« Три анекдота на одну тему »

Це була дійсно комедія, було смішно. Відірватися від перегляду було не можливо, тому що сюжет був цікавий, а гра акторів блискуча. Не помітила як промайнуло майже 3 години. Виходячи з театру, відчувала легкість та гарний настрій. Вистава залишила лише приємні емоції. Цікавий сюжет одвічно сучасної теми – зради та їх наслідки. Сподобались сучасні пісні. Гра акторів була шикарною. Здавалося, що розповідають вони лише для мене цікавий смішний випадок, що трапився зі знайомим. Мені сподобалося все: і міміка, і погляди, і рухи. Комедія-детектив звучить інтригуюче, мені було цікаво. З перших і до останніх хвилин моя увага була прикута до вистави, не помітила, як промайнули 3 години. Приміщення маленьке, але театр облаштовано з теплом. Є кімната з акваріумом, де можна посидіти перед початок чи під час антракту, є (невеличкий) бар, туалет.

Подружня зрада стала основою оригінальної вистави «Театру на Михайлівській». Три історії людських взаємин, які призвели до порушення подружніх обітниць. Класичні твори подані глядачеві як анекдоти. Це динамічна, не нудна зі своєю атмосферою, скоріш сатирична, аніж комедійна, вистава. Вічною темою в літературних творах, є любовний трикутник. У цій виставі режисер об’єднав аж три класичних твори, які з одного боку мають спільну життєву подію, а з іншого кожна історія зі своїм несподіваним фіналом. Анекдот перший – це іронічна новела Панаса Мирного «Лови», розповідає про те, як пристав Костенко мріявши стати поліцмейстером, відправився на «лови» злочинців. Натомість «зловив» свою зрадливу жінку у компанії офіцера. Другим анекдотом зіграним на сцені є оповідання А.П.Чехова «Хористка». Події відбуваються на дачі головної героїні - хористки Паші, де приємно проводить час службовець Колпаков, і куди несподівано з’являється його дружина. Благородна дама принижуючи та ображаючи Пашу вимагає повернути їй прикраси подаровані чоловіком, мотивуючи тим, що він розтратив казенні гроші і їх потрібно повернути. У цій виставі, як на мене, Колпакова подана вульгарною, брехливою особою, а у Чехова це ображена, зраджена, «порядна» дама, яка впевнена, що правда на її боці, тому і оббирає хористку Пашу. Заключним анекдотом у виставі, є новела Стефана Цвейга «Страх». Цього автора заслужено називають майстром психологічної новели. Новела «Страх» оповідає про адюльтер від нудьги та бажання отримати яскраві емоції. Не замислюючись про наслідки головна героїня Ірена, виявилася в пастці власної безпечності і вже не знає, як зізнатися чоловікові в зраді. Три анекдоти зіграні одним акторським складом. Безумовно захоплюючим було спостереження за перевтіленням акторів. Актриса, тільки но грала інститутку Орисю, і ось вже в образі фрау Вагнер, дружини шанованої людини. Актор зіграв не дуже розумного пристава Костенко, майстерно перевтілюється на інтелігентного та досвідченого адвоката. Дійство супроводжується танцями, співом, жартами, навіть невеличкі ролі пройняті гумором. Доречні костюми та декорації, доповнюють загальну картину. Вистава мимоволі наштовхує на роздуми, про цінність кохання, про те яке забарвлення може набувати любов, на що готове подружжя заради порятунку сім'ї. Мінливості любові можуть завести дуже далеко і мати невтішні наслідки, тому так важливо оберігати сім'ю від обману, брехні, зрад. Приємною несподіванкою була жартівлива лотерея для відвідувачів, з цитатами знаменитостей про подружню невірність.

Абсолютно ніяких емоцій. Цікава комбінація діалогів та танців. Щоб сказати що це була комедія то ні. Детектив так. першу не зрозуміло, що відбувається, а потім все стає ясно. Сюжет розкривається, коли ти розумієш з якої п'єси ця сценка. Вистава складалася з трьох частин. По факту одна частина це є міні історія детектив про подружню зраду. Три різні історії, але на одну тему. Актори молодці, гра чудова) Декорації змінювалися як з перестановкою так і з кольором. Танці чудово доповнювали образи авторів. І фінальна частина прекрасна.

Вистава складалася з окремих трьох сюжетів. Тема сюжетів – подружня зрада. Перша частина вистави за оповіданням «Лови» Панаса Мирного – особисто мені було не цікаво. Постійне КО-КО-КО – дратувало. Зброя на виставі - неприпустима. Направлення дула пістолета в сторону глядача, перезаряджання – це занадто. Друга частина за оповіданням «Хористка» Антона Чехова – було цікаво. Гарна гра акторів. Третя заключна частина вистави - «Страх» Стефана Цвейга – це те заради чого треба йти і дивитися цю виставу. Віртуозна гра акторів. Прекрасна постановка. Чудове викладення сюжету.