З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Перекрестные тропинки
Перекрестные тропинки
Перекрестные тропинки
Перекрестные тропинки
Перекрестные тропинки
Перекрестные тропинки
Перекрестные тропинки
Перекрестные тропинки

« Перекрестные тропинки »

18 (1)
Спектакль имеет возрастное ограничение
5.1 / 6

Общее впечатление

Сюжет

Игра актеров

Декорації, костюми

Всего оценок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

Молодой успешный адвокат Евгений Рафалович, случайно пересекается с давним наставником Стальским. Прошло много лет с последней встречи. Есть о чем рассказать, у знакомых и общие деловые интересы, поэтому Стальский приглашает Рафаловича в гости.
И случается невероятное: жена Стальского - Регина, невероятно похожа на юношеску любовь адвоката ...
Повесть И. Франко «Пути-дороги» создана на рубеже веков (1900 год). Это обусловило символично современный стиль произведения, в котором существуют две сюжетные линии. Романтическая: история трагического треугольника Рафалович-Регина-Стальский и общественно-гражданская, связанная с деятельностью адвоката Рафаловича. Для автора и постановщика сценической версии повести Дмитрия Чирипюка доминирующими стали слова самого И. Франко: «значительное влияние на мою жизнь, а значит, по моему литературу имели отношения мои с женщинами ...» Итак, создавая свой вариант сценического воплощения повести Дмитрий Чирипюк сосредоточил свое внимание в первую очередь на освещении и проникновении в самые дебри человеческой души четырех персонажей: Рафаловича, Регины, Стальского и Барана.
 
Именно эти фигуры благодаря гениальному воображению Франко представляют читателю глубинное, засекреченное понятие рока. Сложную внутреннюю борьбу между божественным и дьявольским. Вечный поиск идеала женственности и любви (как и было в реальной жизни Франко), а вместо этого роковая женщина, ночные кошмары, аффекты, болезненные аллюзии, по которым пустота.
 
Фабула этой линии в определенной степени отражает известные произведения И. Франко «Увядшие листья» и «Украденное счастье».

Жанры: трагедия, фарс
Показать все
preloader
К сожалению для этого спектакля нет ближайших дат
Смотрели спектакль?
Вы уже оценили этот спектакль
Оцените ваше общее впечатление
Мы нашли 5 похожих спектаклей
Каменный властелин

« Каменный властелин »

Увертюра, До свидания

« Увертюра, До свидания »

Одиночество в сети

« Одиночество в сети »

Отзывы
Яна

Спочатку перед очима постають декорації, що нагадують розбите скло з гострими кутами. Бите скло - символ розбитої долі кожного з героїв. Також це скло ніби криві дзеркала відображають реальність та теплі спогади. Візуально все налаштовую на емоційну цікаву виставу. Сюжет знайомий зі шкільних років, який хочеться освіжити в своїй пам'яті. І на початку мене все інтригувало. Антураж, мова, жарти, костюми. Костюми окремий елемент вистави. Адже на початку вистави головні персонажі вдягнені у чорне і біле, що є ознакою добра і зла. Але вже в другому акті біле під впливом коханої жінки і спогадів все ж таки перейде на темну сторону. Регіна це поєднання добра і зла, вона ув'язнена ситуацією та суспільством, бо першим її осудить дяк, і це дуже принизливо на ті часи. Моя цікавість пропала при першому танці, це виглядало негарно, актори не попадали під музику і схоже на те, що лічили про себе. Тобто зовсім ніякої емоційності. І далі інтерес почав згасати, бо танцювали ще не один раз, а дійство розгорталось повільно. Персонаж Регіни був зовсім беземоціний, не спонукав переживати разом із нею. Обертаюча сцена теж не закрутила у вирі емоцій, мені не вистачило любові і болі у виставі. Не було оголеного нерва. Історія вірності та кохання, яка продовжується роками, навіть коли люблячі серця роз'єднані та скоріш за все ніколи не будуть разом. Як важливо все робити вчасно, вчасно сказати, вчасно набратися сміливості. Своєрідна боротьба добра і зла, що проявляється у відношенні до людей. Про домашнє насилля, яке не обов'язково має бути з насильницькими діями. Гнобити можна і морально. Про силу пліткарства та думку суспільства, як це може вплинути на долі людей. Це дуже складний та багатошаровий твір, та в цій постановці ми цього не побачимо.В мене було відчуття, що я дивлюсь не Франка, а Достоєвського, а хотілось все ж таки більше Франка. Перехресні стежки - це не тільки перетин долі двох безнадійно закоханих, а й перетин долі різних культур та соціальних верств населення, що зовсім не опказано в цій постановці. У нас показана лише одна сюжетна лінія, немає багатогранності. Хто не читав твір, то кінцівка йому буде зовсім незрозуміла. Після того як закінчується дана вистава, є ще ціле життя, яке має особливе значення для розуміння твору. Вистава підійде поціновувачам української класики. В школі на такі вистави треба ходити, вони легко сприймаються і можна щось побачити, щобуло пропущено в книзі.

Ольга

В першому акті не могла відірватися від перегляду, на початку другого було нуднувато. Чи є межа терпіння? Мабуть є, якщо люди погоджуються на таке існування. Після великого отрізку часу зустрічаються минулий учень та вчитель; якщо другий зразу впізнає свого учня, то іншому знадобився час, щоб пригадати, бо спогади не дуже приємні. В творі Івана Франка , Стальський знущається та сміється зі своїх учнів, в виставі не згадується цей момент. Свій паскудний норов він переносить тепер на жінку, не розуміючи , що у кожної людини існують почуття. На мій погляд Петро Панчук краще за всіх створив образ свого героя: неприємний сміх, глузування, ужімки. Коли він знущається над почуттями хворого Барана , який любив свою жінку, але не витримав її зрад з іншими чоловиками і вбив Орисю. Баран завалив Стальського і схопив за горло, ледь не позбавивши життя. Регіна тендітна жінка, серце її весь час зайнято спогадами , вона змирилася зі своїм становищем. Танок акторки прикрасив виставу. Весь час крутилася сцена, наче рухалися події та час. Виникає питання: невже неможливо , щось змінити? Два героя вбивають своїх рідних, чи маємо ми право вирішувати долю інших?