Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
ЧЕсний театр
ЧЕсний театр – київський незалежний театр, що існує на кількох загальних принципах: українська мова, камерність, інтерактив із глядачем, соціальна значимість для українського простору.
Сам театр описує себе так: «Чесний театр – це театральна співдружність тих, хто прагне змінити світ. Без перебільшень і пафосу. Матеріал, який підбираємо для роботи обов'язково містить у собі питання, які є вкрай конфліктними для суспільства. Ми обираємо подібні теми саме для того, аби розв'язати проблеми, осмислити їх, і жити далі з новим поглядом на власний всесвіт. Чесний театр засновано на принципах поваги до самих себе, до своїх колег, і до землі, на якій ми живемо, і на якій творимо. Наш колектив є цілком відкритим для сторонніх поглядів, будь-хто може відвідати будь-яку репетицію, по завершенню поставити будь-які запитання чи висловити зауваження. Репетиції наших вистав відбуваються як в театральних залах, так і на міських площах, в парках та кав'ярнях. Ми експериментуємо і проводимо досліди, закликаючи публіку взяти в них участь».
Майбутній творчий склад Чесного театру зібрався для реалізації постановки драми «Між двох сил» за п'єсою Володимира Винниченка. Переважна більшість акторів, включно із режисеркою Катериною Чепурою, були одногрупниками, які навчалися в КНУКіМ на курсі викладачки Нінель Биченко. Перший показ цієї вистави відбувся в КНУКіМ, оскільки це була дипломна робота режисерки Катерини Чепури. Після цього виставу почали ставити на інших неуніверситетських майданчиках, зокрема у Київському будинку актора. Саме на цій постановці зародився майбутній колектив Чесного театру.
Чи не хочете ви поринути в загадковий і неперевершений світ театру? Зазирнути за лаштунки… відкрити для себе новий всесвіт? Гм. всесвіт коли бездарні актори на чолі з бездарним режисером намагаються зліпити щось, що дуже віддалено нагадує виставу. Набір театральних штампів і репетиційних курйозів які зазвичай лишаються непоміченими. Театр – це не обов’язково мистецтво, іноді це просто ремесло, однак спостерігати за тим як нездари намагаються на це ремесло натягнути маску витонченого мистецтва дуже смішно.
Дія п'єси відбувається в 18 столітті в часи Руїни. П'єса складається із двох частин: місцем дії першої є Лівобережна Україна, а місцем дії другої є Москва. До оригінальних елементів п'єси також доданий і сучасний елемент — гопники, які мають продемонструвати негативний вплив сучасної Росії на українців а також зв'язати події п'єси із сьогоденням. Окрім безпосередньої участі в виставі, гопники проводять інтерактив з глядачами до і після вистав.
Дія п'єси відбувається в 19 столітті в України. Головна героїня — українська дівчина Катерина, що народжує позашлюбну дитину від російського офіцера, після чого стає ганьбою для своїх батьків і посміховиськом для чужих людей. Засмучені батьки проганяють її геть з дому разом з дитиною. Дівчина йде шукати свого коханого аж у Москву. Врешті, вона його знаходить, але він не хоче знати ні її, ні її сина. Катерина з відчаю накладає на себе руки, залишивши сина сиротою. В постановці Чесного театру зроблено декілька втілень Катерини: окрім класичної дівчини Катерини, яка існує в творі, є також сучасна Катерина, що шукає заробітку за кордоном; Катерина, що представляє субкультури; дівчинка-Катерина; сучасна Катерина озлоблена на весь світ. Класична Катерина в двох моментах вистави перевтілюється на сучасну дівчину-військовослужбовця з зони бойових дій АТО. В виставі також присутній персонаж — хлопчик, який втілює нащадка всіх можливих Катерин. Вистава вирішена в червоному кольорі, що символізує кров, що несе генетичний код українців.
«Натовп може пробачити будь-що і будь-кого, проте, не людину, що здатна залишатись сама собою під натиском його призирливих насмішок» Айн Ренд «Джерело» Вистава «Ніч 16 січня» про людину, яка виходить за рамки моральних канонів. Система цінностей цієї людини відрізнялась від загального уявлення на стільки, на скільки це було можливим. Відома на весь світ своїм бестселером «Атлант розправив плечі» Айн Ренд і в п'єсі, яку ми вам пропонуємо, спробувала викласти свої погляди на співіснування людства, спробувала розібратись в тому, коли людина буває справді щасливою і що їй для цього потрібно.
Вистава має дві основні теми: політична і громадська діяльність Івана Франка та історія його кохання із Ольгою Рошкевич. В виставі немає чітких персонажів, кожна з п'яти акторок, які беруть в ній участь, втілюють різні спогади, думки та ставлення Івана Франка до певних подій. Також особливістю вистави є те, що в ній немає актора, який би виконував роль самого Івана Франка. Колектив спробував показати сторону життя і характеру Івана Франка, яка невідома широкому сучасному загалу.
Народилася 7 серпня 1991 року в селі Рашівка, Гадяцького району Полтавської області. Закінчила Київський національний університет культури і мистецтв у 2014 році, акторський курс Нінель Антонівни Биченко.
З 2015 року Наталка Кобізька грає у виставах театрального колективу «Чесний театр» (режисерка — Катерина Чепура), а з 2016 року — в українському незалежному театрі «Дикий Театр». У виставі «Афродизіак» режисера Максима Голенко з 2016 року виконує роль Аврори. Зніматися в кіно почала ще в студентські роки. Перша роль — Ганна Сомко у фільмі «Гетьман», що вийшов в широкий прокат в 2015 році. В 2017 році знялась в ролі Данусі у фільмі режисера Альони Дем'яненко «Гуцулка Ксенія».
