Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Хмельницький обласний академічний музично-драматичний театр імені М. Старицького
В 1931-му році на Північному Кавказі у місті Новочеркаську було засновано пересувний театр для української діаспори, який називався Північнокавказький крайовий український драматичний театр.
Та доленосною для нього стала поїздка у Мінеральні Води восени 1931року. Саме тоді там лікувався відомий державний і політичний діяч Григорій Петровський. Він відвідав усі вистави колективу. А після одної з них, запросив артистів крайового українського драматичного театру до себе. З тої пори, очевидно завдячуючи спонсорській допомозі політика, до назви додалося його ім’я – драматичний театр ім. Г.І. Петровського, під яким театр був 78 років.
1932 р. колектив переїжджає до Краснодару. А ще через рік, 1933-го перебирається до України. З переїздом змінилась і назва. Він став Вінницьким пересувним робітничо-колгоспним театром, хоча й базувався в Бердичеві, виїжджаючи з виставами до Вінницької, Житомирської, Київської та інших областей. Керувати ним продовжував С. Чернявський, а художню частину очолив Г. Лаврик.
1935 року колектив був у відрядженні в місті Києві. Відвідавши виставу академічного українського драматичного театру імені Івана Франка, ближче познайомившись з їхніми артистами та режисерами, колективи заклали міцні відносини. Театр імені Івана Франка взяв шефство над молодою трупою. Відчутну творчу допомогу артистам надавали народні артисти СРСР Г. Юра, А. Бучма, Ю. Шумський, І. Паторжинський, М. Литвиненко-Вольгемут, А. Крамов. Уславлені майстри сцени брали участь у постановках, грали у виставах, виступали з лекціями, що було хорошою школою для молодих артистів.
В лютому того ж року театр отримав статус обласного, який мав би знаменувати осілість трупи. Та вже в 1938 році увесь колектив знову переїжджає. Цього разу до м. Кам’янця-Подільського — адміністративного центру новоствореної області. Але й там не довелось навіть добре звикнути до сцени. Розпочалась Велика Вітчизняна війна, і трупу, разом з родинами, відправили у тимчасову евакуацію.
Так, тільки з 4 серпня 1941-го року по жовтень 1943-го театр відвідав двадцять шість пунктів: міста Закавказзя, Середньої Азії, Далекого Сходу, Півночі.
В 1944 році, після визволення України від німецько-фашистських загарбників, мистецький колектив повернувся до свого краю. Радісна звістка зустріла Петровців в місті Есентукі. Згідно наказу №128 Вказівкою Кам’янець-Подільського обкому КП(б)У та облвиконкому від 15 жовтня 1944
року Припиняються гастролі театру на КМВ і призначається реевакуація театру на Україну до міста Проскурова в обласний центр області. А 25 листопада в обласній газеті повідомлялося, що виставою “Украдене щастя” І. Франка він розпочав у Проскурові театральний сезон 1944-1945 рр. у 2007-му було організовано фестиваль «Театральна осінь» або «На краю осені з Мельпоменою». Основні цілі якого були – знайомство з сучасним театральним мистецтвом регіону, обмін досвідом і залучення більшого кола глядача.
25 березня 2009 року Хмельницький театр ім. Г.І. Петровського перейменовано на честь корифея українського театру Михайла Старицького.
А у 2012 році за високі творчі досягнення та мистецький рівень театру ім. М.
Старицького надано статус «Академічний». 2019р. відкриття Малої сцени. Проведення Всеукраїнського театрального фестивалю «Starytskiy Theatre Fest-2019».
Хмельницький театр імені М. Старицького єдиний професійний академічний музично-драматичний театр на всю Хмельницьку область.
Щороку вистави нашого колективу переглядають близько 100 тисяч глядачів. Діючий репертуар театру досить різнобічний, орієнтований на публіку різного віку, соціального статусу та світогляду, включає в себе вистави, як за творами класиків, так і сучасних драматургів. На даний час особливою популярністю користуються 30 вистав . Серед них 13 комедій, 2 трагікомедії, 3 драми, 2 хореографічні вистави та 10 вистав для дітей. За один театральний сезон ми ставимо 8-10 прем’єр.
Гастрольна діяльність нашого колективу охоплює всі районні центри нашої області, обласні та районні центри сусідніх областей, а також інші міста України та ближнього зарубіжжя.
Окрім того, дуже важливо що у нас склався вдалий тандем молодого директора, молодого головного режисера, молодого балетмейстера та молодого драматурга.
Театр має потужний оркестр та балетну трупу. Кожен наш творчий підрозділ, окрім колективної роботи за основним напрямком, створює оригінальний професійний продукти своєї галузі. Наш театр живий, сучасний, перспективний.
Основний вид нашої діяльності – є постановки вистав та представлення їх до уваги глядачів різної аудиторії. Окрім того, щороку у нас відбуваються Всеукраїнські театральні фестивалі, чергуючи через рік – Фестиваль камерних вистав та вистав на великій сцені «Starytskyі Theatre Fest».
Окрім того, приурочено до важливих, святкових дат, колектив організовує масштабні театралізовані концерти. Унікальністю нашого музично-драматичного театру є те, що на рівні з драматичними, ми випускаємо хореографічні вистави.
Щоб ближче познайомити прихильників з театральним мистецтвом, ми проводимо екскурсії закуліссям театру, під час яких розповідаємо про особливості роботи над виставами.
Площа приміщення нашого театру, його вдале розташування, дає змогу нам також долучатись до різноманітних Всеукраїнських організацій та колективів, які потребують плацдарму для втілення їхніх оригінальних та цікавих ідей.
Також, до важливих власних проєктів можемо віднести 2 постановки п’єс сучасної драматургії для підлітків на актуальні соціальні теми, а саме про проблеми молоді, в тому числі, про проблеми з наркотиками, про групи в соціальних мережах Інтернету, які спонукають підлітків до самогубства.
В рамках роботи над постановками цих вистав, проводились консультації з поліцією, працівниками наркодиспансеру, зустрічі з проблемною молоддю, розмови з психологами. Остання зі згаданих вистав, перемогла у конкурсі проєктів та була поставлена за отриманий Грант Президента України для молодих театральних діячів.
До чого призводить нерішучість? На які вчинки може піти людина, щоб уникнути «сімейного щастя»? В процесі підготовки до весілля у свідомості головного героя виникає на вигляд дрібна проблема – «одружуватися чи ні»? Вистава про непростий шлях до «щастя», багатозначна, і кожен, хто вирішить її подивитися, висмикне з сюжету свою мораль. «Одруження» М. Гоголя це закручена інтрига, колоритні персонажі і неймовірна подія в фіналі.
Постановка вистави «Собака на сіні» Лопе де Вега (переклад з іспанської Миколи Лукаша). Комедія про кохання і соціальну нерівність, написана в ХVII столітті великим іспанцем Лопе де Вега. Аристократка Діана закохана в свого секретаря Теодоро і, щоб зв’язати з ним свою долю, змушена скласти йому нову біографію. Боротьба амбіцій, ревнощі з одного боку, з іншого – пристрасне бажання шанувальників Діани прибрати. Теодоро зі свого шляху, приведуть до несподіваного фіналу.
Вистава яка зможе перевернути не одну свідомість! У світі, в якому віртуальна реальність з кожним днем все більше замінює справжнє життя, нам стає досить складно відрізнити одне від іншого. Інтернет існування перетворюється в невід’ємну частину буденності усіх людей. Неначе, там, у всесвітній павутині, є все, що можна собі тільки забажати – ідеальні фото, на яких все подано в найкращому вигляді, вірні друзі, які уважно стежать за кожним нашим кроком та лайкають всі наші пости, там є «справжнє» романтичне кохання з ліричними піснями та мільйонами троянд, що, правда, абсолютно без аромату. .. Віртуальна реальність! Чи не те це місце, куди масово втікає сучасна молодь, шукаючи там краще життя. Не відриваючись від екранів електронних пристроїв підлітки спілкуються, співчувають, кохають, заздрять, ненавидять… Та чи можуть ці почуття замінити реальні? Особливо, коли кордоном між двома дійсностями стає справжнє життя дитини!
Дія п’єси розгортається у дореволюційній Росії, в селі Анатівка, де з давніх пір жили разом росіяни, українці і євреї. Молочник Тев’є, якого українці нарекли Тевелем, – батько чотирьох дочок, і головне для нього – це щоб кожна вдало вийшла заміж. Але дочки щастя розуміють по-своєму: старша виходить заміж за бідного, середня їде зі своїм обранцем-революціонером в Сибір, а молодша залишає родину і змінює віросповідання через кохання до православного…
Мріяли якось українські чоловіки жити, як єгипетські фараони, щоб жінки кожного ранку ноги цілували. Та мрії не завжди здійснюються. А часом, навіть коли здійснюються, то навпаки! То які ж фараони можуть вийти з наших чоловіків – дізнаєтесь з нової вистави театру імені М. Старицького.
Ну хто з дітей не мріяв, щоб його тато був справжнім супер-героєм? Коли ж виявляється, що твій тато Пітер Пен, усе життя і правда перетворюється на казку. У ньому з’являються чари та загадки… От тільки фінал у таких історій, нажаль, не завжди щасливий… Історія «Мій тато – Пітер Пен» – це сучасна, зовсім не дитяча казка про складні відносини дітей з оточуючим світом. Шкільний булінг, який нашаровується на проблеми розпаду сім’ї – розлучення батьків – це та жорстока реальність, яка зараз знайома багатьом дітям. Та у маленького героя драми є дивовижний рецепт боротьби з різними страхами! Яким він готовий поділитися з глядачами нашої вистави.
П’єса «Назар Стодоля» Тараса Шевченка написана у 1843-44рр., хоча її події відбуваються наприкінці XVII ст. Хома Кичатий – в минулому козак, а нині сотник, живе на своєму багатому хуторі із дочкою Галею та ключницею Стехою. Головна його мрія – отримати полковницьку булаву. Саме заради цього батько ладен віддати єдину дочку за старого, але багатого полковника. Та на перешкоді цього повстає кохання та давня клятва.
Чарівний і небезпечний зимовий ліс... Дванадцять братів – чаклунів, які вміють керувати силами природи... Бідна падчерка, що в заметіль шукає проліски, і маленька примхлива королева, яка намагається підпорядкувати своїм примхам навіть матінку-природу...
Вистава наче пронизана духом українського села, сповнена традиційними піснями, танцями та жартами. Молодий парубок закоханий у дівчину та хоче на ній одружитися. Проте згоди на шлюб не дають її батьки. На які фантастичні вигадки здатні хлопці заради досягнення бажаної мети – ви навіть собі не уявляєте!
У Катарини, старшої з дочок почесної громадянки Падуї Баптісти, безглуздий і скандальний характер, тому вона ніяк не може видати її заміж. У молодшої – Б’янки шанувальників багато, але заміж вона може вийти тільки після того, як знайдеться сміливець, який приборкає норовливий характер старшої сестри. Претенденти на руку Бянки, знаходять для Катарини нареченого Петруччо – такого ж скандального і нетерпимого молодого дворянина, який заради приданого готовий одружитися на кому завгодно. Але для шлюбу необхідна згода норовливої дівчини … В іронічній комедії «Приборкання норовливої» багато неочікуваних сюжетних поворотів, інтриг, жартів, і каламбурів.
1977 р. закінчив студію при Київському українському драматичному театрі ім. І. Франка.
З того ж року працює в Хмельницькому обласному академічному музично-драматичному театрі ім. М. Старицького.
1993 р. отримав звання Заслуженого артиста України.
У 1973 році закінчив Харківський інститут мистецтв імені І. П. Котляревського.
Трудову діяльність розпочав у 1973 році на Закарпатті. Працював в Ужгородському обласному драматичному та Мукачівському російському драматичному театрах. За 15 років створив більше 30 образів з найкращих творів української та зарубіжної драматургії. Найбільш яскраві з них: Возний — “Наталка-Полтавка” І. Котляревського, Йосип — “Ревізор” М. Гоголя, Микола — “Пізня любов” О. Островського, Тесей — “Федра” Ж. Расіна, Степан — “Бояриня” Лесі Українки.
За майстерне виконання ролі Дмитра у виставі “Повінь” В. Руснака, Бортнічук С. К. став лауреатом Закарпатської обласної премії ім. Л. Вакарова. Найкращі вистави за його участю – “Біла хвороба” К. Чапека (Гален), “Бояриня” Лесі Українки (Степан) було записано і неодноразово транслювались республіканським телебаченням.
Вистава за п’єсою М. Куліша “Тілетія”, в якій С. Бортнічук зіграв одну з головних ролей – Овдія Пупа, ввійшла до золотого фонду української класики на Українському радіо.
З 1992 року С. Бортнічук – актор Хмельницького обласного музично-драматичного театру імені Михайла Старицького. Паралельно з акторською діяльністю займав посаду завідувача трупою театру.
Закінчила Харківський інститут ім. І. Котляревського. З 1975 р. працює артисткою Івано-Франківського обласного музично-драматичного театру ім. І. Я. Франка. З 1979 р. і до сьогодні працює в Хмельницькому обласному академічному музично-драматичному театрі ім. М. Старицького. На даний момент в статусі провідного майстра сцени.
Сторожук Ігор Якович з вересня 1994 року по теперішній час працює в облмуздрамтеатрі імені М. Старицького.
Був неодноразово відзначений нагородами, а саме: 2004 р. Лауреат премії міської ради ім. Б. Хмельницького, 2007 р. почесне звання «Заслужений артист України», 2012 р. лауреат обласної премії ім. Т. Шевченка.
Яскрава зовнішність та чудові сценічні дані, спроможність відтворити тонкі психологічні нюанси у цілісних образах сценічних героїв дозволили йому створити ряд високохудожніх та яскравих образів
Навчалася в студії ім. І. Франка. Два роки працювала в Київському академічному національному театрі ім. І. Франка.
1990 р. — закінчила навчання в Київському університеті ім. І. Карпенка-Карого.
Власенко Л. К. працює в Хмельницькому обласному музично-драматичному театрі з 1969 року. Виявила себе як обдарована артистка з широким творчим діапазоном.
Творча ініціатива, глибоке проникнення в суть ролі дозволили їй створити на сцені театру низку різнопланових образів
Попач Поліна Андріївна розпочала свою трудову діяльність у 1969 році на посаді артистки Вінницького облмуздрамтеатру ім. М. Садовського. З квітня 1970 року вона є актрисою Хмельницького обласного музично-драматичного театру ім. Г. І. Петровського (нині — ім. М. Старицького).
Поліна Попач — високопрофесійна драматична актриса, на рахунку якої ряд яскравих, ведучих ролей.
Герасименко Т. А. розпочала трудову діяльність в 1999 році на посаді артистки Ніжинського драматичного театру ім. М. Коцюбинського.
В Хмельницькому обласному муздрамтеатрі працює з 2006 року. Зарекомендувала себе як талановита актриса з гарними сценічними даними, здатна на цікаве художнє втілення режисерських завдань. За короткий термін створила самобутні образи
Мужевітіна Е. В. працює в театрі на посаді артистки драми з 1985 року.
Зарекомендувала себе як цікава професійна актриса, на рахунку якої низка яскравих і самобутніх ролей
Пшенична О. М. працює в театрі з 1994 року. О. Пшенична артистка з гарними сценічними даними, надзвичайно природна і органічна.
Олійник Дмитро Павлович розпочав трудову діяльність в 1971 році в Хмельницькій обласній філармонії.
З 1980 року і по сьогодні Олійник Д. П. займає посаду артиста Хмельницького обласного академічного муздрамтеатру ім. М. Старицького.
Санько Е. В. працює в театрі імені Михайла Старицького з 1986 року. За період роботи створила на сцені ряд цікавих і самобутніх образів.
Веляник Володимир Володимирович розпочав свою трудову діяльність в 1992 році на посаді актора Івано-Франківського обласного музично-драматичного театру ім. І. Франка.
Працював на ТРК «Київ», актором приватного дитячого театру «Рудий», сценаристом на ТК «СТБ».
З 2003 року Веляник В.В. є актором Хмельницького обласного музично-драматичного театру імені Михайла Старицького. Зарекомендував себе як високопрофесійний артист, працелюбний і творчий. Створені ним ролі засвідчили великий потенціал актора, тяжіння до ролей гострохарактерного плану.
Артист Купченко В. М. розпочав трудову діяльність з 1963 року артистом Тернопільського драматичного театру. З 1967 до 1969 р.р. він – артист Рівненського драмтеатру ім. М. Осторовського. З 1979 до 1980 р.р. – Волинського драмтеатру.
З 1980 року і до сьогодні працює артистом Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Старицького.
Власенко К. Д. розпочала трудову діяльність з 2011 року з посади артистки допоміжного складу Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру імені М. Старицького.
Шпунт В. М. розпочав свою трудову діяльність у 2001 році артистом драми Хмельницького обласного тепер академічного музично-драматичного театру ім. М. Старицького після закінчення Кам’янець-Подільського училища культури.
За цей період роботи створив образи героїв з кращих творів української та зарубіжної драматургії.
Творча ініціатива, глибоке проникнення в суть ролі дозволили їй створити на сцені театру низку образів у виставах, в тому числі для юного глядача.
Резнік Віра Іванівна розпочала свою трудову діяльність з 1977 року. Працювала актрисою Ніжинського драмтеатру, Львівського драмтеатру ім. Галана, Волинського драмтеатру ім. Шевченка, артисткою Союздержцирку «Цирк на арені» в м. Києві, актрисою та художнім керівником кооперативного театру «Камерна сцена» в м. Хмельницькому.
З 1993 року Резнік В. І. – актриса Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Старицького. За період роботи виявила себе перспективною артисткою з гарними сценічними даними, здатною на втілення складних творчих завдань. Нею створено ряд цікавих, самобутніх образів.
У 2012 році закінчив Житомирський коледж культури та мистецтв ім. Івана Огієнка. Спеціалізація – «Режисура видовищно-театралізованих заходів».
З 2017 року і дотепер – артист драми Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Старицького. За цей час зіграв велику кількість ролей та створив низку професійних незабутніх образів.
2018 – закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка, магістр акторської майстерності драматичного театру і кіно.
2018 – закінчив Львівську національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
2019 – отримав відзнаку «Краща чоловіча роль другого плану» на фестивалі «Тернопільські театральні вечори. Дебют»
2019 – викладач сценічної мови акторської школи «Parmezan».
З 2019 року – член НСТДУ та учасник багатьох сезонних шкіл акторської та режисерської майстерності.
2021 – закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Спеціальність – «Організація театральної справи».
Український театральний режисер, режисер, педагог, громадський діяч. громадянство Україна Головний режисер Хмельницького обласного академічного музично – драматичного театру ім. М. Старицького. Керівник Громадської організації «Центр розвитку театру «Час Т».
- Актор театру ляльок. Майстерня Заслуженого діяча мистецтв України, професора Інюточкіна Олександра Олександровича. (2003 – 2007).
- Режисер драматичного театру. Майстерня Заслуженого діяча мистецтв України Бориса Ігора Олександровича. (2011 – 2012).
- Харківська державна академія культури.
- Магістр театрального мистецтва. Майстерня Заслуженого діяча мистецтв України Гордєєва Сергія Івановича. (2013 – 2014).
- Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого.
- Режисер драматичного театру. Майстерня Заслуженого діяча мистецтв України Володимира Судьїна. (2007—2011).
