З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
По вулиці моїй
По вулиці моїй
По вулиці моїй
По вулиці моїй
По вулиці моїй
По вулиці моїй
По вулиці моїй
По вулиці моїй
По вулиці моїй
По вулиці моїй
По вулиці моїй
По вулиці моїй
По вулиці моїй
По вулиці моїй

« По вулиці моїй »

Оригінальна назва вистави: « По улице моей »
18 (1)
Вистава має вікове обмеження
5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

Памяти поэтов-шестидесятников посвящается.

Прозвучать стихи Шпаликова, Евтушенко, Ахмадулиной, Галича, Вознесенского и песни Окуджавы - представителей яркого и трагического поколения шестидесятников.

Жанр: поэтический спектакль
Тривалість: 1 година 30 хвилин
Мова: русский
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
Нажаль для цієї вистави немає найближчих дат
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

Вечная тема – любовь! Есть муж! Есть женщина! И между ними большое возникает чувство! Много спектаклей о любви, но более нет таких где в песне звучит голос самого романтичного народа в мире. Настоящий французский красавец, Поль Манондиз –будет петь для Вас о счастье и боль! Его сверхмощный голос поднимет вас к самым звездам! Вы почувствуете себя в Париже или в Каннах. В Волшебные слова женской украинской поэзии, будут лететь со сцены от большого сердца Анжелики Гирич к вашим сердцам. Поэзия, заставит вас улыбаться и плакать, мечтать, любить и погружаться в глубины большого океана любви! Приходите, наслаждайтесь, любите! Вечер будет незабываемый!

5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 4
5.8
5.8
5.8
5.8

Встречайте нового творческого ребенка, который пришел в этот мир с открытым сердцем, чтобы расти вместе с тобой, дружище. Вместе ставить актуальные вопросы, взрослеть и познавать этот мир, вместе находить ответы, чтобы снова родиться сильной личностью. Без масок, без костюмов и почти без кожи. Время думать, время говорить сердцем. Начинаем нашу первую поэтическую встречу по вопросам: кто мы, чего хотим для себя и своих близких, для своей страны, для своей человеческой природы. Мы - единый организм, который дышит, пульсирует в ритме современного мира. Время просыпаться. Время не прятаться за чужими розовыми очками, Найти все грани своих душевных алмазов. Время пролетает как самолеты над облаками. И самое время найти свой билет и лететь вместе.

5.2 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 12
5.2
5.1
5.3
5.3

Два незнакомца встречаются в поезде и, разговорившись, понимают, что им по дороге; они оба направляются в то место, где исполняются желания. Один из них - писатель, вспоминает как он стал известным, вернее, модным. В свою очередь, второй - философ, рассказывает о своей встрече с одним модным писателем. Им начинает казаться, что они знакомы друг с другом уже очень давно. И всякий раз их диалог возвращается к исходной точке - к размышлениям о прекрасном. А тем временем поезд прибывает в пункт назначения...

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
6.0
6.0
6.0
6.0

Как определили постановщики, жанр спектакля - это «как бы комедия-бенефис». Валерий Чигляев в своем моноспектакле раскроет все тайны театрального закулисья ... Это - исповедь актера «после представления» ... Действие построено так, что в игру невольно вступают и зрители, которые на некоторое время становятся актерами. Актер возвращается к шекспировским ролям и ... А что вообще такое - «театр»? И не достигают ли шекспировских высот закулисные и душевные страсти актера?

5.7 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 6
5.7
5.7
5.7
5.7

Человечество существует в условиях сплошного хаоса. Концентрируясь исключительно на личных потребностях, мы начали забывать о глобальных проблемах. В результате наших действий земля постепенно превращается в большую свалку. Считая себя вершиной эволюции, человек бессознательно разрушает гармонию с природой. История о нас, о мире вокруг, о слепоте зрячих и о вечных чувствах, или же их отсутствие, о тонкую грань между природой и человеком. Время то есть неуемная сила которая ведет нас к Богу. За семь дней был создан мир, за сколько он первозданный, исчезнет? А теперь представьте последний ...

Відгуки
Ольга

Квартира 60-х років, в якої збираються друзі-письменники; балагурят, спілкуються, сперечаються, в однієї присутньої пари навіть палке кохання. Всіх ціх людей об‘ єднає дружба, жага до життя, почуття справедливості. Сцена прибрана в стилі 60-х, одяг, пісні під гітару, танці, все нагадувало той час. Актори так чуттєво розповідали вірші, яскраво передавали образи, що дух захоплювало. Серед глядачів були люди більш похилого віку, але для середнього віку, теж дуже цікаво. Весь час дивилась з захопленням.

Анна О.

Чи змогли б ви описати життя людини в кількох словах? Переконана, що ні. А у виставі "По вулиці моїй.." за півтори години відображено життя не одної людини, а цілої епохи. Неймовірно, але кожен глядач знайде відповіді на питання, що так непокоять. Хочете любові? Обирайте: щира взаємна любов, всепоглинаючі ревнощі, нерозділене та виснажуюче кохання або ж такі солодко-гіркі втрачені почуття . Хочете дружби? Герої вистави покажуть вам як потрібно дружити, як розділяти горе та радощі й залишатися вірними дружбі. А може вас непокоїть кар'єра? Хвилювання про те, що хтось талановитіший та успішніший не оминули і наших героїв. Але, на жаль, ви не отримаєте відповідь на питання: "Як протистояти жорстокій реальності та політичній системі?". Але навіщо вам відповідь, якщо ви отримаєте навіть більше: натхнення боротися. Не даремно і глядацька аудиторія була такою різноманітною: поважні дорослі, вільнодумні студенти, закохані парочки, всі насолоджувалися, затамувавши подих. А насолоджуватися було чим. Колектив Театральної майстерні Миколи Рушковського демонстрував професійну гру, досконалу підготовку та неабияку пам'ять. Доречність та легкість кожного руху чи жесту, вдала робота зі світлом та звуковими ефектами, зачаровуюча гра на гитарі та мелодійність пісень, декорації та ваблячий запах старих книг у залі, а головне - вдало скомпоновані поезії багатьох авторів, посилюють бажання дивитися "По вулиці моїй.." знов і знов.

Катерина

"А девочкам так хочеться любви, а мальчикам..." Легка вистава, яка хоч і переносить нас в 50-60-ті, але показує, що час йде а деякі речі залишаються такими ж, я були 60 років тому, 100, 1000... Такі як кохання, ревність, дружба, взаєморозуміння, суспільство. Нас запросили на свято, де зібралися друзі-поети поговорити, обговорити такі важливі і такі не важні питання, потанцювати, поспівати під гітару та багато іншого. Вечір у теплій компанії друзів, хоч і починається з непорозуміння, але саме вона дає змогу побачити себе збоку. Жінки та чоловіки, одні з Венери, інші з Марсу, такі різні і такі однокові, але іноді так важко зрозуміти та пояснити зовсім звичні риси. Моменти коли ми за емоціями втрачаємо реальність картини. Ця вистава дає сірник, для того щоб запалити полумя та помікувати над важливими речами.