З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Київський академічний обласний музично-драматичний театр ім. П. К. Саксаганського у Білій Церкві
Київський академічний обласний музично-драматичний театр ім. П. К. Саксаганського у Білій Церкві
Київський академічний обласний музично-драматичний театр ім. П. К. Саксаганського у Білій Церкві

Київський академічний обласний музично-драматичний театр ім. П. К. Саксаганського у Білій Церкві

5.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 25
5.9
6.0
6.0
5.8

Ще наприкінці ХІХ ст. тут з успіхом гастролювала трупа Свєтлова і Милославського, а початок ХХ ст. ознаменований діяльністю Леся Курбаса. Саме в Білій Церкві відбулася визначна подія в житті не лише міста, а й усієї України – у липні 1920 року в театрі «Палас» було вперше українською мовою показано трагедію В. Шекспіра «Макбет», в якій головні ролі виконували Л. Курбас і Л. Гаккебуш.

29 грудня 1933 року Наркомат освіти УРСР ухвалив рішення про утворення в місті Біла Церква 4-го Київського обласного робітничо-колгоспного театру. Це був один із восьми пересувних театрів на Київщині на той час і єдиний, який вистояв у непростих умовах постійного гастрольного життя. До його складу увійшли актори-випускники Київського інституту музики і драми ім. М. Лисенка та декілька акторів-курбасівців. Трупа тоді нараховувала 18 чоловік.

У 1935 році відбулася прем‘єра вистави «Мірандоліна» К. Гольдоні. У 1937 році на Республіканській Олімпіаді з героїчною драмою В. Суходольського «Устим Кармелюк» у постановці Юрія Григоренка колектив з Білої Церкви займає І місце серед 22 пересувних театрів. Того ж року Радою Міністрів України театру було присвоєно ім‘я П. К. Саксаганського за особистою згодою самого корифея української сцени.

З 1969 року театр очолює Валентин Ілліч Петько. У 1971 році театр виборює друге місце серед театрів Радянського Союзу (І місце – МХАТ). В 1998 році театр стає міським і отримує фінансування із місцевого бюджету. У 1999 році театр бере участь у фестивалі камерних і моновистав «Золота Парсуна». На ньому актор Володимир Рєпін стає лауреатом за роль у моновиставі «Крак».

У 2001 році театральний колектив бере участь у Міжнародному фестивалі сучасної української драми, а також у ІІ фестивалі українського мистецтва в Болгарії. Цього ж року в театрі відкрито малу сцену.У 2002 році актор театру Микола Кам‘ярук бере участь у фестивалі театрального мистецтва в Польщі.З 2006 року, з приходом на посаду генерального директора-художнього керівника В‘ячеслава Ускова, спостерігаються значні позитивні перетворення в житті театру та стрімкий підйом.

Важливою подією стає повернення йому статусу обласного. Театр налагоджує міжнародні зв‘язки: бере участь у програмі стратегічної співпраці Міжнародного університету «Всесвітній театральний досвід» (м. Лондон) з театрами України. У 2010 році художній керівник театру В‘ячеслав Усков брав участь у конференції в Словенії, котру влаштовував університет і яка була присвячена театральним методикам і традиціям сучасності.8 травня 2010 року було підписано Угоду про співпрацю з Тарновським театром ім. Людовика Сольського (Польща). У травні 2014 року В‘ячеслав Усков представляє Україну на Міжнародній конференції «Мистецтво керування театром» у Будапешті із доповіддю «Український театр як носій гуманістичної стратегії України».Наприкінці листопада 2014 року відбувся акт зближення культур угорського та українського народів. В’ячеслав Усков, заступник директора Денис Фридинський та артисти балету Дмитро Ільїн і Віктор Федоренко відвідали Угорщину.У серпні 2016 року шоу-програму, присвячену відкриттю 83 театрального сезону, та драматичні вистави відвідали гості з Фінляндії. Зокрема – Ігор Фрей, фінський актор театру і кіно українського походження, диктор, телеведучий, театральний педагог і режисер, художній керівник Українського народного театру у Фінляндії.

Завдяки злагодженій праці колективу, прагненню до розвитку та мудрій політиці керівництва театр виходить на новий щабель розвитку. У листопаді 2009 року сталася визначна подія – йому надано статус академічного.Є ще одна сторона діяльності, якою пишаються саксаганці.

Оскільки театр музично-драматичний, за останній час було докладено багато зусиль, щоб творчий склад повністю відповідав зазначеному статусу. Сьогодні відносно молодий оркестр вражає своєю майстерністю і багатством репертуару. Його неординарність у тому, що працює він у різних жанрах: виконує симфонічну, естрадо-симфонічну, народну музику і джаз. Така різноплановість дозволяє задовольняти найвибагливіші смаки, тож за кілька років музиканти подарували публіці більше десяти концертних програм.Справжня окраса театру – професійний балет із випускників вузів Херсона, Дніпропетровська, Донецька, Києва… Щороку здійснюються постановки більше 80 хореографічних постановок для шоу-програм та вистав. Кожна з них вражає майстерністю виконання, оригінальністю хореографів-постановників та емоційною наповненістю.

Зараз у репертуарі 13 вистав
За двома зайцями
« За двома зайцями » Комедія зі співами і танцями

Добре відома історія про гонитву пройдисвіта Голохвостого за легкою наживою, яка в інтерпретації молодого, але вже досить відомого режисера В. Стасенка набула нового звучання. Незмінними лишилися гумор, неповторний шарм і колорит української класики.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
6.0
6.0
6.0
6.0

Відома усім історія про пригоди маленького, але мужнього, левенятка Сімби та його вірних друзів. На шляху до миру та добра друзі борються з ворогами, долають усі перешкоди та знаходять відповіді на свої запитання! Оригінальна сценографія, яка змінюється впродовж вистави, яскраві танцювальні номери, майстерне перевтілення акторів.

Кайдашева сім’я
« Кайдашева сім’я » Народне шоу на 2 дії
6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
6.0
6.0
6.0
6.0

Класика завжди залишається цікавою для глядача, адже піднімає питання, актуальні у всі часи. Вистава «Кайдашева сім'я» за повістю І.Нечуя-Левицького у постановці В.Стасенка поєднала в собі неповторний колорит відомого твору і новаторський підхід до створення сценічного дійства. Глибина проблематики – бездуховність, неповага людей один до одного, гріховність суспільства – розкривається легко і невимушено, в гумористичній формі, на фоні яскравих декорацій в оригінальному стилі та в супроводі живої музики у виконанні оркестру театру. Все це – неординарне авторське бачення, яскраві декорації і костюми, музичний супровід, талановита гра акторів – створюють феєричне народне шоу, яке не залишає глядачів байдужими і викликає цілий вир емоцій.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
6.0
6.0
6.0
6.0

Прийди до театру та отримай 100 000… 100 000 відсотків сміху та позитивних емоцій від творця народного шоу «Кайдашева сім’я», комедій «Ханума», «За двома зайцями», «Безумний день, або Весілля Фігаро» та інших вистав  В’ячеслава Стасенка у комедії за п’єсою Івана Карпенка-Карого «Сто тисяч». Жив собі добропорядний господар. Працював, добра наживав. Але поплутав той.. не при хаті згадуючи… І захотів господар багато добра і одразу. Хай навіть за фальшиві гроші. Думаєте, вигадка? А от і ні. Було таке в Єлисаветграді понад сотню років тому. Хтось поспівчував невдасі, хтось посміявся, а І. Карпенко-Карий увічнив історію про людську жадібність і прагнення до легкої наживи у п’єсі, яка і сьогодні не сходить зі світових сцен. Може, не така вона й давня? Тож сміймося над людськими вадами, щоб самим уникнути спокуси та обману. Насолоджуймося неповторним гумором, влучними дотепами, стилізованими народними піснями і танцями у виконанні артистів театру ім. П. Саксаганського у новій комедії «Сто тисяч»!

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
6.0
6.0
6.0
6.0

  Лео і Джек, двоє акторів-невдах, мріють про славу, але не мають грошей. Маргарет, дівчина із провінційного містечка, багата спадкоємиця, теж мріє про сцену, але не має сміливості, щоб зробити крок до своєї мрії. Так би й залишилися герої ні з чим, якби не втрутилася доля. До речі, у цілком земному образі. Авантюри з перевдяганням, жадібність і щире кохання, інтриги і торжество справедливості переплітаються в чудернацький клубок перипетій. Яскрава сценографія переносить глядачів у світ Йорка, штат Пенсильванія, та у світ мрій кожного з персонажів. Хореографія й оригінальні пісні відтінюють настрій та органічно вплітаються в сюжетну канву вистави. Кілька годин дійства подарують палітру емоцій від щемливої ніжності до нестримних веселощів, естетичну насолоду та радість від зустрічі із високим зразком світової драматургії у професійному втіленні на українській сцені.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
6.0
6.0
6.0
6.0

Найчуттєвіша вистава Театру імені Саксаганського! Вистава, яка не залишить байдужим нікого! Вистава, що збирає повні зали, бо торкається найглибших струн людської душі! У головній ролі – улюблениця публіки, лауреатка театральної премії «Браво» у номінації «Краща актриса року» за виконання ролі Баби Прісі, заслужена артистка України Людмила Мерва!

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
6.0
6.0
6.0
6.0

Всім відома та улюблена з дитинства історія про мандрівних артистів із Бремена. Цікаві пригоди, веселі пісні, запальні танці і ще багато приємних несподіванок чекають на глядачів.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
6.0
6.0
6.0
6.0

Серед різноманіття барв старого Тифлісу, в армянському кварталі Авлабаре, де життя вирує і кипить, де горе розчиняють у радості й веселощах, у круговерті танцю й пісні  «царює» сваха Ханума. Володіючи неабияким талантом єднати одинокі серця, вона допомагає усім: і юним, і пристаркуватим, і бідним, і багатим, віднайти свою половинку.Безсумнівно, їй під силу засватати титулованого, хоча й збіднілого князя з донькою багатого купця, І навіть перехитрити сперницю Кабато. А от чи вдасться Ханумі, переконаній холостячці, самій урятуватись від шлюбних зобов`язань?

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

І живе «Сватання на Гончарівці» на сцені театру ім. Саксаганського більше 35 років! Плине час, змінюються люди, смаки, уподобання, але невмируща класика – вічна. Прем’єра «Сватання на Гончарівці» відбулася 27 грудня 1982 року у Володарці. З того часу виставу побачили і полюбили глядачі не лише нашого рідного театру, а й усієї України, Росії, Білорусії та Кавказу. Красуню Уляну віддають за дурня Стецька, але її серце належить кріпаку Олексію. Як складається далі її доля? Народні звичаї, велика кількість народних пісень. Як і багато років тому, глядачі вболівають за долю Уляни та Олексія, сміються і співпереживають героям, та просто насолоджуються улюбленою виставою.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

А Ви все знаєте про своїх родичів? Може, хтось із них веде приховане, таємне життя? Якщо дізнаєтеся щось нове, не поспішайте карати їх за мовчання… Директор контори, яка займається невідомо чим. Дівчина, яка втратила сенс життя . Закоханий чоловік, який шукає істину. Юнак, який не вміє пробачати. Всі вони зустрінуться в будинку жінки, яка чекала на цю зустріч усе своє життя. Драма з елементами комедії, заплутана історія, герої якої перестають розуміти де мрії, де ілюзії, де фантазії, а де справжнє життя. Дерева дають нам кисень для того, щоб ми жили, а потім помирають…неодмінно стоячи…

Афіша
На жаль театр не має майбутніх подій
preloader
Відгуки глядачів
Про виставу

Відгуків немає
preloader

Публікації про театр

Не тепер, так в четвер

У кожного своя мрія. І яким би складним чи кумедним не був шлях до неї, саме він – щастя!

15:09 - 2 березня 2021
119
0
0

Зона відчуження

З театральної сцени слово «чорнобильці» зазвучало завдяки п’єсі сучасного драматурга Павла Ар’є «На початку і наприкінці часів» про реалії життя після трагедії, коли світ для людей, які не змогли залишити свої домівки, обмежився зоною відчуження.

14:50 - 2 березня 2021
77
0
0