Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Львівський академічний театр імені Леся Курбаса
Львівський театр імені Леся Курбаса створений Володимиром Кучинським та групою молодих акторів у 1988. Театр завжди вирізнявся високоінтелектуальним і неповторним репертуаром.
Театр імені Леся Курбаса — унікальний методологічний центр, який опанував і розробив цикл театральних методик та тренінгів акторської психофізики, пластики, голосу, провів серію спільних проектів з Workcenter Єжи Ґротовського (Італія), Школою драматичного мистецтва Анатолія Васільєва (Росія), Осередком театральних практик Gardzienice (Польща), Саратозьким міжнародним театральним центром (США). У 2006 році за творчі здобутки Театр імені Леся Курбаса було нагороджено найвищою українською нагородою в галузі культури — Національною премією імені Тараса Шевченка, а у 2007 році театру було присвоєно статус академічного.
З 1994 року Театр імені Курбаса проводить свій власний міжнародний театральний фестиваль «Театр: Метод і Практика». Веде активну міжнародну діяльність, є членом міжнародної театральної мережі IETM.
Окрім того, Театр імені. Курбаса є унікальним для України театром-школою, що виховала не одне покоління акторів та режисерів спершу в Студії театру, а з 2001 року на базі Львівського Національного університету імені Івана Франка.
Театр ім. Леся Курбаса був створений Володимиром Кучинським та групою молодих акторів у 1988 році. Сезон 2019-20рр – це вже 32-ий сезон Театру.
Театр з 1989 року працює в приміщенні колишнього Театру-вар’єте «Casino de Paris». Спорудили будинок ще 1909 року за проектом архітекторів Зигмунда Федорського та Станіслава Мацудзінського. На стінах за кулісами досі можна побачити надписи з тих давніх часів.
Від початку створення театр був студійним, а вистави еспериментальними. В творчому доробку театру є вистави за текстами Платона, Сковороди, Ніцше.
Поціновувачам поетичного слова обов’язково варто відвідати унікальні вистави за поезіями Василя Стуса «Марко Проклятий, або Східна легенда», та Богдана Ігоря Антонича «Формули екстази».
У 2006 році за творчі здобутки Театр імені Леся Курбаса було нагороджено найвищою українською нагородою в галузі культури — Національною премією імені Тараса Шевченка, а у 2007 році театру було присвоєно статус академічного.
Театр виховав вже не одне покоління успішних акторів та режисерів, спочатку в Студії при театрі, а з 2001 року на базі Львівського національного університету ім. Івана Франка.
Особливою традицією є активне залучення та загравання акторів з глядачем. В умовах камерності, актори повсякчас шукають контакту з глядачами, тим самим, дозволяючи їм відчути себе частинкою загального дійства, співтворцями магічної атмосфери вистави.
Майданчик театру: Україна Львів вул. Курбаса, 3
Інтриги, подвійні ігри, маніпуляції, небезпечні зв’язки – основа реальності та життя французької аристократії в дореволюційний період. П’єса вимальовує картину етичних огріхів аристократії, які призвели до руйнування вищих віх суспільства і відповідно до падіння монархії. Оскільки життя титулованого дворянства за часів «ancien regime», тобто старого режиму, було надзвичайно штучним, «подвійним», Театр Курбаса пропонує подивитись на «Небезпечні зв’язки» як на гру у грі, де змодельовано хаотичний і непевний час революції, проглядається «зсув реальностей». Її провадять актори у в’язниці, очікуючи на страту... Головні інтриганти Маркіза де Мертей та Віконт де Вальмон колишні коханці, розумні та лицемірні, для яких життя це гра та задоволення від споглядання за нею. Заради помсти та насолоди вони готові руйнувати долі інших людей, «будь-що чи будь-кого принести в жертву». Чим завершаться ці небезпечні зв’язки? Над ким буде перемога?
… На сцені – вистава-притча про людські пристасті, вірність, зраду, фанатизм, ланцюг іпостасей людського духу, кожна ланка якого – самооцінка сама по собі, а разом вони утворюють багатошаровий поліфонічний твір… Іконографія Лесі Українки не відповідає всім прийнятим канонам: вона створює композицію крупних планів, максимально наближуючи Юду до глядача, лишаючи його з нами віч-на –віч. Так само вона робить і з Хусою та його оточенням. Лише Йоганна проходить десь краєчком. Як тінь, як зламана саронська лілея. Від улесливості Хуси, через решту героїв зрада проходить всі ступені та прояви, аж до прямого акту продажу вчителя… Катерина Сліпченко, «Кіно-Театр»
«Велич людини в тому, що вона є мостом, а не ціллю; і любові в ній гідне лише те, що вона є переходом і знищенням. Я люблю того, хто не вміє жити інакше, окрім як в ім’я власної загибелі, тому що він іде через міст» Фрідріх Ніцше. Проект «Геть від Заратустри» – спроба драматурга Кліма та режисера Володимира Кучинського театральними засобами осмислити кризу українського суспільства, пропустивши свої думки крізь призму одного з найвідоміших європейських філософських творів «Так казав Заратустра» Фрідріха Ніцше.
«АМНЕЗІЯ, тому що я ділив з тобою свої дні та ночі, але розповідав собі іншу історію… АМНЕЗІЯ, тому що я відчував непереборне почуття до тебе, але більше говорив про свої маленькі імпульси… АМНЕЗІЯ, тому що в глибині душі я був вірний, але скоріше б порвав собі горлянку, аніж визнав би це… Чоловіків характеризує те, що вони відмовляються від власної долі. Вони віддають перевагу свободі. Але що таке свобода, якщо вона ні до чого не веде? Чоловіки більше вигадують свободу, ніж користаються з неї… Моя АМНЕЗІЯ – це брехня для того, щоб повернутися і віднайти тебе». (Е.-Е. Шмітт) «ТЕАТР – це кожного разу інша історія. Навіть, якщо історія та сама. Вона викликає імпровізацію, аби залишатися живою. ІМПРОВІЗАЦІЯ у цьому випадку – це і намагання максимально розімкнути структуру, рамки сюжету. Це жива історія не лише персонажів, але й її творців: акторів, режисера, автора. Це історія, розвиток якої передбачити не можливо…» (Н. Сняданко)
П’єса сучасного шотландського драматурга про молоду жінку-селянку, яка попри зовсім звичайний спосіб життя дивиться на світ дуже по особливому. Творці вистави «Ножі в курях, або Спадок мірошника» роздумують над зіткненням світоглядних моделей і систем мислення. Забобонному і апріорі упередженому способу дивитися на речі протиставляється відкритий і гуманний погляд нової людини, сповненої невситимою жагою до постійного пізнавання і відвагою бути самітним відлюдником.
В одному із найвідоміших діалогів Григорія Сковороди мавпа Пишек і лелека Еродій розмислюють про вдячність як запоруку життєвої радості і внутрішнього спокою людини. У виставі філософські тексти переплітаються з образами картин Босха, що присутні у костюмах і проекціях. Це одна із візуально найкрасивіших вистав театру, що має давню історію, адже перша редакція «Благодарного Еродія» з’явилася в театрі ще у 1993 році і стала одією із знакових у новітній історії українського театру.
П’єса «Раптом минулого літа» – чи не найбільш радикальний текст Теннессі Вільямса. Режисер вистави, американець Ніл Флекмен, зміщує акцент з психологічного автопортрету драматурга, на постать Кетрін Голлі, прототипом якої є сестра автора. Тендітна дівчина, яку одні хочуть використати, а інші просто ліквідувати, цілковито позбавлена свободи і прав та має лише один спосіб зберегти те, що їй залишили від життя – збрехати. Але тільки сказавши правду вона може утвердити себе.
Сюжет «Дванадцятої ночі» Шекспіра постає тут в інтерпретації сучасного драматурга КЛІМа. Це комедійна історія про мандрівних акторів, які вирішують поставити п’єсу «Дванадцята ніч». Гра акторів тісно переплітається з їхніми особистими історіями і вже важко зрозуміти де межа між зображуваними герцом, герцогинею, слугами, блазнями і акторами, які їх грають та навіть акторами-курбасівцями, які приміряючи на себе костюми мандрівної трупи говорять про особистий досвід роботи в театрі.
... Спочатку все рівно був Достоєвський. Від нього лихоманно-хворобливий ритм вистави, містична, фатальна прикутість один до одного її головних героїв, від нього невідворотність всіх цих появ і зникнень. Від нього — непідвладне розумові взаємне тяжіння, ніби щось, що вони самі збагнути не можуть, їх невблаганно зводить. І розводить теж — з такою ж невблаганністю і жорстокістю. Тому що Фаусту — фаустове, а Мефістофелю — мефістофелеве.
«Ця вистава – молитва. У «Маркові Проклятому» явлено театр, якщо можна так сказати, екологічно чисто, без всіляких електронно-технологічних замінників і модних добавок, без соціальної заангажованості. Він є виразником екзистенціального переживання людини, її найглибших станів і відчувань, тобто основних засад буття». Світлана Веселка, «Високий замок» «Стус є одним з небагатьох творців міцних структур мови, міцного, місткого слова. Бо тільки таке слово може передавати глибинний зміст архетипів культури. Для театру, де закоріненість слова, звукосполучення у процеси підсвідомого є особливо відчутна, очевидним є і та непересічна роль, яку відіграватиме поезія Василя Стуса у подальшому становленні української мови». Володимир Кучинський
Публікації про театр
«Небезпечні зв'язки» – інтриги та подвійні ігри як мистецтво
Виставу буде цікаво відвідати з друзями, парою чи самостійно…
8 львівських театрів у минулому та зараз
Історія львівських театрів у фотографії.
Як виходитимуть з карантину театри Західної України
Своїми планами поділилися художні керівники дванадцяти театрів
Український актор театру і кіно, провідний актор Львівського академічного театру імені Леся Курбаса, засновник акторської студії «22», учасник музичного гурту «Миклухо Маклай».
З 1991 по 2000 рр. навчався у Сичівській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів Христинівського району Черкаської області. В 2001 році поступив в Козятинське Вище професійно-технічне училище залізничного транспорту № 17, де здобув спеціальність «Оператор комп'ютерного набору». В 2004 р. поступив у Київський політехнічний інститут на факультет електроніки (спеціальність «Акустичні засоби та системи») на заочне відділення. 2007 року стає студентом факультету культури та мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка (кафедра театрознавства та акторської майстерності, акторське відділення; майстерня Галини Воловецької), який закінчує у 2012 році.
У 2004 році працював у мережі ресторанів швидкого харчування «Швидко». 2005 року переїжджає спочатку до Москви, а потім до смт. Фряново Московської області, де працював на Фряновському керамічному заводі оператором печі по випалу керамічної плитки. Через 6 місяців переїхав до міста Желєзнодорожний Московської області, де працював на Кучінському керамічному заводі. Весною 2006 року переїжджає до Києва, де працює в книжковому супермаркеті «Буква». 2007-го року переїжджає до Львова. У 2009 році прийнятий на посаду актора до Львівського муніципального театру (тепер — Львівський драматичний театр імені Лесі Українки). 2010 рік запрошений до трупи Львівського академічного театру імені Леся Курбаса. У 2013—2014 роках працює асистентом кафедри театрознавства та акторської майстерності факультету культури та мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка (майстерня Олега Стефана).
Співзасновниця і актриса Львівського академічного театру імені Леся Курбаса. Закінчила театральну студію при Львівському державному академічному театрі імені Марії Заньковецької та Львівський національний університет імені Івана Франка. Викладала сценічну мову на кафедрі театрознавства та акторської майстерності Львівського національного університету імені Івана Франка.
З 1978-1988 рр. –акторка Львівського національног академічного українського драматичного театру ім. Марії Заньковецької.
З 1988 р. – акторка Львівського академічного театру імені Леся Курбаса.
Актриса Львівського академічного театру імені Леся Курбаса.
У 2005 закінчила Львівський національний університет імені Івана Франка, факультет культури і мистецтв, акторський курс Володимира Кучинського. Музична режисерка кількох постановок. Засновниця та вокаліста гурту «Горгішелі».
Заслужений артист України.
Закінчив Акторську студію при Театрі імені Леся Курбаса (1989) та Львівський національний університет імені Івана Франка (2003).
Викладав акторську майстерність на акторському курсі при Національному університеті імені Івана Франка (2001-2009).
Лауреат Обласної премії в галузі театрального мистецтва імені Бориса Романицького (2007).
З 2019 року директор-художній керівник Львівського академічного театру імені Леся Курбаса.
Актор Львівського театру імені Леся Курбаса. Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка.
Закінчив Харківський інститут мистецтв імені Івана Котляревського. Після навчання працював актором в Харківському театрі імені Тараса Шевченка. Викладав психофізичні тренінги у Харківському інституті мистецтв імені Івана Котляревського та з 2005 року є викладачем на акторському курсі Львівського Національного університету імені Івана Франка. Лауреат обласної премії в галузі театрального мистецтва імені Бориса Романицького (2007).
З 1987-1990; 1991-1996 – актор Харківського академічного драматичного театру ім. Тараса Шевченка.
З 2019 року – актор Київського академічного театру драми та комедії на лівому березі Дніпра.
Закінчив ЛНУ імені Івана Франка, факультет культури і мистецтв, акторський курс Володимира Кучинського (2009).
Засновник домашнього дитячого театру-студії «Золотий Клуб’ок», ГО Дитячий центр сучасного мистецтва «АГОВ», засновник «Львівської галереї сценографії» (2017), викладач «Школи вільних і небайдужих».
Організатор фестивалю сценографії «Львівське театральне квадрієнале» (2018)
Оксана Козакевич – актриса Львівського академічного театру ім. Леся Курбаса.
Після закінчення школи планувала впуступати на географічний факультет думаючи, що саме так складеться її життя. Але в школі молоду дівчину наштовхнули на думку про вступ на факультет культури та мистецтв до Львівському Національному університеті ім. Івана Франка. Так і склалось, що з 2004 по 2009 Оксана Козакевич навчалася на акторському курсі під керівництвом Володимира Кучинського. На третьому курсі навчання по обміну набиралась досвіду на майстер-класах з акторської майстерності у Вищій театральній школі імені Людвіга Сольського у Кракові. А після закінчення університету, не потрапивши до складу трупи театру ім. Леся Курбаса, вирушила до Польщі на Міжнародні майстер-класи, які проводив Фабіо Омодеї, де обрала маскотерапію.
Коли повернулась в Україну, вона все одно приходила до театру і репетирувала. А згодом «напросилася» на епізодичну роль у виставі «Хвала Епосу», потім репетирувала у виставі «Репетиція в театрі злочину» (реж. Микола Береза). Своїми стараннями та серйозністю до поставлених цілей Оксана Козакевич привернула увагу київського режисера Андрія Приходько. Так, мрія, до якої впевнено йшла молода актриса втілилась в життя і вона нарешті стала актрисою Львівського академічного театру ім.Леся Курбаса.
Закінчила Харківський інститут культури і мистецтв імені Івана Котляревського (2000).
Актриса Харківського театру «P. S.» (2000-2006) та Харківського театру імені Тараса Шевченка (2006-2009).
З 2006 року актриса театру імені Леся Курбаса.
У 2004-2006 викладала акторську майстерність у Харківському інституті культури і мистецтв імені Івана Котляревського).
Співачка, музикант гурту «КурбАси».
Закінчив акторське відділення Львівського національного університету імені Івана Франка (кафедра театрознавства і акторської майстерності, факультет культури і мистецтв), а згодом режисерський курс Володимира Кучинського.
2012-2019 рр. – директор Львівського академічного театру імені Леся Курбаса
Як режисер здійснив постановку вистави «Театр Злочину» за Ж. Моклером.
Лауреат Обласної премії в галузі театрального мистецтва ім. Б. Романицького.
У 2019 році отримав відзнаку Львівської міської ради «Найкращий працівник культури» у сфері «театральне мистецтво»
Актор Львівського академічного Театру імені Леся Курбаса. У 2017 р. закінчив акторське відділення Львівського національного університету імені Івана Франка (кафедра театрознавства і акторської майстерності, факультет культури і мистецтв), курс Олега Стефана.
Закінчила Львівський національний університеті імені Івана Франка, факультет культури і мистецтв, акторський курс В. Кучинського (2005) та Інститут післядипломної освіти ЛНУ ім. І. Франка (2010).
Співзасновниця і вокалістка гурту «КурбАси». Солістка гурту «Оркестра почувань».
Актор Львівського театру імені Леся Курбаса. Закінчив ЛНУ імені Івана Франка, факультет культури і мистецтв, акторський курс Володимира Кучинського (2009).
Актриса Львівського академічного театру імені Леся Курбаса. Студентка Львівського національного університету імені Івана Франка, (кафедра театрознавства і акторської майстерності, факультет культури і мистецтв), акторський курс Олексія Кравчука. Учасниця музичного гурту «ЯгОди».
Актор Львівського театру імені Леся Курбаса, поет, засновник та ведучий офлайн радіо «Скорбота». Народився в селі Конюхи Тернопідьської області.
У 2012 році закінчив Тернопільський національний педагогічний університет ім. Володимира Гнатюка (інститут мистецтв), акторський курс В’ячеслава Хім’яка. Співзасновник і член Літературної студії «87» імені Юрія Завадського. Учасник багатьох всеукраїнських читань і батлів (переможець Четвертого Чернівецького поетичного батлу, 2012). Засновник «стилю 87». Автор поетичних збірок «21» і «Pixels».
Народився у м. Надвірна Івано-Франківської області. У 2017 р. закінчив акторське відділення Львівського національного університету імені Івана Франка (кафедра театрознавства і акторської майстерності, факультет культури і мистецтв), курс Олега Стефана. Учасник музичного гурту «Lirvak».
Актор Львівського академічного театру імені Леся Курбаса. Закінчив акторське відділення Музичної академії імені Миколи Лисенка (1994).
У 1993-2001 – актор Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької, у 2002-2007 – актор Львівського духовного театру «Воскресіння».
З 2007 року працює у Львівському академічному театрі імені Леся Курбаса.
З 2019 року – також актор Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької.
Актор Львівського театру імені Леся Курбаса, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка. Закінчив театральну студію при Театрі імені Леся Курбаса та Харківський державний університет імені Івана Каразіна.
У 1995-2003 рр. проводив майстер-класи з акторського психофізичного тренінгу в Україні, США, країнах Європи. Викладав акторську майстерність на акторському курсі Львівського Національного університету ім. Івана Франка, на режисерському курсі Національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого.
Театральний режисер, актор, засновник і художній керівник Львівського академічного театру імені Леся Курбаса (1988-2019).
Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, державної премії імені Леся Курбаса, премії імені Василя Стуса. Народний артист України.
З 2019 року головний режисер Львівського академічного театру імені Леся Курбаса.
Як режисер здійснив понад два десятки драматичних постановок та літературних вечорів на сцені Театру імені Леся Курбаса, а також на сценах Національного театру імені Івана Франка в Києві та Театрі імені Тараса Шевченка в Харкові.
