З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Дніпровський національний академічний український музично-драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка
Дніпровський національний академічний український музично-драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка
Дніпровський національний академічний український музично-драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка

Дніпровський національний академічний український музично-драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка

Дніпропетровський національний академічний український музично-драматичний театр ім. Т.Г.Шевченка засновано 1918 року в Києві як перший професійний театр України, який мав статус державного, згідно із законом уряду Української держави від 23 серпня 1918 року, про що свідчить «Державний вісник» №42,43 (ЦДАВО, фонд 2201, опис 1, справа 61, аркуші 37,40) і мав назву Державний драматичний театр України.

У 1919 році Державний драматичний театр було перейменовано у Перший державний драматичний театр України ім. Т.Г.Шевченка. У перші роки театром «європейського репертуару» (таку неофіційну назву він мав) керували: головний режисер О. Загаров та І. Мар’яненко (директор театру). У 20-ті роки у театрі служили всесвітньовідомі митці: поет Павло Тичина (перший завліт театру), режисер і реформатор українського театру Лесь Курбас, актори А. Хорошун, Г. Борисоглібська, С. Паньківський, Г. Мещерська, Ф. Левицький, В. Василько, Л. Гаккебуш, М. Тінський, О. Сердюк, О. Смирнов, Г. Маринич, Є. Сидоренко, О. Зініна, М. Домашенко, І. Замичковський, К. Бережний та ін. На афіші театру серед п’єс вітчизняної і зарубіжної класики були такі вистави: «Лісова пісня» Л. Українки, якою почав свою діяльність театр у листопаді 1918 року, «Гайдамаки» Т. Шевченка у постановці відомого режисера Леся Курбаса, а також «Гріх», «Брехня», «Дисгармонія» В. Винниченка, «Ревізор» М. Гоголя, «Примари» Г. Ібсена, «Ткачі» Г. Гауптмана, «Мірандоліна» К. Гольдоні, «Тартюф» Ж.-Б. Мольєра. У 1921-26 рр. трупа успішно гастролює по Україні.

У 1927 р. перший державний театр України переведено до м. Дніпропетровськ. У 1930-х роках здійснювали постановки відомі на всю країну режисери: О. Дикий, І. Терентьєв, Г. Юра, К. Кошевський, М. Буторін, Л. Южанський, І. Микитенко, І. Юхименко, В. Галицький та інші.

Під час Другої світової війни дві концертні бригади на чолі з головним режисером І. Кобринським та народною артисткою України З. Хрукаловою дали більше 300 концертів на фронті.

У 1979 році відбулася реконструкція театру за проектом архітекторів Є. Яшунського і В.Халявського. На фасаді театру скульптором Ю.Павловим створені барельєфи на теми етапних постановок.

Після проголошення незалежності України у репертуарі з’являються п’єси за творами письменників, які за радянських часів були «persona non grata», наприклад, драма «Маруся Чурай» за однойменним твором Ліни Костенко. Глядач знайомиться також із виставою про життя історика Дмитра Яворницького «Народжений під знаком Скорпіона» В.Савченка. Спектакль «Мазепа – гетьман України» за Б.Лепким (постановка головного режисера театру, засл. діяча мистецтв України В.Божка) отримав міжнародну мистецьку премію ім. П.Орлика.

У 1994-2016 рр. театром керував народний артист України, кандидат мистецтвознавства, кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня, поет і композитор Валерій Ковтуненко, який за два десятиліття підняв театр на вищий щабель, перетворив його на один із центрів духовного і національного відродження. Його пісня «Театр» стала гімном шевченківців.

Значною подією в історії театру став гастрольний тур до Польщі (м. Зелена Ґура) та Чехії (м. Прага) 12-16 вересня 2015 року (організатор – засл. арт. Укр. Оксана Петровська). Західні слов’яни із великим задоволенням переглянули українську класику: «Майську ніч» за М. Гоголем, «Кайдашеву сім’ю» І. Нечуя-Левицького та казку за нар. мотивами «Коза-Дереза» Л. Кушкової.

Трупа неодноразово побувала на гастролях із благодійними концертами у містах Маріуполь, Красногорівка, Вугледар, Мар’їнка, Новотроїцьке Донецької області.

Із вересня 2017 року при театрі ім. Т. Шевченка функціонує дитяча театральна студія «Намистечко», в якій викладають фахівці, артисти театру з високим рівнем професійної кваліфікації, що прищеплює любов до театрального мистецтва, української культури, рідного слова підростаючому поколінню.

2018 року у приміщенні театру ім. Т.Шевченка пройшов капітальний ремонт даху, фасаду, йдуть роботи всередині приміщення: на сцені, в коридорах, у фойє. Виконано роботу для запобігання підтопленню приміщення, капітальний ремонт протипожежної безпеки, реконструкція приміщення для комфортного перебування глядачів з обмеженими можливостями, а саме: прибудинкової території з улаштуванням пандусу, каси, санвузлів, встановлено підйомник для людей з інвалідністю до зали для глядачів.

23 серпня 2018 року до дня створення першого державного драматичного театру України відбулася урочиста церемонія погашення немаркованих ювілейних конвертів та власних марок «100 років Дніпровському академічному українському музично-драматичному театру ім. Т.Шевченка», випущених державним підприємством поштового зв’язку «Укрпошта». Того ж дня за участю усього колективу на Театральному бульварі відбулася акція-протест в підтримку режисера Олега Сенцова та усіх політв’язнів, що незаконно утримуються в російських тюрмах.

29 вересня відбулися урочистості з нагоди 100-річчя першого українського державного театру України та відкриття 101-го театрального сезону прем’єрою драми «Нація» за твором Марії Матіос у постановці Сергія Кузика.

У червні 2019 уперше театр побував на гастролях за океаном, а саме у канадському місті Місісаґа, яке входить до складу Великого Торонто із концертом «АТО» та казкою «Коза-Дереза».

У грудні 2018 року Указом Президента України театру присвоєно статус «національний».

Зараз у репертуарі 22 вистави
Сто тисяч
« Сто тисяч » Сатирична комедія

«Сто тисяч» – відома п’єса класика Івана Карпенка-Карого, яка була написана у 1889 році. Жанр п’єси «Сто тисяч» – сатирична комедія характерів. У творі висміюється надмірна жадоба до збагачення. Як розбагатіти, а розбагатівши, піднятися ще вище? У Герасима Калитки два способи: один майже законний – примусово женити сина Романа на багатій, другий, майже геніальний, – укласти угоду з нечистою силою, в особі Невідомого, взявши у спільники кума Савку. Що з цього вийшло? Дізнаєтесь у фіналі вистави.

Тітонька Чарлі
« Тітонька Чарлі » Музична комедія

Блискуча фарсова п’єса англійського драматурга Брендона Томаса вперше побачила світ у Лондоні у 1882 році і відразу побила всі рекорди — вистава пройшла 1466 разів, а бродвейська постановка 1893 року не сходила зі сцени чотири роки. Драматург написав її спеціально для комедіанта Сідні Пенлі, який був режисером постановки і виконавцем ролі донни Люсії. Спектакль мав такий успіх, що Пенлі перетворився на багатія і на зароблені кошти створив власний театр. П’єса стала рекордсменом і в кіно-індустрії – існує більше тридцяти екранізацій різними мовами світу.

Бал
« Бал » Вистава-концерт

Головною постаттю у виставі є молодий Тарас Шевченко – випускник Петербурзької академії мистецтв, який поступово набував слави художника, уже написав певну кількість своїх віршів-шедеврів, закохувався у жінок, мав акторські здібності. Жанр дійства оригінальний – вистава-концерт. На балу у князя Рєпніна звучать поезія Кобзаря та пісні на його вірші у виконанні як дворян, так і служниць та кріпаків. Ну, а який же бал без танців? Артисти драми та балету у вишуканому вбранні під чарівну музику живого оркестру переносять глядача у далекі 40-і роки ХІХ століття. Персонажі у виставі-концерті як історичні, так і вигадані.

Крізь усю творчість класика української літератури XIX ст. Григорія Квітки-Основ’яненка проходить просвітительська думка про те, що причиною суспільних негараздів є неуцтво, брак виховання і культури. У художніх творах і публіцистичних статтях він послідовно проводив ідею про обдарованість простого народу, викривав обмеженість, самовдоволене невігластво, паразитизм, пошлість існування правлячих кіл. Не винятком стала і комедія «Шельменко-денщик», 1838р., в якій головний персонаж простолюдин-солдат Шельменко, якому симпатизує автор, говорить українською мовою, інші видають себе за людей із вищого суспільства і намагаються говорити «по-русски» або «по-французски». Молодий капітан Скворцов, не без корисливих міркувань, має наміри одружитися з Прісінькою, дочкою не будь-кого, а самого Кирила Петровича Шпака – поміщика села, де і розгортаються події. Звичайно, батьки відмовляють власнику всього-на-всього «мундьора та рейтузів», у якого вже встигла закохатися юна, наївна дівчина. Після того, як Прісінька навідріз заперечила офіцеру втекти з ним і побратися без батьківського благословення, на допомогу приходить простакуватий, зате кмітливий капітанський денщик Шельменко, якому настільки остогидла багаторічна служба, що він готовий на будь-які хитрощі та обмани, аби догодити своєму командиру і нарешті піти у відставку.

Пропонуємо глядачу нашу сценічну версію відомого твору «Ніч перед Різдвом», написаного класиком Миколою Гоголем. Вакула, хороший коваль і талановитий маляр із Диканьки, безнадійно закоханий в Оксану, дочку козака Чуба. На колядках в ніч перед Різдвом Оксана жартома обіцяє вийти за Вакулу заміж, якщо він дістане їй черевички, які носить сама цариця. Розуміючи, що йому ніколи не виконати цього прохання, Вакула з горя хоче втопитися. Але до рук закоханого хлопця несподівано потрапляє чорт, який прийшов за любовними втіхами до його матері, спокусливої Солохи. І раптом Вакулі спадає на думку цікава ідея…

Скільки вовка не корми, а він все одно у ліс дивиться… (народна мудрість) Настав час, коли підстаркуватий сторожовий пес Бровко став нікому непотрібний і господарі вирішують прогнати його з двору. Останньою краплею, що переповнила чашу їхнього терпіння, стало викрадення майна вночі, коли Бровко спав і не здійняв галасу. Вигнаний пес поневірявся лісом і був у дуже пригніченому стані й уже збирався накласти на себе… лапи, як раптом зустрів Вовка. Лісовий хижак знаходить спосіб, як Бровку продемонструвати господарям свою потрібність і повернутися жити до людей.

Безіменна зірка
« Безіменна зірка » Романтична комедія

Ця історія сталася минулого століття, в одному румунському містечку, де є лікарня, суд, поліція, залізнична станція, повз яку не зупиняючись проходять швидкі поїзди, і на якій служить начальник вокзалу пан Іспас. Тут є і гімназія, де працюють строга мадемуазель Куку, щирий учитель музики Удря, товариш пана Мірою, який не просто викладає астрономію, але й живе цією наукою. Та все ж, не буває правил без винятків, а тим паче, у романтичній комедії – одного спекотного вечора швидкий поїзд зупинився і з нього вийшов... безквитковий пасажир…

Після публікації у 1965 році п’єси «Де твій брат, Авель?», що зазнала критики, Едлісу до 1977 року був закритий доступ до театральної сцени. Про цю п’єсу Юліу Едліс, якого критики називали сучасним Чеховим, писав у передмові до книги «Вибране»: «Відрахування своєї літературної біографії я сам починаю тепер з «Авеля», хоч він був написаний, коли мені було 36 років і була сьомою п’єсою, яка була поставлена на сцені. Саме в «Авелі» я заговорив своїм голосом». У далекому 1965 році, в одному в кафе одного курортного містечка випадково зустрілися два чоловіки, які 23 роки тому знаходилися в німецькому концтаборі на території України. Один із них не відразу впізнав іншого, точніше зробив вигляд, що не впізнав. Поступово між ними зав’язується не дуже приємний діалог стосовно їхнього минулого… А при чому тут Авель? – запитаєте ви. Пригадаємо біблійну історію про двох братів. Каїн приніс в дар Богу від плодів землі, Авель же приніс в жертву первістків тварин свого стада. Каїн, розсердившись, що Бог віддав перевагу жертві Авеля, вбив свого брата. Коли Бог запитав його: «Де Авель, брат твій?» Він відповів: «Хіба я сторож братові моєму»? Бог карає Каїна прокляттям: «Ти будеш вигнанцем і бурлакою на землі», але при цьому мітить його «Каїновою печаткою», щоб ніхто його не вбив. Хто ж кому Каїн, а хто Авель у цій моновиставі ? Відповідь на це та інші питання глядач отримає у фіналі…

За двома зайцями
« За двома зайцями » Музична комедія

Класична українська комедія. Дія відбувається у Києві наприкінці 19 століття. Легковажний цирульник Свирид Голохвостий вирішує вигідним шлюбом виправити своє матеріальне становище. Сподіваючись на свою привабливу зовнішність, Голохвастий починає залицятися одразу до двох дівчат, але народ знає: за двома зайцями побіжиш, жодного не спіймаєш.

Сучасна українська письменниця Марія Матіос через свої автобіографічні спогади в книзі «Вирвані сторінки з автобіографії» проводить нас лабіринтами складних людських доль відомих митців Західної України. Творців вистави вразила сповідь авторки книги, в якій піднімається тема тоталітарної системи і ролі митця в ній, а саме: роздуми про фільм «Білий птах із чорною ознакою» режисера Юрія Іллєнка, загадкову загибель композитора Володимира Івасюка, сміливий виступ-протест Марії Матіос у Чернівецькій філармонії та розповідь про злети і падіння солістки балету Національної опери. До вистави увійшли також матеріали, зібрані Марією Проценко, про митців-героїв, які протистояли тодішній радянській системі в Східній Україні, зокрема в м. Дніпро. Актриса веде нас терновими стежками життя наших земляків, втілюючи мрію однієї з героїнь Марії Матіос: «Хоч би тим, що полягли героями, поставити свічечку в поминальні дні, аби дізнатися, як живуть живі наші герої». Вистава є сучасною, гострою і надзвичайно необхідною для патріотичного виховання підростаючого покоління і для збереження єдності України.

Афіша
На жаль театр не має майбутніх подій
preloader
Відгуки глядачів
Про виставу

Відгуків немає
preloader