З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
#
Ситуативні потреби

Побачити виставу за відомим твором

Хочу піти на виставу за улюбленим твором, щоб уява стала дійсністю

Хочу в театр
Коли?
Спочатку найпопулярніші Спочатку найближчі вистави
Швейк
« Швейк » Комедія
5.7 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 13
5.8
5.5
5.9
5.7

Вистава «Швейк» - це більше, ніж вільна інтерпретація славнозвісного роману Ярослава Гашека «Пригоди бравого вояки Швейка». Багато в чому вона стала можливою завдяки двом неординарним акторським особистостям: Богдану Бенюку та Анатолію Хостікоєву. Саме їх багаторічний творчий тандем спровокував ідею створення вистави про істинну чоловічу дружбу, про доброту та людяність, які не підвладні ані часу, ані будь-яким випробуванням. Завдяки фантазії творців вистави (режисер-постановник М. Гринишин) «оживе» пам’ятник Швейка і ми разом з героями потрапимо до Австро-Угорщини початку Першої світової війни. Ви станете учасниками подій роману великого чеського класика. Різних героїв зустріне на своєму шляху Швейк, перш ніж знайде справжнього друга – поручника Лукаша. Вистава побудована на єднанні всіх можливих у театрі жанрів, але найголовнішим її достоїнством є відверта театральність, імпровізація, що доведена до абсолюту, коли щезає межа між актором і глядачем, коли глядач непомітно для себе стає повноправним учасником подій, неймовірних пригод, ім’я яким – Життя. Цю виставу неможна переповісти, вона кожного разу звучить по-іншому. І не тільки за рахунок імпровізації, а й за рахунок чутливості та розуміння оглядної зали, від якої актори набувають енергію творчості. Не випадково протягом років «Швейк» лишається однією з найпопулярніших вистав. З її героями знайомі глядачі багатьох міст не лише України, але й Росії, Польщі, Румунії, Білорусі. У 1999 році ця вистава побувала на Міжнародному фестивалі «МІТТЕЛФЕСТ» в Італії, де була визнана не просто кращою, а стала подією форуму. Фото та анотації надано театром.

5.6 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 14
5.6
5.6
5.8
5.3

Чи може залишити когось байдужим зворушлива історія десятирічного хворого хлопчика, який, знаючи свій невтішний діагноз, що сам звучить як вирок – лейкемія, – знаходить сили жити з вірою і любов’ю до тих, хто поруч. На жаль, багатьом з нас, навіть дорослим, сьогодні частенько не вистачає терпіння, мудрості і вміння по-справжньому любити. А наш маленький герой за свій короткий вік пізнав ці складні науки, дійшов глибинної філософії життя. У листах до Бога, що їх пише Оскар, з одного боку – відображення дитячої безпосередності, а з іншого – безліч дорослих проблем, глибоких міркувань, розуміння таїни буття.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 11
6.0
6.0
6.0
5.9

«В нашого Омелька невеличка сімейка: тільки він та вона, старий та стара, та два парубки вусаті, та два хлопці чубаті, та дві ляльці в колисці, та дві Христі в намисті». Майже кожному українцю з самого дитинства відома ця народна приказка. А у нашого Омелька сім'я Кайдашева. І всього у цій родині вдосталь: і щастя, і сліз, і сварок, і суперечок, і відчаю, і радощів, і надії, і віри. Віри в те, що нарешті настане мир і злагода у родині та у душі кожного з її членів. Можна сказати лиш одне, чого ж тільки не буває у сім'ї. Ця вистава – дзеркало для кожної родини. Чи не бувало з вами, що найрідніша людина у світі стає для вас ненависною та нестерпною. І найбільшою помилкою в цей момент є погодитися з цим почуттям. Напраду важко зупинитися, зупинити самого себе та схаменутися, відвернути цю невтримну силу руйнації, яка насувається на вас та вашу родину. Занапастити швидко. Зупинитися мудро. Врятувати легко, якщо своєчасно. Для режисера вистави Ігоря Федірка ця робота є живою. Він дихає нею вже не один рік. Це не чергова тривіальна вистава за соціально-побутовою повістю видатного українського письменника Івана Нечуя-Левицького з її стандартним натуралістичним оформленням. Це жива історія, повна та нестримна. Головний герой цієї історії – родина. Родина народжується не тут, на землі, навіть не в церкві, вона народжена та благословенна Богом. А ще більше благословення – це народження дитини. Тоді це і є повноцінна СІМ'Я. Тема родини раніше чи пізніше стає важливою для кожного. Вона не є важливою тільки для родини Кайдашів, але це тільки поки що.

Шинель
« Шинель » Трагікомедія
5.6 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 13
5.5
5.5
5.6
5.6

«… і серце моє, загалом дуже спокійне, почало битися» У департаменті… Краще не називати, в якому департаменті, служив один чиновник, взагалі нічим не примітний, низенький на зріст, трохи рябуватий, зі зморшками по обидва боки щік. Прізвище його було Башмачкін. Ім’я – Акакій Акакійович. Навряд чи де можна було знайти людину, яка так служила би своїй посаді. Він служив не просто ретельно, – ні, він служив з любов’ю. Із довічного титулярного радника глузували всі, хто насідає на тих, хто не здатен кусатися. Втім, у своєму переписуванні йому ввижався свій розмаїтий і приємний світ. Так і пройшло би мирне життя чоловіка до глибокої старості, якби не було різних лих, розсипаних на життєвій дорозі – в житті нашого героя з’явився світлий гість в образі Шинелі, яка вкрай змінила його злиденне життя.

Ліс
« Ліс » Комедія
5.5 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 13
5.5
5.4
5.8
5.4

П’єса «Ліс» (1870) – третє звернення театру до спадщини класика світової драматургії Олександра Миколайовича Островського (1823-1886). У 1946 році була поставлена п’єса «Остання жертва», у 1948 – «Без вини винуваті». Дія п’єси «Ліс» відбувається в маєтку доброчесної вдови Раїси Павлівни Гурмижської. Після смерті чоловіка, на її плечі лягли турботи управління маєтком, хазяйством, лісом. Крім того вона прийняла до себе свою небогу Аксюшу, опікується сином своєї колишньої подруги, збіднілим юнаком Олексієм Булановим… Гурмижська збирається одружити Олексія і Аксюшу, та раптова новина від служниці Уліти, про те, що Олексій – закоханий в іншу - кардинально міняє плани вдови. Адже «інша» – то сама Гурмижська! А тут, ще й звідки не візьмись – погостювати приїжджає небіж Раїси Павлівни, якого вона не бачила більше 15 років, що може завадити новим планам Гурмижської… Для режисера-постановника Дмитра Богомазова у створенні сценічної версії відправною точкою стала відверта театральність. Адже ж Островський - «яскравий акторський автор», який дає можливість створення неординарних характерів. До того ж, у п’єсі одними з головних персонажів є актори. Саме вони, розігруючи оточення, переводять сюжет з трагедійної площини у комічну. Ці благородні лицарі сцени примушують дійових осіб стати безпосередніми учасниками їхнього спектаклю, їхньої гри, яка ламає систему сталих правил і дарує людині свободу, здатність дивуватися, закохуватися, бути самим собою. У виставі задіяний зірковий ансамбль театру. Фото та анотації надано театром.

5.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 11
5.8
5.9
5.9
5.8

«Безталанна. Нездійсненне» – це вистава, що показує класику по-новому. У цьому видовищі головною є історія, яка усім близька. Історія про кохання, зраду, ревнощі, запальні вчинки і не менш шалену енергію. У виставі є танці, пластичні етюди, поцілунки, бійки. Замість акторів на сцені – режисери. Замість шароварів і вишитих сорочок – стильні сучасні костюми. Крупні плани, різка постійна зміна енергетики і в'язке інтимне повітря навколо – те, заради чого варто побачити дану постановку.

5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 11
5.9
5.5
5.8
5.9

Роман «Ідіот» є одним з надзвичайно складних, непересічних за авторськими ідеями та граничною відвертістю їх художнього втілення серед творів світової класики. За висловом письменника, «головна думка роману – змалювати позитивно прекрасну людину. Складніше цього немає в світі нічого і особливо – зараз». Достоєвський ніби досліджує, що відбуватиметься з людиною, яка наділена абсолютними чеснотами, якщо вона потрапить у сучасне суспільство, яким чином складуться її стосунки з оточуючими і який вплив вона матиме на них, а вони на неї? Як кожен з романів Ф. М. Достоєвського, «Ідіот» насичений численними персонажами, кожен з яких володіє певними таємницями, вони також є визнаними майстрами інтриг, карколомних, неочікуваних душевних сповідей. Практично будь-хто з персонажів міг би стати героєм окремого роману чи повісті. Більшість з них знаходяться у стані хворобливого пошуку себе, ідеалу, сенсу буття і існують на межі життя, боротьби із Гординею, Пристрастями та готові до Самозречення в ім'я ближнього. Як і в романі, центральною фігурою постановки є образ князя Мишкіна та історія, що сталася із ним після того, як він повернувся в Санкт-Петербург через 4 роки після лікування у Швейцарії. З першої хвилини Мишкін потрапляє у вир неймовірних подій, що стрімко затягують, наперекір бажанню, перетворюючи його на співучасника. Неординарність Мишкіна, правдолюбство, безпосередність, дитяче світосприйняття, сповнене добрих намірів, розпалюють, провокують шаленство в кожного з оточуючих і мчать у прірву катастрофи. Зустріч з Рогожиним, родинами генерала Єпанчина та Іволгіна, жертовне хворобливе захоплення? Любов? До Настасії Пилипівни, що породжує певною мірою по дитячому фанатичне бажання її порятунку, свята віра у добро, людину штовхає героя палко доводити всім і кожному, що ненависть, заздрість, користолюбство, безчестя руйнують не лише душу кожного, але й спроможні розчавити світ як такий. І в цьому запалі він втрачає відчуття реальності… Роман «Ідіот» написаний Ф. М. Достоєвським у 1868-1869 роках, але й сьогодні він заворожує глибиною психологічної відвертості, художньою довершеністю та майстерністю геніального літератора. «Моє велике бажання – бути людиною. Багато зустрічаємо осіб, але мало серед них людей, – людей у повному значенні цього слова. Дуже важко визначити, що це таке, але можна сказати, що людина – це особа, яка, якщо не під кожним, то під багатьма оглядами, справляє на нас враження. Зустрівшись із такою людиною, ви відходите від неї кращим…» – Блаженніший Любомир Гузар. Фото та анотації надано театром.

5.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 10
5.9
5.9
5.9
6.0

Лікар Бомгарт читає щоденник свого товариша лікаря Полякова, в якому той описує муки людини, що потрапила у полон наркотиків. Сергій Поляков – людина тонкого душевного складу, він хороший лікар, який не зумів перемогти власний біль. Від нього пішла кохана дружина, і тепер життя його сповнене лише примарними спогадами про неї. Втікаючи від реальності, Поляков поринає у світ наркотиків. Та чи є в тому світі єдиноможлива реальність? Чи пам’ятає людина про невідворотність розплати за наркотичні ілюзії?

5.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 10
5.9
5.9
5.9
6.0

Кохання може наздогнати у будь-якму віці, будь-кого, будь-де. Навіть якщо їй усього 16, а Він її учитель. Недопустима вільність чи справжнє почуття? Ми маємо свою відповідь. «його полонила молода дівчинка, що на його очах з дівчинки перетворюється на молоду жінку. Чи існує для дорослого чоловіка щось більш привабливе, аніж спостерігати цей розквіт дівчачої душі». Історія кохання як пригодницький роман: з несподіваним фіналом і відкритою навстіж прірвою людської душі. Стас Жирков про виставу: «Для мене цей текст – справжня знахідка української літератури. Те, про що мало знають, але саме таке потрібно нам зараз. Звісно вистава – це наш особистий погляд на цей текст, тому що театр – окремий вид мистецтва і він не має обслуговувати літературу. Фантастичні образи і характери надзвичайно талановитих акторів: В’ячеслава Довженка, Катерини Вайвали, Катерини Шенфельд, Катерини Рубашкіної, Максима Максимюка, Алли Сергійко. У нас виникла справжня вибухова суміш з гумору, кохання, пристрасті і любовного страждання»» Інсценізація Павла Ар’є твору «Дівчина з ведмедиком» українського письменника Віктора Домонтовича. Життєва історія автора, як і героя роману, має безліч таємниць і білих плям. Він був розвідником і націоналістом. Бунтарем і слугою закону. Він вважав себе киянином, хоч народився в Одесі, а значну частину життя провів у Німеччині. Зі своєю власною коханою він одружився лише у 62, хоч полюбив її ще в юності.

5.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 10
5.9
5.9
5.9
5.8

Скоро ми всі станемо свідками чиєїсь божевільної ночі, яка ще довго буде переслідувати нас, залишивши питання без відповідей. Налаштуйтеся! Ніч довга. Стосунки між чоловіком і дружиною досить інтимні. Але ті моменти і ситуації, про які міркують головні герої знаменитої п'єси, – це наші з вами моменти, наше з вами життя, реальне і без прикрас. Зворушлива історія пари, яка без розуму любить або шалено ненавидить один одного. Протягом довгої ночі, зовні пристойна сімейна пара грає в свої страшні гри не на життя, а на смерть. Джордж і Марта пов'язані один з одним усіма кровоносними судинами. Вони знають один одного до останньої молекули. Герої цієї п'єси – люди високоосвічені (професура місцевого університету), ми побачимо їх в період моторошного душевного стриптизу, їх жорстокі словесні ігри – єдине, що урізноманітнює їх шлюб. Джордж і Марта запрошуюють додому гостей – молоду пару, чиї стосунки ще тільки починаються. Вони розгортають на їхніх очах виставу, відкриваючи шокуючі подробиці їхнього спільного життя.

5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 10
5.8
5.9
5.8
5.8

Сюжет «Кайдашевої сім'ї» охоплює події, що відбулися у великий сільській родині Кайдашів. Ми зустрічаємося з героями: Кайдашем, його дружиною Марусею та двома їх синами Карпом і Лавріном у переламний момент існування сім'ї, коли дорослішають діти, обирають собі пари і починається інше життя. У цій виставі сміх лунає крізь сльози й навпаки. Комічні і драматичні ситуації, у які потрапляють персонажі, взяті із самого життя. Фото та анотації надано театром.

5.7 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 10
5.8
5.7
5.8
5.6

Основа вистави – це науковий експеримент двох учених над недоумкуватим Чарлі. Вдосконалення інтелекту штучним шляхом головна мета двох великих лікарів. Головний герой – Чарлі, отримавши «новий мозок», усією силою своєї душі усвідомлює міць справжнього почуття. Саме любов, а не довершений інтелект, є істинним сенсом життя кожної людини. Втрата цього почуття перетворюється на трагедію для головного героя. Світ швидкостей, та високих технологій веде людину до духовної сліпоти та закритості. Люди розучилися любити по справжньому. Більшості «здорових та нормальних» не під силу любити так, як любить... Господь. Чарлі вмів так любити. Але, що б так любити, не обов'язково бути генієм... Саме цю просту істину зрозумів Чарлі, знайшовши «довершений мозок».