Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
«Украденное счастье» – одна из лучших и самых известных пьес Ивана Франка. Классика украинской драматургии не утратила своей актуальности и в наше время. Тема любви понятна каждому. Счастье быть рядом с любимым человеком, горечь разлуки, несправедливость, предательство, обман и, как следствие, ужасная, невыносимая боль об утраченном счастье ... Все эти чувства близки, понятны нашему современнику. Именно поэтому, наверное, пьеса «Украденное счастье» сегодня являются украшением многих театров Украины.
История не об измене, не о жизненное ловушке, в которую попала главная героиня. Эта история о худшую лжи - лжи самому себе ... Надолго ли тебя хватит? .. Владимир Винниченко (1880-1951) - украинский писатель, политик, художник. Владимир Винниченко начал писать с 1901 года. Наиболее известными являются его драмы «Большой молох», «Грех», «Закон», «Мисс Мара», «Черная Пантера и Белый Медведь» и другие. Они имели успех в странах Западной Европы, а в 1920-х и на рубеже 1980-х - 1990-х годов - в Украине. «Ложь» впервые была опубликована в 1910 году, поставленная в Киеве в 1911-м. В частности, одним из первых исполнителей роли Тося был Лесь Курбас.
«В жизни есть только две настоящие трагедии. Одна - когда не получаешь того, чего хочешь, а вторая - когда получаешь », - Оскар Уайльд. Похотливая и развратная. Красивая, что глаза не отведешь. Она играет чужими судьбами, жонглирует жизнями. Ей неведом страх. Она получает все, чего пожелает! Даже если это будет стоить ей собственной жизни.
Фридрих Шиллер справедливо считается одним из самых последовательных сторонников высоких идеалов: духовных, нравственных, политических и эстетических. Его трагедии, философские трактаты, баллады, стихи не теряют актуальности и по сей день. Пьесы Шиллера не сходят с кону театров всего мира. Особую славу автору принесла его социально-сословная трагедия «Коварство и любовь». Лукавые интриги и ужасные преступления, роскошь герцогского окружения и нищета простолюдина – такие обстоятельства, при которых разворачивается любовная история двух молодых людей. Пылкие чувства сына президента Фердинанда к Луизе, девушки из простой семьи, угрожают разрушить все планы любящего власть отца, который намерен женить Фердинанда на фаворитке герцога леди Милфорд. Плетутся изощренные интриги. Любовь к власти игнорирует принципы нравственного закона, социальными конфликт еще больше усугубляет ситуацию – все это и приводит к человеческой трагедии. Пьеса «Коварство и любовь» принесла Шиллеру славу жестокого сторонника свободы.
«Ромео и Джульетта» - лучшая в мире пьеса о любви. О любви и ненависти. Характеры, сама ситуация и жизненные мотивы, присутствующие в итальянской основе сюжета, придают поразительное правдоподобие печальной повести о веронских влюблённых. Думаю, сегодня эта пьеса не менее актуальна и современна, чем в 1595 году.
В пьесе «Ромео и Джульетта» любовь и страсть чувств отражено на высшей ступени драматизма. Это и является мотивацией актуальности произведения на протяжении веков. Современная сценическая версия Академического театра на Липках в жанре мюзикла акцентирует внимание на чувствах героев. Как отметил И. Франко: «главная приманка произведения, то время молодости и свежести, то поэтическое сияние, которым обласканы все фигуры».
Керівник музичної частини
Мірзоян Катерина Олександрівна народилася 22 січня 1976 року в Миколаєві. У 1995 році закінчила Миколаївське державне музичне училище, у 1999 – Одеську державну консерваторію, у 2012 – Одеську національну музичну академію, де у 2017 році захистила дисертацію на здобуття наукового ступеню кандидата мистецтвознавства.
У Миколаївському академічному художньому російському драматичному театрі з 2008 по 2016 рік працювала артисткою, у 2017 році зайняла посаду керівника музичної частини.
У 2006 році закінчила Український державний морський технічний університет ім.Адмірала Макарова. З 2005 по 2010 рік працювала в Ленінському районному центрі зайнятості на посаді хореографа, з 2011 по 2013 рік викладала хореографію в Миколаївському коледжі культури і мистецтв. З 2012 року – в колективі Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру. В якості постановника танцювальних і пластичних номерів працювала над багатьма виставами репертуару театру, серед яких: «Учитель танців» Лопе де Вега, «Дракон» Є. Шварца, «Це була не п’ята, а дев’ята …» А.Ніколаї, «Дерева помирають стоячи» А.Касона, «Інкогніто з …» В.Плешака, О.Єрнєва, «Украдене щастя» І.Франка, «Хлопчик Митя і правила дорожнього руху» М.Васильевої, «Трям! Здравствуйте!» С.Козлова, «Попелюшка» за Ш. Перро, «Чарівник Смарагдового міста» М.Васильєвої за Ф.Баумом. Її роботу в якості балетмейстера-постановника відзначило професійне журі ІХ театрального фестивалю «Homo Ludens» (Людина, що грає) – Олена Олександрівна отримала диплом «За кращу хореографію» у виставі «Дракон» Є.Шварца.
У 2011 році закінчив Херсонське училище культури. З того ж року – артист Ніжинського академічного українського драматичного театру ім. М.Коцюбинського. У 2016 році продовжив свою творчу діяльність у Миколаївському академічному художньому російському драматичному театрі. Серед його сценічних робіт – ролі у виставах: «Гарнір по-французьки» М. Камолєтті – Джордж, «Королівські ігри» Г. Горіна – Томас Мор, «Мати» К. Чапека – Іржі, «Ці вільні метелики» Л. Герша – Ральф Остін, «Дикун» А. Касона – Професор, «Гайдамаки» М. Васильєвої за Т. Шевченком – Тарас Шевченко, «Чарівник Смарагдового міста» за Ф.Баумом – Залізний Дроворуб, «Дракон» Є. Шварца – Ференц, «Украдене щастя» І. Франка – Микола Задорожний, «Дванадцята ніч» В. Шекспіра – Тобі Белч, «Продавець «дощу» Р. Неша – Ной, «Дванадцять місяців» С.Маршака – Офіцер,Тато («Пригода Карлсона» О.Карай за А.Ліндгрен), Принц («100 поцілунків принцеси» за Г.Х.Андерсеном), Авірон, Датан («Моисей» Є.Олійника за І.Франком), Менахем, Ребе («Тев’е-молочник» Г.Горіна), Інспектор поліції («Хлопчик Мітя і правила дорожнього руху» М.Васильєвої).
У 2011 році закінчила Дніпропетровський театрально-художній коледж. У Миколаївському академічному художньому росыйському драматичному театрі працює з 2016 року. За невеликий час роботи створила кілька сценічних образів, серед яких: Наталі (В.Сігарев «Сім’я вовкулака»), Анна (І.Франко «Украдене щастя»), Оксана (В.Лоза «Коляда в місті N»), Ромашка (Л.Устінов, О.Табаков «Білосніжка і сім гномів»),Медсестра («Остання любов Сонєчки Бейм» А.Котляр), Панянка («Тев’е-молочник» Г.Горіна), Кастелянша («Суто сімейна справа» Р.Куні), Дочка («Дванадцять місяців» С.Маршака).
У 2007 році закінчив Миколаївське державне вище училище культури, в 2011- Київський національний університет культури і мистецтв.
У Миколаївському академічному художньому російською драматичному театрі працює з 2010 року (з перервою: з 2012 року по 2015 рік). За період роботи створив ряд яскравих образів у виставах сучасного та класичного репертуару: Н.Думбадзе «Сонячна ніч» – Циклаурі, С.Чверкалюк «Василь Тьоркін» – Василь Тьоркін, С.Чверкалюк «Тому що ми пілоти» – Ларошель, О.Толстой «Цар Федір Іоаннович» – Хворостін, Г.Горін «Верона: ще одна історія кохання» – Антоніо, В. Шекспір «Ромео і Джульєтта» – Паріс, С.Чверкалюк «Снігова королева» – Ворон, А.Касона «Дикун» – Еусеб’є, В.Сігарев «Сім’я вовкулака» – Віктор, Р.Хоудон «Шикарне весілля» – Білл, Л.Герш «Ці вільні метелики» – Дон Бейкер, В.Плешак, О.Єрнєв «Інкогніто з…» – Бобчинський, В.Шекспір «Дванадцята ніч» – Блазень, В.Шекспір «Приборкання норовливої» – Люченціо, Шериф («Продавець дощу» Р.Неша), Джеррі («Що трапилось у зоопарку?» Е.Олбі).
Закінчила студію «Академія пані Куліси» при Миколаївському українському музично-драматичному театрі у 1995 році і Миколаївську філію Київського національного університету культури і мистецтв у 2002 році.
У Миколаївському академічному художньому російському драматичному театрі працює актрисою з 1997 року. За цей час створила цілий ряд різноманітних образів у виставах: С. Найдьонов «Діти Ванюшина» – Олена; О. Пушкін «Руслан і Людмила» – Людмила; Г. Лессінг «Емілія ГалоттІ» – Графиня Орсіні; М. Воронов «Пристрасті по Торчалову» – Римма; В. Гуркін «Весела вода печалі» – Олександра; А. Чехов «Керівництво для бажаючих одружитися» – Попова; В. Шекспір «Ромео і Джульєтта» – Джульєтта; С. Моем «Вірна дружина» – Констанс; В. Азерніков «Весільний марш» – Люба; С. Решетніков «P.S. Блін» – Ліза; В. Жеребцов «По той бік місяця» – Анна, Катерина; С. Стратіев «Максималіст» – Славка; О. Галін «Конкурс» – Ольга Пухова; Е. Шмітт «Фредерік, або Бульвар злочинів» – Красуня; А. Вербець «Кам’яна квітка» – Господиня; М. Камолєтті «Гарнір по-французьки» – Сюзі; Леся Українка «Лісова пісня» – Русалка Польова; Г. Слуцкі «Шість страв з однієї курки» – Ірина; М. Достоєвський «Дядечків сон» – Зінаїда; П. Кальдерон «З коханням не жартують» – Леонора; Л. Корсунський «Подруга життя» – Ірина; А. Касона «Дерева вмирають стоячи» – Елена; Г. Горін «Тев’є-молочник» – Годл; Р. Куні «Суто сімейна справа» – Розмарі ,Вона («Лавка» О.Гельмана), Зовиця («Урок вдовам» Ж.Кокто), Жінка у червоному («Кольори» П.Ар’є),
У 2004 році закінчив Луганську державну академію культури і мистецтв. В Миколаївському академічному художньому російському драматичному театрі працював актором з 2000 по 2002 рік. Знову поповнив трупу в січні 2017 року. Серед ролей, зіграних у останній період роботи: Томас Мор – «Королівські ігри» Г.Горіна, Степан – «Пристрасті по Торчалову» М.Воронова, Ференц – «Дракон» Є.Шварца, Джордж – «Гарнір по-французьки» М.Камолєтті, Микола, Голова – «Коляда в місті N» В.Лози, Селянин – «Украдене щастя» І.Франка, Брігелла – «Труффальдіно, або Слуга двох панів» К.Гольдоні, Девід – «Суто сімейна справа» Р.Куні, Джеррі – «Що трапилось у зоопарку?» Е.Олбі, Шериф («Продавець дощу» Р.Неша).
Лагошняк С. В. народилася у 1939 році у селі Бабстово Єврейської автономної області Росії. Закінчила Дніпропетровське театральне училище. Працювала актрисою у Тернопільському українському музично-драматичному театрі та Миколаївському українському музично-драматичному театрі. З 1969 року – актриса Миколаївського російського драматичного театру ім. В. П. Чкалова (нині – Миколаївський академічний художній російський драматичний театр).
Протягом 30-ти років Лагошняк С. В. була завідувачем трупи театру. У якості режисера поставила ряд вистав: «Білосніжка і сім гномів» Л. Устінова, О. Табакова, «Карлик Ніс» за В. Гауфом, «Дюймовочка» за Г-X. Андерсеном, «Кіт у чоботях» за Ш. Перром, для дорослої аудиторії – «Привиди» Г. Ібсена.
Лагошняк С. В. за роки роботи створила велику галерею образів як драматичного, так і комедійно-характерного плану: Луїза – «Підступність і кохання» Ф. Шиллера; Надя – «Останній строк» B. Распутіна; Надька Березкіна – «Живи і пам’ятай» В. Распутіна; Єлизавета Семенівна – «Все починається з любові» Г. Голубенко, Л. Сущенко, В. Хайта; Ліза – «Лихо від розуму» О. Грибоєдова; Шура Подрезова – «Східна трибуна» О. Галіна; Кароліна Неаполітанська – «Прапор адмірала» О. Штейна; Домна Пантеліївна – «Таланти і шанувальники» О. Островського; Сенаторша Хармеліус – «Юстина» Х. Вуолійокі; Голда – «Поминальна молитва» Г. Горіна; Марина – «Дядя Ваня» А. Чехова; Сверчкова – «Акомпаніатор» О. Галіна; Таня, Софія Іванівна – «Поки вона вмирала» Н. Птушкіної; Баба Паша – «Бесприданник» Л. Разумовської; Памела Кронкі – «Дорога Памела» Дж. Патріка; Доріс – «Дівич-вечір» А. Менчелла; Мати – «Шість страв з однієї курки» Г. Слуцкі; Бабуся – «Дерева вмирають стоячи» А. Касона; Полковниця – «Дядечків сон» за Ф. Достоєвським; Валентина – «Олімпійки» О. Галіна; Мати Лукаша – «Лісова пісня» Лесі Українки; Аргонова – «Дами і гусари» О. Фредро; Степанида – «Солдатська вдова» М. Анкілова; Зося – «Смак черешні» А. Осецької; Фрося – «Піч на колесі» М. Семенової; Сонєчка Бейм – «Остання любов Сонєчки Бейм» А. Котляр, Таня («Станція, або Розклад бажань на завтра» О.Вітра), Жінка у чорному («Кольори» П.Ар’є)
У 1996 році була удостоєна почесного звання «Заслужена артистка України».
У 2014 році за вагомий особистий внесок у розвиток та збереження театрального мистецтва Миколаївщини, високу професійну майстерність, самовіддану плідну
працю, активну життєву позицію Сталіну Василівну нагородили відзнакою Миколаївської обласної ради «За заслуги перед Миколаївщиною» ІІ ступеня, у 2017 – І
ступеня. У листопаді 2019 року приємним подарунком до ювілею артистки стала відзнака Миколаївської міської ради «За заслуги перед містом Миколаїв». У грудні 2019 року на святковому вечорі, присвяченому 85-річчю театру, за вагомий особистий внесок у формування національної гідності, сумлінне виконання службових обов’язків, активну життєву позицію Сталіну Василівну було нагороджено відзнакою Миколаївської обласної ради «Хрест Святого Миколая».
Николаевский академический художественный русский драматический театр – старейший творческий коллектив Николаевской области. Его история берет начало с 1922 года. Тогда в Луганске известным актером и режиссером Григорием Свободиным был создан передвижной драматический коллектив «Шахтерка Донбасса» – первый русский театр Украины, возникший в послеоктябрьский период.
Сегодня Николаевский академический художественный русский драматический театр – стабильно и уверенно работающий коллектив, настоящий творческий ансамбль, успешно решает самые сложные творческие задачи, опирается на прекрасные традиции выдающихся мастеров украинской сцены, обладает большим потенциалом. Ежегодно спектакли театра посещает более 80 000 зрителей. Театр быстро и динамично развивается во многих направлениях и является одним из наиболее успешных и перспективных театров современной Украины. Репертуар составляют более 25 спектаклей различных жанров по пьесам отечественных и зарубежных авторов: «Украденное счастье» и «Моисей» И. Франко, «Труффальдино, или Слуга двух господ» К. Гольдони, «Двенадцатая ночь» и «Укрощение строптивой» В .Шекспира, «Скамейка» О.Гельмана, «Гарнир по-французски» М.Камолетти, «Веселая семейка Фонтанж» Ж.Летраза, «Станция, или Расписание желаний на завтра» О.Витра, «Эмигранты» С.Мрожека, « Продавец «дождя» Р.Неша, «Чисто семейное дело» Р.Куни и другие.
В театре действуют три сценические площадки: основная сцена, малая и камерная.
В летний период – летняя площадка в сквере театра.