З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Луганський обласний академічний український музично-драматичний театр
Луганський обласний академічний український музично-драматичний театр
Луганський обласний академічний український музично-драматичний театр
Луганський обласний академічний український музично-драматичний театр
Луганський обласний академічний український музично-драматичний театр
Луганський обласний академічний український музично-драматичний театр
Луганський обласний академічний український музично-драматичний театр
Луганський обласний академічний український музично-драматичний театр
Луганський обласний академічний український музично-драматичний театр
Луганський обласний академічний український музично-драматичний театр

Луганський обласний академічний український музично-драматичний театр

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
6.0
6.0
6.0
6.0

За майже 80 років свого існування Луганський український театр гідно підтвердив своє право бути національно-культурним центром Луганщини добре відомим не тільки на Сході України, а й далеко за межами регіону. Слідкуючи за здобутками колективу протягом останніх сезонів його новітньої історії, глядачі мають можливість пересвідчитись, що у своїй дружній мистецькій родині театр зібрав людей надзвичайно відданих своєму покликанню.

Свою історію театр розпочав у 1941 році в Харкові. До колективу, створеного під час Другої Світової війни для обслуговування військових частин і шпиталів, у 1943 році в Кутаїсі приєдналися актори з Вінниці та Запоріжжя. Повернувшись з евакуації, свій перший мирний сезон 1945-46 рр театр відкрив у Ворошиловграді (нині Луганськ).

Майже півстоліття театр зазнавав численних реорганізацій, проте, у всі часи залишався форпостом національного театрального мистецтва на східних теренах держави, відкривав нові імена, співпрацював зі знаними митцями. Здобуття Україною незалежності стало для колективу початком справжнього розквіту, а в 2002 році він отримав статус «академічного».

У зв'язку з російською агресією на Сході України в грудні 2014 року театр був змушений переміститися з тимчасово окупованого Луганська до підконтрольного українській владі Сєвєродонецька. Попри відсутність кадрів, матеріально-технічної бази та сценічного майданчику, театру вдалося відновитись, а в 2017 році колектив отримав у власність оновлену після капітального ремонту будівлю колишнього Сєвєродонецького театру драми.

Сьогодні єдиний професійний театральний колектив на території української Луганщини уже має в штаті більше 120 працівників, випустив 37 прем’єр, побував у Польщі, 15-ти містах інших областей України та 13-ти на Луганщині, взяв участь у 12-ти фестивалях, 4-х міжнародних проектах, численних урочистостях і культурно-мистецьких акціях.

Зараз у репертуарі 24 вистави

За останні роки мільйони наших співвітчизників призвичаїлися до життя в кризових умовах і роблять все можливе, щоб протистояти обставинам. До того ж, давно відомо, що з життєвими труднощами легше справляється той, хто сміється над ними і вірить у краще. Комедія «Американська рулетка» сучасного українського драматурга Олександра Марданя пропонує глядачам зануритись у повсякденне життя однієї сучасної родини, де під час кризи, здається, все пішло догори дриґом. Усі члени цього звичайного сімейства, як годиться у кризовий час, думають переважно про гроші й до того ж стурбовані безліччю питань: як виплутатися із фінансової скрути? Зайнятися бізнесом чи почати шукати скарб у власній квартирі? Як зберегти родинне вогнище, яке от-от згасне? Як пережити ревнощі, виселення через борги, невістку-стриптизерку і загадкове зникнення кота? До чого призводить постійна плутанина з номерами квартир?.. А втім, питання ставити легше, ніж знаходити відповіді. То ж, родичі можуть поскаржитися на що завгодно, тільки не на відсутність пригод. Таке відчуття, що криза в країні породила кризу в мізках. Герої вистави потрапляють в найбезглуздіші ситуації, а інтрига закручується, як рулетка, та все ж персонажі дивують глядачів несподіваними знахідками на шляху до виправлення свого скрутного фінансового становища.

Знайомий сюжет, за визначенням автора першоджерела Антона Чехова – комедії розкривається по-новому в розіграній драмі Ігоря Білиця. Актори шукають сенс існування в своїх амплуа, відповідають на питання, продиктовані життям у певних обставинах, спілкуються про свободу, мрії, вибір, призначення тощо. Творча команда препарує класичний текст, даючи оцінку, порівнюючи із навколишнім світом, запитуючи себе як жити далі, коли середовище засмоктує мов болото, коли втрачені орієнтири, а мрія тьмяніє. Розіграна драма стане справжнім задоволенням для тих, хто любить шукати відповіді на незручні, а під час болючі питання.Проте, усім, хто захоче відчути багатосенсовість вистави, все ж радимо перечитати оригінальний твір класика.

Чому люди іноді проходять повз своє щастя і крокують у бік лиха? Чим вони засліплені, що не розуміють цього? Через що опиняються в любовному трикутнику, не в силах протистояти стихії кохання? Хто винен? Легко заблукати в сутінках власної душі, коли серце рветься навпіл. І марно шукати «злого генія» чи фатальної помилки, що руйнує щастя, в ситуації де всі герої, кожен по своєму, приречені на безталання.

Ревізор
« Ревізор » Сатирична комедія

Сценічна історія «Ревізора» завжди шукала «нового» Гоголя. Майже 200 років п’єса не сходить зі сцени, будучи актуальною у всі часи. І хоча з моменту першої постановки життя у всіх сферах стрімко рвануло вперед, проте ліцемірство, брехня, зарозумілість, відсутність гідності, марновірство, плітки та інші потворні якості людської особистості нікуди не поділись. Наш «Ревізор» поставлений за п’єсою, яку на прохання театру написав сучасний український письменник, «батько українського бестселлера» Василь Шкляр. Вперше представлена в Україні на сцені нашого театру, вона пропонує свіжий погляд на застійні соціальні та психологічні проблеми, які оточують на кожному кроці. У провінціному місті проїздом опиняється дрібний столичний чиновник. Його помилково приймають за ревізора, а переполох, спричинений цією новиною, виносить на поверхю невігластво і безпринципність поглядів, зневагу до обов’язків і моралі та інші типові явища сучасних реалій у абсолютно вигаданому просторі. За задумом режисера-постановника Дмитра Некрасова вистава не робить висновків і не дає відповідей. Ми пропонуємо інструмент, на який годі нарікати, коли побачиш криву пику чи мерзенні вчинки…

Украдене щастя
« Украдене щастя » Спадок жіночого буття на 1 дію

Трагедія кохання однаково актуальна в будь-який час. Потрапивши у «любовний трикутник», героїня залишається сам на сам зі своїми жахами, болем та, зрештою, божевіллям. Спогади стають діалогом між минулим і теперішнім, а каяття – вироком. Вистава, яка зосереджує увагу на самотності людини, позбавлена побутової складової, що присутня в основі найсильнішого з драматичних творів Івана Франка, і спрямовує відомий класичний матеріал у бік філософських роздумів над долею жінки. Постановка переплетена етнічним співом, танцями, живим звучанням музичних інструментів.

Ромео & Джульєтта
« Ромео & Джульєтта » Мюзикл, детектив
6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

Юні веронці – він і вона – Від предків знайомі зі словом «війна». Довга й нудна між родами панує, Ділить прихильників, містом керує. Кругом обіцянки, розбрат, брехня, Заклики, гасла та інша фігня… Щойно домовляться – іскра – і знову: «Жити давайте дружно, панове!» Монтеккі – це він, Капулетті – вона… Любов!? Тільки втеча із цього лайна. Вихід для них третя сила готує. Та популізм лиш труїть – не рятує. Мир? Перемир’я? Чи втихомирення? Та краще для щирої згоди – примирення.

Весілля обов
« Весілля обов'язкове » Кухонна комедія на 1 дію

Багато речей у своєму житті ми робимо тільки тому, що деякі моделі поведінки нам знайомі, припустимі у нашому близькому оточенні й влаштовують наших рідних. Пригнічені не своїми бажаннями, ми робимо «як треба» навзамін тому, як справді хочемо чи вважаємо за потрібне. Нав'зані «цінності» позбавляють життя смаку, стають неактуальними у сучасному глобалізованому та інформатизованому світі. Проте навіть застарілі й стереотипні мають неабиякий вплив на прийняття нами рішень. Завдання героїні – знайти чоловіка протягом місяця, інакше її батько перепише бізнес на свого похресника. Майже в останній момент їй це вдається. Але з'явилася нова проблема – вона більше не хоче заміж. У п'єсі молодої української драматургині Вєсти Гунченко, яка була створена в рамках драматургічної школи «Культурний Центр Печерськ» 2020, зіштовхуються різні моделі поведінки. Виявити силу волі й наважитись взяти відповідальність за власний вибір – нелегко. Проте «збій в системі» врешті може покласти край існуванню за вказівкою і дати можливість зосередити зусилля на розкритті власного потенціалу.

Станція
« Станція » Комічне фентезі на 1 дію

«Бійся своїх бажань, вони можуть здійснитися», – свідчить французька приказка. Чого хоче жінка? І чи здійснення бажань робить її щасливішою? Героїні вистави – три незнайомі жінки. Кожна з них має свої проблеми й негаразди. Вони зустрічаються на загадковій Станції без назви, без каси, без телефону. В місці, де вони опинились, стаються дивовижні речі. Тут можна воскреснути з мертвих і враз завагітніти, стрибнути з парашутом і перетворитись на чоловіка… Те, що відбувається, нагадує сон або ілюзію, куди легко потрапити, але важко покинути. Жінки стають заручницями цього привабливого місця, в якому здійснюються всі бажання. ВСІ! Крім одного… Оманливий рай виявляється пасткою, з якої вибратися майже неможливо. Смішна, кумедна й водночас філософська комедія дає привід поміркувати: як часто в житті ми замислюємось над своїми бажаннями? Над своїми справжніми бажаннями? Найбільшими? Найпотаємнішими? Характерним і харизматичним героїням п’єси доведеться це зробити, якщо вони не хочуть залишитись на загадковій Станції.

І в біді, і в щасті
« І в біді, і в щасті » Клінічний випадок на 1 дію

Кажуть, що друзі пізнаються у біді. Однак, чи не краще вони пізнаються в радості, у щоденних буднях. Тому найчастіше найвірнішими друзями є родина: батьки, діти, чоловік чи дружина. Хтось може похвалитись міцними сімейними зв’язками, хтось тільки мріє про справжні й незрадливі стосунки, а хтось боїться і ховає гіркий осад від неприємного досвіду. Та, попри все, родина – це скарб, який виявляється з часом. І не важливо, в щасті чи в біді, важливо, що вона поруч – справді рідна людина, яка може пережити з тобою все, не чекаючи нагород чи похвал. Однак випробування іноді зближують і зовсім незнайомих людей. Дві жінки чекають на своїх чоловіків у приймальному покої лікарні. Кожна сподівається на обнадійливу звістку. Тим часом випадкова розмова сколихнула цілу веремію спогадів та одкровень. Одна за одною дістають вони з пам’яті картини зворушливих моментів багаторічного шлюбу: веселі й сумні, відверті й таємні, щасливі й болючі. Кожній є що згадати, а разом із тим усвідомити сенс подружньої обітниці бути одним цілим і завжди підтримувати одне одного в моменти горя і радості. Для кожної з них вірність стала захисним щитом у бурхливому житті, допомогла долати випробування і зберігати любов у серці. Допоки… Вони чекають. Щоб іти далі. Цикл Життя-Смерті-Життя споконвічний, і за кінцем слідує початок, і за втратою – знахідка… І коли при цьому поруч є людина, яку можна назвати рідною – тобі пощастило. Кожному важливо відчувати, що ти комусь потрібний.

«Пурпурові вітрила» О. Гріна стали символом втілених мрій для багатьох поколінь. Вистава сучасних авторів за мотивами цієї повісті-феєрії звертається до глядачів будь-якого віку і стверджує, що змінити своє життя і втілити те, чого хочеться насправді – може кожен. Ассоль майже з народження залишилась без матері, виховував її грубуватий моряк Лонгрен і всю нерозтрачену любов віддав маленькій донечці. Характер у Лонгрена був норовливий та своєрідний, горе зробило його відлюдькуватим, а після того, як він не захотів врятувати трактирника Меннерса, винного у загибелі матері Ассоль, у селищі він став чужаком. Ассоль теж почувала себе вигнанницею за те, що вони з батьком ведуть життя, незрозуміле для інших, не спілкуються з мешканцями Каперни, живуть незалежно, розраховуючи тільки на свою працю. Але те, чого не бачили в дівчинці мешканці Каперни, побачив казкар Егль, який з одного погляду зрозумів, що казка допоможе Ассоль вижити у ворожому оточенні, зберегти чистоту думок та вчинків. І, коли на горизонті з’явився корабель під вітрилами кольору ранкової зорі, Ассоль не була здивована, бо всім серцем вона чекала того, що обов’язково мало статися. Кожна людина може стати щасливою і зробити щасливими тих, хто поруч. Словами О. Гріна це звучить так: «Я зрозумів одну просту істину. Вона в тому, щоб робити так звані дива своїми руками». Бурхлива енергія цієї вистави допоможе зарядити себе і повірити в свої сили. Світ твоїх мрій, глядачу, готовий втілитися в життя!

Афіша
На жаль театр не має майбутніх подій
preloader
Відгуки глядачів
Про виставу

Відгуків немає
preloader

Публікації про театр

80-ий сезон Луганського театру

19 і 20 вересння відбудеться відкриття ювілейного сезону театру

10:29 - 14 вересня 2020
100
0
0