#
Ситуативні потреби

Піти з дружиною/чоловіком

Хочу розбавити сірі будні, урізноманітнити спільні вечори, подивитися на сімейне життя зі сторони

Коли:

Ця вистава має доволі іронічний характер, адже її головний герой – романтик у солідному костюмі, власник рибного ресторану, щасливий батько і чоловік, але…Все так стабільно і посередньо…Пристрасть! Точно! Необхідно відчути пристрасть…

Вільна пара
« Вільна пара » Трагікомедія

Головні герої цієї вистави намагаються розібратися у тому, якої ж форми та якого характеру мають бути стосунки, щоб вони влаштовували обох, вони задають запитання собі і глядачеві про те, що ж таке любов, що таке зрада, що таке «стосунки із елементами свободи».

«Це взаємно» – французька комедія, автор – Луї Мішель Кола. Ця вистава через гумор та дотепні ситуації все ж торкнеться вашого серця тому,що у ній йдеться про справжні цінності,підтримку, взаємодопомогу, любов, батьківство.

«Я доведу, що я…» – вистава, що складається з двох неперевершених творів А.П.Чехова – «Трагік мимоволі» та «Ведмідь», поєднує їх тільки те, що головні герої відчайдушно проживають свої життя і самим лише своїм існуванням доводять глядачеві, що… «Трагік мимоволі» – це історія про доброту,жертовність,неуважність та байдужість. Толкачов завітав до своєї подруги,щоб знайти трохи розуміння і співчуття, але чи судилося збутися його сподіванням? «Ведмідь» – це прекрасна комедійна історія про те, якою примхливою може бути поетична дама в жалобі, яким сміливим і вразливим може виявитися відставний поручик артилерії. Григорій Степанович Смирнов прийшов забрати свій борг, але чи забере він своє?

Уявіть: ваша дружина влітає до домівки, бере гроші, щоб розрахуватися з таксистом (хоча має власне авто), а потім розповідає, як подарувала геть усе ваше майно одному дуже милому молодику. Чи можливо таке? Подивившись «Альбатросів», ви зрозумієте, що можливо. Або ж одного разу ви повертаєтесь з шикарних і найнезвичніших похорон свого найкращого друга додому із дружиною, а потім виявляється, що померлий (нехай земля йому буде пухом) і не друг зовсім, та й дружина вже і не кохана… Чи все ж кохана? А потім… У цій виставі шість карколомних історій, що смішать, зводять з розуму і надихають жити. Жити щодня на повну. Причин тому багато. Одна з них біологічна: головним героям «Альбатросів» вже добряче за шістдесят, сімдесят чи вісімдесят. А вони кохають, ревнують, втрачають і знаходять, як першокурсники. Відсутній смак життя чи почуття гумору через вік? Це не про наших «Альбатросів» – виставу для усіх, хто цінує життя і вміє радіти. У головних ролях – золотий склад Театру на лівому березі.

«Оркестр» – постановка за однойменною п'єсою французького письменника, одного з авторів інтелектуальної драми, Ж.Ануя. На одному з курортів повоєнної Франції відпочиваючих розважає невеликий оркестр, де грають жінки-музиканти. Ролі оркестранток у виставі виконують чоловіки, як у давньогрецькому або у шекспірівському театрі. Таке «перевтілення», сучасна мова, підсилені пристрасті – створюють особливу атмосферу у виставі. Комічних ситуацій, підсиленої пристрасті, карколомних епізодів у виставі повно і це – вражаюче! Плакати чи сміятися – вирішуйте самі, адже «Оркестр» поставлений у жанрі трагікомедії, де мінорні почуття стрімко змінюються мажорними.

«Розмова, якої не було» – вистава за п'єсою Родіона Белецького «Звук, що позаду літака, або розмова, якої не було» стала премєрою 84-го театрального сезону (2018/19 р) Національної оперети України. За сюжетом твору двоє друзів зустрічаються і ведуть розмову про минуле, пригадують і водночас розігрують прості, під час кумедні історії, що мали вплив на їхнє життя. Але так само як надзвуковий літак, швидкістю руху випереджає швидкість звуку, так життя випереджає звучання цього діалогу.

«Любовна одповідь чоловікові» – вистава-роздум, вистава-сповідь, вистава, де жінка ставить запитання, відповідей на які іноді шукають роками. Вистава створена за мотивами п’єси «Любовна одповідь чоловікові, який сидить у кріслі» Габріеля Гарсії Маркеса, колумбійського письменника, лауреата Нобелівської премії з літератури, представника «магічного реалізму» – стилю, де чари та магія вплетені у реальність повсякденного життя. Владна, красива Грасіела промовляє свій монолог чоловікові, що сидить у кріслі. Але крісло пусте. Тільки вона і музика. Тоді хто ж чує цю одповідь, ліричну, гнівливу, пристрасну? Звертання жінки до чоловіка, інтерпретоване режисером вистави Богданом Струтинським так, щоб врешті вона була почутою. Ким? Нами – глядачами. Жінками, що шукають вічного сенсу – кохання, і чоловіками, які тут, поряд, у кріслі… «Любовна одповідь чоловікові» – незвичайна постановка, яка може нагадати глядачам їх власні стосунки, віддзеркалюючи кожному щось особисте. Виставу можна порівняти із візитом до психолога – усе, як на долоні, тільки передбачити, яка таємниця відкриється наступної миті – неможливо.

«Москалиця» – вистава, прем'єрою якої відкривали Сцену 77, майданчик, що у своїй назві приховує, якщо не нумерологічну, то цілком знакову історію про дві сімки. Містична драма про життя жінки, яку авторка, Марія Матіос, характеризує словами: «Ні сльоза. Ні сміх. Ні осуд. Тільки мовчання й холодний розум ведуть її життям». Постановка Влади Белозеренко «Москалиця», за однойменною повістю, вражає образністю, зачаровує загадковістю. Багатомірне і позачасове існування героїв у просторі вистави змушує замислитись і розібратись у сенсах буття. Сенсах, що відкриваються у непідробній щирості головної героїні, її всепрощенні і чесноті.

Сучасна, смілива, насичена непередбачуваними ситуаціями вистава, в якій українська пісня звучить у ритмі блюзу, в якій сміються самі з себе і шукають кохання. Герої вистави доводять, що в житті дуже важливо вірно обрати свій шлях і тільки тоді життя стає щастям. Режисерка-постановниця вистави Тамара Трунова розповіла: «Назва «Під небом синім», що, на перший погляд, здається романтично-поетичною, насправді просто є такою, що може стосуватися кожного. Адже у виставі мова йде про людей, які проживають не своє життя. Кожен із героїв не насмілився, чи то не зумів одного разу стати тим, ким є насправді. Вони працюють вчителями, але не за покликанням, а тому що не змогли знайти себе деінде. У нас, так само як і в Британії, багато таких «фейкових» вчителів, які намагаються знайти у своїй роботі схованку від небезпек великого світу. Проте формальне заповнення життя речами і подіями не може компенсувати їх розгубленість та неготовність приймати виклики сучасного світу. Вони не вміють жити у комфорті, вони звикли жити «ненормально» тому, власне, герої формують якісь викривленні стосунки одне з одним. Чи то задля адреналіну, чи, можливо, таким чином відволікаючи себе (аби не втратити глузд) від суворої реальності у якій їм доводиться жити. В цій історії дуже сильна ігрова атмосфера, але герої ставляться до цієї гри вкрай серйозно». У виставі відверто говорять про секс і навіть оркестр, що розміщується поряд із глядачами, сміливо грає музичні інтерпретації доволі інтимних почуттів. А глядач поринає у справжній шквал іронії, пристрасті, самопізнання і... «стьобу».

Георг Отс
« Георг Отс » Моновистава

Вистава «Георг Отс» – сміливе лабораторне дослідження поєднання і взаємопроникнення двох жанрів: драми та оперети, матеріалом для якого слугувала біографія Георга Отса, спогади про артиста, листи. Доля героя, драматична і в той же час щедра на великий успіх. Його Містер Ікс мав шалену популярність, а неймовірний голос причаровував мільйони слухачів. Образ історичного персонажу створив з.а. України Дмитрий Шарабурин. Промовистими словами, віршами, акробатичною пластикою і потужним вокалом артист зобразив свого героя сповненим життєвої сили та позитивної енергетики. Вистава складається з невеличких новел про життя артиста і відтворює цілісну, яскраву і дуже зворушливу історію про легендарного співака ХХ століття.

«Акомпаніатор» – моновистава про жінку-музиканта, чия роль на сцені завжди була другорядною. Лише одного вечора вона випадково потрапляє у світло прожекторів і стає головною героїнею сцени, магічного простору гри почуттів. Можливо, справжні артисти грають на сцені самих себе? Або навпаки: артист створює різні образи у власному житті? Що відчуває глядач занурений у простір театральної гри? У виставі «Акомпаніатор» емоційність актриси має схожість з капріччіо. Вона грає вільно, жваво, несподівано, ефектно. Вистава відкриває поліфонію почуттів, а гра – наповнює невеличкий простір зали сміливою відвертістю жінки.