« Отелло/ Украина/ Фейсбук »

Вистава захоплює відразу і не відпускає аж до самого кінця. Дві години це доволі довго для театральної вистави без антракту і зазвичай після першої години з'являється деяка втома. Але цього разу я не хотіла, щоб вистава закінчувалась. Гра емоцій була схожа на американські гірки. Одна сцена змушувала тебе сміятися вголос, інша ж переносила тебе в траурний стан. Настрій після перегляду виставу був задумливий. Кожна сцена була багатогранною, тож, я була змушена задумуватися над сенсом кожної з них. Але взагалі настрій був піднесений від того, що український театр настільки сильний в нашій країні. Цілісний сюжет було важко зловити, адже вистава складалась з низки сцен майже не пов'язаних між собою темою та інколи навіть історичним періодом. Повна картинка з'являється лише під кінець вистави. У ній я побачила як у різних сценах глядачу показували стан душі справжнього українця через призму фейсбучної стрічки та новин. Вистава показала, що буде якщо дискусії в соціальних мережах між українцями відбувалися в реальному житті. Тут і мільйони гидких коментарів про Ульяну Супрун, і нескінченні привітання зі святами, і табу на хвалебні промови у бік Росії, і випрошування лайків. Вистава яскраво передає реальний стан в країні у сцені, де було показано три товстуни, що символізують українських олігархів. А також те, як політики в прямому сенсі цього слова «підтираються» думкою людей. Я впевнена, що кожен глядач побачить у цій виставі власну мораль. А якщо ні, то хоч добряче посміється від жартів, які супроводжували гру акторів упродовж усієї вистави. Інколи, коли я дивлюсь кіно з українськими акторами, я не завжди можу їм повірити. Але актори «Золотих Воріт» створюють справжню магію на сцені і ти забуваєш, що ти всього лиш глядач. Як таких, костюмів не було. Усі хлопці були вдягнуті у чорні костюми та білі сорочки. Але цей одяг був дуже талановито обіграний.

Мне было смешно, но были моменты, когда я совершенно не понимала к чему все это и тогда было даже скучно. Осталось ощущение растерянности. Питалась сложить все в кучу. Спасибо огромное организаторам за объяснение перед самим представление. Было очень много чего намешано и правда как в ленте Фейсбуке и Инстаграмма. Правдивые история, политика, шоу, танци, придуманные факты. Было не понятно почему они постоянно вспомнали Супрун. Очень понравилось как пел актёр про голодомор , очень красивый голос я заслушались. Представление очень странное , нестандартной , вызывающие мыслить и воспринимать информацию не стандартно. Было очень много образом которые раскрывались не сразу и сначала было не понятно к чему это. А так Отелло они все такие раскази , ленту Фейсбука показали и даже песню про Украину спели. Значит все удалось. Каждому актёру удалось передать каждое перевоплощением. Только не которые образы для меня оказались сложными для восприятия сначала , но помере того как шла игра становилось понятно что и у чему. Зал довольно большой , но плохо проветриваться. Один лифт и после окончания больше половины зрители шли пешком с 6 этажа.

В очередной раз побывала на сценической площадке Сцена 6 в Довженко-центр,что близ м.Голосеевская;вот все прекрасно,такое место с историческим флером,стильный новый интерьер,удобное месторасположение,буквально несколько метров от метро,но совсем плачевна ситуация с кондиционированием!!!я сама всю зиму-весну приезжала ,смотрела в этом же зале украинское кино 30-х годов(в шубах сидели,мерзли),а летом ситуация обратная!на этой сцене обычно работает Дикий театр,ну и вот несколько спектаклей Золотых ворот,в зале духота такая,что с трудом можно находиться до конца спектакля!в равной степени жалко и зрителей,и артистов!!!ну к слову,пожаробезопасность этого помещения меня тоже сильно смущает.Обычно на спектаклях Золотых ворот переаншлаги,где бы они не работали,будь то маленький зал на Шелковичной или вот довольно вместительный на Васильковской,все что показывает этот театр до такой степени свежо,концептуально,познавательно,заставляет мыслить и сопереживать,благодаря режиссерскому видению Стаса Жиркова и блестящему актерскому составу,собранному в этом театре!!!!Спектакль "Отелло.Facebook" детище Стаса(все,что делает этот молодой человек, заслуживает пристального внимания),авторства Павла Арье и Марины Смелянець(вот же еще неординарные личности ,дышать с легендарным Арье одним воздухом уже большая честь)все сошлось!!!!конечно велика заслуга прекрасных,таких любимых,неимоверно талантливых парней,занятых в спектакле,слежу за их ростом и творческими успехами- Олейник,Соловей,Ковбель,Полищук,Писаренко,Буйлук,Оскар Валеріойвич-талантливы бесконечно,самое главное понимают о чем играют и разделяют с режиссером всю ответственность за происходящее)))они хороши настолько,что дай им ресторанное меню и они его обыграют ТАК,что порвут всех в тряпки,восхищаюсь как они могут донести до зрителя самые важные эмоции!вот что касается данного спектакля,то я прохохотала большую его часть,как же умело подана тема нынешнего життя ,подобного фэйсбучной ленте,где непонятно где правда,где фейк,где хайп,где откровенные посты на животрепещущие темы,что-то совсем личное,удостаиваются жалкого "лайка",мы потонули в абсценной лексике,мы сходим с ума от происходящего...тут же подняли на поверхность Голодомор,войну,Сталина,совковые приколы,нынешнюю Верховную Раду,много чего еще накрутили-навертели ,довели вотэтовсе до абсурда и хрясь!!!!весь зал плачет.....да,биться в черную стену безысходно,неблагодарно,безрезультативно....не оставил нам Стас даже намека на нечто оптимистичное,мда....так и разошлись,каждый думал о своем и все вместе как быть дальше....вот же ж уникальный Жирков режиссер,потрясающе,просто потрясающе!!!

Вистава, яку складно описати не лайливими словами, бо вона про наше сьогодення, нашу українську історію, про людську байдужість і неосвітченість. Режисер поставив так, що спочатку було смішно, а потім хотілось бігти із зали і кричати людям «схаменіться», доки ми не втратили нашу країну, починайте думати! Любіть Україну не тільки на словах, або тому що це модно. Ідея показати людям як відрізнити і відділити реальне від фейку. Як можуть нав’язати щось і вбити людину (країну) тільки інформаційним ув’язненням. Ви почуєте монологи Шекспіра і текст, який не пов’язаний з ним, і ніби виглядає абсурдом. А якщо подивитися стрічку в фейсбук, то вона виглядає так само, як більшість не аналізує все те, що ллється на них з гори. Актори - молоді хлопці, всі так гарно підібрані, дуже талановиті. Грають на межі, і не просто грають, а розуміють, що несуть важливу місію і від них залежить, чи зможуть вони пробитися до людського мислення. Мене вистава вразила до глибини душі, і там, де мало бути смішно, вже хвилини з двадцятої я сиділа з космос в горлі, бо зачепило за живе.