З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Остров любви
Остров любви
Остров любви
Остров любви
Остров любви
Остров любви

« Остров любви »

18 (1)
Вистава має вікове обмеження
5.7 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

... Как же хочется дышать, хочется броситься с тесной лодки и бескрайними руками обнять всю бескрайнюю воду.

Существует ли грех на самом деле, или это только наше воображение? Если есть, то как бороться душе после совершенного греха? Проще простого - забыть все, стереть из памяти и не возвращаться даже мыслями в те черные дни.
Их было двое - мужчина и женщина, однако сохранить отношения после семейной трагедии оказывается очень не просто. Появление Панночки - новой любви Чорнокрыла, приводит лишь к прелюбодеянию и еще большей вине.
Вспомнить давнюю историю, покаяться и наконец очиститься и одержать победу над тьмой - но будет ли так ...

По мотивам новелл М.Вовчка и А. Олеся.

Жанр: легенди потойбічного
Тривалість: 1 година 30 хвилин
Мова: украинский
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
Нажаль для цієї вистави немає найближчих дат
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
5.7 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 5
5.4
5.4
5.8
6.0

Cпектакль «На дне» с музыкальной темой «Stairway to Heaven» группы Led Zeppelin по пьесе одного из лучших русских драматургов начала ХХ века, автора произведений с революционной тенденцией Максима Горького. Это произведение, написанное более 100 лет назад, удивительно актуально сегодня. «Каждый из нас может решить для себя как поступать: сидеть в темноте в привычном тихом подвале или попробовать подняться к неизвестным звёздам. Будущее зависит от твоего собственного выбора». Спектакль в прошлом году получил несколько высших театральных премий Украины.

Ніколи не знаєш, який літак для тебе приземлиться востаннє. Розповідь київського письменника зі світовим ім'ям – Андрія Куркова на сцені театру перетворилася у чорну комедію. Але це не цинічне глузування над смертю, це життєва історія: абсурдна, нереальна, але «по понятиям» і за законом. Логіка і правила невблаганні речі, хай інколи вони, і не мають резону. Вистава повна гумору, пісень і добрих жартів. Безодня безглуздості встановлених норм відкривається лише фінальними акордами...

5.5 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 7
5.4
5.4
5.4
5.9

Лирическая драма Ивана Франко о любви, в которой любовь возносится на высший пьедестал. Драма о жизни, которая прошла даром, о потерянной из-за эгоизма любви, о неоправданных надеждах. После глубоких и болезненных переживаний, во взаимоотношения влюбленной пары приходит прощение. В спектакле изображена женская судьба в новейшей интерпретации. Главная героиня, Мария, ошиблась в своем выборе, и выбор приводит ее к глубоким моральным и физическим страданиям. Поэтому она вспоминает свою первую любовь, хватается «за нее хоть в письме, как за спасительную соломинку». Герой олицетворяет борьбу между равнодушным, отстраненным «эстетом» и «живым человеком» с чувствами и эмоциями.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

Пьеса «Антигона» – классика мировой интеллектуальной трагедии XX века, сложная, чеканно-красивая современная версия античного мифа, которая под пером Жана Ануя превращается в яростную историю о максимализме поры становления личности, жажде истины и неизбывной человеческой тяге к свободе. Стоит ли жертвовать собственной жизнью ради высоких идеалов? Стоит ли отстаивать свои принципы, во что бы то ни стало? Что такое героизм – сила духа, природная отвага или временный спутник того же, может быть, «наивного» максимализма юной женщины, пытающейся расставить все точки над «i»? Строить жизнь по каким-то определённым правилам и канонам… Спектакль не дает очевидных ответов, не объясняет, что такое хорошо, а что плохо, не заставляет быть на чьей-то стороне и не навязывает мораль, но каким-то образом может «перетормошить», «запутать» зрителя в его собственных эмоциях, а затем, по окончании действа, «отпустить» домой. И мы будем с надеждой осознавать, что публика покинет зал «под впечатлением», с сотней раздираемых её вопросов.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
6.0
6.0
6.0
6.0

Действо происходит на большой сцене, где площадка для игры и места для зрителей объединены единым пространством. Такое максимальное приближение к месту действия дает зрителям ощущение реального присутствия, нахождение в центре повествования, побуждает к интерактивности и проявлению реакции на то, что играет актриса. Она вполне использует эти благодатные возможности. Место действия - деревенское подворье, огражденное деревянным забором, посередине стоит что-то, накрытое ярким разноцветным вретищем. Медленной старческой походкой выйдет в свой двор Баба Юстина - Лариса Кадырова, держа в руке самодельный фонарь - банку с пшеницей, в которую воткнуты свечу. Это истинный живой свет свечи задаст тон искренней открытости повествования, которую начнет простая деревенская женщина. Дело ее здесь во дворе обыденное и в той обыденности проявится главный жизненный разговор, который поведет Юстина сама с собой, со своей судьбой, своим назначением на земле. Она будет говорить с собой и втянет в свои размышления всех присутствующих.

Відгуки
Єлизавета

Вистава поставлена за мотивами оповідань Марко Вовчок «Павло Чорнокрил» та Олександра Олеся. Стара як світ історія кохання у трикутовому вимірі, ніби просякнута магією та таємничістю потойбіччя, виринає перед глядачами одиноким човном-островом посеред темної річки. Усе було просякнуто українським символізмом, мінімум слів, актори грали пластикою, рухами, голосом та танцями. Ляльки-божки, дівчата-мавки, хлопці-лісовики, староукраїнські народні пісні - усе було зрозуміло без слів. Вистава, підтверджуючи, як тісно українці пов’язані душею з природою, змушує задуматися, чому люди не можуть знайти сил поговорити один з одним, зрозуміти страждання іншого? Чому вони намагаються знайти спокій в обіймах інших? Невже біль вгамувати краще з чужою людиною, аніж з близькою та коханою? Неможливо стати щасливим, зробивши іншу людину нещасною.

Яна

Вистава яка вражає пластикою і співом. За всю виставу Ви почуєте багато українського фольклору на будь-яку ситуацію. Такі приємні голоси у акторів, вони ніби вводять вас в транс. Бо на сцені відбувається магія, чорна магія. Атмосфера передається так точно, ніби ти сам на тому острові. Хоч у виставі мало тексту, але зрозуміло все і без слів, бо режисер доклав зусиль, щоб показати плинність часу в оригінальному вияві, щоб показати кохання мовчки, вбивство і багато іншого. Все було похмуро, але дуже гарно візуально. Для очей це свято, бо гарні актори, і все що відбувається. Особливо відчутне кохання на сцені, коли його грає закохана пара у реальному житті. Сюжет вистави зроблений на основі оповідань Марко Вовчок та Олександра Олеся. Люблю дивитись українське. Поєднання українських любовно-еротичних творів бачу вперше, та хочу зауважити, що зовсім не було вульгарності. Можемо прослідкувати, як міняється ставлення чоловіка до жінки, яка йому подобається, яку він кохає, чи від якої чекає дитину. Ті моменти непорозуміння, нетерпимості і як це все впливає на психологічний стан людини. Тобто знов про нещасне кохання до жінки, а може то зовсім і не кохання було. Таке поєднання лісової пісні з украденим щастям. Вистава однозначно для дорослих.

Поліна

Сюжет доволі типовий для українського фольку: він одружується на люблячій жінці, вони дуже щасливі, проте незабаром вона втрачає дитину, він знаходить коханку, розривається поміж двох жінок, врешті-решт вбиває обох. А вся історія є давнім спогадом-історією. Але ж: чим простіше сюжет, тим більше засобів його вираження, насправді. Так от, вистава неабияк збагачена маловідомими фольклорними піснямі у багатоголоссі акторів. Ці пісні змушували серце одночасно і стискатися, і неймовірно розширюватися - такий якісний і "живий" вокал. Було дуже багато пластичної хореографії у божевільно-дивацьких костюмах, зростання эмоційного напруження, непідробна акторська майстерність головних героїв, "режисерська" багатозначність речей і круте музичне оформлення. ''Острів любові" - тотально якісний театральний продукт, мені нема до чого причепитися: мене часто пробивало на сльози, я співчувала героям і повністю занурилась у ту саму містику українського минулого. Після вистави ще довго був меланхолійний післясмак і багато роздумів. Думаю, якщо б існував такий собі "must watch" - список з театральных вистав Києва, я б власноруч її туди б включила:)

Світлана Л.

Вистава висвітлює любовний трикутник між головним героєм Чорнокрилом, його дружиною та коханкою панночкою. Подружжя пережило особисту трагедію і втрату, порятунок від якої чоловік знайшов у почуттях до іншої жінки. Однак на відміну від звичних історій про любовний трикутник, ця вистава викликає багато роздумів, перш за все через трагічні сюжетні повороти: бажаючи зануритися у нові стосунки, герой робить дуже серйозні помилки, які ніколи собі не пробачить. Після перегляду вистави розумієш, що життя – не чернетка, і кожний наш вчинок несе певні наслідки. Завдяки емоційній грі акторів, чудовому освітленню, музичному супроводу, пластичним рішенням вистава була неймовірно чуттєва та естетична. Вдале поєднання виражальних сценічних засобів створювало відчуття тривоги та неминучості трагедії – розслабитись і відволіктись навіть не вдавалося. Вистава добряче лоскотала нерви! Під час перегляду важко чітко зрозуміти, що саме відчуваєш – емоції стрімко змінювали одна одну. Сум, гіркота, ейфорія, жаль, туга, сміх, страх – усе спліталося в єдиний болючий клубок, що підступав до горла і провокував сльози. Без сумнівів, це чудова вистава для тих, хто хоче замислитися, подумати і навіть «виплакати» біль – необов’язково біль від кохання.