Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Львівський театр ляльок
Будівлю, в якій зараз знаходиться Львівський театр ляльок, збудували приблизно в 1914-му році, як Ремісничу палату. Тут проводились зібрання всіх ремісників Львова та області.
Але через нестабільну ситуацію, котра виникла у зв’язку з Першою світовою війною, після глибокої фінансової кризи багато приміщень здавалося в оренду, Реміснича палата не була винятком. Підприємець Марек Парізер орендував великий зал Ремісничої палати і 1926-го року облаштував тут кінотеатр «Штука» на 290 глядацьких місць, а у міжвоєнний період великий зал було передано у використання Кінотеатру «Балтик». До 1941-го змінювались власники залу, але завжди функціонував кінотеатр.
В наші дні, у театрі на стелі досі збереглися фрагменти автентичного вітража у стилі сецесія і неймовірна ковка. За дзеркалом колись також був вітраж. Через ці два вітражі у фойє потрапляло багато денного світла.
Засновницею і першою головною режисеркою Львівського театру ляльок була Антоніна Мацкевич. Вона два роки проходила навчання в акторські студії Леся Курбаса – найвідомішого і свого часу найпрогресивнішого режисера і теоретика українського театру.
В 1940-му році разом зі своїм чоловіком Сергієм Стешенком вона заснувала Будинок народної творчості, де навчала дітей і молодь акторської майстерності. А вже в 1945-му році, разом із сформованою за цей час маленькою трупою, розпочав свою діяльність Львівський театр ляльок. Спочатку у складі Львівського театру ляльок було лише сім акторів, столяр, скульптор, художник, акомпаніатор та кравчиня.
Свою першу виставу «Гусеня», режисером якої була Антоніна Мацкевич, театр показав 8-го квітня 1945-го року.
Цікаво те, що пані Антоніна мала свою філософію, яку приховувала від радянської влади. Часто, на гастролях перед виставою був вступ , який розігрувався лялькою Королем Данилом і його сином Левом. Саме королевича Лева, пані Антоніна зобразила на логотип театру і для радянської влади назвала Івасиком Телесиком. Королевич Лев був у середині щита – герба, який увінчувався трьома вежами. В особливо тяжких часах, заставляли замалювати середній зубець, щоб не нагадував тризуб.
Сьогодні в репертуарі понад 20 різних вистав. З 2017 року команда театру працює над розвитком напрямів діяльності та створенням окремих проектів як для дітей, так і для дорослих.
Майданчик театру: Україна Львів пл. Данила Галицького, 1
Як виглядав український бароковий вертеп кілька століть тому? Мандрівний дерев’яний будиночок-сцена, канонічні лялькові персонажі, сакральні співи, народний гумор та жива музика. Ми вирішили відновити усе це, аби занурити вас у традиційну святкову атмосферу справжнього українського Різдва! Для цього відшукали давні тексти, записані знаним етнографом Миколою Маркевичем ще на початку XIX ст. І зберегли оригінальну мову, яка перенесе нас у ті часи, коли на свято Різдва грамотні міщани, дяки, школярі та церковні співаки збирались у дорогу і носили по хатах ляльковий театр під назвою Вертеп. Ця традиція започаткувалася ще у XVII-му столітті – нехай вона живе й надалі!
Вистава запрошує дітей та батьків зануритися у казковий світ звуків та кольорів. Тут живуть мама Ключ Соль та її дітки – різнокольорові нотки. Кожна нотка має свою особисту пісеньку і окрему барву. Поки що вони міцно сплять, та ось мама починає їх будити та знайомити з глядачами – аби світ наповнився чарівними мелодіями та став барвистим. Та ноткам потрібно допомогти – дитячими співами, танцями та іграми! А що ж буде, якщо котрась нотка загубиться і її пісенька залишиться непочутою? Чи вийде тоді скласти Пісеньку і досягнути Гармонії? Відповідь на це питання будуть шукати глядачі та персонажі разом, граючи в ігри та складаючи докупи звукову та кольорову мозаїку. Вистава має інклюзивний характер — вона реалізовує принципи доступного та відкритого театру і розрахована на участь дітей із синдромом Дауна. Створення на сцені повноцінного інклюзивного простору відбувається під кураторством професійного психолога. Усі актори, задіяні у постановці, отримали відповідні консультації. Що передбачає інклюзивний характер вистави: – До участі у виставі запрошуються усі діти, зокрема із синдромом Дауна – Рівноцінне трактування усіх дітей-учасників – Актори пройшли тренінг і мають навички спілкування з усіма дітьми – Вистава створена з урахуванням особливостей сприйняття довкілля дітьми із синдромом Дауна Нагадаємо, що діти-немовлята із синдромом Дауна мають свої особливості, однак загалом вони поводять себе точнісінько як і усі діти. Дітей із синдромом Дауна часто трактують як таких, що мають великі фізичні чи психічні вади та сильно відрізняються від решти дітей. Відповідно, вони опиняються у вимушеній соціальній ізоляції. Однак, насправді для цього підстав немає – наукові дані свідчать, що розповсюджені негативні уявлення про людей із синдромом Дауна – це міфи та стереотипи.
Чарівний світ лісовичків дуже схожий на людський. Серед них також є добрі і злі створіння. Один ладен заморозити дитину, а другий відчайдушно її рятує. Чи знайде маленька Дівчинка, яка загубилась в зимовому лісі, допомогу, щоб врятуватись від негоди? Чи просто навчиться відрізняти правду і щирість від лицемірства та лестощів? Дізнайтесь разом з Дівчинкою, що є дійсно важливим та потрібним у цьому житті, а що лиш розбещує та розважає.
Всі мріють бути найкращими: аби їх усі знали і любили. Саме такою, найгарнішою у всьому лісі, виросла Ромашка. У неї одразу закохалися усі, особливо сором’язливий Їжачок. Він був готовий навіть вигадувати неймовірні історії, аби тільки Ромашка його любила і в них все було добре. Та старий Лось викрадає Ромашку, аби вона належала лише йому. Тож, чи вийде Їжачку врятувати кохану та що з ними буде далі – дізнайтесь завітавши на нашу виставу.
«СТУК-ГРЮК» – ексклюзивна вистава для дітей від 0 до 3-ох спрямована на ознайомлення малят з новими предметами, поняттями, звуками, оточуючим світом. Вона складається з комбінацій різних фактур, кольорів, рухів, заохочуючи цим малюків до пізнання і взаємодії. Вистава створена з урахуванням рекомендацій психологів раннього віку та досвіду закордонних «Бейбі-театрів». Ігровий майданчик матиме вигляд манежу зробленого з картонних коробок-будиночків. Поняття «будинок» з першої ж миті входить в життя дитини. Почнемо з того, що животик мами – це також певною мірою затишна оселя на перші місяці життя. Потім довгий час хатинкою вбачається колиска, далі малюк знайомиться і з будинком в якому живе він сам, та його родина. Коли двері будиночків відчиняться, маля побачить, усвідомить та запам’ятає, що в гнізді живе пташка, в нірці – зайчик, в будці – песик, у воді –рибка… І всі вони також, рухаються, звучать та живуть зовсім поруч з нами. Саме персонажів за дверима (у коробці-будиночку) буде передано за допомогою різноманітних виразних засобів. А ще, наша вистава буде обов’язково починатися зі звичайної розмови, знайомства, а закінчуватися спільним дослідженням декорації, та вільного її переміщення. Ми віримо, що перше знайомство з мистецтвом – має бути приємним, адже театр починається там, де починається гра в саме життя.
Одвічна боротьба добра і зла – розгортається у виставі «Маленька фея». Злий чаклун хоче захопити світ, перетворивши людей на ледачих та немічних. Та хлопець на ім’я Горан не хоче підкорюватись злу. Його працелюбності може позаздрити кожен. Допомагає йому боротись зі злими силами – Маленька Фея. Чи вдасться Горану перемогти, подолавши Фути-Нути та Відьму? Про це розповість вам яскрава казкова історія.
Вистава «Садок вишневий» – це візуальне свято душі. Вона дихає весною і манить своєю яскравою сценографією, яка заглиблює у світобачення Тараса Шевченка. Енергія поезій наповнює виставу глибинними сенсами, які стають зрозумілими кожному. Вас подивує піщана анімація, яка філігранно поєднана з незвичайним музичним оформленням. Ця вистава не лишить байдужими тих, хто цінує нові грані на шляху до осмислення творчості Т. Шевченка.
Чарівна зимова історія для всієї сім’ї про Сніговичків. Вони чудово проводять час в зимовому холоді, та зовсім не хочуть щоб прийшло Сонечко і розтопило їх. Через це збираються у небезпечну подорож лісом, щоб вмовити його не повертатись. Чи зможуть вони домовитись з Сонечком? І чи погодяться на це звірятка, які зустрічаються їм на шляху? Дізнайтесь, чим закінчиться така незвичайна мандрівка маленьких створінь та допоможіть їм зрозуміти важливий урок життя.
Давно відома всім казка Ш.Перро «Червона Шапочка» отримала нове життя в інтерпретації драматурга і режисера Р. Неупокоєва. Вже велика дівчинка Червона Шапочка відправляється до своєї Бабусі, щоб навідати її. Але у лісі вона зустрічає багато всього цікавого і нового, а подорожніми їй стають Заєць, Лисиця та Кріт. Але що трапиться з ними під час цієї мандрівки і чи вдасться Червоній Шапочці зустрітися з Бабусею? Яким буде фінал цієї казки – дізнаєтесь завітавши на виставу!
Як прекрасно коли в сім’ї багато діток! У Курочки та Півника незабаром мають вилупитись аж п’ятеро курчаток! Та останнє курча вередує і, здається, зовсім не збирається з’являтись на цей світ. Ані вмовляннями, ані дзьобаннями не виходить розбити міцну шкаралупку. Чого ж йому не вистачає? Батьки у розпачі та пробують всі способи умовити малечу з’явитися на світ і навіть звертаються за допомогою до сусідів. Дізнайтесь, чи зможуть мама і тато зрозуміти, чого потребує маленьке курчатко?
Публікації про театр
Магічний 76 сезон Львівського театру ляльок
Місце, де відбуваються різні чарівні та загадкові речі.
Розколяда у Львівському театрі ляльок
Якщо святки зустрічали, то з не меншою шаною потрібно їх провести!
«Як нотки пісеньку складали» – прем'єра інклюзивної бейбі-вистави
Вистава реалізовує принципи доступного та відкритого театру і розрахована на участь дітей із синдромом Дауна
Провідний майстер сцени Львівського академічного обласного театру ляльок.
З 1977-го року працює у Львівському академічному обласному театрі ляльок.
В’ячеслав Курилко закінчив Харківський інститут мистецтв ім. І. Котляревського, відділення – актор театру ляльок.
З 1975 по 1977 – працював у республіканському театрі ляльок «Лікуріч» у Молдові. Після цього повернувся у Львів, де з 1977-го року активно працює.
Деякі з його робіт:
«Дорога до Вифлеєму» – господар, Мавпа;
«Садок вишневий» – Тарас, оповідач;
«Лисичка, Котик і Півник» – Котик;
«Золоторогий олень» – Король;
«Знайдена лялька» – Черевик, Прибиральник, Сміттємонстр;
«Два леви» – Лев Данилович, Вовк;
«А де ж п’яте» – Півень, Осел та багато інших.
Провідний майстер сцени Львівського академічного обласного театру ляльок.
Розпочинав свою творчу діяльність у Львівському палаці піонерів, у ляльковому театрі «Буратіно». У 1986-му закінчив Дніпровське державне театральне училище та здобув кваліфікацію «актор театру ляльок». З 5-го березня цього ж року по 1995-й рік працював у Львівському академічному обласному театрі ляльок на посаді актор театру ІІ категорії. З 1995-го по 1998-й навчався у Харківському інституті мистецтв та здобув «режисер театру ляльок». З 1999-го по 2000-й рік працював у театрі «І люди, і ляльки», де створив чимало цікавих образів та поставив, як режисер, різдв’яну казку «Чарівна ніч». Але творча доля пана Михайла знову повернула до Львівського театру ляльок у 2000-му році, де він працює і до сьогодні.
Провідний майстер сцени Львівського академічного обласного театру ляльок. Помічник режисера.
Пані Слава працює у нашому театрі починаючи з 1972-го, коли у червні її взяли акторкою допоміжного складу.
Будучи ще школяркою, займалась у ляльковому гуртку, при Будинку Будівельників у м. Львів. Після закінчення 10-го класу школи-інтернату, керівниця гуртка «Світлячок» – Луганська Валерія Миколаївна привела її до керівництва театру ляльок, після чого і почалась творча кар’єра акторки.
Працюючи в театрі, пані Слава паралельно здобувала освіту в Ленінградському державному інституті театру, музики і кіно (нині Санкт-Петербургський державний інститут сценічних мистецтв), куди вступила у 1990-му році, а через півтора року перевелась до Харкова, в інститут мистецтв ім. Котляревського на кафедру театру ляльок, яку закінчила вже у 1995-му році.
Заслужена актриса України, провідний майстер сцени.
Актриса. Закінчила Львівське культурно-освітнє училище (1985; викл. В. Михайлевич). Від 1963 (з перервою) працює у Львівському театрі ляльок. 1969–72 – артистка розмовного жанру Кіровоградської філармонії. Гра характеризується емоційністю, реалістичністю, глибоким проникненням у психологію образу.
Заслужена артистка України, провідний майстер сцени, помічник режисера.
Заслужена артистка України Христина Гаврилюк, працює в театрі ляльок з 2002-го року, з 2005-го року, як помічник режисера. Актриса закінчила Львівське державне училище культури і мистецтв за спеціальністю «Народна художня творчість» і здобула кваліфікацію організатора культурно-дозвіллєвої діяльності, режисера театралізованих народних свят і обрядів. А також Рівненський державний гуманітарний університет за спеціальністю «Культурологія».
Христина Гаврилюк бере участь у витсавах: «Алі-Баба і розбійники»,«Тарас»,«Бука»,«Золоте курча»,«Сніговички і сонечко», «Я люблю вас, Ромашко», «Таємниці Лісовичка» тощо.
Також пані Христина працює ведучою різноманітних культурних подій та над різними творчими проектами, такими як: «Міні-міс та Міні-містер України».
Актриса працює хореографом у зразковому ансамблі «Родзинка» Личаківського районного дитячого будинку творчості, а також в театрі-кабаре «Леополіс», при Будинку офіцерів.
Актриса планує і надалі пізнавати досвід лялькових театрів Європи, збагачувати власний репертуар і репертуар колективу та вдосконалювати акторську майстерність.
Її життєве кредо – «Не зупинятись на досягнутому!». Як каже сама Христина Гаврилюк – «Даруючи людям здобуту наполегливою працею мистецьку красу, щирість, талант – бачимо довірливі, щасливі очі дітей та їх батьків, у яких вдячність, радісний сміх, оплески… Бути потрібною людям – це велике щастя!».
Акторка-ляльковод вищої категорії.
Ця харизматична акторка приєдналась до театру у 2004-му році і досі тішить глядачів своїм запалом.
Мар’яна навчалась у Львівському державному училищі культури і мистецтв, за спеціальністю «Театральне мистецтво» і здобула кваліфікації «актора лялькового театру», а також «викладач фахових дисциплін».
За час роботи в театрі, Мар’яна зарекомендувала себе не лише, як хороший працівник, який любить свою роботу, а і як доброзичлива та життєрадісна людина, що завжди допоможе!
Акторка-ляльковод вищої категорії
Пані Ірина долучилась до театру у 2000-му році і тепер є артистом ляльководом вищої категорії. За її словами – «Лялька – це сокровенно-магічне створіння, яка, оживши в руках актора-ляльковика, творить дива, дарує дітям справжню казку. Лялька більш динамічна, має набагато більше можливостей, ані ж сам актор.»
Ірина Остюк закінчила Львівське державне училище культури і мистецтв і отримала кваліфікацію організатора культурно-дозвіллєвої діяльності, керівника аматорського театрального колективу, викладача театральних дисциплін. Після цього був Рівненський державний гуманітарний університет, де вона вчилась на організатора-педагічно-культурно-дозвіллєвої діяльності. А також навчальні курси по коментуванню динамічних візуальних творів для глядачів з ураженнями вад зору і отримала кваліфікацію «аудіоскрипція візуальних творів».
Провідний майстер сцени
Петро Бабінець з 2017-го року працює у Львівському академічному театрі ляльок. Народився пан Петро 10-го липня 1981-го року.
З 1998-го по 2003-й навчався у Прикарпатському університеті ім. В. Стефаника та здобув вищу освіту магістра за спеціальністю «вчитель музичного мистецтва». З 2006-го по 2017-й працював у Івано-Франківському академічному обласному театрі ляльок ім. Марійки Підгірянки, де взяв участь у понад 30-ти постановках та створив понад 40 ролей у виставах для дітей, юнацтва та дорослих, котрі й досі є в репертуарі театру.
Представляв театр на багатьох театральних фестивалях з виставами «Жили-були», «Іван Голик», «Коза Дереза» – дипломи фестивалю «Під шапко Гугуце» у Кишиневі, «Скрипаль на даху», «Алі-баба», «Цахес» – дипломи фестивалю «Коломийські представлення». Брав участь в проекті «Літаючий фестиваль», програмі Євросоюзу «Культура 2007-2013» з виставою «Людвіг + Тутта» роль Людвіга. З цією виставою побував у театрі ляльок «Бай Поморський» (Польща), Каунаському театрі ляльок (Литва), театрі ляльок «Старе Дівадло» (Нітра, Словаччина), театрі ляльок «Дівадло Лоутек» (Острава, Чехія).
У 2012-му здобув відзнаку «За кращий акторський дует» за виставу «Про те, про се» (реж. В. Підцерковний) фестивалю «Мереживо казкове» у Черкасах, а у 2007-му отримав премію імені Віталія Смоляка у галузі театрального мистецтва (роль Осла у виставі «Підкова на щастя», реж. В.Богданець).
За період роботи в Львівському академічному обласному театрі ляльок взяв участь у таких виставах: «Таємниця Лісовичка», «Лис Микита», «Знайдена лялька», «Золоторогий Олень», «Садок вишневий», «Святкові сни».
Петро Бабінець впевнено крокує по життю з усмішкою, його життєве кредо: «Любіть своїх ближніх і ворогів, як самих себе». Своє натхнення актор черпає в цікавій роботі.
Актор
Іван закінчив факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка. У Львівському театрі ляльок з 2015-го року.
Актор часто любить повторювати фразу: «Здійснюйте свої мрії, бо хтось візьме вас на роботу для здійснення своїх».
Окрім театру, хлопець працює ведучим концертів та корпоративів, мріє про велике кіно. Натхнення черпає у своїх батьків.
Ганна почала працювати в театрі з 2010-го року. З тих пір і надалі хоче тішити глядачів цікавими та якісними ролями.
У 2006-му році закінчила Львівське державне училище культури і мистецтв, а у 2010-му році – Львівський національний університет ім. І.Франка, факультет культури і мистецтв, кафедра акторської майстерності та театрознавства.
Олександр Довгань родом із Херсону.
Актор приєднався до команди театру у 2017-му році.
Здобув освіту у Херсонському училищі культури, як режисер масових заходів, а також у Херсонському державному університеті на відділенні практичної психології та режисури.
З 2009-2011-й – працював у Херсонському академічному театрі ляльок.
У львівському академічному обласному театрі ляльок працює з 1996-го року.
Отримав освіту у Київському національному університеті театру, кіно і телебаченні ім. Карпенка-Карого.
Роман Стефанович народився 17-го серпня 1948-го року у Львові. У 1996-му році пан Роман закінчив навчання у Львівському училищі культури. За період роботи в нашому театрі з 1966-го року актор взяв участь майже у 80-ти виставах та створив близько 200-т ролей.
Ця натхненна молода пані з 2017-го року працює на посаді директорки-художньої керівниці Львівського обласного академічного театру ляльок. Пані Уляна має три вищі освіти: режисер драматичного театру (КНУКІТ ім. І. Карпенка-Карого), художник художнього текстилю (ЛКДУМ ім. І Труша), художник- графік, оформлення книги (УАД). 2007-2010-го – була режисеркою – постановницею у Львівському обласному академічному театрі імені. Ю. Дрогобича, де здійснила постановки: «Суперники» М. Манохін, «Бременські музиканти», «Замок Броуді».
З 2007-2016- була головною режисеркою фестивалю середньовічної культури «Тустань». 2008-го організувала фестивалі: авторської пісні «Бескиди» та «Героїчна Тустань», а у 2008, 2014, 2015 – зрежисувала фестиваль «Зашків». З 2010- 2017 – організатор і керівник Майстерні «Мистецький простір».
Уляна Володимирівна має у своєму творчому доробку низку вистав, серед яких документальні драми: «Двадцятилітні», «Кордон», лялькові вистави: «Ляльковий вертеп», «Чому Кіт не з’їв мишу», «Князь Данило і його блазень Олелько» (за Ю. Винничуком), драматичні: «Чарівне зілля львівського аптекаря Яна Піпес- Поратинського», «Золота любов».
Проекти: Мюзикл «Купала на Тустані», Віденська бали в Будинку вчених.
Громадська активність:
Щороку Уляна Мороз організовує коляду, яка іде на добру справу;
2015 – зібрали благочинні кошти на машину для АТО;
2013-14 – керувала сценою львівського Євромайдану;
2004 – почесний братчик Спудейського братства Києво-Могилянської академії;
2003 – організатор студентської ради у КНУТКІТ;
1995-2003 – учасник, а пізніше одна із керівників ГО «Спадщина»;
1997-2002 – відновила та керувала студентськими братством Коледжу Труша;
Гасло, яке пані Уляна обрала для себе переросло у її життєву позицію: «Хочеш щось змінити – бери і роби».
