Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Як відомо, театр починається з вішалки. Але не в нашому випадку ... Театр «Маскам Рад» почався з ідеї ... Ідеї об'єднати людей небайдужих, які прагнуть до розвитку, відданих Театру як явищу, а не тільки як професії, які люблять Театр у собі, а не себе в театрі. Можна сказати, що наш театр є, певним чином, Клубом, чимось схожим на клуб англійських джентльменів. В цей Клуб вхід відкрито далеко не для всіх. Участь в ньому є престижною та дуже дорого коштує. Ще б пак! Адже внеском кожного учасника є його душа, дорогоцінний час і весь життєвий досвід. А учасники одержують унікальну можливість для багатогранного творчого розвитку і особистісного зростання.
Прем'єра першої вистави Театру – сучасної притчі «Шабаш на двох» – відбулася в рамках театрального майданчика Міжнародного етно-культурного фестивалю «Трипільське коло» 02 липня 2011 року. Три дні безперервно йшла злива, і дістатися до сцени було нелегко як акторам, так і глядачам. Протягом 45 хвилин (час вистави) наші вдячні глядачі стояли по коліно в багнюці під проливним дощем – з парасольками або без. Не пішла жодна людина! І тоді ми остаточно усвідомили, що затіяли потрібну справу і що нам є, про що сказати людям.
Наступною нашою виставою стала вистава «Безіменна зірка» за знаменитою п'єсою румунського драматурга Міхая Себастіана. На другій прем'єрі були присутні представники Посольства Румунії, і з їх легкої руки ми поїхали з виставою «Безіменна зірка» на наш перший міжнародний театральний фестиваль в місто Лугож, в якому на початку 19-го століття почався весь театральний рух в Румунії. Ми виступали на сцені старовинного «Нового» театру, якому більше ста років, а «Старому» лугозькому театру – більше 150-ти! На наш виступ прийшли представники української діаспори, яка, як виявилося, в Лугож за чисельністю найбільша в Румунії. Також ми пообіцяли нашим румунським колегам, що запросимо їх алаверди на міжнародний театральний фестиваль до Києва – з їх «Безіменною зіркою». Таким був початок Джойфесту.
Перший міжнародний театральний фестиваль JoyFest відбувся в жовтні 2013 року в Києві. На нього приїхали колективи з різних міст України, також з Грузії, Італії та Румунії. У вересні 2019 року відбувся вже 7-й міжнародний театральний фестиваль JoyFest.
Організація і проведення власного фестивалю з новою силою позначили ще одну унікальну і дуже важливу складову Театру «Маскам Рад» і Міжнародного соціально-культурного проекту «Джойфест»: просвітництво. Ми поставили перед собою нелегке завдання: залучити до театрального руху якомога більше адептів, перетворити пасивних глядачів на активних учасників творчого процесу. З цією метою були організовані кілька проєктів: Театральні суботи та Театральні дні в Київській Фортеці, Театральний салон на Московській і Театральна вітальня в Музеї культурної спадщини (нині – Музей Української діаспори).
Театр «Маскам Рад» намагається щороку виїжджати на різні міжнародні театральні фестивалі – принаймні 1-2 рази на рік, щоб переймати досвід з їх організації та проведення, відстежувати тенденції в розвитку театрального мистецтва в світі.
У травні 2015 року в Київській Фортеці вперше було проведено театральний фестиваль JoyFest Діти. У травні 2019 року відбувся вже IV фестиваль дитячих театрів. Також у травні 2019 року ми започаткували ще один міжнародний театральний фестиваль: фестиваль монодрам Solo Plays Fest.
Всі три театральних фестивалі мають відзнаки Європейської фестивальної асоціації EFE.
Театр Маскам Рад – репертуарний театр. Сьогодні в репертуарі Театру більш ніж 30 різнопланових вистав у різних жанрах (від трагедії до комедії та мелодрами), серед яких 12 монодрам як класичних, так і сучасних авторських.
Театр Маскам Рад – фактично є ангажементним театром. В трупі театру майже всі актори (близько 30 осіб) грають також в інших театрах та беруть участь в різноманітних театральних та кіно проектах.
Авторська вистава Петра Миронова за відомим твором Джером Клапка Джером «Троє в човні, не рахуючи собаки» (пер. М. Сальє). У цю подорож Петро Миронов запросив і свою дивовижну собаку – самоїда Шаха! Шах вперше вийде на театральну сцену, хоча за його плечима великий досвід виступів на міжнародних виставках, зйомки в кіноказці «Тільки диво» і в телепередачі «Зіркові улюбленці». Падишах – супер-гранд чемпіон України і Молдови, а, крім того, улюбленець усіх дітей і дорослих, які мріють його погладити! Джером Клапка Джером ніби писав про Київську фортецю: «Можна було подумати, що століття відійшли в сторону і що ми чекаємо тут, щоб побачити, як пишеться приголомшлива сторінка історії».
Лірична комедія – багатогранна, багатошарова, з глибоким сенсом, вірніше навіть сенсами і безліччю підтекстів. У ній багато тонів і півтонів, явних і прихованих, тонкої іронії і щирих почуттів. У ній – океан любові та море надії. У кожної людини є вибір: мріяти або не мріяти, навіть якщо він живе в глухому містечку, де не зупиняються швидкі поїзди, а зв'язок із зовнішнім світом здійснюється через вокзал і залізничні колії. Але навіть в такому невеликому місті, де відбуваються події і в якому проживає трохи більше 8 тис. чоловік, крім вокзалу, обов'язково є мерія, готель, суд і ... гімназія, в якій працює головний герой учитель Марін Мірою. Всі події вистави відбуваються менше, ніж за одну добу, але за цей час кожен з героїв встигає прожити ціле життя ... «Безіменна зірка» румунського драматурга Михая Себастіана – один із шедеврів світової європейської драматургії. У репертуарі театру «Маскам Рад» вистава «Безіменна зірка» з'явилася на початку 2012 року. У жовтні 2012 року її було показано на сцені старовинного театру в Румунії – на батьківщині Михая Себастьяна, де він дуже відомий і популярний, а його чудова п'єса вважається національний надбанням Румунії. Потім ми ще багато разів показували виставу в Києві, але з 2015 року припинили його покази – з різних причин. І ось, нарешті, зважилися: випустити в світ нову версію вистави. Отже, зустрічайте відроджену та оновлену «Безіменну зірку» – версія 2.0.
Комедія за лаштунками за мотивами всесвітньо відомого твору Сомерсета Моема. Ми знову відкриємо для вас таїнство театральних лаштунків.
Театр і його лаштунки – такі, які вони є. Всім акторам, режисерам і театралам присвячується! Вже дуже скоро глядачі побачать нову ексклюзивну виставу Театру Маскам Рад ... про Театр – по іншу його сторону від завіси. Гримерка – таємниче закулісся для глядачів, куди не пускають сторонніх. Гримерка – рідний дім для акторів. Гримерка – зберігає безліч таємниць і одкровень, любовних історій, щасливих і не дуже. Гримерка – рясно зрошена слізьми радості від успіху і сльозами горя через провали і нереалізованості. Гримерка наповнена ароматом квітів, шампанського, косметики та парфумів, костюмами наївних пастушок і доблесних лицарів. Гримерка, де можна почути тільки відгомони оплесків, їх відлуння, і реальність набагато ближче, ніж в яскравих променях софітів на сцені. Вистава дасть глядачам унікальну можливість відкрити для себе щільну завісу в святая святих Театру: в грімуборной або, як часто говорять, в гримерку.
Петро Миронов, Театр Маскам Рад, Київська Фортеця представляють до вашої уваги авторську виставу Петра Миронова за поезією Василя Стуса «Чорний птах з білою відзнакою». Ми маємо знати свою історію! У виконанні чудового актора театру і кіно, Актора Театру Драми і комедії на Лівому березі Петра Миронова вистава нікого не залишить байдужим!
Петро Миронов і Театр «Маскам Рад» представлют авторську виставу Петра Миронова «Врубель» (божевільні спогади життя, що минає) за мотивами п'єси Валентина Соколовського «Камертон Врубеля»). Вистава про кохання й біль; про радість і божевілля; про пророче ясновидіння душі й сліпоту життя; про падіння та злети; про нерозтрачену ніжність і розтрачене життя; про пізнання, збільшення швидкості й про вічне незнання, куди йти; про недоторканність, що примиряє всіх і вся...
Петро Миронов і театр «Маскам Рад» представляють авторську виставу Петра Миронова «Євгеній Онєгін» (шелест сторінок роману в 2-х частинах) за всесвітньо відомим романом Олександра Пушкіна. Змістовний пушкінський стиль, неперевершена рима, кохання та пристрасті у виконанні чудового київського актора Петра Миронова.
Вистава «Маестро Азнавур. Une vie d'amour» про життя та творчість великого шансон'є, поета, актара та композитора Шарля Азнавура. Про те, як він з юних років домагався успіху й визнання. Як зумів зберегти у своєму серці любов до життя, до пісні, до публіки, яку вважав частиною своєї сім'ї. Виставу створено за п'єсою Тамари Альохіною, написаної на підставі спогадів самого Азнавура та його сестри. Вистава буде цікавою, як для шанувальників творчості Шарля Азнавура, так і для тих, хто тільки-но хоче познайомитися з ним та його музикою.
Новела прославленого француза вважається хрестоматійним зразком використання в літературі несподіваного закінчення сюжету. Вистава про справжні та помилкові людські цінності. Ірландський композитор Conor Mitchell написав мюзикл за сюжетом новели, який вперше було представлено на всесвітньо відомому міжнародному театральному фестивалі в Едінбурзі в 2007 році. В тому ж році новелу було екранізовано для французького телебачення класиком мирового кінематографу Клодом Шабролем. У глядачів є шанс насолодитись унікальною та динамічною версією відомого сюжету.
«Пампушка» – дебютна новела Мопассана, яка висунула його до числа перших письменників Франції. Дія відбувається під час війни 1870 року. Окупанти випускають із зимового у диліжанс, в якому їдуть представники забезпечених верств суспільства. Прусський офіцер відмовляється дозволити диліжансу продовжити шлях до тих пір, поки Пампушка не віддасться йому. Дівчина пручається з патріотичних міркувань: їй огидні прусські офіцери. Супутники, яким не терпиться відновити перервану подорож, умовляннями намагаються змусити її змінити своє рішення. Нарешті Пампушка поступається тиску товариства. На зворотному шляху супутники цураються її.
У 1978 році закінчив Московський державний інститут театрального мистецтва А.В. Луначарського (нині Російська академія театрального мистецтва).
1978 - 1984 - артист Калінінського (Тверського) театру.
1984 - 1994 - артист Київського театру поезії (Київський театр «Золоті ворота»).
Засновник, актор і режисер Театру «Астрея» при Київському будинку актора.
З 1998 року працює в Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра.
Актор, письменник, поет, журналіст. Автор кількох книг віршів і прози, в тому числі книги «Заломлення променів» (2009).
Переможець огляду творчої молоді Росії.
Нагороджений Бронзовим дипломом Міжнародного театрального фестивалю «Золотий витязь» (м.Москва) за виставу «Євгеній Онєгін» за О. Пушкіним (2011).
Акторка, режисерка, драматургиня, письменниця, театральна і громадська діячка. З 2011 р. очолює незалежний театр «Маскам Рад». З 2013 – голова Ради ГО «Спільнобачення» і координаторка проектів «Джойфест», куди входять Міжнародний театральний фестиваль «Джойфест» (з 2013), Фестиваль дитячих театрів «Джойфест-діти» (з 2015), МФ історичного кіно «Поза часом» (з 2014), Фестиваль української класичної музики «Смальта» (з 2015). У 2014-му очолила Благодійний фонд «Обрій» (допомога ВС України на сході України). З 2018 – член ради ГО «Спілка «Гільдія незалежних театрів України». У 2019 засновує і координує проект «Міжнародний театральний фестиваль монодрам Solo Plays Fest». Член Незалежної медіа-профспілки України. Авторка оповідань, повістей, романів, есе, статей, 9 п’єс і 7 інсценізацій (твори Гоголя, Сент-Екзюпері, Мопассана, О’Генрі, Брюсова). Поставила 15 вистав, зокрема «Ніч перед Різдвом» Гоголя (2012) (покази на міжнародних театральних фестивалях у Болгарії та Польщі), «Дні Турбіних» Булгакова (2016), «Маленький принц» Сент-Екзюпері (2016) (показ на МТФ у Болгарії, 2017), «Free Love», «Про шкоду тютюну» Чехова (2018) (участь у 3-х МТФ у Румунії та Албанії), «Пампушка» Мопассана, «Камінний гість» Пушкіна, а також експериментальні «синтетичні» вистави «Життя в ритмі танго. П’яццолла – нотний портрет» і «Рудий коханець. Вівальді – нотний портрет». Зіграла Олену Попову у «Ведмеді» Чехова (реж. Ахмед Есмурзієв), Матільду в «Намисті» Мопассана (реж. Валерія Дємченко), Голубку в «Біля ковчегу о 8» Ульриха Хуба (реж. Алєся Ліфантій), Солоху й Імператрицю у «Ночі перед Різдвом» Гоголя, Баронесу фон Мюнхгаузен в «Тому самому Мюнхгаузені» Горіна (обидві – реж. Інна Гончарова). Авторка документальний фільмів «Той самий Мюнхаузен» (про перебування барона Мюнхгаузена в Київській фортеці під час російсько-турецької кампанії, 2016) та «Легенди Київської фортеці. Вбивство Столипіна» (2018), ігрового к/м фільму «Чудний епізод» за оповіданням Винниченка. Участь як оператора у фільмі «Зима у вогні» Євгена Афінеєвського.