Народження Київського театру юного глядача припадає на особливий період історії нашої держави. Не виборовши після Жовтневого перевороту 1917 року незалежності від Москви, Україна шукала енергію для свого подальшого поступу в ідеї революційних перетворень у всіх сферах життя, що опанувала і національно свідомою інтелігенцією.
На початку двадцятих років, коли ще жила віра в людське обличчя радянського інтернаціоналізму, який обіцяв не лише не знищити, а й стати притулком для розвитку національних культур, вітчизняна література та мистецтво зазнали небувалого розвитку. Згодом період 20-х, початку 30-х років минулого століття увійде в історію під назвою «українського відродження».
Варто лише згадати імена Леся Курбаса та його акторів, Олександра Довженка, Миколи Куліша, Валер’яна Підмогильного, Миколи Хвильового, Олександра Олеся, Михайля Семенка та багатьох інших митців, аби збагнути, яка потужна творча енергія панувала тоді в українському суспільстві. На жаль, більшість цих імен згодом потрапили до списку «розстріляного відродження».
Саме у часи небаченого підйому національного мистецтва в Києві виник новий театр. Ідея створення театрального колективу, який присвятив би себе вихованню дітей та молоді, належить Олександру Соломарському та Ірині Дєєвій. Незважаючи на те, що у них не було ані приміщення, ані коштів, 8 листопада 1924 року київська дітвора побачила першу прем’єру майбутнього київського ТЮГу – «Мауглі» за однойменним оповіданням Редьярда Кіплінга. Віра, творча наснага керівників та акторів новоствореного колективу переборювали будь-які перешкоди.
Заснований як Державний театр для дітей, ТЮГ впродовж історії не раз змінював свою назву (носив імена Івана Франка, Максима Горького, Ленінського комсомолу), переїжджав у різні приміщення (першу виставу грали у Будинку вчителя). Незмінними для різних поколінь, що працювали у ньому впродовж усіх років, залишалися дух служіння мистецтву, бажання вводити у таємничий світ театру, закохувати у нього дітей, підлітків та їхніх батьків. Театр на Липках – особливий творчий колектив, адже він працює для різних вікових категорій. Гостинно відчиняючи двері зранку перед малюками, ввечері ТЮГ показує вистави для підлітків, молоді і дорослих.
З Київським ТЮГом у різні часи співпрацювали видатні майстри театрального мистецтва – К. Станіславський, А. Бучма, В. Татлін, К. Кошевський, М. Фореггер та багато інших . Театр юного глядача неодноразово нагороджувався преміями та грамотами, його вистави брали участі у різноманітних фестивалях та конкурсах, отримували фахові нагороди та державні відзнаки.
З 1991 року Театром юного глядача на Липках керує народний артист України Віктор Гирич. За чверть століття роботи в тюгівському колективі він заслужив репутацію режисера, який завдяки знанню також і дитячої психології успішно ставить спектаклі для глядачів різного віку. Театр постійно перебуває в стані мистецького пошуку, його трупу весь час поповнюють молоді актори, запрошуються на постановку різні режисери. Свого часу тут працювали відомі тепер митці Роман Віктюк, Богдан Бенюк, Віталій Лінецький.
Сьогодні в репертуарній афіші театру понад 30 вистав, серед яких значаться як п’єси сучасних драматургів, так і твори відомих класиків вітчизняної та світової літератури.
Майданчик театру розташований за адресою:
Україна Київ вул. Липська, 15/17
Поряд з м. Хрещатик
56 вистав
Українська акторка театру і кіно.
Провідна майстриня сцени театрально-видовищного закладу культури «Київський академічний театр юного глядача на Липках».
Дружина відомого театрального режисера Віктора Гирича.
Від 1995 року актриса Київського академічного театру юного глядача на Липках.
Український актор та ведучий. У 1996 році став випускником Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого, після чого був зарахований до театральної трупи.
З 2007 року є ведучим передачі «ВусоЛапоХвіст» на каналі СТБ.
Лауреат державної премії Кабінету Міністрів України ім. Лесі Українки.
В Київському академічному театрі юного глядача на Липках працює з 1971 року.
У 966 році закінчив Сіверодвинський політехнічний технікум за фахом будівельника. З 1966 р. працював системі міністерства внутрішніх справ (Архангельська область) майстром на будівництві, де робітникам були ув'язнені.
В 1973 році переїхав на батьківщину діда й батька — Херсонщину. З 1973 року працював на Херсонському суднобудівному заводі — майстром, виконробом, начальником ремонтно-будівельного цеху.
У 1977 році з'явилися перші друковані твори (вірші, гуморески, оповідання) у херсонських газетах: «Судостроитель», «Ленінський прапор» (тепер «Новий день»), «Наддніпрянська правда».
18 гумористичних і дитячих оповідок надруковані в колективній збірці «Придніпровська усмішка» (гумор та сатира.- Сімферополь: Таврія, 1989).
У 1986 році став редактором заводського радіомовлення, редактором газети «Суднобудівник», а у 1987 р. Членом Національної спілки журналістів України.
Згодом у 1994 році стає головний редактором літературного альманаху «Степ», який видається Херсонським обласним управлінням культури та одержує диплом журналіста — після навчання в інституті журналістики Київського університету ім. Шевченка.
1996 рік – Член Херсонського літературно-мистецького гуртку «Малючок-Степовичок».
1998-2003 роки – відповідальний секретар газети «Кафедра» Херсонського державного університету.
1998 рік – Член національної спілки письменників України.
У 2015 році стає керівником літературної студії «Блокнот» при відділі обслуговування юнацтва Центральної міської бібліотеки ім. Лесі Українки м. Херсона.
З 2016 року працює актором у Київському академічному театрі юного глядача на Липках.
Упродовж 2007-2009 р. актор Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки.
Від 2011 року актор Київського академічного театру юного глядача на Липках.
З 1978 по 1984 рік працював у Київському державному академічному театрі російської драми ім. Лесі Українки, де брав участь у постановках 6 вистав. У цей же період здійснював постановки у Черкаському, Волинському та Могильовському драматичних театрах.
У 1984 році був запрошений до Київського театру юного глядача на постановку вистави «Лісова пісня» Лесі Українки, яка на ІІ Республіканському фестивалі театрів для дітей та молоді у місті Сумах здобула ІІІ премію. З цього часу плідно працює у ТЮГу як черговий режисер, створюючи вистави для дітей і для дорослих. У виставах для дорослих режисер тяжів до актуальних гострих тем («Фатальна помилка» М. Рощіна, «Еквус» П. Шеффера).
У липні 1991 році Віктор Гирич був призначений головним режисером театру, а у листопаді цього року рішенням колективу він був обраний художнім керівником Київського державного театру юного глядача. На цій посаді він активно співпрацює з талановитими та високопрофесійними художниками, композиторами, балетмейстерами; насичує репертуар творчого колективу постановками за класичною та сучасною літературою.
Нині В. С. Гирич є провідним фахівцем постановок для дітей, режисером, чиї вистави мають тривале сценічне життя й популярні у глядачів: «Король Дроздобород» (рік прем'єри — 1986), «Троє поросят» (1989), «Людвігу XIV — УРА!» (1991), «Різдвяна ніч» (1993), «Ша–ша–ша–ша–ша» (1994), «Серце П'єро» (1996), «Чарівна Пеппі» (1998) дотепер присутні в репертуарній афіші. Режисер звертається до класики дитячої літератури (брати Грімм, Андерсен, Ліндгрен), до класичної драматургії: вистави («Різдвяна ніч» М. Гоголя, «Фігаро» П.-О. Бомарше, «Чайка» А. Чехова, «Ромео і Джульєтта» Шекспіра) відображають пошук нового способу спілкування з глядачем через асоціативно-метафоричний ряд. Загалом на сцені Київського театру юного глядача на Липках режисер здійснив понад 20 постановок.
Гирич — режисер, якому притаманні фантазія, здатність до філософського узагальнення, прагнення глибоко розкрити авторський задум, осучаснивши та втіливши його в яскравій сценічній формі. У виставі «Ярмарковий гармидер» І. та Я. Златопольських (2005) Гирич виступав як послідовник театру Леся Курбаса.
Після закінчення Вищого Театрального училища імені Михайла Щепкіна вісім років працював актором Державного академічного Малого театру Росії.
Режисерську освіту здобув у Державному інституті театрального мистецтва імені Анатолія Луначарського (м.Москва).
До переїзду в Київ працював головним режисером в академічних театрах Росії. Наразі викладач та художній керівник режисерського курсу в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого.
Від 1993 року працює в Київському академічному театрі юного глядача на Липках.
1996 року закінчив акторський факультет ( курс Л. А. Олійника), а 2005 року режисерський факультет (курс К. М. Дубініна) Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. Карпенка-Карого. 2004-2005р. викладав майстерність актора там же.
Від 1996 по1997рр. – актор Чернівецького обласного музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської.
Упродовж 1997-1999рр. – актор Київського Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки,1999-2000рр. -«Свободного театру»у Києві, 2000-2005р. - Берегівського угорського національного театру імені Дюли Ійєша.
В 2005 р.призначений режисером Закарпатського обласного угорського драматичного театру імені Дюли Ійєша.
Від 2010 року очолює «Незалежну Театральну Лабораторію» у Чернівцях.
