Центр мистецтв «Театр на Михайлівській»

Геніальний Шекспір ще багато століть тому поставив перед людством безліч питань щодо сенсу нашого існування на цьому світі. «Бути чи не бути?» – переймається Гамлет вічною проблемою людини. «А як бути? Чим бути? І чому не бути?..» – замислюються актори НОВОГО УКРАЇНСЬКОГО ТЕАТРУ, що обрали собі за «підручник життя» великі тексти великого та загадкового Шекспіра. У виставі «КАРНАВАЛ ГРІХІВ» дивним чином зійшлися на одній сцені Ромео з Джульєттою та Отелло з Дездемоною, Офелія з Гамлетом, Леді Макбет зі своїм чоловіком та навіть Лір зі своїми дочками. Актори з великим захопленням занурюються в класичні хрестоматійні сюжети та намагаються знайти в них нові, зрозумілі сьогоднішньому поколінню, відповіді на одвічні питання буття.

Двір дитинства. Занехаяне подвір'я у селі. Українське наше з вами село, до якого приїздять до бабусі дочка й онука у гості з міста. Гарні і прекрасні. Зустріч бабусі, яка ніколи моря не бачила і в Києві не бувала, та онучки з айфоном, і всім атрибутом «дівчини з метро». До них долучити ще Жіночку-Людочку, яка досі не може забути як у неї «канхветки по полу розсипалися». А може те і не забудеш ніколи? Як двір дитинства поступово перетворюється у двір тортур. «І куди ти з цього двору дінешся? хіба що на кладбіще!» – говорить бабуся стиха. Режисер Олександра Правосуд разом з дівчатами-актрисами під час репетицій згадували і своє «минуле» :) Спогадами вони поділяться й з вами. Питали українок на дорогах Києва, все хотіли докопатися,що ж таке сім'я? Хто ми один одному – батьки і діти?.. І вийшла комедія-гротеск – і чорна, і біла – чорно-біла :) – з Синьооким Полковником, з Женею Білоусовим і юним Масіком... куди ж без нього!

Ох, це ніжне вразливе серце! До яких тільки пригод воно нас не приводило!.. Герой цієї історії – юнак на ім’я Лесик – саме у тому віці, коли серце надзвичайно «ніжне». Кожна дівчина – красуня, бажання «одружуватися» – неконтрольоване… Але коли твій тато мільйонер, то просто вимкнути мозок і поринути у вирій почуттів не вийде – аж занадто дороге задоволення… Адже за всі слова та обіцянки доведеться відповідати! Чи наш щогодини закоханий Лесик до цього готовий?. Побачимо! А що ж дівчата? Наскільки вони щирі у своїх почуттях до спадкоємця неабияких статків? Чи не ошукають вони його «ніжне» серце!? Не хвилюйтеся! Аби вберегти свого єдиного синочка від корисливих панянок, у банкіра Стежковського є хитрий і продуманий план… Ну, майже продуманий… «Комедія про ніжне серце» створена в найкращих традиціях жанру водевіль! Пісні, танці, дотепні жарти, неоднозначні ситуації, а ще… атмосфера старовинного Львова в театрі, що у самісінькому центрі Києва (і таке буває!)

Як відомо, життя прожити – не ... І тут варіантів багато – (в нашу лиху годину згадувати те саме «поле» якось ніяково) – ... не кризу пережити, не магазин відкрити, не в університет вступити, не чоловікові зрадити, не бізнес втратити, не вп'яте одружитися... Приходячи в цей світ, ми радісно кричимо «Дивіться! Я прийшов!» І навіть не здогадуємося, що чекає нас на шляху. І часто не поспішаємо запитати себе – «А навіщо я прийшов? Чому? Заради чого? За якою потребою?» І проживаємо комедію власного життя у святому незнанні...

Вистава – соціальна провокація. Трагікомедія, події якої розгортаються в звичайній американській сім'ї. Ну, або майже звичайній… Том Уінгфілд – автор та ведучий п'єси, чиї спогади оживають на очах у глядачів. Герої вистави – люди, що живуть у світі власних ілюзій, страхів та нереалізованих мрій. Аманда Уінгфілд – маленька жінка, яка несамовито чіпляється за інший час та місце. Лаура – її доросла дочка, відлюдькуватість якої досягає критичної межі. Том – син Аманди та брат Лаури – виправдовує власну жорстокість бажанням вирватися із «пастки». В цій дивній родині є ще один персонаж – батько, який весь час усміхається з величезної фотографії. А дехто Джим – гість у домі Уінгфілдів, людина з реального світу, подарує надію на справжнє життя… Та чи не зруйнує він крихкий світ Уінгфілдів та їхнє сімейне щастя «за склом»? Приходьте! Мартіні – на столі!))

Він поїхав... і завмерло життя в мансарді міського художника. Він забрав із собою смак того життя, яке здавалося їм справжнім. Зіткнення реального світу зі світом мрій, з прагненням до постійного пошуку свого ідеалу. Чи здійснений він взагалі в нашому житті? Чи може людина стати щасливою з «синицею» в руках, або так і залишиться з нею неспокійною, весь час заглядаючи в небо, в очікуванні свого «журавля»? Вибір, наслідки якого, звернуться до кожного з проханням оплатити рахунки. Чи витримають випробування молоді хлопці, що тільки знайомляться з життям, тільки намагаються навчитися бути щасливими.

Яка на тебе може чекати доля, коли одна твоя бабуся власниця борделю, друга алкоголічка, твій тато вуличний акробат, а мати покинула тебе у ранньому дитинстві, і взагалі ти народилася сліпою!? На що сподіватись? Лише на чудо! Прозріти і побачити клавіші піаніно. Такі ж чорно-білі як доля, яка на тебе чекає… І замість того, щоб скаржитись – почути музику і заспівати! Стоячи під ліхтарем на брудній вулиці Парижу, заспівати так, щоб тебе почув увесь світ! Заспівати так, як ніхто і ніколи, ні до тебе, ні після тебе – не співав! Стати чудом! Стати Піаф! Вистава про чудо, любов, залежність, велику жінку, маленьку пташку… «Коли я не помираю від кохання, коли мені немає від чого помирати, – ось тоді я готова здохнути» – Едіт Піаф. Приходьте на виставу і будемо помирати від кохання разом з прекрасною актрисою Нікою Заруцькою під пісні легендарної Піаф.

Для «анекдотів» про подружню зраду театр вибрав три розповіді трьох відомих письменників – українського – Панаса Мирного, російського – Антона Чехова, і європейського – Стефана Цвейга. Це «Лови», «Хористка» і «Страх». Всі ці розповіді оповідають про вічну тему людського житія – подружньої невірності. Сюжети в них різні, але крім теми, об'єднані вони і загальними персонажами – двома кумедними «шпиками-детективами», які стежать за недбайливим подружжям.

П'єса Віталія Кіно за мотивами творів Ольги Кобилянської «Рожі», «Земля», «В неділю рано зілля копала», «Природа» Здавна ні для кого не секрет, що відносини чоловіка та жінки будуються на їх природних ІНСТИНКТАХ. Чоловік-«мисливець» завжди мав на меті задовольнити свої сексуальні потреби та наплодити дітей (можна від різних жінок), а жінка-«мати» натомість бажала знайти захисника, створити родину. І для досягнення цих, м'яко кажучи, інстинктивних потреб обидва зазвичай використовували ефемерну зброю під назвою КОХАННЯ. Все зрозуміло і просто. Але чому ж тоді на цьому ґрунті виникає стільки непорозумінь та розчарувань? Чому ми можемо з легковажністю ставитись до «любовних» зв'язків, а потім несподівано зустріти когось, хто «зведе з розуму»? Що ж стоїть за цим містичним зв'язком? Чому хтось починає проникати у наші сни? Може існує щось більше за інстинкти? Можливо, все ж таки, ЛЮБОВ – то щось інше…? У чуттєвій, трохи містичній та небезпечно еротичній виставі режисера Віталія Кіно за творами загадкової Ольги Кобилянської, актори НУТу намагаються з'ясувати – чи винен у всьому лише ІНСТИНКТ.

Що таке любов?! Чи завжди ми усвідомлюємо наскільки сильно любимо людину, або тільки втративши починаємо це розуміти? Невже щоб впевнитись, що твоя любов справжня потрібно покинути її, та спробувати інших? Легко не буває ніколи, та ми замість того, щоб здолати усі негаразди разом та навчитись любити, вирішуємо що легше все обірвати, та почати шукатись «десь там»… «когось там…» . Чи зможуть герої вистави «Що потрібно холостяку» вчасно зрозуміти наскільки сильно потрібні одне одному? А якщо ні? То кому ж тоді залишиться… кіт?! Весела, іронічна історія про перший складний період життя молодого подружжя, та їх чорного кота. Вистава сповнена пристрасними латиноамериканськими танцями, неочікуваними сюрпризами, сонетами Шекспіра… та душевними піснями Кузьми Скрябіна.