З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Инцидент
Инцидент
Инцидент
Инцидент
Инцидент
Инцидент
Инцидент
Инцидент

« Инцидент »

16 (1)
Вистава має вікове обмеження
Вистава містить сцени еротичного характеру
Вистава містить нецензурну лексику або сцени насильства
5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

В 1970-80 годах Нью-Йоркское метро стало опасным видом транспорта. Вследствие финансового кризиса, количество полицейских резко сократилась, поэтому в «подземке», как и в городе, бурлила преступность.

Поезда грязные, колеса слишком гудели, на стенах сплошное граффити со страшными сюжетами, что в целом напоминало поле боя. Для обычных людей поездки в метро сопровождались ужасом и страданиями, нередко с летальным завершением. По долгим ожиданием поезда на платформе лица пассажиров выглядели опустошенными, мысли об обычных хлопотах блокировались предостережением о нападении.

Это был особый социальный «эквалайзер».

На фоне достоверных событий автор Николас Байер написал сценарий к известному фильму «Случай в метро». Его можно характеризовать как мгновенное фото событий привычной городской жизни. Однако, в сюжете заложены нечто абсолютно тревожное, бесконечное, что побуждает к ответственности и заставляет осознать суть конфликта. Это добавляет спектаклю «Инцидент» актуальности.

Жанр: драма
Тривалість: 1 година 30 хвилин
Мова: русский
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
Нажаль для цієї вистави немає найближчих дат
Художница-постановщица
Автор музыкального оформления
Ответственный за видео
Ассистентка режиссера
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
4.7 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 4
4.5
4.8
4.8
4.8

Он уехал ... и замерла жизнь в мансарде городского художника. Он забрал с собой вкус той жизни, которая казалась им настоящей. Столкновение реального мира с миром грез, со стремлением к постоянному поиску своего идеала. Или осуществлен ли он вообще в нашей жизни? Может ли человек стать счастливым с «синицей» в руках, или так и останется с ней беспокойным, все время заглядывая в небо, в ожидании своего «журавля»? Выбор, последствия которого обратятся к каждому с просьбой оплатить счета. Выдержат ли испытания молодые ребята, которые только знакомятся с жизнью, только пытаются научиться быть счастливыми.

Новеченто (1900-й)
« Новеченто (1900-й) » Моноспектакль
5.3 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 8
5.1
5.4
5.4
5.3

«Новеченто (1900-й)» современного итальянского писателя Алессандро Барикко - это легкая, увлекательная, тревожная, искренняя история музыканта, который всю жизнь провел на корабле, ни разу не ступив на берег. Рассматривая меняющиеся лица пассажиров, он соединился с жизнью всего мира, наладил диалог со всем человечеством и перевел это на язык музыки. Язык сверхчеловеческий и извечный. Примечательно, что «Новеченто (1900-й)» - впервые за существование нашего театра - играется в гостиной микросцене, где обычно зрители отдыхают в ожидании начала театрального действа. В спектакле это пространство превращается то на музыкальный салон корабля, то на художественную галерею. В спектакле звучит живая музыка и, кажется, почти ощутимо запах моря. На стенах зала проступают лица известных актеров и режиссеров. Молодой актер Станислав Мельник находится в диалоге с этими метрами, вписывая собственное существование в богатую традицию Театра, так же, как и музыка для его героя, превращается для него в саму жизнь.

5.4 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
5.5
5.5
5.5
5.0

Спектакль поставлен по пьесе современной писательницы, весьма популярной в Израиле, Эдны Мазия. Это рассказ о молодежи, и адресован он прежде всего тем, кто вступает в большую жизнь и встречает на своем пути самые сложные проблемы и испытания. На протяжении спектакля герои попеременно оказываются то в роли подсудимых, то в роли судей. Заслушивается дело о групповом изнасиловании несовершеннолетней девушки. Допросы, показания, очные ставки - но без сухой констатации фактов, изложенной казенным словом протокола. Здесь живая интонация, цепь фактов складывается в четкую хронику расследования, точнее, исследования морального фактора существования молодежи в современном мире, то на Западе или в нашем родном соседнем дворе.

5.5 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 60
5.5
5.4
5.7
5.5

Забытые, никому ненужные живут себе где-то в заброшенном чернобыльской селе странная баба Прися, болезненная мать и придурковатый сын. Был еще папа, но его уже давно нет, однажды он втихаря собрал самые необходимые вещи - свои документы и все деньги - и исчез в неизвестном направлении ... Это специфическая комедия, где миф и реальность имеют одинаковую силу, где радиоактивный юмор граничит с правдой нашей жизни, где картофель - деликатес, а «згущьонка» - просто фантастика! «Почему мы живем в зоне, а другие люди живут там - «не в зоне»?

3.3 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
4.0
1.0
5.0
3.0

Как и в большинстве постановок нашего уникального театра, главной героиней истории есть прекрасная Цыганка. На этот раз ее зовут Грушенька, и она вместе со своей многочисленной семьей поет в цыганском хоре и тем зарабатывает на хлеб. Как-то на беду судьба приводит цыганский хор в трактир на очередное выступление. Именно здесь в молодую красавицу Грушеньку влюбляются двое совершенно разных мужчин. Первый - статный красавец князь с холодным сердцем. Второй - неприметный работяга конюх Голован. Грушенька - настоящее украшение хора, покоряет их своей красотой, грацией, своим удивительным голосом. Но для Князя она - развлечение на один час, а для Голована - любовь на всю жизнь ... Хрупкая цыганка становится жертвой короткого удовольствия Князя. И очень быстро она надоедает ему и своими цыганскими песнями, и своей любовью, пылкой, неистовой ... Спектакль наполнен музыкой свободных цыган, она дает возможность зрителю окунуться в атмосферу цыганских страстей, чувств, безрассудной любви, которая нередко приводит к трагедии ...

Відгуки
Олеся

Вистава викликала цікавість, переживання, страх, співпереживання. Не сподобалася грубість по сюжету, але без цього не було б вистави. Оскільки, тут є головною реакція різних людей, що їдуть у метро і споглядають цю ситуацію, всім неприємно, але байдуже поки то не стосується їх самих. Цікаве питання, коли людина відповідає лише за себе саму і не втручається, і коли має постояти за інших, щоб припинити свавілля навколо, хоча може жити собі спокійно, а втрутиться матиме проблеми з того. Як часто на зупиняють...? Скільки ми чуємо кожного дня таких новин і так само мовчимо, нічого не робимо, бо то нас не стосується самих, і тим самим даємо жити злу навколо нас, не показуючи неприйняття. Усім раджу, для пізнання глибини людини в житті.

Анастасія

Мені особисто було місцями страшно, тому що актори грали дуже правдиво. Це як «страшний сон»! Але в цьому випадку це комлімент акторам та керівнику театру. Історія про Нью-йоркське метро та його «жителів» - гопників, що дозволяють собі все. Поведінка акторів - точніше їх гра нагадала мені ці жахливі картинки в голові у які я завжди не хочу попасти вертаючись пізно в громадському транспорті. Пасажири потягу, яким не пощастило їхати з цими бовдурами, потрапили туди близько опівночі, кожен за своїх причин. Знущання парубків над цими бідолахами і бездія всіх хто став свідками цього пекла - так чітко показує сьогодення, що аж страшно, наскільки ця п’єса є актуальною в сучасних реаліях. Є над чим замислитись. Підійде для глядачів хто хоче побачити щось незвичне в розрізі театру. Один з акторів грає африканця - він був намазаний темним гримом - що було якось не дуже

Ольга І.

Діі відбуваються в 1980 році в Америці, в метро.Пізна година , хтось повертається з вечірки, з гостей, військової частини, у кожного свої справи, але об‘єднує всіх те, що кожен з них бажає, якомога швидче потрапити додому. В метро заскочують два разбешенних парня напитпитку. Вони регочуть, голосно говорять, роблять різки рухи і починають прискипуватись до кожного. Дуже сподобалось, як грали актори. За діалогами пасажирів було приємно спостерігати. Сподобався буркотливий дід, сміх визивала пара афроамериканців, багато хто, впізнавав себе в молодій парі з маленьким ребенком.Переконливо актор зіграв алкоголіка, приваблива жінка , яка не задоволена сімейним життям, тендвина, але до волі сильна. Неперевершено впорались герої -покидьки, хлопці так віддавалися грі на сцені, що були наскрізь мокрі.Жах, приниження людської гідності, розв‘язка непередбачена, вояка з гіпсом , який іде до батьків, скромний хлопець, він заступився , гідно вів діалог з одним з порушником порядка. Кожен актор був на своїм місці, хлопець нетрадиційної ориєнтаціі, молодик-бичок, у якого моя хата зкраю, жінка прихильного віку. Дуже сподобалась вистава.

Наталя О.

"Інцидент" - можна назвати виставою для роздумів. Вона не дає проблему і рішення, вона показує якийсь момент, випадок з буденного життя у метро, оголюючи всю жорстоку правду. І при цьому змушує кожного глядача у залі задуматись, як зупинити жорстокість і що на місці пасажирів вагону зробив би/зробила б я. У виставі чудово передана атмосфера 70-80х років Америки. Костюми, музичне оформлення, різні типи людей того часу, діалоги, усе це працює для ще більшого переконання глядача у реалістичності ситуації. Випадок у метро був звичним для того часу, цей вид транспорту у часи фінансової кризи переживав не найкращі часи, а разом з ним його пасажири. А от злочинність і хамство, навпаки, були королями ситуації, бо покарати за це було практично нікому. Двоє молодих людей напідпитку знущаються з пасажирів вагону упродовж всієї поїздки. І хоча пасажирів багато, всі разом вони не чинять опір злочинцям, а вдають, що їх це не стосується і лише деякі роблять поодинокі боязкі спроби спротиву. Тож божевілля у вагоні метро тільки набирає обертів. Для нас далекий цей час і ця країна, але така близька і актуальна проблема байдужості суспільства, коли у більшості бажання прикрити лише себе. Злочинців блискуче зіграли Олег Воронько і Сергій Гирич. І хоча герої на 100% негативні, настільки реалістична і яскрава гра цих акторів приємно вражає. Реалізму ситуації додає і постановка її на Малій сцені, особливістю якої є те, що знаходячись за метр - два від акторів проживаєш разом з ними усе побачене.

Анна П.

Премьера на малой сцене ТЮЗа на Липках понравилась очень!собственно,сам перфоманс начался еще на подходе у театру,когда у спешащих людей грязный и оборванный бомж выпрашивал деньги(он потом появится на сцене и так в полупьяном-полуобморочном состоянии просидит на своем месте,в то время когда рядом бушуют страсти,жизнь проходит мимо со знаком плюс/минус,а некоторые вче проспали...вообще для меня все происходившее сплошная трагедия ,пьеса,написанная пятьдесят лет назад очень актуальна,люди не меняются,увы,обстоятельства всегда сложные,жизнь вообще штука нелегкая,но всегда нужно оставаться людьми!вся история,происходящая в вагоне метро, обнажила срез эпохи,представителей всех социальных слоев,несопоставимось и несоответствие разных людей,вынужденных как-то сосуществовать в этом мире и друг с другом.очень четко выстроена линия режиссерская,очень достойные актерские работы(задействованы только молодые артисты театра,даже если надо было показать пожилую пару)очень хорош в роли дебошира Зиневич В.,вот все на своих местах,очень точно и умело подобраны все персонажи.костюмы,декорации,атмосфера в этом театре всегда на высоте!вот только мысль одна не покидает меня-пьеса и все происходящее в ней Америка 70-х прошлого столетия,очень показательная история,которая просто не могла закончится хорошо,с другой стороны современная Украина с такой непростой историей....украинцы нация пассионарная,случись такое в нашем метро,мужчины бы встали,объединились и успокоили этих ублюдков на взлете,ну мне так хочется думать...

Яна Геннадіївна

Вистава почалась ще з вулиці. Перевдягнений актор в ролі бомжа підходив до глядачів та просив гроші, їжу, цигарки. І ти вже міг бачити виставу в житті, що передує виставі на сцені. Дуже цікаво подивитися на реакцію людей, і часом вона буває неприємна. Коли заходиш до зали, то розумієш, що на подвір’ї був актор, і поки Ви вирощуєтесь на своєму місці, він продовжує грати. Так ось сюжет занурює нас в підземку нью-йорка 80-Х років і показує життя людей певного класу. Цей соціальний статус і спонукає людей на реакції, що у глядача викликають обурення. Ти мимоволі починаєш переносити сюжет в наше метро, і заспокоюєш себе тим, зо наші люди не будуть байдужими до інших, до булінгу над іншими. Що наші чоловіки обов`язково зможуть захистити свою жінку, армія не буде сидіти мовчки, і ніхто не буде знущатися над нетрадиційною орієнтацією чи кольором шкіри. Але і в нашому суспільстві такі проблеми є, і це засмучує. Вистава емоційна, та викликає багато запитань, що ти ще йдеш додому і весь час думаєш: а як би я зробив, чи мої знайомі? Вистава актуальна для нашої країни, навіть якщо перенестися з метро на вулиці у повсякдення. Актори дуже добре підібрані, і зовсім неважливий їх вік, якщо своєю грою вони можуть правильно розкрити персонажа глядачу. Актори не на секунду не переставали грати, вони 1.20 їхали в вагоні метро. Атмосфера передана дуже гарно. Таку виставу треба дивитися всім, незалежно від віку. Але є моменти які можуть викликати відразу чи налякати, будьте до цього готовими. Що стосується мови вистави, Нажаль вистава і текст на екрані російською мовою. Але це всі зауваження до вистави.