З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Виталик
Виталик
Виталик
Виталик

« Виталик »

18 (1)
Вистава має вікове обмеження
Вистава містить нецензурну лексику або сцени насильства
4.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

Мужчины бывают разные: мускулистые и хлюпики, серьезные и смешные, деловые и разгильдяи, маменькины сынки и мачо, сложные и простые, уверенные и беспокойные ... А иногда, бывает все в одном, и тогда, будьте уверены: вам встретился Виталик .

Тривалість: 1 година 30 хвилин
Мова: русский
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
Нажаль для цієї вистави немає найближчих дат
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
5.2 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 27
5.1
5.1
5.4
5.1

В обычном-обычному Киеве, в обычной-обычной хрущевке, жила обычная-обычная семья. Все как у людей: мама-учительница, отец «в поисках работы», двое детей-дармоедов, кум-гомофоб, на коммуналку не хватает ... Но однажды им предложили очень выгодную, но необычную субсидию, и чтобы ее получить, вся семья должна пойти на ... кардинальные изменения в жизни

5.1 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 9
5.1
4.9
5.1
5.1

Двое французов приезжают в украинское село по приглашению подруги по Facebook - Оксаны. А у нее, оказывается, завтра - свадьба. Так как здесь без самогона, свадебных традиций, гадания ... Да, невинная поездка превращается в настоящий международный экшн! И поверьте, встреча с Вием - это не самое страшное, что может здесь произойти! Этому спектаклю аплодировали стоя 30 директоров европейских театров на Kiev Theatre Showcase, горячее встречали на Гогольфесте и Festival divadiel strednej Európy в Словакии, представление победило в трех номинациях Международного фестиваля «Мельпомена Таврии».

4.6 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
4.5
4.5
4.5
5.0

«Король Убю. Спектакль о власти, разыгранный рабами» по мотивам пьесы гениального в своем пророчестве и творческом безумии Альфреда Жарри отличается от всего того, что вы видели на украинской театральной сцене! Если вы готовы, что вас будут поливать холодной водой, обсыпать нецензурной бранью и бесцеремонно наступать на болевые точки - рискните и приходите на спектакль. Согласно законам «театра жестокости» публика будет шокирована и возмущена, а сам спектакль, в которой зашкаливает едкая, местами злобная подача материала, неожиданно становится лакмусовой бумажкой готовности зрителя к этому остро современного и актуального во всем мире театра. Здесь очень точно сочетаются грубость, вызов, провокация - это одновременно и преувеличена пародия, и зеркало, в котором отражается без цензуры и искажений окружающий мир. Произведение, у которого сначала сложилась скандальная репутация, своей яростно бурной энергией, концентрацией грубости, цинизма, разврата, лжи, пошлости и невежества сможет задеть за живое столичную публику и в наше время! У вас тоже есть шанс разбить свои розовые очки и увидеть с помощью искусства нашу с вами реальность без удобных ракурсов! Как сказал сам Альфреда Жарри «Жестокость в мире! Мы можем не принимать ее, мы можем бросать в нее стулья, или закрывать глаза, но она есть ... »

5.1 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 12
4.8
4.8
5.6
5.4

В основе сюжета пьесы «Ифигения» - почти детективная история. Загадочный гость Ник Деметриос вмешивается в жизнь семьи, шантажирует Майкла Райана какими-то событиями из прошлого, все выше и выше поднимая цену за молчание. Чем может пожертвовать человек ради собственного спасения? Еще древние греки показали: очень и очень очень и очень многим. С тех пор, похоже, ничего не изменилось.

Ричард ІІІ
« Ричард ІІІ » Политический гротеск
5.7 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 10
5.6
5.5
5.7
5.8

«Ричард ІІІ» - именно о политике, о борьбе за власть, о цинизме и жестокости тех, кто претендует на высший пост в государстве. Герцог Глостер, будущий король Ричард III, идет на свой трон в буквальном смысле по трупам своих братьев. Он уничтожает всех родственников, которые по закону о наследовании престола, отделяют его от цели. Неожиданно эту кровавую историю режиссер Корнелия Кромбгольц, арт-директор Магдебургского театра, и драматург театра Давид Шлизинг транспонирует для семерых актрис. Если бы миром правили женщины - или что-то бы изменилось? Может, меньше бы ненависти или зависти, ярости или издевательств? Какие прогнозы? Посреди сцены стоит гигантский бассейн с грязью - как символ политической арены - и ждет всех, кто наивно надеется остаться чистым. Предупреждение: все совпадения спектакля и его героев с сюжетами и действующими лицами украинской политической жизни - случайность. Ведь низость украинского политикума превосходит даже фантазию гения Шекспира.

Відгуки
Ольга М.

Мені було нудно майже всю виставу, нічого особливого вона собою не являє. здавалося, ніби я в якомусь аматорському провінційному театрі, хоча актори старалися, але я їм не вірила. Настрій загалом добрий, але я була розчарована постановкою, бо очікувала більшого від режисера та Дикого театру. Не зацікавив ні сюжет, ні його сценічне виконання. Ну якийсь Віталік зі своїми життєвими питаннями, з ким не буває. Актори все робили досить добре, але я їм не повірила, особливо Віталіку. Не дуже сучасне приміщення, атмосфера ніяка. Театру раджу ще якось допрацювати, оживити виставу, бо нудна подача. Але зал сміявся з посередніх жартів.

Світлана

Було відчуття, що ніби підглядав у шпарину за чужим життям, наскільки воно було неприкрашеним. Загалом початок вистави був незрозумілим, але згодом все стало на свої місця. Це сповідь "маленької людини", молодого хлопця на ім'я Віталік, який шукає сенс життя, кохання, самореалізацію у новому для себе місті, у нових відносинах. Актори грали чудово! Раджу тим, хто вважає, що його життя не склалося. Театру раджу починати виставу вчасно.

Альона З.

Сюжет вистави дуже простий, але у цій простоті криється геніальність - 40-річний Віталік вирішив, що його життя заслуговує вже на власний епос, як у всіх Великих. Власне вистава й полягає в тому, що головний герой розповідає про основні моменти зі своїх років. Але на сцені ми бачимо лише двох акторів, які при цьому грають одного й того самого Віталіка. Розкошуючи у весільній сукні Олексій Доричевський майстерно втілює світлу сторону чоловіка, який має плани, надію на майбутнє, не боїться їх втілювати і не боїться розказувати про минуле, вважаючи його частиною себе. При цьому існує інший Віталік, практично антогоніст сам до себе, якого показує глядачам Фелікс Аброскін - він боїться змін, несамостійний, непостійний у своїх поглядах, піддається зовнішньому впливові та негативним емоціям. І ось обидва Віталіки постійно рухаються сценою - то борються з собою, то з оточенням. Актори майже не стоять на місці, передаючи життєвий рух, з чим їм також допомагає живий (!) музичний супровід і відеоряд. При цьому нові життєві етапи й входження в нові ситуації на сені передають незвичайні двері, які також можуть легко перетворюватись на ліжко (для більш інтимних тем). Найперше, що треба знати перед тим, як йти на цю виставу і до цього театру: якщо ви звикли до класичних вистав зі “цнотливими” заграваннями з умовно скандальними темами, “Дикий” вас шокує і спочатку може неприємно вразити вашу тонку душевну організацію. Але якщо ви готові побачити щось свіже, чесне й не таке, як у всіх - вам сюди, перші болючі враження швидко минуть) Бо ця історія про кожного з нас, про наших знайомих і сусідів, про нашу країну. Особисте Віталіка тісно переплетене з загальним суспільним - ми бачимо людину, що робить свої кроки під час Помаранчевої революції, виборів президентів, врешті Революції Гідності й початку війни на Донбасі. Можемо трохи краще зрозуміти точку зору звичайного вихідця з Маріуполя (не переселенця ще), що варто було зробити дуже давно.

Анна П.

Віталік. Vitalik. Vita із грецької "життя", і "Віталік" - це псевдогероїчний грецький епос про життя, травестіювання гомерівської "Одіссеї". Український джойсівський Улісс з-під пера сучасного Котляревського. Грецького у виставі чимало: античні герої, пісні як сторінки історії, місця, алюзії, забуте усіма богами усіх культур грецько-бидляцьке містечко Маріуполь. І головне - один обраний, який має знайти себе у світі, повернути свою Пенелопу, знову стати царем Ітаки. У цьому і є оливка вистави. Персонаж один, акторів два, а герой (той самий, символічно-античний) на сцені так ніколи і не з'явиться. Віталік дуальний на всіх рівнях: він солідний і в костюмі, але він у сімейках і майці-алкоголічці, він веселий і жвавий, але і депресивно-параноїдальний, він чоловік і втілення стереотипної маскулінності, але в ньому так багато фемінного, що весільна сукня, у яку він вдягнутий протягом усієї вистави, не викликає нерозуміння. А ще він дрочер. І романтик. І потенційний риг - симпатик презедента-втікача. І був на Майдані у 2013-2014. Але всі ці деталі життєвих мандрівок маріупольського Одіссея ані трохи не є спойлерами. Ніщо не є спойлером. Бо це вистава, яку неможливо переказати, неможливо описати. Це вистава про непроговорене, про приховане в собі або заблюрене на фотках у соцмережах. Про тисячі Віталіків, які пізнають життя на курсах персонального розвитку в провінційних містах, де діти народжуються, аби йти на завод. Про Кать, які вириваються з дому заради столиці і забувають випадко-чарівні ночі в Маріуполі. Про Альон, які ковтають таблетки від депресії та стають фригідними. Про Саш, які надихаються натовпом і кидають хлопця, бо "ти такий хороший, милий і чуйний". Про Людмил "за сорок", які намагаються застрибнути чи то в останній потяг, чи хоча б у чиї-небудь труси із бодай яким фалосом у них. Про Ерос і Танатос, Віталіка і Віталіка, інтелігента і бидло, про кохання, не заплямоване сексом, і секс, не заплямований коханням. Про відвертість із собою. Про 51,9%, 73%. Про простатит і душевні розмови із пальцем у дупі. І жодний найщиріщий дисклеймер від Ярослави Кравченко не підготує до "Віталіка". Чи це було дико? Ні, це було по-справжньому. Від чого ще комічно-трагічніше.

Ульяна

Смотрела представление сбоку, возле входа. Поэтому все представление я воспринимала сбоку, видеоряд вообще был виден частично. Актеры соответственно работали на основную публику перед сценой и большую часть их игры и мимики мне не было видно, иногда и не слышно.

Олена С.

Мені не сподобалось, надто сучасно :) Однак мушу сказати були і смішні моменти. Не сподобалось що мене посадили сбоку від сцени, прийшлося дивитись на акторів сбоку. Сподовалось те, як з проектора показували назву, фон, це було дуже гарно! Не сподобалось відношення процівника на вході - змусили мене чекати в тому мелькому коридорі серед натовку двох інших волонтерів(те, що я не знаю іх в обличчя, спеціально прийшла раніше щоб пройти без черги і що я б краще сіділа на своєму місці, ніж стояла серед натовку на підборах не здалося працівникові важливим :( було не приємно). Актори - неймовірні!! грали просто прекрасно! Просто не мій формат)) Я не люблю грубі висловлювання в житті, не кажучи вже й про сцену) не люблю політику, політичний гумор, пошлість. Проте цей спектакль сподобається тим, хто відноситься до цьго по іншому.

Оксана

Вистава загалом дуже сподобалось. Гарна комедія. Дуже "про життя". Без шексаірівських драм, перебільшень або надуманих сюжетів. Весь спектакль я дуже сміялась. Прям сильно влучні коментарі та жарти. Але завершення було доволі невеселим - просто дуже життєвим. і, мабуть, саме це мене трішки розчарувало. Все ж таки, хочеться вийти з театру на підвищеній ноті. А тут саме в завершенні стало сумно, що все так і є. Ніякого надзвичайного змісту нашого життя не існує. Ми самі маємо створювати собі ці змісти. Головні враження - це було дуже чесно. Насправді. Було доволі багато матюків, але саме так в житті ми і говоримо. Це не було занадто. І не викликало зовсім роздратування. Єдина відразлива сцена було на самому початку - коли засунули пальця у дупу і герой кричав. Неприємно було не із-зі інтимності моменту, а через те, що герою було боляче, і дуже було схоже на насильство. В мене одразу виникло дуже неприємне відчуття відрази. Але жарти вже в наступній сцені через 2 хвилини виправили ситуацію. Почуття гумору у автора чудове.