Київський академічний театр юного глядача на Липках

Українська акторка театру і кіно.
Провідна майстриня сцени театрально-видовищного закладу культури «Київський академічний театр юного глядача на Липках».

Дружина відомого театрального режисера Віктора Гирича.

Від 1995 року актриса Київського академічного театру юного глядача на Липках.

Український актор та ведучий. У 1996 році став випускником Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого, після чого був зарахований до театральної трупи.

З 2007 року є ведучим передачі «ВусоЛапоХвіст» на каналі СТБ.

Українська актриса, відомість якій принесли ролі в серіалах «Подробиці тижня» (2010), «Острів непотрібних людей» (2011), «Офіцерські дружини» (2015), «Провідниця» (2017) та ін.

З дитячих років акторка вона займалася хореографією і вокалом в ансамблі народного танцю «Барвінок», грала на скрипці, співала сольно і в хорі.

Мати і батько акторки – інженери-технологи, але мама Людмили обожнювала театр: вона почала брати дочка на дорослі вистави, коли тій виповнилося 3 роки. Саме в цьому віці Загорська вирішила для себе, що неодмінно стане актрисою.

Хоча Людмила вважає себе скромним і замкнутою людиною, на сцені вона завжди відчувала себе вільно, тому після 11 класу вона без роздумів подала документи в Київський державний інститут театрального мистецтва ім. Карпенко-Карого. Дипломованою актрисою вона стала в 1994 році.

В кінці 90-х років Людмила була прийнята в трупу Київського Академічного театру на Липках – там актриса працює і донині. Також актриса виходила на сцену театру «Сузір'я» в комедійній виставі «Те, що приховують французи».

Вперше на знімальному майданчику Людмила виявилася в 2001 році, знявшись в епізоді українського детективного серіалу «Слід перевертня» з Валерієм Баринова та Олексієм Горбуновим. Потім послідувала низка невеликих ролей в російських і українських серіалах і фільмах – в їх числі чотири сезони серіалу «Повернення Мухтара», в яких актриса зіграла в цілому п'ять різних епізодичних ролей.

У 2006 році 33-річна Загорська отримала першу головну роль у мелодрамі «Стара подруга».

За останні 2 роки відома як «Зося» з міні-серіалу «Століття Якова».

В 2018 році номінована на премію «Телетріумф», як краща акторка за роль у серіалі «Тато — Ден».

Лауреат державної премії Кабінету Міністрів України ім. Лесі Українки.

В Київському академічному театрі юного глядача на Липках працює з 1971 року.

У 966 році закінчив Сіверодвинський політехнічний технікум за фахом будівельника. З 1966 р. працював системі міністерства внутрішніх справ (Архангельська область) майстром на будівництві, де робітникам були ув'язнені.

В 1973 році переїхав на батьківщину діда й батька — Херсонщину. З 1973 року працював на Херсонському суднобудівному заводі — майстром, виконробом, начальником ремонтно-будівельного цеху.

У 1977 році з'явилися перші друковані твори (вірші, гуморески, оповідання) у херсонських газетах: «Судостроитель», «Ленінський прапор» (тепер «Новий день»), «Наддніпрянська правда».

18 гумористичних і дитячих оповідок надруковані в колективній збірці «Придніпровська усмішка» (гумор та сатира.- Сімферополь: Таврія, 1989).

У 1986 році став редактором заводського радіомовлення, редактором газети «Суднобудівник», а у 1987 р. Членом Національної спілки журналістів України.
Згодом у 1994 році стає головний редактором літературного альманаху «Степ», який видається Херсонським обласним управлінням культури та одержує диплом журналіста — після навчання в інституті журналістики Київського університету ім. Шевченка.

1996 рік – Член Херсонського літературно-мистецького гуртку «Малючок-Степовичок».

1998-2003 роки – відповідальний секретар газети «Кафедра» Херсонського державного університету.

1998 рік – Член національної спілки письменників України.

У 2015 році стає керівником літературної студії «Блокнот» при відділі обслуговування юнацтва Центральної міської бібліотеки ім. Лесі Українки м. Херсона.

Народилася в Харкові 1 лютого 1984 року.Вокалом почала займатися з 14 років.Навчалася в Харьківській художній школі ім.Рєпіна.У 2005 році закінчила театральний факультет за спеціальністю актор театру драми і кіно Харківського державного університету мистецтв ім.Котляревского (майстер мистецької студії Литко А.Я.).З 2003 року по 2009 рік працювала акторкою в Харківському театрі юного глядача та одночасно з 2006 року солісткою-вокалісткою в Харківському театрі музичної комедії.З 2010 року працювала в муніципальному театрі м.Києва.З 2011 року працюю в Київському академічному театрі юного глядача на Липках.З 2017 року співпрацюю з Jazz Band Олександра Меламуда ім. Джульєтти Капулетті таз 2018 року - театром Олександра Меламуда.

Упродовж 2007-2009 р. актор Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки.

Від 2011 року актор Київського академічного театру юного глядача на Липках.

У 2004 році закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І.К.Карпенка-Карого (майстерня В.Судьїна).

З 2003 року грає на сцені Київського театру юного глядача на Липках.

Народилась 17 червня 1987 року. Закінчила КНУТКіТ ім. Карпенко-Карого.

Життєве кредо втілено в словах Антуана Де Сент Екзюпері: «Якщо йти все прямо та прямо, далеко не зайдеш»

У 2003р. закінчила КНУТКіТ ім. І. Карпенка-Карого (майстерня Ю. Висоцького)
З 2003р. - актриса Київського академічного театру юного глядача на Липках.
Інна Бєлікова – голос Кіри Найтлі в офіційному українському дубляжі для кінотеатрів.

Упродовж 1982-1984 р. актор Миколаївського українського театру драми та музичної комедії.

З 1990-1992 р. – актор Сумського обласного театру драми та музичної комедії імені М. Щепкіна.

1992-1994 р. – актор Вінницького академічного музично-драматичного театру імені М. Садовського.

1994-1995 рр. – працював у Театрі Збройних Сил України (м. Київ).

Від 1995 року актор Київського академічного театру юного глядача на Липках.

1998 року закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені I. Карпенка-Карого (майстерня н. а. СРСР Юрія Мажуги).

Від 1998 року актор Київського академічного театру юного глядача на Липках.

Закінчив акторський факультет (педагог Ільченко П. І) Національного університету культури і мистецтв 2008 року та Національний університет театру, кіно і телебачення імені І. Карпенка-Карого за спеціальністю актор драматичного театру та кіно (майстерня Гулякіної Евгенії Олександрівни) 2013 року.

Від 2014 року актор Київського академічного театру юного глядача на Липках.

Визнаний кращим народним співаком у конкурсі «Караоке на Майдані» 2014 року.

Навчався в КНУКіМ (майстерня П.І.Ільченка, другий педагог - Пивоварова К.В.)
Актор Київского ТЮГу на Липках.

У 2010 році закінчив Київський національний університет культури і мистецтва (майстерня Ю. Муравицького).

У 2011 році закінчив акторський факультет Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенко-Карого (творча майстерня народного артиста України, народного артиста Росії Е.М. Митницького).

У театрі на Липках з 2011 року.

У 1963 році закінчила драматичну студію при Київському академічному драматичному театрі ім. І Франка (майстер - В. М. Оглоблін), працювала актрисою у цьому ж театрі.

Працювала в Таллінському театрі російської драми.

В Київському академічному театрі юного глядача на Липках працює з 1970 року.

У 2008 році закінчив Запорізький національний університет (Кафедра акторської майстерності, курс Г.В.Фортуса).

У 2004-2009 рр. працював в Запорізькому театрі юного глядача.

З 2009 року – актор Київського театру юного глядача.

У 2003 році вступила до Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенко-Карого, який закінчила в 2007 році. У рік закінчення вузу стала актрисою Київського театру на Липках. Її найбільш відомі театральні роботи: «Поліанна» – роль Поліанни (режисер В. Гирич) і «Привид замку Кентервіль» – роль Вірджинії (режисер А. Артіменьєв). З 2009 року Марина Кукліна знімалася в кіно. Найбільш популярні картини: «Повернення Мухтара - 5», «Пес», «Анна Герман», «Жіночий лікар». У 2019 році Марина Кукліна знялася в багатосерійних фільмах, серед яких «Інша» і «Хованки». Вихід заплановано на телеканалі «Україна». Чоловік актриси – український режисер Андрій Май. Після весілля вона носила подвійне прізвище - Май-Кукліна. У пари є син.

Закінчила Київський національний університет культури і мистецтв в 2012 році. Майстерня Судьїна та Дубініна К.М. (Заслужений діяч мистецтв РСФСР).

В Київському академічному театрі юного глядача на Липках працює з 2013 року.

1995-1998 – актор Київського театру пластичної драми і комедії «Візаві».

У 1998 році працював клоуном у цирку.

Від 2002 - 2010 – актор Київського ТЮГу.

Співпрацював з Новим театром на Печерську, театром «Срібний острів».

Працювала з 1998 року в Театрі на Липках.
У театрі КХАТ працює з 2017 року. Актриса, заступник директора і завтрупою театру.

У 1995 році закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І.К.Карпенка-Карого (творча майстерня народного артиста України, професора Н.М.Рушковского).

У Київському академічному театрі юного глядача на Липках працює з 1999 року.

У 2012 році закінчила Київський національний університет культури і мистецтв (майстерня Володимира Судьїна і Костянтина Дубініна).

Протягом 2011-2013 рр. – актриса Київської академічної майстерні театрального мистецтва «Сузір'я».

Від 2013 року – актриса Київського академічного театру юного глядача на Липках.

1998 року закінчила Дніпропетровський обласний театрально-художній коледж (майстерня В. Ковалевського, Г. Богомаз-Бабій), працювала у Херсонському обласному українському музично-драматичному театрі.

Від 1998 року актриса Київського академічного театру юного глядача на Липках.

У 2007 році закінчила Львівський національний університет ім. І. Франка, факультет «Культури і мистецтв», акторське відділення (майстерня народного артиста України, професора Б.М. Козака).

З 2007 по 2008 рік працювала в навчально-професійному театрі Proscenium при ЛНУ ім. І. Франка, м. Львів.

В театрі на Липках працює з 2010 року.

Народилася в родині Сергія і Олени Гончар. Росла разом з молодшою ​​сестрою Анастасією, про свою сім'ю актриса завжди розповідає з любов'ю. Дарина актриса в третьому поколінні.

Батьки заробляли небагато, але намагалися дати дочкам все найкраще і вчили їх радіти маленьким радощам життя. Коли Дарина вчилася в молодшій школі, її батько купив музичний центр, так в долю майбутньої актриси увірвалася музика, яка стала її любов'ю на все життя.

Закінчивши в 2008 році школу, Дарина поступила в Київський національний університет театру. Диплом про закінчення прославленого навчального закладу актриса отримала в 2012 році, а її наставником під час навчання був Олег Шаварський, Народний артист України.

Закінчивши університет, вступила в театр юного глядача на Липках.

У 2019 Дарина знялася в декількох проектах, в мелодраматичних міні-серіалах «Місто закоханих», «Голос ангела» і «Міраж», але головним фільмом її кар'єри цього періоду став серіал «Папік».

Головна мрія актриси - бути щасливою, а також багато подорожувати та побачити весь світ.

У 2020 році Дарина стане учасницею проєкту «Голос країни - 10».

У 1996 році закінчив Хмельницьке музичне училище імені Владислава Заремби.

У 2000 році закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого за спеціальністю актор драматичного театру та кіно (творча майстерня Бориса Ставицького), а в 2012 році здобув кваліфікацію організатор театральної справи викладач.

В 2000-2003 роках - актор Малого драматичного театру "Метрополітен-холл".

Від 2014 року актор драми першої категорії Академічного театру юного глядача на Липках.

В 2015 році закінчив Харківський національний університет мистецтв ім.Котляревського (майстерня Довлетова)

2012-2015 – Харківський молодіжний театр «Мадригал», Театр «Vinora».

З 2016 – актор Київського академічного театру юного глядача на Липках

у 1965 році закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого. Майстерня Володимира Олександровича Неллі.

В Київському академічному театрі юного глядача на Липках працює з 1970 року.

Закінчила Київський інститут театрального мистецтва в 1963 році. Майстерня Михайла Михайловича Карасьова.

Спочатку працювала актрисою в Миколаєві в Драматичному театрі ім. Чкалова.

В Київському академічному театрі юного глядача на Липках працює з 1964 року.

У 1997 році закінчив Національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого за спеціальністю «режисер драматичного театру». (Педагог Михайло Резнікович).

Працював актором Чернігівського театру ім. Тараса Шевченка (1992р.), ставив  одноактні п’єси в Центрі сучасної драматургії (1993-1994рр.). У Київському драматичному театрі класичної п’єси – «Давай, пограємось» Сергія Щученка.

Артур Артименьєв  організатор  фестивалю «Лицедій» (1996р.).

Заснував та очолив «Свободный театр», (антрепризна  форма діяльності). Постановки в цьому театрі були успішними, користувалися великим попитом у глядачів, зокрема, «Чайка на ім’я Джонатан» Річарда Баха, «Такі вільні метелики» Л. Герш, «Діалог самців» за творами різних авторів (він режисер та автор інсценізації).

Здійснював постановки  в театрах Москви, Саратова, Белграда, співпрацює на телебаченні та в кінематографі. Артур Артименьєв прищеплює любов до театру наймолодшій аудиторії, викладаючи в  театральних студіях.

З 1978 по 1984 рік працював у Київському державному академічному театрі російської драми ім. Лесі Українки, де брав участь у постановках 6 вистав. У цей же період здійснював постановки у Черкаському, Волинському та Могильовському драматичних театрах.

У 1984 році був запрошений до Київського театру юного глядача на постановку вистави «Лісова пісня» Лесі Українки, яка на ІІ Республіканському фестивалі театрів для дітей та молоді у місті Сумах здобула ІІІ премію. З цього часу плідно працює у ТЮГу як черговий режисер, створюючи вистави для дітей і для дорослих. У виставах для дорослих режисер тяжів до актуальних гострих тем («Фатальна помилка» М. Рощіна, «Еквус» П. Шеффера).

У липні 1991 році Віктор Гирич був призначений головним режисером театру, а у листопаді цього року рішенням колективу він був обраний художнім керівником Київського державного театру юного глядача. На цій посаді він активно співпрацює з талановитими та високопрофесійними художниками, композиторами, балетмейстерами; насичує репертуар творчого колективу постановками за класичною та сучасною літературою.

Нині В. С. Гирич є провідним фахівцем постановок для дітей, режисером, чиї вистави мають тривале сценічне життя й популярні у глядачів: «Король Дроздобород» (рік прем'єри — 1986), «Троє поросят» (1989), «Людвігу XIV — УРА!» (1991), «Різдвяна ніч» (1993), «Ша–ша–ша–ша–ша» (1994), «Серце П'єро» (1996), «Чарівна Пеппі» (1998) дотепер присутні в репертуарній афіші. Режисер звертається до класики дитячої літератури (брати Грімм, Андерсен, Ліндгрен), до класичної драматургії: вистави («Різдвяна ніч» М. Гоголя, «Фігаро» П.-О. Бомарше, «Чайка» А. Чехова, «Ромео і Джульєтта» Шекспіра) відображають пошук нового способу спілкування з глядачем через асоціативно-метафоричний ряд. Загалом на сцені Київського театру юного глядача на Липках режисер здійснив понад 20 постановок.

Гирич — режисер, якому притаманні фантазія, здатність до філософського узагальнення, прагнення глибоко розкрити авторський задум, осучаснивши та втіливши його в яскравій сценічній формі. У виставі «Ярмарковий гармидер» І. та Я. Златопольських (2005) Гирич виступав як послідовник театру Леся Курбаса.

У Театрі юного глядача на Липках почав працювати актором після закінчення Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.К.Карпенка-Карого, майстерня І.Молостової.

У 2002 році на сцені ТЮГу дебютував як режисер постановкою «Вовки та…», що нагороджена театральною премією Київська пектораль в номінації «Кращий режисерський дебют».

1996 року закінчив акторський факультет ( курс Л. А. Олійника), а 2005 року режисерський факультет (курс К. М. Дубініна) Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. Карпенка-Карого. 2004-2005р. викладав майстерність актора там же.

Від 1996 по1997рр. – актор Чернівецького обласного музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської.

Упродовж 1997-1999рр. – актор Київського Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки,1999-2000рр. -«Свободного театру»у Києві, 2000-2005р. - Берегівського угорського національного театру імені Дюли Ійєша.

В 2005 р.призначений режисером Закарпатського обласного угорського драматичного театру імені Дюли Ійєша.

Від 2010 року очолює «Незалежну Театральну Лабораторію» у Чернівцях.