молодь, яка прагнула мовою театрального мистецтва долати атмосферу задухи, що панувала в тоталітарній країні.

За чверть століття театр на чолі з режисером Володимиром Петранюком, здобувши широке визнання та  переживши нелегкий період перебудови, помандрував світом: виступав у Лондоні та Новосибірську, Парижі й Варшаві.

2004 року повернувся до Києва, де сконцентрував сили на новому напрямі – відродженні духовного спадку рідного народу, втіленні етнічних та фольклорних образів у музично-драматичних виставах і з першого січня 2006 року розпочав здобувати розголос як театр української традиції «Дзеркало».

Чому варто відвідати:

Офіційно театр «Дзеркало» відкрився у 1988 році, а фактично театр народився в 1981 році. Засновниками стали брати Володимир та Віталій Петранюки.

Театр «Дзеркало» першими в світі поставили виставу «Полум’яні автографи» про чорнобильську катастрофу, а його засновників – братів Володимира і було нагороджено як ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС. Понад 90 вистав було зіграно у Чорнобильській зоні протягом 1986-88 років!

Подорожуючи по різним містам і країнам колектив театру грав не лише в театрах, а й на вулицях та площах – в єврейському кабаре у Кракові, у Ковент Гардені в Лондоні. Театр також виступав в Варшаві, Новосибірську, Шервуді і Парижі.

Колектив театру «Дзеркало» небайдужий до воєнних дій на території України, саме тому у 2015 році було поставлено виставу «Блокпост України» за книжкою фронтовика АТО Бориса Гуменюка «Вірші з війни», присвячена загиблому бійцю Василю Кіндрацькому, який збирав військовий реквізит для театру.

У травні 2015 року, за підтримки Міністерства Культури України, єдиний з театрів нашої держави, брав участь у проекті «Зброя культури». Колектив зіграв вистави «Сон Кобзаря» та «Блокпост Україна» у зоні АТО у містах Сватово та Северодонецьк. Колектив був нагороджений медалями від УПЦ «За любов і жертовність до України».

У 2018 році Володимир Петранюк був нагороджений вагомою почесною відзнакою від Міністерства оброни України за виставу «Блокпост Україна» і премією імені Богдана Хмельницького «За краще висвітлення воєнної тематики у творах літератури та мистецтва». На сьогодні це єдиний театр у Києві, який отримав цю відзнаку.

Зараз у репертуарі 11 вистав
4.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 7
4.9
4.9
4.7
4.7

МАЗЕПА. Триста років це ім’я хвилює світ. Український гетьман та меценат, поет та палкий коханець, лицар, будівничий церков і університетів, людина, яка пішла проти московського царя. Хто він, таємничий вершник, після смерті якого були знищені усі його портрети, спаплюжена могила, віддане анафемі ім’я? На це питання намагалися відповісти Байрон і Віктор Гюго, Пушкін і Вольтер. Вистава Театру української традиції «Дзеркало» «Мазепа» Love-story» підіймає покров таємниці кохання великого гетьмана і його юної похресниці Мотрі Кочубівни. Глядачі поринуть у ті романтичні часи, де схрестили шаблі Любов і зрада, де світом править справжнє кохання, а Віра і Честь – дорожчі від золота.

5.1 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 6
5.0
5.2
5.3
5.0

Гості зібралися на весілля. Радіймо! Одна перепона: у весільному коловороті жених не може знайти свою наречену. Серед радісних жіночих облич, він ніяк не може її впізнати… Тим більше, що після короткого знайомства в трамваї, наречений не бачив свою «чувиху» без капелюшка і пальта! Правду кажучи, він і жениться не на чувісі, а на її квартирі… Пошук нареченої є історією, яка лягла в основу п’єси Михайла Зощенка «Весілля», відомої також за культовим фільмом Леоніда Гайдая «Не може бути!» Шалена родина існує в своїй божевільній реальності сьогоднішнього дня і якщо ви не втратили почуття гумору – вимкніть телевізори і гайда на нашу виставу «шукать чувиху з хатою..»!

Перша в світі вистава про гібридну війну. Героям АТО присвячується. Наше життя як рушник – вишите червоними і чорними нитками. «Червоне – то любов, а чорне – то журба». Цим рушником як стежкою іде зараз Україна, цим рушником огорнуті долі героїв вистави «Блокпост Україна». Ніби на березі ріки, що віддаляє цей світ від того, життя від смерті, зібралися під старою шовковицею хлопці-вояки. Грім градів кличе їх на фронт, а українські чорнобриві дівчата в купальських віночках охоплюють їх полум’ям любові. Червоне і чорне. Схід і Захід. Вони дивляться один одному в очі з двох сторін фронту крізь оптичні приціли своїх гвинтівок. І раптом серед ненависті і полум’я боєць бачить, що той ворог – такий самий як він, ніби відбиток у дзеркалі, подібний до нього. Закляті вороги сходяться на нейтральній землі і, спілкуючись про любов і смерть, футбол і пиво, раптом розуміють абсурдність війни. Але наступного дня «…Знову стріляємо! Завтра знову чуємо якісь крики! Може це кричать поранені? Може то живі кричать над тілами загиблих?. Може це твій земляк з того боку запитує: «Який рахунок матчу «Шахтар» - «Карпати»? Це той випадок, коли найкращий рахунок сьогодні нульова нічия…» І єдиний свідок – стара шовковиця, як лялька-мотанка, як Покрова Богородиці летить над світом материнським вишиваним рушником. Вистава-пісня, вистава-молитва театру української традиції «Дзеркало» є посланням до кожного небайдужого серця, є видовищем, яке захоплює несамовитою акторською енергією, що безперечно викликає зворотній зв’язок і гасло, яке народжується в глядацьких грудях – «Слава Україні! Героям Слава!»

Ми ще іще раз вертаємося до Шевченка. Тепер це "Сон". Який месідж цієї поеми вимушує нас читати його наново через півтори сотні років. Воля! це те гасло яке передав нам Кобзар є найціннішим скарбом для людини ХХІ сторіччя. Прагнення волі збирало українців під прапори Хмельницького і Виговського, Мазепи і Коновальця. Врешті спрага по Волі зібрала Майдан в Україні, з`явилися нові герої Крут - Небесна Сотня. Шевченко є духовним гетьманом Майдана і його «дума, його пісня не вмре не загине». І тому ми мусимо перечитувати «Кобзаря», читати його наново, новими вольними очима, новими вольними вустами. Таким чином театр «Дзеркало» прочитує «Сон» Тараса Шевченка твір, за який сам Кобзар заплатив десятою роками неволі, а це значить життям. Актори театру «Дзеркало» на чолі з постановником вистави Дмитром Сторчоусом віддають на сцені краплини свого життя в скарбничку Української Свободи.

Захоплююча історія про новорічні пригоди у всесвітній інтернет мережі. Дівчинка Снігурка потрапляє в пастку Чорної королеви-володарки негативного інтернету. Темні сили перетворюють дівчинку у віртуальну троянду . Комп'ютерні віруси атакують календар і виникає загроза того,що Новий рік не наступить. Сміливі герої – друзі Снігурки, Морозко і Щедрівка відправляються ій на допомогу. Але на перешкоді їм з'являються страшні потвори-віруси. Чи вдасться Морозкові і Щедрівці врятувати Снігурку?,чи опанує Чорна королева весь світ,чи настануть довгоочікувані свята і де живе Святий Миколай? Про це юні глядачі довідаються подивившись казку « Снігурка-Христина і віртуальна троянда . Новорічні пригоди у всесвітньому павутинні.»

Захоплюючі пригоди Івася і Зоряни в пошуках чарівної квітки папороті. В ніч на Івана Купала маленьки герої зусрічають відьом, русалок, нетопирів та навіть триголового змія. Казкова подоріж проводит іх на сузір'я «Чумацький шлях». Чи зустрінуть герої Царівну Купалу? Чи знайдуть заповідну квітку папороті? Про це маленьки глядачі довідаються, побачивши нашу казку.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

Казка-фентезі про те, як жило-було щасливе село, та потворний змій захопив вітчу землю, крав дітей та палив хати. Багато героїв намагалися його перемогти, але всі загинули… Та знайшовся маленький хлопчик Котигорошко, який мріяв подолати чудовисько. Чи вдасться йому здійснити мрію? Для цього Котигорошкові потрібна твоя допомога, наш юний глядачу.

Вистава «Лохотрон по-українськи або 100 000 $» за п’єсою І.К.Карпенка-Карого «Сто тисяч». - Хочете 100 тисяч? - А хто не хоче, кожен хоче. - Даєш п’ять, отримуєш 100 тисяч. Справжніх, справжнісіньких... майже... Безкоштовний сир є тільки у мишоловці. Про це оповідає неймовірно правдива історія, написана корифеєм українського театру Іваном Карпенком-Карим 100 років тому. Весело і сумно, що подібні ситуації повторюються і зараз. І український народ продовжує танцювати гопака на граблях. Давня історія, описана І. Карпенком – Карим в п’єсі «Сто тисяч», дивно повторюється і в новітній історії України. Моральні і політичні маніпуляції, які відбуваються у нас перед президентськими виборами, живо нагадують гру в наперстки вокзальних шахраїв, які розводять наївних пасажирів. Українець не хоче і не мусить бути ошуканим перехожим у своїй Вітчизні. Це і є головним посланням від Театру глядацькій аудиторії, якою і є 48 мільйонів українців.

Kінива і примхлива принцеса Рися нічого не хоче робити: ні вчитися, ні чимось займатися. Вона тільки робить різні хуліганські вибрики, чим допроваджує своїх батьків Короля і Королеву до розпачу. Мудрий цвіркун пробує переконати дівчинку жити цікавим життям. Вчитися, творити, танцювати, малювати. Але вередлива принцеса проганяє цвіркуна і, переодягнувшись злодієм, вимагає від Короля і Королеви викуп за себе. Вона відкидає пропозицію Королевича летіти до зірок і заводить дружбу з гидким злодюжкою мисливцем Яном. Ян підбиває Рисю вбивати час. І вони удвох стріляють у час, вбиваючи години, хвилини і секунди. Годинник зупиняється, час застигає. А кожна вбита година зістарює принцесу. І врешті-решт красуня перетворюється в гидку потворну бабцю. Вона бачить себе монстром і впадає у відчай. Цвіркун каже страшний вирок, що час не рушить поки годинник не піде. А годинник не піде, поки хтось не зруйнує суцільної застиглості і рухом не пересіче золотий сонячний промінь. Страшну катастрофу рятує Королевич, який закоханий у Рисю, не дивлячись ні на що. Любов і праця рятує світ. Королевич разом із Рисею перетинають на повітряній кулі сонячний промінь. Час знову біжить і Рися стає чарівною принцесою. Королівство щасливе, бо їх принцеса стала дівчиною усіх можливих талантів. Весілля співпадає з 12 ударами королівського годинника. Настає новий день, новий час, Новий рік! А молода принцеса із красенем Королевичем є запорукою того, що майбутнє у королівстві буде багатим, здоровим і щасливим.

5.4 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 9
5.4
5.1
5.6
5.4

Історія кохання єврейської дівчини і українського хлопця відбувається в нашій українській Вероні, на Подолі. Дві родини «Монтеккі-Капулетті» сваряться і миряться та їхнім дітям – Рахільці і Богдану – не цікаві релігійні і соціальні проблеми та розбіжності, що ділять мешканців подільського дворику. Їм цікаві вони самі. Їх любов не поділена звичаями і віросповіданням: «Ми з одного племені, кохана! Ми з тобою Божого племені і наші діти будуть жити у своєму дворі, а не в приймах», – каже український Ромео своїй єврейській Джульєтті. Мабуть, у такої молодої пари варто повчитися багатьом нашим сучасникам. Не дивлячись на те, що все це відбувається як анекдот – меседж вистави поважний і вічний: любов переможе і війну, і сварки або ж (лат.) «Аmor vincit omnia»! Яскрава романтична комедія про два закохані серця в післявоєнному Києві, завдяки своїй реалістичності і актуальності тем - однаково зацікавить і туристичних гостей, і корінних жителів столиці. Подвір’я київського Подолу наповнене єврейськими і українськими жартами, піснями і сварками. Поки батьки перебувають на єврейському недільному базарі, Богдан і Рахілька, руйнуючи міжнаціональні перепони, зізнаються одне одному в коханні і погоджуються на шлюб. Батьки сваряться і миряться, б’ються і вибачають одні одним, бо найбільший аргумент на користь молодим – це весілля, яке робить з двох різних родин одну велику сім’ю, в одному дворі, у Києві на Подолі. Вуличний філософ Подола «Гоп-з-точилом» робить зворушливі висновки і повчання, пересипаючи свої філософські гасла рецептами української і ізраїльської кухні, а веселий міліціянт – дільничний Собачко, який завжди напідпитку, підкріплює жартівливу атмосферу міліціянськими байками і анекдотами з подільських вулиць.

Афіша
На жаль театр не має майбутніх подій
preloader
Відгуки глядачів
Про виставу

Відгуків немає
preloader