#

Театри

Андрій Білоус
Андрій Білоус
Художній керівник

Історія «Молодого театру» (далі – Молодий), створеного Лесем Курбасом, розпочалася більше ста років тому. Один з найвідоміших театрів України «народився» 24 вересня 1917 року в місті Києві в будинку №17 по вулиці Прорізній. У 1916 р. молоді актори створюють театральну студію. Приміщення на Прорізній ремонтують та обладнують для показу вистав самотужки, за власний кошт. Студія має величезний успіх у глядачів та критиків. Згодом вона перетворюється на «Товариство на вірі – Молодий театр». Трупа відмовляється від колегіального керівництва, і на чолі театру стає видатний режисер та педагог – Лесь Степанович Курбас. Тогочасне існування Молодого було коротким: революція спричинила переїзд у 1919 р. до Харкова та злиття з трупою великого театру. Але й двох років було достатньо, аби зчинити свою «революцію» – творчу, оголосивши війну театральним «штампам», художній безхребетності. Молодий звертався до філософії корифеїв, прагнув піднесення нового театрального мистецтва країни на світовий рівень. З метою мистецького пошуку та виховання актора нового формату Курбас випускав вистави різних напрямків: від умовно-реалістичного й побутово-психологічного до романтичної комедії. Він вважав багатожанровість ґрунтом для народження «універсального» актора, а в результаті – нового українського театру. За останні роки збільшилася кількість прем’єр; трупа активно гастролює, бере участь у фестивалях. У приміщення театру, окрім основної та камерної, є мікросцена – майданчик для режисерських та акторських дебютів. Суттєво зріс глядацький інтерес до Молодого. 7 травня 2019 року Молодий театр отримав статус Національного. Молодий театр – театр для людей, молодих душею!

Ксенія Ромашенко
Ксенія Ромашенко
Художній керівник

«Золоті ворота» – це театр, не музей. «Завжди відкриті для тебе!» наголошують у театрі, адже це театр єдиний у столиці, який радий бачити своїх глядачів вже з 18.00. За годину до початку вистави ви можете випити смачної кави або вина, послухати музику та просто відпочити у лаунж-зоні. Пріорітет театру – підтримка молодих режисерів, акторів, композиторів, сценографів. Скромний за розмірами театр – 60 місць – має амбітні плани і не абиякі успіхи. «Сталкери» за п'єсою сучасного українського драматурга Павла Ар'є стала однією з найрезонансніших вистав сезону 2017 року (копродукція з Київським академічним Молодим театром). Кілька нових імен вдалося відкрити завдяки проекту «OPEN_MIND_СТУДЕНТ», що передбачає презентацію на професійній сцені кращих дипломних вистав творчих вузів. Працює освітня програма «Золотих воріт»: відкриті лекції, кіноперегляди, сценічні читання та зустрічі глядачів з акторами.

Михайло Резнікович
Михайло Резнікович
Художній керівник

У самому центрі історичної частини Києва, за два кроки від Хрещатика, неподалік від Золотих воріт, на розі двох старовинних вулиць – Пушкінської та Богдана Хмельницького – постає будівля, добре відома киянам та гостям столиці України як театр імені Лесі Українки. Офіційна біографія Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки починається в 1926 році, коли рішенням Київського окрвиконкому була організована в Києві Російська державна драма, і 15 жовтня того ж року театр відкрив свій перший сезон. У 1941 році йому було присвоєно ім'я Лесі Українки. Однак коріння театру походить до ХIХ століття: в ті далекі часи, коли по всій Російській імперії народжувалися і припиняли своє існування різні театральні антрепризи. У Києві постійний російський театр був створений в 1891 році, і ним стала антреприза видатного російського режисера і актора Миколи Соловцова. Акторський склад саме цієї трупи став згодом основою Київського державного російського драматичного театру. Минають роки, змінюються назви вистав, імена режисерів, акторів, художників. З 1994 року театр очолив народний артист України Михайло Резнікович. Михайло Резнікович як художній керівник прагне продовжити живі традиції засновників театру імені Лесі Українки.

Олексій Кужельний
Олексій Кужельний
Художній керівник

Київську академічну майстерню театрального мистецтва «Сузір'я» – перший в Україні ангажементний театр – було створено у 1988 році. З моменту заснування і до сьогодні театр очолює художній керівник Народний артист України Олексій Кужельний. У виставах театру беруть участь найкращі актори столичних театрів – народні та заслужені артисти України, а також театральна молодь. Серед зірок українського театру, що протягом усіх театральних сезонів дарували прихильникам театрального мистецтва свій талант, відомі майстри сцени Надія Батуріна, Лариса Кадочнікова, Лариса Кадирова, Людмила Лимар, Раїса Недашківська, Степан Олексенко, Ада Роговцева, Богдан Ступка, Микола Рушковський. До постановок вистав залучаються, як досить відомі, так і молоді режисери. В репертуарі театру класичні та сучасні постановки, що йдуть російською та українською мовами. Вистави демонструються одночасно на двох сценічних майданчиках: на основній «великій» сцені, що розрахована на 80 місць та на мікросцені – 25 місць.

Юлія Гасиліна
Юлія Гасиліна
Художній керівник

Театр-студія МІСТ (молодіжний інтерактивний сучасний театр) створений в жовтні 2005 року групою однодумців. МІСТ асоціюється передусім із переходом – на інший берег, іншу територію, незнану, незвідану. Водночас це знак єднання – між митцями і публікою, режисерами і драматургами, між поколіннями... Театр названий «сучасним» перш за все в європейському розумінні – як театр сучасної драматургії, української й іноземної. Натомість театри, що мають у своїх пріоритетах нову драму, успішно існують в інших країнах. Під «сучасною» драматургією МІСТ розуміє не просто і не стільки п'єси, які зображують сучасність, а, передусім, твори пошукові, адекватні подиху часу. МІСТ розуміє сучасний театр, як той, що відчуває з болем чи радістю свій час і свій народ. Тому невипадкова й назва «інтерактивний», тобто такий, який існує із своєю публікою у взаємозалежному відкритому процесі спілкування... МІСТ творить живий театр, який не боїться пошуку і відкритий до інакшої мови нової публіки. Саме тому театр називається ще й «молодіжним» і за віком акторів та режисерів, і за орієнтацією на публіку. Окрім того, при театрі відкрита театральна студія. Завдання студії – виховати «розумного арлекіна» – актора, який досконало володіє своїм тілом (як образним інструментом), голосом та уявою. Для цього застосовуєються різні методики і акторські тренінги – від традиційних до новітніх. Але в студії вихованець не обмежується лише навчанням акторської майстерності. Завдяки заняттям з основ теорії та практики драматургії, актори призвичаюються до того, що літературна основа – не закостеніла догма, якій можна слідувати, чи яку потрібно ламати, а вільна територія живого творчого процесу. Нашою метою є введення театру до загальнокультурного процесу України, бо сьогодні більшість театрів не співвідносять себе з загально-мистецьким простором, а зосереджуються на вузькофахових задачах. Саме тому дуже важливою є підтримка і співпраця з Незалежним видавництвом «Смолоскип», що став сьогодні літературним центром для мистецької молоді всієї України. Театр-студія МІСТ також відкритий до спільних проектів із митцями та мистецькими організаціями України і зарубіжжя.

Віталій Кіно
Віталій Кіно
Художній керівник

Вперше «Новий український театр» було створено 1998 року. Але окрема, «стаціонарна» сцена з'явилась тільки у 2009 році. І вперше театр відчинив свої двері 19 грудня 2009 року в невеличкому, але затишному будиночку, збудованому ще в 19 сторіччі, в самому центрі Києва – на вулиці Михайлівській, 24Ж. А 20 грудня 2013 року відкрилася ще одна сцена театру – Нижня сцена, на вул. Михайлівській, 22Б. 7 лютого 2015 року у театрі відкрився Сімейний театральний клуб. ЦМ «Новий Український Театр» та театр «Божа Корівка» вперше в Україні пропонує можливість для мам і татусів, для батьків дітей від 3х до 9 років влаштувати повноцінний похід до театру, де на двох окремих сценах одночасно будуть грати дві вистави: одну – для дорослих, іншу – для їх діток. На дітей, окрім вистави, чекає: - інтерактивна театралізована ігрова програма з ведучою – Божою Корівкою; - джус-брейк (печиво, солодощі, сік, вода) та дитяча дискотека з іграми та конкурсами; - розвиваючі заняття з акторської майстерності та ораторського мистецтва за участі викладачів Театральної студії; - а також олівці, фломастери, папір для юних художників, аквагрим тощо.

Віталій Кіно
Віталій Кіно
Художній керівник

Центр мистецтв «Новий український театр» – незалежний київський театр, створений 1998 року. З моменту заснування і дотепер театр очолює художній керівник-директор Віталій Кіно. 1998 року Віталій Кіно, випускник «режисерської школи» Едуарда Митницького, разом із командою однодумців заснували центр мистецтв «Новий український театр» – один з перших недержавних театрів України. Започатковані НУТом видавничі проекти – газета «Антракт» та серія буклетів «Акторські портрети» – отримали схвальні відгуки. А створений того ж року Театр для всієї родини «Божа Корівка» сьогодні є одним з найпопулярніших дитячих театрів Києва. Його перша вистава «Подорож на чарівний острів» за С. Тейлором вже дев'ятнадцять років прикрашає афішу НУТу. Багато років театр не мав власної сцени, а тому працював на різних майданчиках. 2009 року НУТ нарешті відкрив власну сцену в Києві, у будинку XIX сторіччя по вулиці Михайлівській, 24ж. Центр мистецтв «Новий український театр» з перших днів свого існування позиціювався як театр для всієї родини, і продовжує впевнено займати театральну нішу сімейного відпочинку. Серед проектів Центру наявні: - родинне свято «День народження в театрі», під час якого гості можуть спробувати себе як акторів, взявши участь у інтерактивних виставах; - студії з акторської майстерності для дітей та дорослих, де можна отримати початкові акторські навички; - щорічний фестиваль театральних студій «Чудасія»; - літній табір театру і кіно, де діти не тільки відпочивають, а і ставлять вистави, знімають кіно; - щомісячний сімейний театральний клуб, де на одній сцені батьки дивляться виставу, відпочивають, спілкуються з новими друзями, а на іншій сцені малюки грають з Божою Корівкою, дивляться казку, здобувають корисні навички на різноманітних майстер-класах.

Ярослава Кравченко
Ярослава Кравченко
Художній керівник

«Дикий театр» – один з найпопулярніших незалежних театрів в Україні, заснований у лютому 2016 року. Він створює гостро-соціальні вистави за п'єсами сучасних драматургів, а також різні незалежні театральні проекти, мюзикли і т.д. Провокація, видовищність і шок як основні інструменти взаємодії з публікою. Театр вже реалізував понад 20 проектів, зібравши понад 120 акторів з різних театрів до своєї команди і охопивши аудиторію в більш ніж 60 тисяч чоловік. Вистави проводяться на різних локаціях, не тільки на театральних майданчиках, а й в таких місцях, як зоопарки чи нічні клуби, у театру немає постійної ​​трупи. Дикий – переможець численних фестивалів і театральних нагород, серед яких Київська пектораль, програма Британської Ради «Taking the Stage», Гран-прі фестивалю «Східний експрес», фестиваль «Мельпомена Таврія» та ін. Продюсерка і засновниця – Ярослава Кравченко. Художній керівник – Максим Голенко. Місія – трансформація свідомості. Дикий зосереджений на провокаціях і відвертому спілкуванні з глядачем. Головний вектор – пошук актуальних сенсів завдяки формату радикального та імерсивного театру. Дикий театр – для творчої, свідомої аудиторії. Дикий театр може травмувати, обуювати та викликати залежність. Не рекомендується до перегляду людей з хиткою психікою.

Михайло Захаревич
Михайло Захаревич
Художній керівник

Легендами овіяна історія Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка, який з 1926 року оселився за цією адресою. Непростими, проте сповненими мистецьких шукань були роки становлення колективу, що розпочав свою діяльність 1920 року у Вінниці. Очолив його видатний український режисер, театральний діяч, актор Гнат Петрович Юра, який керував ним з 1920 по 1964 рр. Завдяки його енергії рік за роком створювалась Академія сценічного мистецтва. Зараз головним художником театру є учень Лідера, Андрій Александрович-Дочевський. З перших сезонів Національний театр Франка був лабораторією української п’єси. Більшість класиків української драматургії ХІХ–ХХ століть отримали першопрочитання своїх творів на сцені театру Франка. В кожного театру є п’єса, яка багато років служить візитною карткою, своєрідним брендом театру. Для Національного театру імені Івана Франка такою п’єсою є "Украдене щастя" патрона театру – Івана Франка. З 1978 по 2001 рр. театр очолював Сергій Володимирович Данченко. Йому належить розробка моделі поняття «національний театр». За двадцять три роки керування Сергій Данченко вивів український театр на європейський рівень, примусив говорити про нього в контексті світового, виховав не одне покоління акторів. З 2001 по 2012 роки театр очолював Митець, неординарна творча особистість, актор безмежного діапазону Богдан Ступка. Прагнучи розширити художню палітру, він запрошував на постановки режисерів із діаметрально-протилежними творчими засадами, театральними школами. З театром співпрацювали режисери з Росії, Польщі, Грузії, Канади. Відкрилася експериментальна сцена – Театр у фойє, яка репрезентувала творчі пошуки молодих режисерів, акторів, сценографів, драматургів. Навесні 2012 року з ініціативи Богдана Ступки з нагоди 75-річчя від дня народження видатного Майстра режисери Сергія Володимировича Данченка при театрі відкрилася Камерна сцена, яка названа на честь Митця. З 2012 року колектив очолює Народний артист України, відомий режисер Станіслав Мойсеєв. З його постановками знайомі глядачі численних міст України та за її межами. Він працював в містах Сумах та Ужгороді. 15 років, керував Київським академічним Молодим театром. Сьогоднішні вистави театру представляють режисери: Петро Ільченко, Дмитро Чирипюк, Андрій Приходько, Юрій Одинокий, Олександр Білозуб, Ігор Афанасьєв, Юрій Розстальний.

Станіслав Жирков
Станіслав Жирков
Художній керівник

Серед інших театрів України Київський державний академічний театр драми і комедії посідає особливе місце. Театр, що виник на хвилі демократичних змін у суспільстві наприкінці 70-х років XX століття, сьогодні є широко відомим і популярним у глядачів, авторитетним серед фахівців. Перший збір трупи театру відбувся 7 вересня 1978 року, а перша прем'єра – 21 квітня 1979 року у приміщенні Республіканського театру ляльок по вул. Ш. Руставелі, 13 («Высшая точка – любовь» Р. Фєдєньова). Багато років театр не мав власного приміщення. Вистави відбувалися у всіх театрах Києва і майже у всіх палацах культури міста, у тому числі у Палаці «Україна» та Жовтневому палаці. У травні 1982 р. міська влада передала молодому театрові будівлю кінотеатру «Космос» на Лівобережному масиві. В цій будівлі силами колективу був влаштований «Театр у фойє» – перша мала сцена у тогочасному Києві та, можливо, і в Україні. Перебудоване приміщення стало першим театром на київському лівобережжі, а також першим театром у Києві за повоєнні роки. Театр працює двома мовами. За час існування премії «Київська пектораль» театр отримав 15 нагород майже у всіх її номінаціях.

Віталій Малахов
Віталій Малахов
Художній керівник

Театр на Подолі на чолі з Віталієм Малаховим з'явився на мистецькій території Києва в 1987 році. Комерційний успіх став можливим завдяки довгостроковому договору з тюменською нафтодобувною компанією. Театр вирушає на гастролі на південь Західного Сибіру. Зароблені кошти витрачаються на облаштування сцени та поліпшення фінансового становища трупи. Протягом семи років з моменту свого народження Театр на Подолі був практично мандрівним, і в кожному турне отримував визнання. Так, британська газета «Обсервер» порівнювала виставу «Ніч чудес» з «бездонним океаном під час шторму». У 1993 р. видання «Гардіан» відзначило високу художню цінність музичної вистави про протиборство зі смертю «Бенкет під час чуми» з огляду на Чорнобильську трагедію. Про театр, що ризикнув привезти дві шекспірівські вистави («Сон літньої ночі» та «Яго» за мотивами «Отелло») до стриманої Великобританії й завоював популярність в очах преси та публіки, із захопленням писали «Таймс», «Файненшіал таймс» та інші. Трупа Театру на Подолі була визнана однією з найкращих у програмі найпрестижнішої імпрези в Единбурзі (Шотландія), де водночас показували вистави близько 900 труп. У 1994 р. Театр на Подолі отримав статус державного. Академічні театри Києва завжди заслуговують на особливу увагу. У 2006 р. за видатні досягнення в розвитку українського драматичного мистецтва цього статусу набув і Театр на Подолі. У 2015 р. будівля театру закривається на дворічну реконструкцію. Оновлений Театр на Подолі запрошує глядачів на вистави формату 5D з використанням технологічних можливостей мобільної сцени, нового звукового обладнання, проекційного екрана, снігових установок. Театр активно займається благодійницькою діяльністю, влаштовуючи особливі вечори для людей з обмеженими можливостями. На його сцені проходять вистави для людей з вадами зору та порушенням слуху, театр обладнаний з урахуванням потреб людей з інвалідністю (є пандус і ліфт).

Любов Титаренко
Любов Титаренко
Художній керівник

Театр створено 1991 року. Свого часу, покинувши стіни Київського державного академічного російського драматичного театру імені Лесі Українки, заслужена актриса Любов Титаренко створила перший київський приватний театр. Центральна тема усіх вистав, які йдуть на сцені театру «Браво» – стосунки між чоловіком і жінкою. Тема любові і щирості проходить червоною ниткою через увесь репертуар театру.