З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Мина Мазайло
Мина Мазайло
Мина Мазайло
Мина Мазайло
Мина Мазайло
Мина Мазайло
Мина Мазайло
Мина Мазайло

« Мина Мазайло »

16 (1)
Вистава має вікове обмеження
5.4 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

«Хотите, я вас украинизирую?», - вдохновенно-восторженно спрашивает украинофил Мокий девушку Улю в комедии Николая Кулиша «Мина Мазайло», и эти его слова звучат почти как «Хотите, я вас поцелую?».

Зажигательное представление погружает в пучину молниеносных событий, любви, конфликтов, сатиры. Смешно и тонко, о вещах, которые сейчас на слуху, ведь в современной Украине параллели с мотивам пьесы настолько прямыми и прозрачными, что слова одной из героинь «По-моему, приличнее быть изнасилованной, нежели украинизированной», для кого-то остаются актуальными .

Как распознать границу, которая начинает разъединять людей, родных по крови, истории и культуре? Почему в одной семье отец и сын не могут найти общий язык? Это и грустно, и трагично, и смешно.

Жанр: комедия
Тривалість: 2 години
Мова: украинский
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
Нажаль для цієї вистави немає найближчих дат
Хореографиня
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 4
6.0
6.0
6.0
6.0

Лондонский пригород, который отрезан от всего мира сугробами, с его загадочными убийствами и странными жителями заставит вас втянуться в интеллектуальную игру от Королевы Детектива.

5.3 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
3.0
6.0
6.0

Шедевр, который в рекламе не нуждается ... Вы увидите искренне влюбленных людей. Людей, которых мучают такие же проблемы, как и вас ... Тонко-точная спектакль по мотивам произведений культового японского автора Харуки Мураками. В этом спектакле собраны вместе: изящный текст, философская глубина и великолепная актерская игра. В нем нет пошлости, но достаточно откровенной сексуальной лексики. Простая поэтичность, искренность и смелость, с которой Мураками говорит об этом, встречается редко ... Сложно сказать, о чем именно эта работа. То ли о любви, то ли о человеке, вообще, то ли об одиночестве. То, что задействовано несколько актеров - отлично вписывается в общую канву представления. Ведь каждый из них раскрывает своего героя с нескольких сторон. Мы видим не просто тело, не просто физическую оболочку, мы чувствуем душу человека. Поэтому спектакль получился теплый, можно даже сказать, какой домашний. Создается впечатление, будто вы сидите в небольшой кафешке, разговариваете со своими давними знакомыми. А они, в свою очередь, делятся с вами личным и интимным. Каждый рано или поздно задумывается над поднятыми вопросами в этом спектакле. Как быть, если от тебя уходит любимый человек? Что делать, если тебе изменяют, и ты об этом знаешь? Или, наоборот, не знаешь. Как не заблудиться в боли, когда умирает единственный и неповторимый? Как все это принять? Как справиться с одиночеством, и что это такое вообще? Нужно от него избавляться, или человек - сначала одинокое существо, и нужно ли стремиться к тому, чтобы быть с кем-то, навязываться кому-то, влезать в чью-то душу, особенно, если тебя об этом не просят? Легкая ирония пронизывает весь спектакль. От этого на сердце не трудно, только немного грустно, но так тепло, так прекрасно...

5.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 16
6.0
5.9
6.0
5.7

Середина прошлого века. Жизнь в деревне. Время течет неторопливо. Люди той эпохи хорошо знакомы каждому из нас и, в то же время, совсем на нас не похожи. Герои Шукшина - простые, добрые, открытые, искренние. Для них важны чувства и переживания, они хорошо знают, что такое ответственность и испытания, правда и честь. Они, как и сам Василий Макарович Шукшин, свято верят в то, что «все было не зря: наши песни, наши сказки, наша неимоверной тяжести победа, наше страдание». Они готовы отстаивать эти ценности до конца ...

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

Главный герой спектакля попадает на небеса и становится ангелом-хранителем для трех человеческих душ: тонкого и ранимого французского писателя, русского парня, бездомного и убийцы, и американской девушки, ставшей впоследствии «Мисс Вселенная». У каждого из этих людей - свой путь, полный ошибок и соблазнов. Испытания проходит и Ангел, не желающий быть бюрократом. Который решает нарушить традицию и посвящает свою новую жизнь служению человечеству. Какие беды и противоречия ждут его на этом пути, ошибки и победы, - Вы сможете увидеть в спектакле театра «Визави».

5.6 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 16
5.7
5.6
5.4
5.7

Главный герой, уезжая домой после ужина, оказывается в странном отеле, где все жильцы напоминают сумасшедших. Однако самым удивительным из них оказывается таинственный Доктор С. Кто этот Доктор? И чем он занимается в гостинице? Именно это необходимо будет узнать Жульену. Спектакль создан по мотивам пьесы Эрика Эммануэля-Шмитта «Отель между двух миров». Это произведение - ироничный взгляд на извечные вопросы человечества о смысле существования человека на Земле и существует ли жизнь после смерти?

Відгуки
Єлизавета

Вистава викликала емоції обурення тим, як легко люди можуть зрадити своє коріння, перетворитися на істоту зручну для певних обставин та режимів. Після перегляду вистави залишається усвідомлення того, що ми, українці, до сих пір не змогли позбавитися своїх комплексів меншовартості, провінціальності, вирішити мовну проблему. Це робить нас уразливими перед державою, яка намагається відродити "малоросію". Чудово підійде для учнів середніх класів, студентів, для усіх тих, хто не може визначитися, хто він - український, чи руський, і якою мовою розмовляти. Вистава поставлена за відомою однойменною п'єсою-комедією Миколи Куліша, написаною у 1928 році, у часи становлення в Україні влади більшовиків та совєтов і паралельно проводимою політикою заігрування з українським народом - українізацією. За сюжетом дрібний службовець Мина Мазайло вирішує змінити своє прізвище на російське, оскільки вважає, що усі його невдачі та неуспіхи, як по життю, так і по службі спричинені саме його українським прізвищем, а також "малороською" мовою. Його підтримують дружина та дочка. А син Мокій - українець, закоханий в усе українське, виступає проти батькової ідеї і навпаки хоче додати до прізвища родове - Квач. Усе переростає у справжній сімейний конфлікт, на вирішення якого кличують тьотю Мотю з Курська та приїзжає дядько Тарас. Вистава зачіпає три основні важливі теми, які не втрачають актуальності і у наші дні: перша - це проблема української нації та її мови з комплексами меншовартості, другосортності, сприйняття себе малоросами з "австріяською" мовою; друга - це проблема взаєморозуміння батьків та дітей, відносини у родині; третя - проблема шовінізму та націоналізму, прояви обидвох засуджуються. Вистава будується на протиставленнях - русифікації Мини (він міняє прізвище на елітне "Мазєнін", наймає вчительку "правильних произношений", робить шалені зусилля, щоб позбутися того "Ге") та супротиву цьому Мокія (він хоче зберегти родинне прізвище, захоплюється багаством української мови, намагається "українізувати" Улю). Фінал вистави - це як вирок усім, хто зраджує свою історію, свої звичаї, своїх предків, свої погляди, позиції, стає перевертнем заради того, щоб відповідати новому режиму. Мина Мазєніна звільняють зі служби за супротив українізації. Цю виставу мають обов'язково відвідувати учні середніх та старших класів школи в рамках навчальної програми з української літератури, оскільки вже пройшло майже сто років з часу написання п'єси, а теми, яки вона підіймає, турбують українське суспільство і сьогодні. У вистав грали молоді починаючі актори. В цілому зі своїими ролями справилися. однак не вистачало досвіду. Найкраще зі своєю роллю та персонажем справився актор Петро Русанєнко.

Яна

Спочатку було незрозуміло що відбувається на сцені. Адже змішуються часи. У персонажів костюми трохи з різних часів. Все сумбурно. На початку було доволі нудно і незрозуміло, якщо не читав книги. Далі стало трохи веселіше. Але всеодно не захоплювало. Впринципі позитивний, але особливого захоплення немає. Перш за все, це вистава для школярів, бо це твір зі шкільної програми. Але також такі вистави треба дивитися українцям, щоб розуміли наслідки своїх дій. Особливо актуально зараз, коли все українське починає відроджуватись. Про розкол поглядів в сім'ї стосовно мови. Як один персонаж хоче змінити своє прізвище і сподобитись росіянам. І як інший член сім'ї, може досить радикальними методами, намагається українізувати себе і своє кохання. Актори були більше схожі на аматорів. Тому персонажі вийшли доволі непереконливими. Трохи плуталися в словах і вимові. Було видно, що їм незручно в своїх образах. Вони було збентежені, не було спокійної гарної гри. На малій сцені чудово видно, як називаються книги та газети. Тому деталі реквізити теж треба продумати, щоб вони вписувалися в сюжет вистави. І якщо брати українську книжку почитати, то це має бути українська, а не "портрет дориана грея". Сюжет вистави цікавий і гумористичний. Але над втіленням ще треба попрацювати. На мій погляд було забагато персонажів і реквізиту для малої сцени. Взагалі, ця вистава не дуже підходить для малої сцени. Були смішні моменти, але вони смішні за рахунок книги, а не гри акторів. Сильного відіграшу не було. Якщо правильно допрацювати і прибрати зайві моменти. Зробити більший контраст (як у книзі) між суржиком та українською мовою, буде ще смішніше.

Вікторія

Було смішно та цікаво, я не могла відірватися від перегляду цієї чудової вистави! Настрій радісний за талановиту акторську молодь та сумний за деяких громадян нашої країни. Українець Мина Мазайло дуже соромиться того, що він українець та носить українське прізвище. Усю свою енергію він спрямовує на те, щоб змінити прізвище та навчитися говорити російською. Його підтримує уся його родина, крім сина. На цьому грунті відбуваються багаточисленні сварки. Врешті-решт Мина отримав нове прізвище Мазєнін, але його відразу вигнали з роботи за систематичний опір українізації. Тема дуже актуальна! Твір Куліш написав у 1928 році, але таких перевертнів ми бачимо і зараз поряд із нами. Їх і на виставі було кілька, які вставали та виходили посеред вистави, незважаючи на те, що вихід через сцену. Виходили з незадоволеними обличчями, пробираючись поміж акторів! Особисто я не хотіла йти навіть після закінчення вистави, так швидко вона закінчилася! Усі актори дуже молоді, деякі ще навчаються, але усі вони талановиті! Гарна українська мова, співали сильними голосами українські пісні! Молодці! Раджу усім обов‘язково, тому що вистава актуальна зараз як ніколи! Особисто мені все сподобалось, але я не розумію деяких глядачів. Якщо їм так не подобається мова, мовне питання, Україна і все, що з нею пов’язано, не обов`язково ходити на такі вистави, щоб потім сидіти позіхаючи дві години та постійно перепитувати у сусідів, а що це слово означає, а що інше, підкреслено демонструючи неповагу до української мови. Дожити до пенсійного віку та не вивчити української мови - то вже діагноз. Можна було зробити кондиціонер більш прохолодним, бо через велику кількість глядачів та відсутність антракта під кінець вистави вже було мало повітря та стало задушливо. Велика подяка молодим талановитим акторам! Бажаю їм гарних ролей та вдячних глядачів!