З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Сон
Сон
Сон
Сон
Сон
Сон
Сон
Сон
Сон

« Сон »

12 (1)
Вистава має вікове обмеження
5.1 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

В спектакле «Сон» все ключевые события жизни Кобзаря кружат вокруг него, словно на карусели. Здесь и воспоминания о детских и юношеских годах, и встречи с людьми, которые благодатно повлияли на судьбу поэта: здесь и те персонажи лукавой судьбы, которых лучше было бы избежать не только Тарасу, но и Украине. Впрочем, поэт в спектакле не только наблюдает за течением своей судьбы и истории своего народа, но и сам пытается крутить колесо фортуны. Украинская история в спектакле ТЮЗа возникает призрачным видением, фантасмагорией ... Так хочется верить в то, что это - реальность, которая снова может обнажить свою трагическую сущность. «Летим. Смотрю, и светает / Край неба пылает ... »- даже эти строки сейчас могут стать пророческими ...

Это чрезвычайное музыкальное действо, где зритель может погрузиться в сон самого Тараса Шевченко, стать его героем, почувствовать в своей груди сердцебиение великого поэта и всей Украины.

Тривалість: 2 години
Мова: украинский
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
Нажаль для цієї вистави немає найближчих дат
Художник по костюмам
Балетмейстер
Автор музыкального оформления
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
Шинель
« Шинель » Трагикомедия
5.6 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 13
5.5
5.5
5.6
5.6

«… і серце моє, загалом дуже спокійне, почало битися» У департаменті… Краще не називати, в якому департаменті, служив один чиновник, взагалі нічим не примітний, низенький на зріст, трохи рябуватий, зі зморшками по обидва боки щік. Прізвище його було Башмачкін. Ім’я – Акакій Акакійович. Навряд чи де можна було знайти людину, яка так служила би своїй посаді. Він служив не просто ретельно, – ні, він служив з любов’ю. Із довічного титулярного радника глузували всі, хто насідає на тих, хто не здатен кусатися. Втім, у своєму переписуванні йому ввижався свій розмаїтий і приємний світ. Так і пройшло би мирне життя чоловіка до глибокої старості, якби не було різних лих, розсипаних на життєвій дорозі – в житті нашого героя з’явився світлий гість в образі Шинелі, яка вкрай змінила його злиденне життя.

5.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 5
6.0
5.8
5.8
6.0

В жизни каждого успешного актера наступает момент, когда он, погружаясь в мир грез и фантазий, оказывается один на один с персонажем, которого ему так и не довелось сыграть. Обычно этот персонаж родственный с ним духом, переживаниями, желаниями и мечтами. Боли и радости актера и этого персонажа совпадают. Судьбы их переплетены неуловимым кружевом сна, когда реальность теряет силу, и сознанием завладевает мир персонажа ... Именно такого актера (назовем его просто «А») сыграет наш выдающийся мастер, народный артист Украины Станислав Боклан. Его герой «А» одержим ролью Акакия с хрестоматийной повести Николая Гоголя «Шинель». И вот что удивительно: персонажи этой повести оживают в голове драматического актера «А» в непривычном для него самого и гоголевской истории жанре бродвейского мюзикла! Казалось бы, что может быть общего у промерзшего чиновника Акакия, который мечтает о новой шинели, актера «А», который мечтает сыграть Акакия в бродвейском мюзикле, и звезды Молодого театра Станислава Боклана? Ну это, конечно, словами не объяснить, это надо видеть!

5.4 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 6
5.5
5.5
5.5
5.2

Спектакль-лауреат «Киевской пекторали» Это психологически виртуозное представление о гибели любви и надежд, о призрачности человеческого счастья. Поклонникам творчества А. Чехова, которые тонко чувствуют атмосферу его произведений и не понаслышке знакомы с его персонажами, будет особенно уютно на спектакле «Дядя Ваня». Он один из немногих на сегодняшний день, кто сохранил первозданность мира драмы, созданного автором по законам бессмертия, имя которому любовь.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 7
6.0
6.0
6.0
6.0

«Дорогой Бог, меня зовут Оскар, мне 10 лет. Я поджег кота, дом, кажется, даже поджарил красных рыбок. Это мое первое письмо к тебе, потому что раньше у меня не было времени из-за учебы ». Таким письмом начинается философская спектакль «Оскар». Вас ждут 12 щемящих, искренних, забавных писем десятилетнего неизлечимо больного мальчика по имени Оскар. Каждый из писем это обращение к Творцу, пропитанный искренностью, иногда отчаянием, но больше - радостью открытия этого невероятного мира. В этих письмах десятилетний мальчик проживет всю жизнь, наполненную эйфорией взросления, сдержанной зрелости и мудрости старения человека. Свои последние 12 дней жизни Оскар проведет в обществе довольно незаурядной дамы - Розовой Дамы, которая и придумала для мальчика такую ​​игру, чтобы он почувствовал всю полноту этого замечательного дара - жизни. Ведь неважно, сколько дней в твоей жизни, важно, сколько жизни в твоих днях.

3.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 4
3.8
5.3
3.3
3.5

История о Маленьком принце, который смеялся, словно тысячи колокольчиков, и жил на крошечной планете, на которой росли только баобабы и вдруг случайно выросла одна единственная Роза, капризная, своенравная, но прекрасная в своей непосредственности. Поссорившись с Розой, Маленький принц долго путешествовал, побывал на разных планетах, и, наконец, попал на Землю. Старый мудрый Лис открыл Принцу новое понимание мира. Наверное, эта простая и трогательная история не требует дополнительного представления. Ведь по тиражам книга французского писателя и летчика Антуана Сент-Экзюпери занимает в Европе второе место после Библии! Этот спектакль о вечном и непреходящем. Он близок каждому человеку, независимо от возраста, образования и социального положения. Маленький принц из ниоткуда появился на планете Земля среди бескрайней пустыни и так же внезапно исчез с Земли, чтобы смеяться со своей крошечной планеты людям - как миллионы колокольчиков! Почти библейская история о непреходящих ценностях, которая никого не оставляет равнодушным Увлекательное путешествие по разноцветным планетам и разным мирам.

Відгуки
Ольга

Не могла відірватися від перегляду. 95-ий театральний сезон в театрі на Липках, це, щось неймовірне і неповторне, скрізь відчувалось свято. Вистава , яка була перша в цьому сезоні-це приклад того, як підкріпити це свято. Три жіночі душі в виконанні талановитих акторок краяли серця глядачів, гарні дівчата, доповнені ніжними зачісками та сукнями по черзі розповідали про свої тяжкі долі. Монолог Інни Беліковой-це верх жіночого розуміння , любові, тендітності. Три ворони, наче якесь суцільне зло, їх рухи речі -яскраве перевтілення та дуже гарний виступ. Красива, співуча Катерина-в чому вона винна та її маленький син? Невтомний Володимир Захарченко-несамовитий образ Тараса, танцював гопак, наче ми ходимо по дорозі. Металева споруда посередині сцени весь час рухалась і актори на ній були, наче риби у воді, наче не актори театру, ціркові актори на арені. Швидка промова вироку солдат, наче молот в мізках, багато часу потрібна, щоб не допустити ні однієї помилки. Костюми, співи, декорації, тільки доповнювали і прикрашали велич цієї вистави. Вистава підійде для всіх без обмежень.

Діана

Вистава пробудила в мені різні емоції: від смутку й горечі з приводу невзгод Шевченка та України до посмішки під час сакрастичних й глибоко іронічних картинах російського самодержавства. Хоч у мене на душі не було мішка суперечливих емоцій та почуттів, я покинула театр з відчуттям причетності та вдумливості. Це цікаве переосмислення, яке має потенціал емоційно зловити глядача на 100 %, мене з зачепило десь на 65 %. У виставі скомбіновані біографічні епізоди про Кобзаря (ключові моменти дитинства, знайомство з Сошенком у Петербурзі, заслання, романтичні стосунки з В. Рєпіною) та ключові сюжети його поетичної творчості (сюжетні вижимки поем "Сон", "Великий льох", "Катерина", вірша "Думи мої, думи" тощо). Дії розгортаються у формі сну про тогочасне становище України, який переплівся з життєвими перепитіями самого поета та пророчими натяками на Майдан. Мені сподобалась сама задумка, її сучасне та оригінальне втілення. Деякі моменти були напрочуд сильними (монологи 3 душ, 3 ворон тощо), деякі сцени не викликали сильного емоційного відгуку, проте мали не менш креативний потенціал. Мені сподобалися всі актори. Не скажу, що я повірила, начебто вони живі. Проте вони так вдало вписувалися в трагокомічний фарс, в якому жив Тарас Шевченко і про який він так багато писав, що однозначно акторська гра була на найвищому рівні. Можу порадити цю виставу школярам, студентам, середньому та старшому поколінням. Це одночасно вїдливий саркастичний фарс та глибока трагедія двох людей - Шевченка та уособлення України. Бували моменти, коли осяяння сцени переносилось на мій внутрішній стан, бували моменти, коли мені зводило щелепу від трагічної несправедливості, бували моменти, коли я більше спостерігала, ніж співпереживала. Та в цілому, хоча мені і не вистачило потужності, це була гарна заявка на глибоке феєричне шоу. Мені сподобався театр, особливо хол. Якщо б осучаснити саму сцену, то цей театр буде не гірше Драматичного театру Франка.

Анна Витальевна

Совершенно неожиданно случилось чудо!во-первых,спектакль не премьерный,во-вторых,давненько в ТЮЗе на Липках не было ничего примечательного,в-третьих,режиссер сам худрук В.Гирич ,а это дорого стоит!!!!открылся мне удивительный мир театра,где на сцене сосуществует практически вся труппа ,проживает задуманное режиссером ,сколько же прекрасной молодежи выросло,очень органичны заслуженные(Вилков и др.)все слаженно и вдохновенн(а это очень радует и подкупает)работают на общее дело!костюмы потрясающие,отражают дух эпохи,декорации мобильные и стильные,а зеркалный задник как бы расширяет пространство,обстановка на сцене неймовірна!тема спектакля актуальна как никогда,казалось бы,сколько лет прошло,а мало что изменилось.

Юлія Миколаївна

Вистава має назву "Сон" за мотивами творів Т.Г.Шевченка. Я очікувала побачити ці мотиви. Але марно. І добре, що не повела дитину на цю виставу, адже нічого зі "Сна" Шевченка там не було. Це було щось неймовірне. Неймовірно епатажне, неймовірно феєричне, неймовірно заплутане. Такий собі фестиваль вінегрету. Все змішалося в домі Облонських, вибачте, на сцені у виставі "Сон". Я чесно намагалася всі два акти протягом півтори години шукати сенс та тримати в голові якусь провідну ідею або хоча б не забути, з чого почалось і що це на сцені діється, але це було досить складно, тому що на сцені була якась збірна солянка. Вистава була схожа на стрічку в Фейсбуці, де намішані не пов'язані одна з одною новини чужих сторонніх людей. Хоча ні - все зв'язувалось , як червоною стрічкою, присутністю Тараса Шевченка на сцені та металевою двоповерховою конструкцією із труб, настилу та сходів (по діаметру майже на всю сцену), яку актори по черзі постійно обертали по колу. Всю виставу я переживала, чи не зачепить бігаючих та танцюючих акторів ця конструкція при обертанні. Щоб позбавитись цієї думки про можливе падіння акторів через обертання конструкції та щоб сконцентруватись на намаганні знайти сенс та концепцію у виставі, довелось придивитись, чи зафіксована конструкція десь, і о радість - так, ці сходи були зафіксовані віссю і при обертанні мали певний діаметр , тому стало легше, що це все не посунеться на край сцени. Отже, нічого з реальних творів Т.Шевченка до вистави не має відношення. "Сон" Т.Г. Шевченка, як і всі інші його твори, пройшли повз вистави. Ну то й добре. Душі українських дівчат, яких не пускають до раю то через те, що напоїла коня москаля, то через те, що немовлям, сповита, зі схилу Дніпра посміхнулась вдалечінь начебто москальскій цариці , яка десь там повинна була бути на пароплаві... Це щось нове у списку гріхів будь-якої віри. Ворони, які палять на сцені, розповідаючи про кількість загублених душ та як вони розпалювали війни та кидали козаків у бої. То козаки і війни залежать від ворон? І Шевченко зображений якийсь...не дорослий мужик-українець, люблячий свою мову поет і художник, а як інфантильний підліток-мамуськин синочок, якому (по виставі - дорослому мужику!) не дозволили писати вірші та малювати, ну він і не пише і не малює. Це що - п'ятнадцятирічна дівка, яку мамка гуляти не пускає вночі? Півтори години на сцені був натовп, почувалася, як на новорічній виставі у Палаці Україна - один в один: зтось танцює, хтрсь співає, хтось розмовляє, кожен робить щось своє і все це різне і все це одночасно. Людей на сцені багато, поки на всіх подивишся, хто що і навіщо, то сенс вистави не знайдеш. Фестиваль вінегрету. Наприкінці вистави Т.Г.Шевченко вийшов і сказав:""Вибачте, люди, що розказав не своє, а те, що наснилося. Таке сниться юродивим та п'яницям"". Це було сто відсотків влучно. Це все пояснило. Треба було цією фразою почати виставу, а потім нею і закінчити. Тоді все б сприйнялося добре. Хоч і запізно, але стало все на свох місця - точно, це ж дійсно лише ""сон"", і далеко не Шевченковський! Твори Т.Шевченко до цього не причетні. Ось зміст і сенс цієї вистави ""Сон"". Таке сниться юродивим та п'яницям.

Наталя О.

Такого Шевченка я ще не бачила, бо так сучасно і яскраво, в такій крутій постановці слова поета ще не звучали. Просто неймовірне фантасмагоричне дійство відбувалося на сцені! У виставі зібрані найяскравіші, найемоційніші фрагменти життя поета, які дуже органічно переплітаються з читанням поезії. При цьому задіяно кілька десятків акторів, які за короткий час кожного епізоду встигали максимально яскраво змалювати сюжетну лінію, і це не тільки грою. Музичне оформлення, пластика, сценографія, образи - все тут в єдиній гармонійній композиції. А ще дуже переконливий у ролі Шевченка - Володимир Захарченко. Приємно і те, що висиава як ніколи актуальна зараз, оголена проблема царів і підданих, полоненних на чужині, відношення до України держави - сусіда. ""Сон"" - це ще один доказ того, що Шевченко це не лише кріпаки і сльози і подерта одежина, а душа народу і його гідність. Рекомендую 100%!