З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Проблема в кубе
Проблема в кубе
Проблема в кубе
Проблема в кубе
Проблема в кубе
Проблема в кубе
Проблема в кубе

« Проблема в кубе »

16 (1)
Вистава має вікове обмеження
4.6 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

Реминисценция по произведениям Кобо Абэ.

Интерактивное действо, в котором будет достаточно музыки, пластики и невероятных открытий! Мы приглашаем зрителей вместе с актерами погрузиться в верь важных тем. Как живется человеку в системе и можно ли избавиться от привычных рамок? Чтобы это понять и принять правильное решение, часто приходится пройти долгий путь. Путь, конечной точкой которого станет понимание, что все может быть иначе. Не нужен кто-то, кто будет тобой управлять.

Найди свое Я!

Жанр: перформативна подорож асоціаціями
Тривалість: 1 година
Мова: украинский
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
Нажаль для цієї вистави немає найближчих дат
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

Это перформанс, созданный на основе нескольких произведений, в том числе «Мастер и Маргарита» Михаила Булгакова и «Тень дерева» от NO NAME. Вас ждет много интерактива, музыки и безумия. Режиссер и актеры «вывернут наизнанку» всех персонажей, чтобы найти то, ради чего стоит ставить спектакль. Мы приглашаем вас на поиски любви ...

5.6 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 4
5.5
5.8
5.8
5.5

«Dialogy» – спектакль-впечатление, спектакль-опыт, представление, уже вовсе не о театре в его привычном понимании. Мы в очередной раз сломаем все правила: актеры и зрители, сцена и зал, декорации и реальность – все смешается. Встретимся в библиотеке, кроме книг, там осталось то, чего нет ни в internet, ни в нашей повседневной жизни – абсолютная тишина. НЕ страшная и звонкая, а достаточно, чтобы через скрип полок, шепот книжных героев и шелест страниц услышать себя.   Медиатором диалога с самим собой станет голос в наушниках, который поставит пару новых вопросов, и, возможно, подскажет несколько давно нужных ответов.   И еще, все будет происходить поздно, почти ночью. Когда в последний раз вы говорили с собой в ночной библиотеке? Думаем, что никогда, правда?

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

Это НЕспектакль «ДеньТень». Не спектакль, а приглашение в гости. Заварим чай и поговорим, а точнее попробуем почувствовать. Будет ждать Павел Алдошин (Aldoshyn Pavel Anatolevich) . Это его история, которой захотелось поделиться. Вечер в тесной компании в 12 человек, не больше и не меньше – столько чашек в сервизе. А что касается билета... Мы обойдёмся без него, ладно? Подобно тому, как я бы взял бутылку хорошего вина, коробку бельгийских вафель и терпких трюфелей или хрустящий багет со сливочным маслом, придумалось следующее. НЕбилет. А то, что вы принесёте другу в гости, согласно своему бюджету и отношениям с человеком. Количество каждого пакетика с чем-то (назовём его так, хорошо?) ограничено. Не одним же вином или багетом нам наслаждаться. Разнообразию быть!

3.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 4
4.0
4.0
4.0
3.8

Театр начинался как мистерия. Магический акт настройки личных, бытовых и социальных процессов. Существование на грани сверхбытового состояния и неопознанной реальности. Затем произошло разделение участников на актеров и зрителей. Или приходило ли вам в голову, что зритель и является настоящим автором спектакля, который он видит сквозь призму своей жизни в спектакле, который ему показывают на сцене? В проекте «Зритель и есть автор» мы снова отказываемся от ставшим уже традиционным разделения театрального пространства на «сцену» и «зрительный зал». И предлагаем другую его структуру, в которой зритель может выбрать любое место или даже присоединиться к любому действию по собственному желанию. Зритель теперь превращается в полноценного участника - актера. Он может свободно передвигаться мистериальной площадкой. Инициировать или прекращать любое действие в заданных форматом проекта пределах, а также взаимодействовать с другими актерами. Это обязательно делать? Есть ли возможность просто посмотреть? Конечно есть. Наблюдать в мистериальном театре - это основное действие. Наблюдать свои внутренние чувства, тонко чувствовать других актеров, общее поле мистерии. Присоединяться только по собственным ощущениям уместности момента. Действие происходит сразу в нескольких зонах. Каждый отдельный «зрительский» экспириенс в таком случае конечно будет отличаться от других. Это и есть игра жизни.

5.3 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
5.3
5.0
5.3
5.3

Пластический спектакль, созданный в коллаборации SCH театра и n'Era Dance Group Пространство сна. Пространство идеальных иллюзий. Возможно постичь конечность мира и свою маленькую роль в нем? В иллюзиях мир вращается вокруг нас. И пусть себе! Пусть это будет непрочный и сладкий сон. Мы пройдем путь от сознания младенца к выходу за пределы «клетки мира». Иллюзии мягко трансформируют пространство, представление о пластический театр и, возможно, вас?   В спектакле – очень свободная посадка, поэтому советуем одеваться удобно и комфортно. В начале спектакля психолог проекта проводит разминку и «включения», чтобы иллюзии были общими и приятными.

Відгуки
Яна

Спочатку заінтригували, коли Гейша роздає маски глядачам. Всі опиняються в умовному кубі, або за його межами, та починається перфоманс з усіх поків. Глядач стає частиною вистави, на мою думку, це зроблено, щоб показати, що сюжет взятий із життя людей. Вистава про вічні проблеми людей. Які заганяють себе в межі чи рутину, та інколи не можу з цього вибратися, бо просто не помічають цієї проблеми. Але є й ті, хто у постійному пошуку себе. І вони заряджають інших людей своєю енергією, і тоді вже проблеми стають явними та завдяки енергії одного з'являються сили, щоб з ними впоратися. Це спонукає розбити стіни, межі та відшукати своє, зняти маски та просто жити. Акторська гра мені не дуже сподобалась, я очікувала гарної пластики, бо саме на рухах і побудована вистава. Тобто кожен рух має бути красномовним. Тут такого не відбулось, може тому були незрозумілі моменти і пазл зійшовся лише в кінці. На початку вистави поклали чорні мати перед входом, трохи незрозуміло навіщо. Також трохи привітніший персонал в гардеробі.У камерної сцени є свій окремий гардероб і дзеркало, що є величезним плюсом. Також хороше фоє для очікування. Стільці розташовані зручно, що добре видно з будь-якого ряду.

Наталя

Вистава з перших секунд занурювала у свою атмосферу, спершу було насторожено, навіть тривожно. Потім викликала співпереживання, роздуми про особистість, внутрішнє Я. Сподобалося, як на початку глядачам акторка в костюмі гейші роздала кожному маски, як не можна було займати місця, спершу вистава відбувалася навколо і між глядачами, водночас грала пронизлива струнна музика, змінювалося освітлення та акценти, маски светились під ультрафіолетом. Почувалися повністю всередині якогось дійства. Було і захопливо і цікаво і моторошно. Потім, коли глядачі сіли - розпочалася історія групи акторів з картонними коробками і тим, хто видав їм їх та керував. Сам сюжет доволі символічний та інтуїтивний. Без ознайомлення з твором, зрозуміти важко. Найліричніша частина - де актори спілкуватися шляхом картонки і крейди з деякими глядачами, встановлювали якийсь близький, простий і щирий контакт. А потім розповідали зі сцени, як кожен розуміє, що таке його "Я". Під кінець вони побудували стіну зі своїх коробок, між сценою і глядачами, розділивши нас. Щось на зразок The Wall. І, як годиться, в кінці глядачі в першому ряді розбили цю стіну, скинувши коробки. Це був фінал, але дещо невпевнений. Не всі відчували завершеність. Можливо справа у тім, що час промайнув дуже швидко, на одному диханні. Актори добре впоралися з образами, характерних ролей і певного сюжету майже не було, тож все вимірюється відчуттями від пепеданої атмосфери. Дуже сподобався формат, сучасно, потужно і задіює всі почуття, сильно впливає. Хотілося продовжити виставу, або зробити яскравіший кінець, дати глядачеві сильніший посил, перш ніж відпустити (як на початку, наприклад. Було дуже цікаво і західно глядачів).