Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Ковельський аматорський експериментальний театр-студія розпочав свою діяльність зовсім недавно – з грудня 2017 року почалися репетиції малого складу театру-студії, а 22 січня 2018 року - відбулася перша прем'єра – камерна вистава «Крижем» та оголошений набір для усіх бажаючих навчатись та творити. З першого лютого 2018 року для студійців розпочались тренінги, уроки, заняття та репетиції. 27 березня 2018 року – на Міжнародний день Театру Ковельський аматорський експериментальний театр-студія обрав собі назву – «10 ряд 10 місце».
На сьогоднішній день підібралась чудова команда творчих, амбітних, інтелектуальних, енергійних людей абсолютно різного віку та роду зайнятості – у складі театру-студії зараз близько 50 учасників, які бажають розвиватись та творити, а також – робити щось значиме та корисне для свого міста, для своєї країни, адже мистецтво не має кордонів.
Крім дорослого складу, «10 ряд 10 місце» має ще й дитячу студію театрального мистецтва, в якій навчається і працює більш як півсотні талановитих юних акторів – віком від 6 до 16 років.
В репертуарі театру – вистави та постановки різних форм і жанрів: камерні та моновистави, перформанси, експромти, музичні комедії та шоу-мюзикл, вистава-щоденник, документально-драматична вистава VERBATIM, імерсивні та інтерактивні вуличні постановки, анімаційні театралізовані вистави для дітей, драматично-пластична інсталяція, історична драма, філософсько-політична драма та інші. Крім того, театр бере активну участь у соціальних проектах – це вистави та розвиваючі програми для вихованців ДУ «Ковельська виховна колонія», військового ліцею, майстер-класи для школярів, благодійні проекти для дітей-сиріт та малозабезпечених сімей, акції для молоді і т. д. Колектив театру-студії «10 ряд 10 місце» зі своїми постановками постійно бере участь у різноманітних загальноміських заходах.
На сьогоднішній день були здійснені поїздки на фестивалі - Всеукраїнський, у Києві (Theatre Day Fest), та міжнародний, у Черкасах (Fortuna Fest). З обох фестивалів театр повернувся з відзнаками та нагородами: за виставу-диптих за мотивами історичних романів Ліни Костенко - «Берестечко» та «Маруся Чурай» - драму «Несказане лишилось несказанним…», представлену на камерній сцені ім. Сергія Данченка Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка в рамках фестивалю День Театру театр «10 ряд 10 місце» був нагороджений дипломом та відзнакою у номінації «За сценографічне рішення вистави», а також – окремим дипломом – «За натхненну творчу роботу по інсценізації творів Л.Костенко», а за філософсько-політичну драму – новелістичну трилогію за мотивами новел В.Гребенюка – «Поки прядеться нитка…», показану на Fortuna Fest, - отримав відзнаку і нагороду в номінації - «За найкраще трактування патріотичної теми і висвітлення соціально-гострих питань українського суспільства».
Також «10 ряд 10 місце» вже тричі був учасником щорічного Всеукраїнського заочного фестивалю самодіяльної художньої творчості неповнолітніх засуджених "Червона калина», та співпрацює з ГО «Велика ідея», неодноразово приймаючи участь у проекті «100 ідей для дітей» - у Ковелі та у «Фестивалі професій» в Луцьку.
В умовах карантину та ізоляції театр-студія «10 ряд 10 місце» став учасником двох великих дистанційних проектів. По-перше, долучився до незвичайного міжнародного проекту - ALAMBARI #TogetherAtTheSameTime - від театру "ДАХ", ГОГОЛЬFEST, та гурту ДахаБраха, який потрапив у книгу рекордів – так як це була перша цифрова знакова подія, яку зафіксував національний проект Книга Рекордів України - наймасовіший цифровий онлайн-флешмоб одночасно зі стрімінгом і зйомкою онлайн-кліпу, тривалістю п'ять неділь поспіль, з найбільшою кількістю учасників та артистів з найширшою географією! Фінальний флешмоб в цифрах склав: 23 країни, 57 міст, 18 команд, 150 учасників. Театр-студія «10 ряд 10 місце» був радий долучитись до створення нової форми взаємодії на перетині цифрового та фізичного світів та стати частиною цього проекту і отримати такий неповторний досвід.
По-друге, театр став учасником Першого Міжнародного Театрального інтернет-конкурс «Театр.NET», де за рішенням журі та членів експертної ради отримав нагороди: за режисерський конкурс Альоні Малюзі-Мельниковій (худ.керівник та режисер театру) було вручено диплом Лауреата другого ступеню - за виставу "Снігова Королева" (номінація "Дитячий Театр") та диплом Лауреата третього ступеню - за виставу "Сорочинський ярмарок" (номінація "Аматорський Театр"). Також відзнаки та дипломи й схвальні коментарі експертів отримали і самі вистави. Ще одним цінним моментом стала оцінка глядачів - на сайті проекту були представлені вистави учасників для перегляду та голосування за «Приз глядацьких симпатій» у всіх номінаціях. Більше 60 тисяч глядачів з 30 країн світу підтримали конкурсантів своїми голосами. «10 ряд 10 місце» на всесвітньому глядацькому голосуванні, завдяки підтримці своїх шанувальників та глядачів, у номінації «Дитячий Театр» - посів шосту сходинку, увійшовши в десятку найбільш вподобаних - шоу-мюзикл "Снігова Королева" - 660 голосів, а в номінації «Дорослий Аматорський Театр» - потрапив у "золоту п'ятірку", посівши четверту сходинку - музична комедія "Сорочинський ярмарок" - 1261 голос.
У найближчих творчих планах театру – інтенсивний практикум та тренажі, та продовження підготовки нової прем’єри, а в перспективі – хотілося б попрацювати над експериментальними формами постановок з поєднанням творів різних письменників та над зарубіжною класикою.
Назва театру народилась з бажання, аби театр, (як, до прикладу, Гранд Опера в Парижі - мав свою легенду чи традицію) а саме, - це дало нам можливість щоразу на прем’єрі відмічати одного з своїх глядачів пам’ятним подарунком. Зараз ми даруємо фірмову чашку з фотографією чи зображенням конкретної вистави, її датою, ще якоюсь особливою інформацією та назвою і емблемами театру. Чашку кожного разу виготовляємо самі, спеціально розробляючи макет для вистави. Спочатку ми дарували подарунок саме тому, хто сидів на 10 місці 10 ряду, але, аби не було образ чи непорозумінь, згодом вирішили вибирати місце рандомно і я загадую цифри буквально в кінці вистави, не знаючи, хто й де сидить, щоб подарунок дійсно отримав випадковий глядач.
Ми додали у свою назву формулювання "експериментальний", щоб не обмежувати себе якимось одним жанром чи формою - навпаки - ми відкриті для будь-яких експериментів і неодноразово вже це доводили своїм глядачам, постійно пробуючи нові форми і жанри вистав та заходів - серед наших робіт - камерні та моновистави, перформанси, експромти, музичні комедії, вистава-щоденник, документально-драматична вистава VERBATIM, імерсивні та інтерактивні вуличні постановки, анімаційні театралізовані вистави для дітей, драматично-пластична інсталяція, історична драма, філософсько-політична драма, шоу-мюзикл та інші...
Крім дорослого складу, у театру є і дитяча студія, у якій навчається більш як півсотні дітей, віком від 6 до 16 років. Наймолодшому учаснику нашого дорослого колективу - 15 років, найстаршому - 65 років.
Найбільша кількість учасників, що приймали участь у постановці нашого театру - 100 чоловік - це крім наших акторів (їх було тоді 50 чоловік), ще були задіяні інші колективи - вокальні та танцювальні, учасники клубу НПВ "Волинська Січ" (м. Ковель) та лицарського клубу "Айна Бера" (м. Луцьк) і етномультиінструменталіст Андрій Ляшук (м. Рівне) - все це було у історичному перформансі та історичній виставі у середньовічному стилі "Легенда про Ковель", яку театр створив спеціально до 500-річчя здобуття Ковелем грамоти Магдебурзького права (була написана поема на основі "Балади про Ковель" місцевої поетеси Олени Мокроусової). Найменша кількість учасників - один - у наших авторських моновиставах.
Найдовшою по тривалості на сьогоднішній день в репертуарі є постановка дитячої студії театру - шоу-мюзикл "Снігова Королева" – її прем’єра тривала 2 години 20 хвилин. Правда, на повторні покази цього року для дітей дошкільних закладів і шкіл міста ми її трохи скоротили - тепер вистава триває годину сорок. Приймали участь 57 дітей - віком від 5 до 15 років. У мюзиклі 15 музичних та хореографічних композицій. Всі танці - авторські (працювали разом з нашою актрисою - хореографом Оленою Слайко), а україномовні версії пісень, які використовуються у мюзиклі, були написані мною спеціально для цієї вистави і потім ми записали фонограми, аби озвучити персонажів мюзиклу (з актрисою Оксаною Мизовець та нашими друзями - вокалістками Наталією Никитюк і Галиною Яциною, також, у деяких композиціях діти-актори самі озвучували своїх персонажів).
Ми працюємо як аматорський колектив на базі Народного дому "Просвіта" у місті Ковелі Волинської області (адреса - вулиця Міцкевича, 10, телефон каси - (03352) 5-96-45). У штаті аматорського театру офіційно є лише Режисер. Але нам дуже допомагають завжди наші друзі та шанувальники і поціновувачі мистецтва, а також – актори мають можливість застосувати у театрі свої різні таланти. Наприклад, завжди з радістю долучається до створення вистав костюмер народного дому "Просвіта" Лілія Літвін, проте у костюмерній клубу театральних костюмів не було і немає, їх потрібно створювати спеціально для кожної вистави чи заходу. Втім, ми використовуємо той ресурс, який є, - користуємось допомогою музеїв (ковельського історичного - директор Маргарита Матвійчук, доглядач фондів - Мирослава Мороз, та Старовижівського краєзнавчого - директор Наталія Ковальчук), багато чого знаходимо на барахолці чи в гуманітарці, дістаємо з горищ та скринь бабусь, отримуємо в дар від наших друзів та глядачів. Серед наших жінок і дівчат - хтось вміє гарно шити, у когось - виходить кроїти, хтось добре робить різні вироби hand-made, вміє працювати з декором і оздобленням чи малює, вміє робити зачіски чи фарбувати як гример - у театрі потрібно все! Хлопці та чоловіки - допомагають по своїй частині - прибити, прикрутити, вирізати і т. д. Долучається і персонал народного дому "Просвіта" - столяр Олександр Олексюк, зав.госп. частиною Володимир Головницький, працівник сцени Анатолій Мельник, звукооператори та світлооператори - Володмир Федорук, Ігор Пєрвий, Віталій Дрегель. Так само за допомогою ми завжди можемо звернутись до Олени Цьомик (директор художньої школи ім.Андроника Лазарчука) та художниці Наталії Прокопів - які вже неодноразово робили декорації для вистав театру. Підтримує мистецтво і міська влада та меценати.
Всі наші актори – аматори, ентузіасти, закохані в театр, і готові вчитись, чому треба, для участі у виставах. Крім репетицій до вистав чи інших проектів, вони з радістю навчаються театральному мистецтву на заняттях та тренажах, опановуючи сценічну мову, акторську майстерність, займаючись пластикою та хореографією, тощо. Зазвичай ми все робимо самі. До прикладу, для вищеназваної "Легенди про Ковель" фрейліни королеви Бони мусили розучити старовинний танок - павану і гальярду, а хлопці - навчитись битись на шаблях. Хоча при можливості ми з радістю запрошуємо певні дитячі танцювальні колективи до участі у виставах в якості балету (студія сучасного танцю "Пірует" - кер. Марина Приц, народний художній колектив ансамбль танцю "Барвінок" - кер. Любов Ризванюк). Наприклад, вже другий рік поспіль з нами співпрацює зразковий ансамбль народного танцю "Дзвіночок" (кер. Інна Темрук) - минулий сезон на День Театру це була музична комедія "Сорочинський ярмарок", де танцювали учасники ансамблю, а цього – ми плануємо прем’єру - "За двома зайцями", але наші актори теж тренуються поряд із танцюристами, тому що виконують усі танці разом з ними.
Задля того, щоб вистави аматорських театрів жили довше, «10 ряд 10 місце» започаткував культурний обмін між містами. Так, восени 2019 року була здійснена перша спроба таких виступів – Ковель презентував свою виставу у місті Володимир-Волинському, а тоді - запросив їхній аматорський театр з візитом у відповідь. В нагороду обом колективам були щирі емоції та бурхливі оплески вдячних ковельських та володимир-волинських глядачів.
За неповних три сезони театр здійснив поїздки на фестивалі - Всеукраїнський, у Києві (Theatre Day Fest), та міжнародний, у Черкасах (Fortuna Fest). З обох фестивалів театр повернувся з відзнаками та нагородами. Також «10 ряд 10 місце» вже тричі був учасником щорічного Всеукраїнського заочного фестивалю самодіяльної художньої творчості неповнолітніх засуджених «Червона калина», та співпрацює з ГО «Велика ідея», неодноразово приймаючи участь у проекті «100 ідей для дітей» – у Ковелі та у «Фестивалі професій» в Луцьку.
Крім того, театр постійно бере активну участь у соціальних проектах – це вистави та розвиваючі програми для вихованців ДУ «Ковельська виховна колонія», військового ліцею, майстер-класи для школярів (що знайомлять їх з мистецтвом, з театром, з професіями актора та режисера), благодійні проекти для дітей-сиріт та малозабезпечених сімей, акції для молоді і т. д. Колектив театру-студії «10 ряд 10 місце» зі своїми постановками завжди є учасником різноманітних загальноміських заходів.
Уже кілька наших юних учасників театру-студії обрали для себе шлях професійного актора і після закінчення школи вступили у відповідні вищі навчальні заклади. Також мріють пов’язати своє життя з акторською чи режисерською професією і нинішні студійці, старанно займаючись та плекаючи свій талант.
У коротких історіях та сценах актори розповіли присутнім про те, як різні люди переживали біль і смуток, принесені війною, як ламались життя і долі… Ось мати, що чекала з війни свого сина, але так і не дочекалась, ось дівчина, яка пише коханому листи на фронт, не знаючи, чи отримує він їх, чи ще живий він, але вона все одно пише і писатиме, бо, можливо, саме це його й врятує… ось онук, який може прийти лише до могили дідуся-героя та поговорити з його воєнною старою формою у нагородах, а ось молоді хлопці, які ще вчора були школярами і ганяли м’яча в дворі, а сьогодні – вже солдати, і це не гра – тут все по-справжньому, а особливо – смерть… Війна зрівнює усіх.
Дебютна вистава театру – за короткий проміжок часу люди, які в житті займаються різними справами, зуміли оволодіти акторським мистецтвом і стати єдиним колективом. Кожен епізод, кожна сцена вистави – це чиясь доля, історія, біль родини… Чорнобильська біда очима простих людей – чиїхось бабусь, матерів, дідусів, батьків, дітей, яким в одну мить довелось втратити все. Ніч 26 квітня 1986 року - переломна дата, яка назавжди розділила навпіл не тільки життя багатьох людей, а й буття та історію самої планети Земля... Тому що після вибуху на ЧАЕС життя вже не могло бути таким, як раніше. І не буде нічого – ні сміху дітей, ні людських голосів, і лелеки повернуться у гнізда над порожніми хатами, а тварини довго не розумітимуть, чому їх покинули. Пустка. Тільки десь, «у зоні відчуження в хаті бабця в полиняній хустці щовечора молить про спокій на кожній АЕС»…
Справжня феєрія неповторної зимової казки, яка з перших секунд зачарує і покличе у дійство, далі за собою. Сцени будуть змінювати одна одну - з теплої та затишної кімнати, де живуть Герда, Кай та бабуся, перенесуться у казкове й яскраве царство чарівних квітів, у старовинну бібліотеку до Пані Вченої та Пані Гадалки, у королівську опочивальню до Принца і Принцеси, у моторошний ліс до розбійників, і нарешті – у саме серце крижаного царства - кришталевий палац Снігової Королеви... Проте справжній дружбі та любові не можуть протистояти жодні чари, і звичайно ж, казка закінчиться, так як і має закінчуватись – щасливо, адже добро повинно перемагати зло - принаймні, хоча б у казках, і хочеться, аби діти якнайдовше вірили у це. Грандіозна вистава, що триває більше двох годин – на сцені діти – більше як півсотні, віком від 5 до 15 років. У мюзиклі 15 музичних та хореографічних композицій. З них 9 пісень (на музику композиторів - Андрій Морсін, Ігор Крутой), авторські тексти до яких написані спеціально для цієї постановки. Для озвучування персонажів мюзиклу був зроблений запис фонограм. Є композиції без слів, але на всі до однієї - і з піснями, і без - плюс були придумані і поставлені для дітей авторські танці, серед яких і вальс, і чарльстон, і рок-н-рол, і акробатичні трюки, і сюжетні танці зі справжньою драматургією. Захоплююче дійство, щира гра маленьких та юних акторів, запальні танці та пісні, грандіозні декорації, шикарні костюми та спецефекти - «…Тут будуть сміх і сльози, троянди, карнавал, зима - просте і добре серце ніжне розтопить ціле царство сніжне...».
З історії давньогрецького періоду відома легенда, що за людську долю відповідали Мойри – даючи людині жереб, прядучи нитку життя і перерізаючи її у певний момент… Але якщо раптом виявиться, що це зовсім не легенда? І чи достатньо у такому разі сумлінно доленосні сестри виконують свої обов’язки? Бо деякі нитки, чи то пак – життя, чомусь настільки заплутані, що не можна розібратись, хто правий, а хто винний. А є історії, кінчик ниточки яких тягнеться аж в далеке минуле, пояснюючи причини того, що відбувається сьогодні… І було б дуже добре це якнайшвидше зрозуміти, щоб не тягти вузли помилок ще й у майбутнє, щоб не обривались так несподівано нитки. Адже поки прядеться нитка, життя триває… Вперше вистава була представлена на IV Всеукраїнському та II Міжнародному фестивалі аматорських театрів «Fortuna Fest» в місті Черкаси. Колектив отримав відзнаку у номінації «За найкраще трактування патріотичної теми та висвітлення соціально-гострих питань українського суспільства». Через місяць після прем’єри на запрошення культурно-мистецького центру міста Володимир Волинський театр вирушив на гастролі, щоб знову презентувати драму «Поки прядеться нитка» – перед новою публікою, домовившись про культурно-мистецький обмін з місцевим аматорським театром «Різнобарв’я».
Монолог Людмили Ігнатенко – гірка душевна сповідь про пережите вдови пожежника-ліквідатора аварії на ЧАЕС Василя Ігнатенко - командира відділення 6-ї самостійної воєнізованої пожежної частини з охорони міста Прип'ять, героя України. Ті хлопці-пожежники, які першими прибули на місце аварії і зазирнули у пекло палаючого реактора, рятували не станцію, не Україну чи Білорусію, - вони рятували фактично усю нашу Землю, усе життя... «Про що розповідати – про смерть чи про любов?.. Але, може, це одне і те ж саме…». Як далеко може зайти кохання у своїй жертовності і що важливіше – обов’язок чи любов?.. На жаль, на ці питання важко відповісти, доки доля не поставить перед тобою вибір насправді. Чорнобильська трагедія через призму звичайного людського життя. Всесвітня екологічна катастрофа – одиноким голосом одинокої людини. Трагедія загальна і особиста…
Випадкова зустріч двох людей посеред великого світу… Чи можуть означати щось більше, аніж проста данина ввічливим манерам, - кілька фраз, обмін люб’язностями, приховані погляди та обережні жести?... Можливо, варто не втрачати шансів, що нам посилає Доля, аби не шкодувати потім усе життя, терзаючись сумнівами і не чекати дарма, що знову трапиться ось така «невипадкова випадковість», яка насправді так рідко дарується нам небом…
Містик, романтик, автор геніальних творів М.В. Гоголь – особливий письменник, - який зумів написати про свою рідну землю та край з такою великою любов’ю… А ще, звичайно ж, неповторний, притаманний лише йому, тонкий гумор. Гоголь вмів надзвичайно колоритно передати у своїх творах життя українського села, його побут, характери героїв, виписати Україну, мов живу. Блискучий калейдоскоп персонажів, яскраве середовище українського народного свята і життєвих пригод, масштабне галасливе й колоритне дійство, герої, які вміють кохати, дружити, співчувати, бути щирими й жити з відкритим серцем – це все «Сорочинський ярмарок» - багатогранна весела музична комедія, що допомагає глядачам звернутися не до тужливої теми української історії, а навпаки – посміхнутися, з гумором поглянувши на героїв, їх долі та відносини. Прем’єра вистави була приуроченою до 210-ї річниці з дня народження автора - великого й талановитого письменника М.В.Гоголя.
«Легенда про Ковель» – наймасштабніша та на сьогоднішній день найбільш масова постановка театру, адже у ній бере участь більше ста осіб – крім 50 акторів – учасники запрошених вокальних (фольклорний гурт «Намисто», кер. Наталія Гончар) та танцювальних колективів міста (студія сучасної хореографії «Пірует», кер. Марина Приц, народний художній колектив - ансамбль танцю «Барвінок» кер. – Любов Ризванюк), а також учасники з клубу НПВ «Волинська Січ» та лицарського клубу «Айна Бера» (місто Луцьк), етномультиінструменталіст Андрій Ляшук (Рівне). Історична вистава у середньовічному стилі створена за принципом вуличних театральних дійств в епоху, коли менестрелі, трубадури чи скоморохи розігрували на площах для людей різноманітні історії та казки. Тож, актори – просто ляльки, німі маріонетки, які діють лише за велінням Голосу – у нашому випадку – Леді-Менестрелії, яка веде виставу: «…Cпиніться, подорожні, ходіть до цих воріт! – На вас чекає казка – і шлях їй в п’ять століть…» Створено театром спеціально для особливої дати – 500-річчя з дня надання Ковелю грамоти Магдебурзького права. В основі – «Балада про Ковель» місцевої поетеси Олени Мокроусової. Для натхнення при створенні авторського лібретто були взяті найвідоміші твори середньовічної класики. У виставі показано основні періоди заснування та становлення міста – від язичницьких часів, потім скромного повіту на околиці – до села, а й згодом – до знаного Ковеля, міста ковалів. Скорочена версія вистави була представлена на XXVII-му Всеукраїнському заочному фестивалі самодіяльної художньої творчості неповнолітніх засуджених "Червона калина» у ДУ Ковельська виховна колонія (липень 2018 рік), а також - під час урочистого закриття ІІІ фестивалю Українського Аматорського Театру – «День Театру», та церемонії нагородження учасників, яке у формі справжнього театрального балу пройшло у Колонній залі Київської міської державної адміністрації (травень 2019 рік).
Поезія нашої видатної сучасниці, талановитої поетеси Ліни Костенко – матеріал для глибоких роздумів небайдужої людини, до того ж освіченої, здатної до самовдосконалення, до філософського осмислення буття. Її твори зачаровують своєю неповторністю, глибиною, ліризмом, змушують замислитись, на перший погляд, над простими речами. Історичні романи у віршах - «Берестечко», «Маруся Чурай» - пронизані ідеями символічного двобою життя і смерті, тимчасовості і вічності, де глибинно розкриті яскраві образи, трагедії і гармонії, властиві українській землі, але співзвучні загальнолюдським. Разом з тим, обидва романи - «Берестечко» (як і роман «Маруся Чурай», що завершується «світлим воскресінням» героїні й Полтави) - написано в неповторній традиції «зміцнення сердець»: герой проходить через очищення трагедією, поразку – подолано, і хоч тріумфу в Ліни Костенко немає, проте є світло надії, без якого життя взагалі не мало б жодного сенсу. Це – світло катарсису, що має відроджувальну силу, і спробували відтворити режисер та актори Ковельського аматорського експериментального театру-студії «10 ряд 10 місце» у своїй постановці, створивши унікальну виставу-диптих – драму «Несказане лишилось несказанним…». Вистава була представлена на третьому фестивалі Українського Аматорського Театру – «День Театру», який відбувався у Києві 10-13 травня 2019 року. На камерній сцені ім. Сергія Данченка Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка. За постановку театр «10 ряд 10 місце» був нагороджений дипломом та відзнакою фестивалю у номінації «За сценографічне рішення вистави», а також – окремим дипломом – «За натхненну творчу роботу по інсценізації творів Л.Костенко».
«Не питай, по кому б’є дзвін, бо він – по тобі…». Чорнобильська трагедія, як у дзеркалі, відбила наші стереотипи: стандартність мислення, прагнення до показухи, злочинне нехтування дисципліною, обдурювання народу. Чорнобиль пред’явив нам суворий рахунок. Чи ж стане квітнева трагедія 1986 року для нас уроком біди, яку ми, самі того не підозрюючи, виношували в собі? Адже Чорнобиль починався задовго до аварії. Спочатку завершився духовний Чорнобиль. Чорнобиль наших душ… Наша свідомість після Чорнобиля не могла залишитись такою, як була. Для багатьох людей, чесних і совісних, він став катарсисом, духовним очищенням і прозрінням. Але у нас немає іншої землі, у нас немає іншої країни – тож, ми маємо зберегти її для нащадків, для наших дітей… У постановці беруть участь не лише дорослі актори, а й студійці різних вікових груп дитячого складу театру. На символічній стелі Пам'яті один за одним з’являються перед очима глядачів портрети легендарних ліквідаторів, та звучать історії найперших - тих, хто буквально своїм життям заступив мільйони інших, вигравши смертельний бій з атомом... У виставі використовуються та поєднуються різні форми вираження – фізичний або пластичний театр, інсталяційний матеріал, драматичні та ігрові засоби.
Голос театру «10 ряд 10 місце», саме так – з великої літери. Інколи вона не «блистает» на сцені у певній ролі, а грає за кулісами –голосом, який супроводжує чи веде виставу або захід, висловлює думки Автора, співає... Так Голос є повноцінною діючою особою на сцені.
В колективі ще до початку його створення. Має вищу музично-педагогічну освіту, за фахом - музичний керівник, керівник хору та викладач фахових дисциплін. Музикант, шикарна вокалістка, хормейстер. Довгий час співала у самодіяльних ансамблях міста, виступала як солістка у відомих місцевих гуртах. Працює у музичній школі - керівник хору хлопчиків та у ДУ Ковельська виховна колонія – зав.клубом та бібліотекар. Надзвичайно харизматична, крута, енергійна. Жінка-метеорит, перфекціоністка до кінчиків волосся, справжній професіонал своєї справи )
Завдяки їй почалась наша плідна співпраця з колонією - колектив неодноразово представляв свої постановки вихованцям установи, приходив з вітальними програмами на новорічні свята, а також є постійним учасником щорічного Всеукраїнського заочного фестивалю самодіяльної художньої творчості засуджених «Червона Калина» (ми вже тричі приймали участь – 2017, 2018 та 2019 р., готуємось і в цьому році). Актриса за відносно недовгий час існування театру вже встигла зіграти чимало яскравих різнопланових ролей у різних амплуа, кожного разу створюючи неповторні образи та складні характери. Мріє відкрити власний арт-терапевтичний мистецький центр та об’їздити світ з гастролями свого хору.
Прийшла в колектив, подивившись з залу першу камерну виставу театру. За освітою – організатор-методист культурно-освітньої роботи. Зараз по спеціальності не працює, веде власний невеличкий бізнес, також виступає як ведуча.
Дуже цікава особистість - творча, креативна жінка, у якої чимало хобі – художня вишивка, книги, food-флористика, і звичайно ж, театр. У актриси є незмінна традиція – в яке б місто вона не приїхала, завжди відвідує там театральні постановки. Завжди переживає, чи справиться з роллю, інколи не вважає, що підходить на ту чи іншу роль, але коли вже починає працювати з своїм персонажем, то зростається з ним, сама придумує масу акторських знахідок. Готова вчитись і відкривати у собі нові грані.
Має дві вищі педагогічні освіти – вихователя та вчителя-філолога. Працює вихователем у дитячому садочку. По національності – казашка, але переїхала з Казахстану, вийшовши заміж за українського коханого, вивчила мову і зараз вважає Україною своєю другою Батьківщиною. Спочатку була глядачем та шанувальником театру, а потім наважилась приєднатись до колективу. В роботі в театрі стрімко виросла за рік зі статистки та героїні масових сцен до яскравих ролей першого плану. Син відвідує дитячу студію театру. Надзвичайно творча і багатогранна, цілеспрямована і відповідальна, постійно вчиться і розвивається, мріє й надалі дарувати свій талант людям, а ще – політати на повітряній кулі та дельтаплані.
Має дві середні спеціальні освіти (швея-вишивальниця та офіціант / бармен) і вищу – економічну, але наразі працює як приватний підприємець – веде власний бізнес. Ще в дитинстві, займаючись у дитячій акторській студії, мріяла про сцену та ролі. Сьогодні – жінка справжня бізнес-вумен, яка з легкістю справляється і зі справами фінансовими, і з творчим хобі – життям в театрі, і з великою родиною, яку теж у повному складі долучила до театрального мистецтва: чоловік та четверо дітей актриси (Андрій Трейгут, Софійка Трейгут, Дмитро Завацький, Ульяна Завацька) вже неодноразово приймали участь у проектах та постановках театру, допомагаючи та виручаючи у найвідповідальніші моменти. Тамара додає кожній своїй ролі якусь неповторну родзинку, пропускаючи образ крізь себе.
Має вищу юридичну освіту, – за спеціальністю юрист-правознавець, проте працює не по профілю. Також встигла здобути спеціальності оператора комп’ютерного набору та перукаря-модельєра. Працювала у різних сферах, наразі в декретній відпустці. З дитинства марила театром, що відображалось на активному соціальному житті у школі та університеті – виступала як ведуча, організовувала заходи і т. д.
Прийшла у колектив після відвідин вистав театру і з тих пір сміливо та стрімко рухається вперед, творчо розвивається, відкривається по-новому у кожній ролі. Пише вірші, пісні, захоплюється малюванням (долучається до графічного оформлення, театральної реклами), вміло куховарить, гарно шиє, любить фотографувати, бачить кольорові сни. Мріє про власну справу і другу вищу освіту. Прагне досконало вивчити три іноземні мови, навчитись професійно грати на фортепіано та гітарі і співати.
За середньої спеціальною освітою – вихователь дошкілля, працювала по спеціальності, вихователем у дитячому садку, наразі на пенсії. Мріяла працювати у ляльковому театрі, щоб показувати дітям вистави. Завжди в роботі намагалась знайти до всього творчий та креативний підхід, вважаючи, що основний секрет у порозумінні з дітьми заключається у щирості та любові. З радістю пішла до здійснення своєї мрії, побачивши оголошення про набір у студію театру. Захоплюється поезією Ліни Костенко, психологією, збирається освоїти англійську і продовжувати грати на сцені.
Має середню спеціальну бухгалтерську освіту. Жінка, яка доводить нам щодня, що вік – це умовність, а втілювати мрії у життя ніколи не пізно. Вона з дитинства мріяла про сцену та театр, але не склалось – життєві дороги повели в інший бік. Втім, коли тобі трошки за 60 – все тільки починається, бо пані Марія таки прийшла у театр і навіть подолала свій страх, зігравши у дебютній виставі театру головну роль, а потім «ввійшла у смак» і стала пробувати себе у різних амплуа.
Крім цього, жінка пише і видає книжки для дітей, займається благодійними справами, нещодавно втілила ще одну мрію – змогла потрапити на Святу Землю паломницею і збирається вчити англійську, аби подорожувати. Це ще раз доводить, що все у наших руках.
Має середню спеціальну медичну освіту, а також – вищу – реабілітолога та фітнес-тренера. Працює медичною сестрою, також є сестрою милосердя, займається благодійністю. Театральну діяльність, за словами Валентини, вона шанує з шкільних років: завжди була ведучою свят, декламувала вірші, приймала участь у сценках і постановках та хотіла й по-справжньому грати на сцені. У театр прийшла після дебютної вистави колективу, подивитись на виступ сестри (Марія Богданович-Менько) і швидко стала в ньому теж своєю.
Здобула вищу освіту як філолог та середню-спеціальну як бухгалтер-фінансист. Наразі працює у власному бізнесі. Про акторську професію мріяла з дитинства, тому, дізнавшись про відкриття студії, відразу ж прийшла до театру – перешкодою не стала навіть чимала відстань між населеними пунктами (аби добратись додому після занять чи репетицій, потрібно змінити кілька видів транспорту та витратити не одну годину).Крім захоплення театром, Світлана займається вишивкою бісером і нитками та в'язанням, також пише вірші, гумористичні оповідання, романи.
Має середню спеціальну освіту – бухгалтер, також закінчила курси крою та шиття, як кравець легкого жіночого одягу. В минулому була підприємцем. В житті шукала себе, тому змінювала різні професії. Стати актрисою – було дитячою мрією, тому, коли з’явилась можливість грати в місцевому театрі – відразу записалась у студію та почала відвідувати заняття і репетиції. Крім того, Олена є членом літературної спілки «Творчий світ» – пише оповідання і вірші, у вільний час любить читати книги.
Навчатись у студії та виступати в театрі почала, будучи школяркою старших класів міської гімназії. Згадує, що з творчим життям її пов’язала бабуся, завдяки якій дитинство Софії проходило у відвідинах театрів, галереї, концертів та культурних масових закладів. Тож, не дивно, що й своє майбутнє вона бачила нерозривним зі сценою та театром. Протягом двох сезонів приймала активну участь у виставах та інших проектах театру, а після закінчення школи вступила до університету на акторське відділення у місті Рівне. Крім того, захоплюється косметикою та візажем, відвідує різні курси, опановує музичні інструменти та отримує нові навички, які будуть на користь у майбутній професії.
Прийшла у театр школяркою старших класів міської гімназії. Активна, енергійна, цілеспрямована – швидко знайшла спільну мову з дорослим колективом. Охоче брала участь не тільки у виставах, а й у соціальних та благодійних проектах театру. Побажала зв’язати і подальше своє життя з театром, тож зараз, після закінчення школи працює і готується до вступу на акторське відділення у театральний ВУЗ.
Студентка Ковельського промислово-економічного коледжу. З дитинства обожнювала брати участь у різних виступах, сценках, а коли на просторах Фейсбуку натрапила на відео про театр «10 ряд 10 місце», то загорілась бажанням теж стати його частинкою і вже третій сезон продовжує втілювати свою мрію на сцені. Професійно займається фотографією, і крім театру, захоплюється бальними танцями. Частий оператор та фото-кореспондент театру, а тато актриси – Володимир Мороз – добровільно-благодійний відеооператор, завдяки якому театр може презентувати глядачам відеоверсії своїх вистав та проектів.
Має вищу освіту інженера залізничного транспорту, працює на залізниці, хоч уже і на пенсії. Завжди любив творчість, тому з радістю вирішив приєднатись до місцевої театральної родини. Також приймає участь у самодіяльних колективах – співає у ансамблях народної пісні.
Студент Ковельського центру професійно-технічної освіти. Прийшов на перше заняття театру, побачивши оголошення про відкриття студії і набір акторів перед травмпунктом, куди привіз свою сестру. Тепер жартує, що театр отак несподівано прийшов у його життя і залишився назавжди. Крім того, любить баскетбол та писати вірші на даху. Надійний, відповідальний, завжди готовий прийти на допомогу, не боїться ніякої роботи, але дуже переживає за свою гру на сцені.
Найвідповідальнішою роллю свого часу стало для Михайла перевтілення у гетьмана Богдана Хмельницького, хоча в його творчому доробку вже є немало інших цікавих образів.
Студент Ковельського центру професійно-технічної освіти. Прийшов до театру за своїм товаришем на друге заняття після відкриття студії. Легко вчиться новому, активний, з ентузіазмом освоює невідомі раніше вміння та навички – танці, володіння зброєю і т. д. Готовий виходити на сцену та грати свою роль навіть з травмами чи в гіпсах (були прецеденти). Крім театральної справи, любить грати на гітарі й співати, також займався бойовим гопаком.
У театр прийшов, будучи школярем старших класів. Згодом вступив до університету на відділення фізичної культури та спорту.
Здобув середню спеціальну технічну освіту та професію автомеханіка, проте пробує себе зараз у різних галузях. У театр прийшов вслід за друзями – спочатку, як волонтер – допомогти, потім спробував себе у ролях в масовці і далі потроху став своїм. Також любить грати на гітарі, складати пісні, захоплюється комп’ютерною справою, програмуванням.
Музикант за освітою, працює викладачем у музичній школі. Грає на гітарі та барабанах, має свою музичну групу. Крім музики та театру, займається спортом – з легкістю жонглює тяжелезними гирями, згинає цвяхи та металеві прути. З радістю застосовує свої вміння та таланти не лише на виступах та виставах, а й в благодійних та соціальних проектах театру.
Здобув вищу освіту за спеціальністю: філософія, соціологія, психологія, релігієзнавство. Наразі працює як коуч по фінансовій грамотності та страхуванню, експерт по біржовим торгам та фінансовим ринкам, веде власну справу як підприємець. На сцені з 5 років - танцював, був ведучим, декламував вірші, грав у різних театральних сценках, співав сам, був солістом у хорі, у вокальній групі, грав на гітарі в ВІА.
Грає на різних музичних інструментах: сопілці, акордеоні, фортепіано, барабанах, на скрипці та гітарі. Також пише пісні та музику різних стилів, приймав участь у багатьох конкурсах виконавців авторської пісні. Успішно влився і в театральний колектив, приміряючи різноманітні ролі та образи. Крім того, веде активне життя, серед хобі - рибалка, гірські лижі, піші подорожі в ліс та гори, рафтінг, вело-відпочинок, футбол, волейбол, великий і малий теніс, шахи.
Закінчила училище культури за спеціальністю - організатор масового дозвілля та хоровий диригент. Працювала в школі як художній керівник, потім встигла спробувати себе і в інших професіях. Завжди була учасником самодіяльних вокальних, хорових колективів міста. А коли з’явилась можливість займатись у студії театру, радо нею скористалась і приєдналась до колективу. Дуже любить грати на фортепіано, співати та декламувати вірші. Мріє приміряти незвичні ролі та амплуа.
Хореограф театру, захоплюється йогою, практиками здорового життя, східними філософіями.
Прийшла до студії театру, побачивши фото та відеовиступів у соціальних мережах, адже стало цікаво дізнатися як це, спробувати щось нове. Також любить вишивати бісером та нитками, веде власний блог, захоплюється волейболом. Найбільша мрія, крім сцени – подорожувати.
Студентка Ковельського промислово-економічного коледжу. Ще з садочка постійно брала участь у різних конкурсах, та виставах. Особливо подобалися характерні ролі та негативні персонажі, тож з ентузіазмом приєдналась до колективу театру. Обожнює музику. Мріє здійснити стрибок з парашутом.
Психолог. Частий оператор та фото-кореспондент театру.
Костюмер, реквізитор, «золоті руки» театру, також допомагає з оформленням сцени та декораціями.
Хореограф, балетмейстер (керівник зразкового дитячого ансамблю народного танцю «Дзвіночок»), неодноразово здійснювала постановки танцювальних номерів для акторів театру та приймала участь зі своїм колективом у виставах в якості балету.
Прийшла школяркою до дитячої студії театру, побачивши оголошення про набір у школі. Займаючись у студії, проявила себе активною, цілеспрямованою, талановитою ученицею та пройшла конкурсний відбір на участь у масовці у виставі дорослого складу театру. Поступово почала залучатись і до інших вистав та проектів – соціальних, благодійних, приймала участь з дорослим театром у загальноміських заходах. Крім цього, веде активне громадське життя – є президентом школи, куратором у молодіжній міській організації, виступає як ведуча та аніматор.
Прийшла за подругою, яка вже відвідувала дитячу студію театру, спробувати себе і залишилась. Згодом проявила себе активною, цілеспрямованою, талановитою ученицею та пройшла конкурсний відбір на участь у масовці у виставі дорослого складу театру. Поступово почала залучатись і до інших вистав та проектів – соціальних, благодійних, приймала участь з дорослим театром у загальноміських заходах. Вважає своїм основним хобі і дозвіллям – саме Театр та мріє у подальшому вступити на акторське відділення.
Мріяла потрапити до колективу театру з моменту його відкриття, але довелось чекати, поки додасться дитяча студія. Згадує, що батьки були не в захваті, але Валерія настояла на своєму і прийшла на перше заняття, - було дуже страшно, але вона розуміла, що це те - чого так хотіла і вирішила твердо, що надалі хоче пов’язати з театром своє життя. Також дуже подобається фотографувати, цікавить і мистецтво візажу. Мріє відвідати багато країн, досягти успіху в улюбленій справі та завжди розвиватися в різних галуззях, ніколи не стояти на місці.
Здобула вищу економічну освіту, працює головним бухгалтером та веде підприємницьку діяльність. Сценою марила ще в школі, але справжнє знайомство з театром розпочалось з запису сина у дитячу студію та творчої суперечки – побившись з сином об заклад, що теж може справитись із своїми страхами та вийти на сцену, Ірина паралельно вступила до дорослого колективу. Тепер у сім’ї два артисти. Обожнює hand-made вироби, маючи золоті руки, створює справжні шедеври з простих речей, допомагає в театрі з реквізитом та бутафорією.
Має дві вищих освіти – філологічну та економічну. Працювала викладачем у промислово-економічному коледжі, зараз веде власну справу як приватний підприємець. З дитинства обожнює творчість та виступає на сцені, приймаючи участь у різноманітних конкурсах та концертах, долучається до загальноміських заходів. З радістю влилась у колектив театру, відвідавши вистави. Пише вірші, пісні, складає фотоповісті, генерує ідеї. Крім театру, захоплюється дизайном, займається йогою.
За спеціальністю - технолог швейного виробництва. Працювала в ательє мод 15 років і 20 років - в місцевому Палаці учнівської молоді - керівником гуртків «Дизайнер інтер’єру» та «Крою і шиття». Зараз на пенсії. Згадує, що завжди мріяла, щоб у Ковелі був свій драмтеатр, аби спробувати себе в ролі артистки. Радіє, що нарешті мрія збулась і успішно проявляє свої таланти та вміння у колективі. Дуже гарно шиє, вишиває, в’яже, виготовляє чудові мотанки, веде активне соціальне життя.
Учениця 8 класу. Згадує, як чекаючи на додаткове заняття в англійській школі, побачила оголошення про набір студійців до дитячого театру і відразу зрозуміла що дуже хоче приєднатися. Незабаром Настя вже завітала на репетицію дорослого театру, де перед нею відкрилась картина: хтось грав на гітарі, робили перестановку, усі дружно спілкувалися, весело проводили час, працювали. Там була дуже крута атмосфера і їй стало подобатися ще більше.))) Так театр став головним заняттям, другим домом та сім‘єю і багато що замінив для дівчини, і за її словами, вона дуже щаслива бути його маленькою частинкою. До моменту вступу у студію займалася різними видами танців, вокалом, малюванням, але театр зумів об’єднати це все і дав можливість проявити усі свої таланти. Поступово стала залучатись і до вистав та проектів дорослого театру. Мріє у подальшому вступити на акторське відділення.
Учениця 1 класу (5 шкільний) міської гімназії. З раннього дитинства на сцені – декламує вірші, приймає участь у різноманітних загальноміських заходах, є лауреатом багатьох конкурсів читців, в тому числі, й обласного рівня, тощо. З появою театру відкрила у собі нові таланти та вміння. У дебютній виставі дитячої студії, - шоу-мюзиклі Снігова Королева» - отримала на кастингу головну роль Герди. Також долучалась і до інших дорослих вистав та проектів. Крім того, серйозно захоплюється живописом, любить читати книги.
Музикант, вокаліст, письменниця, поетеса, танцівниця, актриса, режисер.
Народилась у місті Ковелі на Західній Україні. З дитинства займалась музикою, народними та бально-спортивними танцями, класичною хореографією. Закінчила школу мистецтв по класу скрипки, фортепіано та вокалу. За роки навчання неодноразово була учасником різноманітних конкурсів та фестивалів, на яких отримувала призові місця, дипломи та відзнаки.
Вища філологічна освіта (іноземні мови – англійська, німецька, французька, польська) – Національний Педагогічний Університет ім. М.П.Драгоманова (2006 р.). Паралельно писала книги, видавала власні вірші та художні переклади, займалась драматургією в театрі, грала в різноманітних колективах як музикант та вокалістка (зокрема і при циганському театрі «Романс»), виступала в аматорських та професійних студіях.
Закінчила акторську школу-студію та відділення режисури кіно і телебачення в Київському Національному Університеті театру, кіно і телебачення ім. І.К.Карпенка-Карого (Майстерня «Перспектива» О.С.Одинця, 2012 р.).
Протягом десяти років була куратором щорічного міжнародного театрального фестивалю жіночих моновистав «Марія» у Національному Академічному Драматичному театрі ім. І. Франко. Виступала з театральними сольними постановками та номерами, моновиставами, серед яких і авторські: «Жанна Д’Арк – година до страти» та «Марія. На смерть одного Кохання», а також власна творча програма – літературно-музичний вечір «Відблиски Срібного віку».
Дебютувала на Віденському балу у Національній Опері України під керівництвом і при підготовці церемоніймейстера Чапкіса Г.М (2009 р.).
Приймала участь у театральних виставах та зйомках – учбовий театр та кіношкола при університеті ім. І.К.Карпенка-Карого, телесеріали «Повернення Мухтара», «Легенди бандитської Одеси», «Легенди карного розшуку».
Займалась аніматорською діяльністю (власне event-агентство «$лужба $пасения от $куки»), приватними заняття з дітьми - з акторської майстерності та хореографії (центр розвитку «Майстер-клас», та «Мала Дитяча Академія»); приватними уроками іноземних мов.
Як режисер екрану відзняла два художніх короткометражних фільми за власним сценарієм – «Без десяти хвилин» та «Ой, батюшки», також є багато публіцистичного та документального матеріалу (репортажі, нариси і т. д.).
З кінця 2017 року у Ковелі заснувала і очолила як художній керівник та режисер-постановник – дорослий аматорський експериментальний театр-студію «10 ряд 10 місце», а з весни 2018 року – і студію дитячого театру.