#
Ситуативні потреби

Надихнутися

Надихнутися

Хочу в театр
Коли?
Спочатку найпопулярніші Спочатку найближчі вистави
5.6

Як часто жінка почувається ЖІНКОЮ? Від чого залежить відчуття щасливої та чарівної левітації? Твір Ніла Саймона розбирає саме ці, надважливі в сьогоденні, питання. Адже збалансована взаємодія енергій Інь та Ян у всесвіті є результатом складної роботи над собою, над своєю особистістю, над своїм життям. І докладати зусиль мають як жінки, так і чоловіки – бо танго танцюють удвох. Головна героїня опиняється сам на сам зі своїм середнім «неліквідним» віком та свіжим і болісним розлученням. Здається, що життя зупинилося, а всі напрацьовані схеми комфортного існування згоріли у полум'ї обставин. Вона мала б надломитися й зненавидіти свою долю. Але... Доля дарує жінці трьох пришелепкуватих подруг та двох гарячих іспанських життєлюбів. Чим закінчиться ця дотепна комедія, і чи навчиться Флорес почуватися щасливою й чарівною квіткою, ми дізнаємося тільки переглянувши виставу. Ця постановка – поєднання чудового гумору, невичерпної мудрості існування та любові до життя і до себе.

Він – льотчик, вона – дівчина, що живе поезією. Окрилена коханням, вона готова летіти за ним хоч на край світу, а він... І тільки через роки, сидячи на березі Балтійського моря і згадуючи далекі щасливі дні своєї молодості, він усвідомлює, що колись власними руками зруйнував своє щастя… Адже втіливши майже всі свої мрії, він не зміг зберегти головного…

Національний академічний драматичний театр імені І.Франка репрезентує прем’єру мюзикл «Едіт Піаф. Життя у кредит», що його створили відомий український поет та драматург нар. арт. України Юрій Рибчинський та композитор Вікторія Васалатій. Ім’я Юрія Рибчинського є знаковим для українського мистецтва, адже у його творчому доробку пісні, які давно й поправу увійшли до кращих здобутків національної культури. Своєрідність постановки вистави «Едіт Піаф» полягає у самому задумі творців: у п’єсі йдеться про «народження» Піаф – співачки. У метафоричній, суто театральній формі пропонується музична оповідь про початок її великої й трагічної долі. Глядачі стануть свідками історії першого кохання і першого тріумфу великої французької співачки. Потраплять в атмосферу французького шансону початку 20-го століття, почують неповторну магнетичну музику, заради якої Едіт Піаф зреклася усіх земних благ, і яка перетворила її на світову легенду. Фото та анотації надано театром.

Київ. Дитячий майданчик Новопечерських Липок. Один хлопчик розбиває губу іншому та вибиває два його зуба. Батьки хлопчиків, цивілізовані люди, вирішують обговорити проблему цивілізовано – в затишній домашній атмосфері, без залучення зовнішніх інстанцій. Так починається вистава «Бог Різанини». Герої поводяться стримано та толерантно, намагаються підбирати слова, щоб не сказати зайвого. Усі вони є підкреслено ввічливі. Однак, Бог Різанини не дрімає! Вистава триватиме всього півтори години, але цього часу героям цілком вистачить, щоб щиро, від усієї душі, зненавидіти один одного. На емоційних піках тих тем, які вони обговорюватимуть, кожен з героїв буде відкриватися глибше та відвертіше через пісні, що лунатимуть у їх виконанні. На вас чекає соціальний комедійний мюзикл.

5.5

Під час будь-якої вистави за лаштунками відбувається свій «спектакль», який завжди залишається невідомою таємницею, адже на цю виставу глядачі не допускаються... Театральне життя на сцені і реальне життя за кулісами - подібна «подвійна гра», цілком по-шекспірівськи, дозволяє поглянути на театр, як на життя, і на життя, як на театр.

За творами Володимира Висоцького і спогадами його друзів. Клоунада, буфонада, постріли, лірика і щемливе почуття любові!

5.9

Комедія «Розпусник» відтворює лише один день з життя французького філософа Дені Дідро. Чоловік і жінки: філософ і коханка; філософ і дружина; філософ і дочка; філософ і подруга доньки; філософ і енциклопедія. Переможець «Київської Пекторалі» 2009 року в номінаціях «Краща камерна вистава» і «Краща чоловіча роль» – Дені Дідро у виконанні Ігоря Рубашкіна.

Хочу в Париж
« Хочу в Париж » Моновистава

– Я знову хочу в Париж. – А Ви уже там бували? – Ні, але я уже колись хотів… Моновистава за мотивами однойменного оповідання М. Веллера «Хочу в Париж» – це сповнена доброго гумору історія «маленької» радянської людини, з провінційного містечка, котра впродовж всього життя намагалася здійснити свою велику мрію – побувати в Парижі. Провінційний хлопчик з богом забутого містечка захворів тугою за Батьківщиною. За тією Батьківщиною, котру він вибрав собі сам. Впродовж півтори години глядачі разом з героєм проживають ціле людське життя, звичайне життя радянської людини. Школа, ПТУ, армія, технікум, фабрика, одруження, квартира, діти, туга, пияцтво, пенсія… Та у цій сірій буденності у героя є Франція. Мрія про цибулевий суп та жаб’ячі лапки, про єдвабні мережива жіночої білизни та про паризький шик. Про пісні Монтана, Азнавура и Дассена. І, звичайно, про мушкетерську честь, адже з неї усе й починалося. Один за всіх – та всі за одного!

6.0

Поруч із смутком завжди знайдеться місце для посмішки, десь близько плачу завжди чекає сміх. Маленьке людське щастя та маленька особиста трагедія тісно переплітаються, створюючи коловорот почуттів, який ми і називаємо життям. «Холодна м’ята» – проста душевна розмова про прості, але такі важливі для кожного речі: стосунки між людьми, пошуки самих себе, кохання, дружбу, невиразний смуток та великі радощі… Життя героїв оповідань Григора Тютюнника плине від однієї крайності до іншої, а ми можемо на мить ніби зазирнути у вікно – побачити людину в її сакральний момент переосмислення самої себе – і піти далі, відчуваючи той присмак співпричетності. Вистава, жанр якої вкладається в формулу «чуттєві оповідання», – обрамлена в стильну та витончену театральну форму ностальгії за нами самими, відвертими, щасливими та нещасними однієї вхопленої миті.

5.0

Вистава «Маестро Азнавур. Une vie d'amour» про життя та творчість великого шансон'є, поета, актара та композитора Шарля Азнавура. Про те, як він з юних років домагався успіху й визнання. Як зумів зберегти у своєму серці любов до життя, до пісні, до публіки, яку вважав частиною своєї сім'ї. Виставу створено за п'єсою Тамари Альохіною, написаної на підставі спогадів самого Азнавура та його сестри. Вистава буде цікавою, як для шанувальників творчості Шарля Азнавура, так і для тих, хто тільки-но хоче познайомитися з ним та його музикою.

5.3

В основі вистави – п’єса одного з найпопулярніших українських сучасних драматургів – Ярослава Стельмаха. Це своєрідна сповідь автора про те, як непросто бути творчою людиною, як важко іноді народжуються звичайні слова, з них – речення, а з речень – твори, які потім стають книгами, що інколи недбайливо покриваються пилом на бібліотечних полицях. Життя письменника – штука важка, але водночас страшенно цікава. Всі складності характеру такої творчої особистості з успіхом демонструє добре відомий киянам актор Олексій Вертинський. Виступаючи у ролі «А» – єдиного героя цієї моновистави – артист тримає глядача у цікавості і напрузі з першої до останньої хвилини, розповідаючи у короткій виставі і про довге та змістовне життя свого персонажа.

5.9

Петро Миронов і Театр «Маскам Рад» представляють авторську виставу Петра Миронова: Йосип Бродський «Что бы такое сказать под занавес...» (поетичний інтенсив в двох частинах). Автор і режисер вистави заслужений артист Росії, актор Київського Академічного театру драми і комедії на Лівому березі Дніпра – Петро Миронов. Вистава розповідає про бурхливе життя та творчість одного із найславетніших поетів сучасності, лауреата Нобелівської премії з літератури Йосипа Бродського, зокрема за допомогою його прекрасних віршів.