З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Прекрасный зверь в сердце
Прекрасный зверь в сердце
Прекрасный зверь в сердце
Прекрасный зверь в сердце

« Прекрасный зверь в сердце »

16 (1)
Вистава має вікове обмеження
5.5 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

Как говорила Лина Костенко, «еще не было эпохи для поэтов, но были поэты для эпох». Именно таким поэтом был Николай Винграновский. Сюжет спектакля прост: жизнь человека - от рождения до смерти - в поэтическом сознании.

Радость существования, ответственность бытия, ощущение бессмертия составляют истинную ценность жизни. Поэт «отмечен строгим правом жить». Он весь «окровавленная любовь». Клянется: «Я вас люблю, как проклятый. До смерти». Его «прекрасный зверь в сердце» провозглашает нетленность поэзии.

Жанр: моноспектакль
Тривалість: 1 година 20 хвилин
Мова: украинский
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
Нажаль для цієї вистави немає найближчих дат
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
5.4 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 8
5.4
5.0
6.0
5.4

«Morituri te salutant» - спектакль по произведениям мастера украинской психологической новеллы Василия Стефаника (1871-1936 гг.). Его произведения, в основном трагического направлении, изображают обыденность сельской жизни, те драмы, которые происходят изо дня, даже без осознания героями значение и сути их. Инсценировка новелл, которую воплотил режиссер-постановщик Дмитрий Богомазов, второе обращение театра к творчеству В. Стефаника. В 2006 году в театре в фойе А. Билозубом был создан спектакль «Голодный грех» по новелле «Новость». В основе сегодняшней версии новеллы: «В корчме», «Сама одинёхонька», «Вечерний час», «Святой вечер», «Май», «Сон», «Сыновья», «Грех», «У нас все праздник». В них рассказываются обычные истории: о родителях и детях, мужчине и женщине, рождение и смерти, снах и реальности, тяжелом труде и вечной надежде на лучшее. В этих сюжетах, как в жизни, постоянно переплетаются трагические и комические ситуации. Различные события, разные характеры, но объединяет их главное - человеческое достоинство. Какие бы испытания судьба не посылала, к какому бы пределу в своей моральной и физической беде не доходил человек, он выстоит. Даже на пороге вечности бросит вызов жизни. Для режиссера-постановщика, автора инсценировки Дмитрия Богомазова (который не впервые обращается к творчеству В. Стефаника) главным стало найти внутреннюю композицию спектакля, который, приобретя конечную театральность, передал бы всю полифонию тем и образов. Так появилась музыкальная форма спектакля, стала камертоном восприятия событий, предоставила им многоплановость, метафорическую образность и в то же время демократическую открытость действа. Именно музыка, песня раскрывает тончайшие, сокровенные движения души, ее сомнения, страдания, очищает ее и вселяет надежду.

5.1 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
5.0
4.7
5.0
5.7

Путешествуя в пустыне в поисках редких насекомых, ученый энтомолог сам становится пленником Женщины-насекомого. Эта странная, молчаливая, замкнутая в своей маленькой реальности Женщина учит его иначе смотреть на жизнь, радоваться каждому мгновению, забыть о «вчера» и «завтра», а жить только сегодняшним днем. Постепенно с ненавистной похитительницы Она становится близким и желанным человеком в его жизни, а его песчаная камера становится целой Вселенной. В спектакле фантастическое сочетание традиций Страны восходящего солнца и Европы, прошлого и настоящего, цивилизации и дикой, неконтролируемой природы. Режиссер разбавляет философски печальную историю юмором и танцами, текстовые диалоги иногда исчезают и трансформируются в язык жестов. Итак, приглашаем провести несколько минут вечности в ловушке из песка ...

5.3 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
5.3
5.3
5.7
4.7

Иногда разговор с призраком может превратиться в комедийную и волнующую историю, ведь ее не удастся избежать, просто закрывшись в своей комнате. Как часто мы мечтали о возможности вернуться в прошлое и поступить в какой-то ситуации совершенно иначе: осмелиться сказать самое важное, признаться себе в чувствах к человеку, с которым уже никогда не сможешь поговорить ... История о странных отношениях, которые оказались большой светлой любовью.

5.6 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
6.0
5.7
6.0
4.7

Если прибегать к сценической истории этой пьесы, то она и не слишком широкая, но тайна в том, что почти каждая постановка пьесы «Наш городок» была успешной. Ее автор Торнтон Уайлдер обладает уникальным мастерством - воспроизводить события вне времени. Здесь невидимый реквизит и неограниченное сценическое пространство. Актеры в основном изображают мнимую среду, а зритель теряется в догадках - то ли это реальная жизнь двух семей маленького городка Гроверс-Корнерс, или это прием «театр в театре». Торнтон Уайлдер использует обобщенные, архетипные представления о семье на примере которой прослеживается объективная картина мира. Жизнь меняется смертью, а потом опять кто-то рождается, и все по кругу. В этих известных истинах столько правды, простоты и никаких амбиций кого-то поучать. Тем не менее, они проникают в сердце, волнуют, заставляют еще долго рассуждать о мироздании.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

Философско-ироническая притча по одноименной пьесе KLIMа. Режиссер - Влад Троицкий. У каждого из нас есть место в себе, подобно чердаку или забытому старому чемодану, где пыль и забвение - давно пора разобрать, выбросить, сжечь или сложить, переплавить, но мы мужественно отворачиваемся от этого никому невидимого внутреннего хлама, ведь он вроде никому не мешает. И мы уже почти о нем забыли ... но он невидимо влияет на все события нашей жизни - бесконтрольно, неизвестно, непонятно нам самим, на наши решения, наши дела, нашу любовь ... А что будет, если однажды расстаться с этим чердаком? Отпустить его, осознать, понять и найти ему место? Что мы почувствуем? Что изменится? ... Может мы станем свободными, может поймем себя, может научимся любить? ... И наша любовь из бесконечного страдания превратится наконец в настоящую радость ... Ее преследовал сон лестницы Авраама до небес старая пожарная лестница Авраама лестницы до небес каждую ночь она поднималась по ней, увлекая за собой огромный чемодан туда на небеса с каким-то непостижимым упорством из последних сил, но однажды там наверху она увидела мужчину он летел навстречу ей и улыбался а пролетая мимо выхватил у нее из рук чемодан во сне ей было жаль чемодан когда она рассказывала об этом, она смеялась ...

Відгуки
Ольга І.

"Не могла відірватися від вистави, пройшла на одному диханні. Вистава буде цікавою для тих, хто тонко відчуває, навіть для, тих хто не любить поезію, але побачивши цю виставу, подивиться іншими очима, бо неперевершена гра, чудова постанова зіграють свою роль в ставленні до театру взагалі. В ночи, средь ночи, кто-то тихо Подкрался к Слову, стал в анфас И вперил взор, наставил Дыховичный. И понял я: так дышит лихо. Так зло приходит... - Пробил Час ... Микола Винграновский На початку вистави викочується коло, то пів кола, в якому ховається людина, то не ховається, а просто лежить собі ... І так протягом цієї вистави, то ніжні жіночі, пташині співи, то стрімкі рухи, то спокійна, то збуджена музика. Всі природні стихії поруч: вітер, сонце, море, сніг. Довгі, гнучкі палки, як і тіло актора, весь час щось показують, відчуваєш ніби ти дивишся не на гру одного актора, а на цілий оркестр, в якому не загубиться жоден. Одяг змінюється, як і життя не стоїть на місці, все рухається на сцені і в твоїй душі від насолоди бачити справжне містецтво. Чудова постанова та емоційна, досконала гра править балом на сцені театру. "

Людмила

Вистава неоднозначна, але сподобалось. Це справжня культурна постановка, театр, який окультурює людину. Вистава про життя нашого сучасника поета-шістдесятника, актора Миколу Вінграновського. Назва «Прекрасний звір у серці» це останній рядок його вірша «...Ви чуєте? Ви чуєте — він спить...» Це моновистава із віршів поета. Якщо ви любите поезію вам сподобається. На жаль, я не знала ні творчості, ні про життя Вінграновського. І взагалі, такі вірші мені не дуже близькі. Сприймати події, що відбувалися на сцені по поезії, було важко і не все зрозуміло. Але завдяки акторській грі, постановці та невеликими монологами-словами було цікаво дивитися. Якщо ви не знаєте цього поета, не любите віршів, то цю виставу можна оцінити тільки інтуїтивно та насолодитися грою Нищука. Вона або сподобається або ні. Моновистава народного актора Євгена Нищука. За цю роль він у 2013 році отримав премію «Київська Пектораль» у номінації «За кращу чоловічу роль». Справді, особисто мені словесно багато було незрозуміло, але гра зачаровувала, було цікаво дивитися, відчувати «сюжет». Я отримала насолоду від акторської гри. Класичний рівень акторської майстерності та досвіту. Словесно не зрозуміло, виручали словесні монологи та акторська гра. Добре, що вистава недовга, бо, не розуміючи поезії та таких віршів, було важко. Але візуально інтуїтивно дивитися було цікаво. Враження гарно проведеного часу у справжній культурній театральній атмосфері. Вистава підійде тим, хто любить поезію Миколи Вінграновського та хоче дізнатися його історію, любить моновистави та вірші.

Лариса

Це поетична хореодрама Євгена Нищука за творчістю Миколи Вінграновського, яка має особливий формат моновистави. Моновистава - це надзвичайна відповідальність актора перед аудиторією, яку актор зіграв на відмінно. Вистава «Прекрасний звір у серці» названа за останнім рядком вірша Вінграновського «Ви чуєте? Ви чуєте — він спить!.. Не кваптеся, беріть мене потроху. Спочатку губи, руки і чоло, А потім очі, ноги і легені...». Микола Вінграновський – актор, режисер, сценарист, видатний поет, з творчістю якого раніше я не була знайома. Режисер спектаклю – Олексій Кужельний – познайомив мене з ним і розказав історію народження поета, його дитинства, появу таланту, прояв любові, страхи у його житті та кінцевої точки неповернення. З початку вистави на сцені з’являється скляна колба підвішена над сценою, де народжується Вінграновський. Ця колба стає для нього спочатку дитячою колискою, потім схованкою, потім тяжем, який він несе на своїх плечах. Режисер розкриває душу поета та показує її глядачам через металеві жовті дроти, з якими поет грається на сцені та створює образи: метелика, квітки, крил та олівця, яким щось пише. Євген Нищук проживає поезію свого героя в образах на сцені. Іноді це просто проза, іноді – музика серця, мова тіла. Фінальним акордом звучить вірш, який дав назву цій виставі, а на стінах відображаються тексти з фотографіями виходячи з відео проєктора та вшановують пам’ять поета. Рекомендую цю виставу людям, які захоплюються поезію!

Марія

Моновистава «Прекрасний звір у серці» за поезіями Миколи Вінграновського хочь і поетична її повноправними складовими стали також і музика (автор — Тетяна Шамшетдінова) та пластичне вирішення (хореограф — Олексій Скляренко). Звуки — поетичні й музичні — та рухи у спектаклі існували як єдине ціле. Поетичні твори, що лягли в основу спектаклю, належали до різних років і жанрів, але це ніяк не завадило режисерові Олексію Кужельному скомпонувати її у хронологічному порядку.Євген Нищук чудово грав свою роль,я прожила з ним цю виставу і прониклася його переживаннями.Можу рекомендувати для перегляду людям,які люблять поезію!

Вікторія Г.

Як казала Ліна Костенко, «ще не було епохи для поетів, але були поети для епох». Саме таким поетом був Микола Вінграновський. Сюжет вистави простий: життя людини – від народження до смерті – у поетичному усвідомленні. Радість існування, відповідальність буття, відчуття безсмертя складають справжню цінність життя. Поет «відмічений суворим правом жити». Він весь «скривавлена любов». Клянеться: «Я вас люблю, як проклятий. До смерті». Його «прекрасний звір у серці» проголошує нетлінність поезії. «Прекрасний звір у серці» - це приклад того, як гармонійно можуть співіснувати форма і зміст: складна система декорацій, синтез поезії, пластики, музики та відео. Моновистава розповідає про життя Миколи Вінграновського символами, зачіпками, акцентуванням. Початок історії зі своєрідного кокона, в якому лежить герой, проривається на цей світ, потім безтурботність, дитинство, юність переплітаються із символічним зображенням життєвого шляху. Потім опис дороги в інститут, вступні іспити і, звичайно ж, Довженко,який, попри нетривале спілкування, на все життя стає вчителем головного героя. Потім Головний герой їде до Києва, в цей час, драматизм ситуації зростає, на тлі серйозних віршів звучать дитячі радянські пісеньки. Постійно мінялись локації, то монолог був біля дверей, то з дротом, то з коконом, тобто сумувати не приходимлось. Завдяки уривчастій пластиці, музичним вставкам , вистава заворожує пластичними рішеннями, музичною складовою, точністю і психологічністю сюжету, але на завершення з’являється ще один елемент—відео. Ми бачимо чоловіка у човні, який пливе рікою,кадри транслюються на верхівці сцени. Принцип кільцевого обрамлення, коли герой прийшов зі стихії і знову повертається в неї. Звучить колискова. У головній ролі заслужений артист України Євген Нищук, чудова гра, віддача 100 відсотків, хоч спочатку нічого і не зрозуміло було, але відірватись від гри Євгена, не можливо було, настільки приємний голос, акторська гра просто неймовірна. Загалом, сказати що Моновистава сподобалась, не можу, зрозуміла що це не мій жанр, так для загального розвитку цікаво, але більш на неї не піду. Хто хоче відкрити щось нове для себе, однозначно рекомендую!!!