#
Ситуативні потреби

Епатажу

Хочу чогось надзвичайно крутого, емоційного, нестандартного та приголомшливого

Коли:

Вистава – інтелектуально-психологічний трилер, в якому досліджується природа злочину, як акту людської волі. Говорити про сюжет не має сенсу, оскільки він відсутній в звичному розумінні. Замість цього – ідея, яка розглядається, обговорюється, переливається то в комедію, то в трагедію, то в драму. Дія відбувається поза часом – тут і зараз. Еволюція дії в «Парадоксах злочину» сегментована по блокам, в кожному з яких розкривається феномен «прикордонного стану». Енергія думки висловлюється діалогами, які часто переростають в ряд об'ємних монологів, що нагадують «потік свідомості» героїв. Протягом усього дійства йде ще одна гра – з четвертою стіною, що розмежовує сцену від глядачів. Вона то забирається, роблячи глядачів співучасниками всього того, що відбувається, то знову з'являється, залишаючи змогу лише споглядати. «Коли добра людина приходить до переконання Що вона має право вбити Погану і що тим самим він примножить доброчесність То історія починає здаватися безглуздою і несерйозною...» (KLIM)

«Річард ІІІ» – саме про політику, про боротьбу за владу, про цинізм та жорстокість тих, хто претендує на вищий пост у державі. Герцог Глостер, майбутній король Річард ІІІ, йде на свій трон у буквальному сенсі по трупах своїх братів. Він знищує усіх родичів, які згідно із законом про наслідування престолу, відділяють його від мети. Несподівано цю криваву історію режисерка Корнелія Кромбгольц, арт-директорка Магдебурзького театру, та драматург театру Давід Шлізінг транспонують для сімох актрис. Якби світом керували жінки – чи щось би змінилося? Може, поменшало би ненависті чи заздрості, люті чи знущань? Які прогнози? Посеред сцени стоїть гігантський басейн із багном – як символ політичної арени – і чекає всіх, хто наївно сподівається залишитися чистим. Попередження: усі збіги спектаклю та його героїв із сюжетами та дійовими особами українського політичного життя – випадковість. Адже ницість українського політикуму перевершує навіть фантазію генія Шекспіра.

Скандальний твір Леся Подеревянского не залишить нікого байдужим. А тим паче, в поєднанні з переказом української народної казки у викладі Івана Франка. Хочете пореготати? Хочете несподіванки? Хочете брутального епатажу? Залишайте дітей вдома під наглядом та приходьте пізно ввечорі на психо-нерво-падло комедію «Рєпка, або Хулі тут не ясно» Побачете казку-фентезі для дорослих про минуле і майбутнє: якими ми були і що з нами буде?!

Барбершопи – замість цирулень, біткоїни – замість кредитних розписок, діджеї замінили таперів... Геть усе навколо стало іншим! Йому вже сорок: і голова гола, і безліч «хвостів»… Мабуть, треба схаменутися, не брехати, повернути борги, закохатися… Чи може ні?.. У виставі звучить музика наживо.

«Король Убю. Вистава про владу, розіграну рабами», за мотивами п'єси геніального в своєму пророцтві і творчому божевіллі Альфреда Жаррі відрізняється від усього того, що ви бачили на українській театральній сцені! Якщо ви готові, що вас будуть поливати холодною водою, обсипати нецензурною лайкою і безцеремонно наступати на больові точки – ризикніть і приходьте на виставу. Відповідно до законів «театру жорстокості» публіка буде шокована і обурена, а сама вистава, в якій зашкалює їдка, місцями злісна подача матеріалу, несподівано стає лакмусовим папірцем готовності глядача до цього гостро-сучасного і актуального в усьому світі театру. Тут дуже точно поєднуються брутальність, виклик, провокація – це одночасно і перебільшена пародія, і дзеркало, в якому відбивається без цензури і перекручувань навколишній світ. Твір, у якого спочатку склалася скандальна репутація, своєю люто бурхливою ​​енергією, концентрацією грубості, цинізму, розпусти, брехні, вульгарності і невігластва зможе зачепити за живе столичну публіку і в наш час! У вас теж є шанс розбити свої рожеві окуляри і побачити за допомогою мистецтва нашу з вами реальність без зручних ракурсів! Як сказав сам Альфреда Жаррі: «Жорстокість в світі є! Ми можемо не приймати її, ми можемо кидати в неї стільці, або закривати очі, але вона є...»

Світ щосекунди змінюється. Але уявіть собі, що існує місто, де нічого не відбувається… Ось просто геть нічого… Хоча хіба так буває, аби нічого не відбувалося? Навряд… Варто лише придивитися уважніше і одразу помітиш, що хтось у когось закоханий до безтями. А хтось не може вибачити давню образу. Хтось живе минулим і марить помстою, а хтось хоче повернути собі єдиного сина. І хтось когось, здається, замислив убити… Місто богів не таке вже й мертве, як здається на перший погляд. А всі його дивні мешканці не такі вже й безневинні… …У цьому спектаклі приватні історії мешканців одного міста перетворюються на хроніку людських мрій, фобій, гріхів та потаємних бажань. Але що може бути цікавішим, аніж дізнаватися про чужі таємниці? Вистава «Місто богів» за п'єсою «Випадок у місті Гога» словенського драматурга Славка Грума від білоруського режисера Юрія Дивакова продовжує #сезонбезвіз у театрі «Золоті ворота». Але не просто продовжує, а розширює межі нашого досвіду, адже вистава зроблена на стику драматичного театру та театру предмета (театру ляльок). До того ж, ця постановка є першопрочитанням п'єси Славка Грума в українському театрі – українською мовою текст перекладено вперше спеціально для вистави Мар'яною Климець.

Знаменитий роман Панаса Мирного для багатьох лишився однією із обов'язкових книжок шкільної програми. Та ми певні, що у ньому ставляться  питання на які суспільство досі не знайшло відповідь. Щоб підібратися до цього поближче, ми перенесемо колізії роману на буденне життя тих, від кого відвернувся соціум, на молодих юнаків, які скоїли злочин і тепер знаходяться у місцях позбавлення свободи. Хто, як не вони, знають відповідь на питання: «Чому сміливі, чесні, і відверті люди стають грабіжниками і вбивцями?» Ой з-за гори чорна хмара Як хвиля іде! Чом на світі так багато Поганих людей? І справді чому? Невже так звана «неблагонадійність» вроджена і передається від батьків до дітей? Вистава поставить це питання перед Вами. У виставі звучать авторські пісні у виконанні рок-джаз бенду театру на Подолі.

В основі сюжету п'єси «Іфігенія» – майже детективна історія. Загадковий гість Нік Деметріос втручається в життя сім'ї, шантажує Майкла Райана якимись подіями з минулого, все вище і вище піднімаючи ціну за мовчання. Чим може пожертвувати людина заради власного порятунку? Ще стародавні греки показали: дуже і дуже дуже і дуже багато чим. З тих пір, схоже, нічого не змінилося.

Кохання може наздогнати у будь-якму віці, будь-кого, будь-де. Навіть якщо їй усього 16, а Він її учитель. Недопустима вільність чи справжнє почуття? Ми маємо свою відповідь. «його полонила молода дівчинка, що на його очах з дівчинки перетворюється на молоду жінку. Чи існує для дорослого чоловіка щось більш привабливе, аніж спостерігати цей розквіт дівчачої душі». Історія кохання як пригодницький роман: з несподіваним фіналом і відкритою навстіж прірвою людської душі. Стас Жирков про виставу: «Для мене цей текст – справжня знахідка української літератури. Те, про що мало знають, але саме таке потрібно нам зараз. Звісно вистава – це наш особистий погляд на цей текст, тому що театр – окремий вид мистецтва і він не має обслуговувати літературу. Фантастичні образи і характери надзвичайно талановитих акторів: В’ячеслава Довженка, Катерини Вайвали, Катерини Шенфельд, Катерини Рубашкіної, Максима Максимюка, Алли Сергійко. У нас виникла справжня вибухова суміш з гумору, кохання, пристрасті і любовного страждання»» Інсценізація Павла Ар’є твору «Дівчина з ведмедиком» українського письменника Віктора Домонтовича. Життєва історія автора, як і героя роману, має безліч таємниць і білих плям. Він був розвідником і націоналістом. Бунтарем і слугою закону. Він вважав себе киянином, хоч народився в Одесі, а значну частину життя провів у Німеччині. Зі своєю власною коханою він одружився лише у 62, хоч полюбив її ще в юності.

Вистава відбувається за підтримки Посольства республіки Італія в Україні та Iталійського інституту культури в Україні Усі ми пам'ятаємого славетного Дон Кіхота чи кумедного Голохвостого або ж нахабу-Хлестакова? Наші улюблені персонажі жувуть на сцені, екранах у книгах та у наших історіях. Одного дня на репетицію театру увірвалося шестеро безумців, ненаписаних героїв, котрі жадають жити на сцені. Відтак рішення лише за режисером: подарувати їм шанс увійти в історію чи залишити безмовними? Непроста історія пошуків реальних цінностей від Нобелівського лауреата Луїджі Піранделло.

Київській академічний драматичний театр на Подолі та незалежній театр "Мізантроп» об‘єднаються задля створення особливого проекту, який стане квінтесенцією акторського інструментарію, новітніх тенденцій у сфері комп‘ютерних технологій та унікальних сценічних можливостей театру. Ми поговоримо про найсакральніше. Архетипи підсвідомості вийдуть назовні аби проявитися у світі необмежених візуальних можливостей. Мовою сучасності заговорить античний міф, трансформуючись у високо-інтелектуальне, естетське полотно, з медитативно-гіпнотичними зануреннями в сенси через красу людського тіла, його можливості та глибокі філософські роздуми. Сучасні технології зустрінуться з сучасною людиною, щоб створити новий сучасний міф під назвою «Орестея».

Жила була-дівчина, звали її Сара. Сара Кейн. Вона була письменницею і страждала від нервових розладів. Писала про любов, секс, насилля і безумство і вважалась крутим британським драматургом, аж поки не вирішила накласти на себе руки. А перед цим, останнє, що вона написала - був Психоз о 4:48. о 4:49 її самої вже не було. З тих пір Сара Кейн стала культовим британським драматургом, як і більшість талановитих людей, що помирають рано і ефектно, а театральний світ вже майже 20 років шукає паролі від її кодів, закладених у текстах. І ми будемо шукати.