« Серые пчёлы »

18 (1)
Спектакль имеет возрастное ограничение
5.8

Эксклюзивно в театре на Подоле спектакль по роману Андрея Куркова «Серые пчелы», который вошел в шорт-лист «Книги года BBC-2018».

Враги детства не могут стать верными друзьями, но им приходится проводить холодные зимние вечера в компании друг друга. Потому что их осталось только двое. Два последних жителя села.

«Это вообще история очень обычная. О людях, далеких от банальной политики, от её лозунгов, о людях, которые сомневаются.

В пьесе нет одного – за Украину, а другого – против неё. Персонажей ситуация заставила выбирать сторону, жизнь поставила в такие обстоятельства, что одному из них удобнее ходить за провиантом на территорию, подконтрольную оккупантам. Такой выбор нельзя осуждать, потому что война противоестественна для человека.

Есть такое выражение: «Ты можешь не обращать внимания на политику, но придет время, когда политика займется тобой».

Жанр: драма
Продолжительность: 2 часа
Язык: украинский
Мы посетили этот спектакль
Показать все
preloader
К сожалению для этого спектакля нет ближайших дат
Художница по костюмам
Автор музыкального оформления
Балетмейстерка
Художник по освещению
Художник по освещению
Звукорежиссёр
Ответственный за видео
Ответственный за видео
Помощница режиссёра
Помощница режиссёра
Смотрели спектакль?
Вы уже оценили этот спектакль
Оцените ваше общее впечатление
Мы нашли 5 похожих спектаклей
Бесталанна. Неосуществимое
Антигона
Не плачьте за мной никогда ...
Браки заключаются на небесах
Отзывы
Вікторія

Вистава цікава, життєва, про сьогодення, війну. Було більше реалістично та сумно. Але й веселі моменти були також присутні. Вистава тримає увагу, незважаючи на досить серйозну тему. Цікаво спостерігьт за життєвими подіями головних героїв. Після перегляду більше сумно від того, що події не вигадані, а справжні та досить реальні. Сюжет вистави це наше сьогодення - війна на Сході України. Головні герої два чоловіки, які залишились у своєму селі. В кожного свої причини на це. В одного тут найцінніше це бджоли. Які для нього дорожчі за власну родину... Всі події відбуваються у сірій зоні - виживання, війна, людяність чи продажність, хто свій, хто чужий... Все герої реальні, не вигадані : тут і снайпер, і "вежливые люди", укри, смерть, дружба та кохання...Акторам вдалося передати атмосферу, характери своїх героїв. Їм віриш, переживаєш, засуджуєш та розумієш. Все зіграно природньо та ненаграно. Непомітно з глядачки перетворилася на учасницю цих подій, відчула суворість виживання в цій реальності, де війна, де потрібно виживати, пристосовуватися та не втратити людяність... Дуже гармонійно та талановито грав головного героя Богдан Бенюк. Йому вдалося показати, житя не лише в зовнішній "сірій зоні", а й іншій "сірій зоні", що знаходиться всередині людини. Це своя зона комфорту, свій світ, в якому зручно та зрозуміло. Навіть коли інші люди тебе не розуміють... Але цьогорічний мед став гірким, через війну та взриви, квіти гинуть та припадають попілом... Бджіл потрібно спасати та вивозити в Україну...Вистава буде цікавою для тих, хто любить серйозні , драматичні, військові події, реальне сьогодення. Ще б краще, щоб побачити її ті "для кого цієї війни не має".

Люда Л.

У одному із спустошених сіл "сірої зони" через війну лишилось лише двоє жителів - недругів з дитинства. Їхні переконання - протилежні, проте вони намагаються співіснувати і навіть приятелюють, впливаючи один на одного. Обидва - в очікуванні моменту, коли закінчиться війна. І обидва відчувають себе нікому не потрібними. Майже три години - але час не відчувається. І хоча у виставі немає особливого екшену, стрімкого розвитку подій - дія на сцені захоплює увагу і ніби затягує - причому здебільшого - у внутрішній світ персонажів. Без зайвого пафосу, але серйозно - про болючі і неприємні питання. Надмірного драматизму чи моралізму я теж не відчула - діалоги розбавлені жартами. Особисто для мене були найпроникливішимиале ліричні сцени внутрішньої боротьби і трансформації головного героя - в першу чергу завдяки грі Богдана Бенюка. Вистава однозначно спонукає до роздумів - і під час, і особливо після перегляду. Можливо, декого навіть примусить переглянути деякі свої переконання. Мене повністю підкорила гра Богдана Бенюка - він не просто грав, а дійсно ніби жив у своєму пенсонажі. Із решти акторів - дуже органічний образ українсього військового вийшов у Юрія Феліпенко (Петро). Решта акторів, на мою думку, зробили своїх персонажів тпрохи "плоскими" та аж занадто стереотипними. Прекрасна сценографія і робота художника з освітлювання. Документальний відеоряд - дуже посилює емоції. Я б порадила її усім - а особливо тим, хто думає, що має "точні відповіді" на всі запитання стосовно війни на сході України. Але не знаю, чи буде їм цікаво - бо вистава спонукає до перегляду своїх точок зору. Після вистави захотілося прочитати роман.

Мария Ш.

Когда я вижу фамилию "Бенюк", то беру билет не глядя. Ничего я не знала об этом спектакле, но не прогадала! "Серые пчелы" в театре на Подоле - спектакль о войне. О нашей, украино-российской войне. Донбасс, война, наши дни. И всего двое мужчин, не покинувших свои дома в серой зоне, зажатые между "теми" и "этими". Зима, безнадёга, нет электричества и людей вокруг. Каждый твой шаг может быть последним... ⠀ Но, не смотря на ситуацию, спектакль на самом деле смешной! Приятный и позитивный! ⠀ Андрей Курков написал книгу "Серые пчелы" в 2018. И постарался как можно нейтральное описать обе стороны, не склоняясь ни в одну. ⠀ Кроме военной темы, рассматриваются темы любви и отношений. Тема дружбы и долга. ⠀ В "Пчелах" каждый герой говорит на своем языке, кто на русском, кто на украинском. Есть графические элементы. ⠀ В любом случае, спектакль - лишь начало книги. Кому интересна дальнейшая судьба Сергеича - всегда может прочесть продолжение. ⠀ Считаю, что Театр на Подоле сделал отличный выбор темы! Которая остро стоит в наше время. И актеры справились со своими ролями превосходно! ⠀ Очень рекомендую посетить каждому!

Марія Москалець

Була на прем’єрі, неймовірна вистава. Три годи пройшли непомітно. Вистава за однойменною книгою Андрія Куркова “Сірі бджоли“, але у виставі показують лише першу частину книги. Про що вистава? Події сьогодення, про те що болить. У сірості жити легше – можеш залишатися непомітним, але одного дня прийде війна і зачепить навіть «сірих». Сіра зона між життям та смертю, такою зоною для героїв стало село Мала Староградівка, такою зоною для них стали їх думки, роздуми та людська байдужість. Хочеться зазначити про декорації, що підсилюють атмосферу вистави. Сцена візуально розділена на три зони і будиночок Сергія Сергійовича знаходить якраз посередині. Старе ліжко, шафа з годинником, на якому символічно зупинився час, та «мед зі смаком війни», що лежить у скрині для боєприпасів. Рекомендую до перегляду! “Сірі бджоли” - це браво!