З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Кураж
Кураж
Кураж
Кураж
Кураж
Кураж

« Кураж »

16 (1)
Вистава має вікове обмеження
5.7 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

Чрезвычайный спектакль «Кураж», поставленный мастером воплощения мысли в пластике и сценическом движении Алексеем Скляренко, является своеобразной сенсацией на сцене Театра на Липках.

Основой постановки стали пьеса «Мамаша Кураж и ее дети» и ремарки произведений Бертольда Брехта - выдающегося немецкого поэта и драматурга. Пьеса была написана в 1938-1939 годах и была задумана как антивоенное произведение.

В спектакле режиссер продолжает мысль автора о сокрушительной функции войн, которые стирают с лица Земли не только материальный мир людей, но и эмоциональные, тонкие аспекты нашего существования.

Непростой материал предложено зрителю в очень красивой и эстетичной форме - актеры представят своих героев с помощью хореографии и невероятных пластических решений. Режиссер очень тонко чувствует человеческую психофизику, поэтому спектакль затрагивает интимные уголки зрительской души как нельзя кстати визуальными способами.

Тривалість: 1 година 40 хвилин
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
Нажаль для цієї вистави немає найближчих дат
Художник по костюмам
Композитор
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав

Театральный центр «Пасека» в рамках проекта «Украинская барочная драма» представляет оригинальный спектакль по пьесе анонимного автора ХVІІ в. «Слово о збурении ада». Спектакль играется староукраинском языке, снова переживаются события сакрального сюжета - освобождение человечества от адских цепей и даровании свободы. Спектакль насыщен мистикой и юмором, прекрасным живым пением и интересным построением сцен, когда зритель все время оказывается в центре событий .... «Слово о збурении ада» - пасхальная драма, найдена и впервые опубликована И. Франко, изображает мистериальные события, связанные с распятием и воскресением Христа. Театр МИСТ сделал очень современное, но с сохранением традиций прочтения этой старинной пьесы. Действие происходит на четырех сценах, зритель находится в середине «квадрата», то есть фактически окружен «Адом». К аутентичному тексту пьесы добавились интермедии и история об Иуде. Сами адские жители выписаны автором довольно юмористически, чтобы подчеркнуть их несостоятельность помешать главному событию - восхождению Иисуса Христа в Ад и освобождения всех праведников. Однако это «опускания» высокого в «низкое» не лишает спектакль духовного звучания, ведь за всем стоит серьезная и важная для человека того времени христианская мысль.

Смута
« Смута » Трагедия
4.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
4.0
4.0
5.0
6.0

Это исторически психологическая трагедия по пьесе гениального драматурга и театрального философа Klim. Действие происходит в Смутное время – период истории Московского царства с 1604 года до 1613 года, который начался с выступления Лжедмитрия I – самозванца, чье происхождение и появление на исторической арене до сих пор загадочное для историков. Он, прикидываясь сыном Ивана Грозного, который чудом избежал покушения, подготовленного регентом Борисом Годуновым, появился на польско-русски границе с войском донских казаков и польских добровольцев. Чтобы осмысливать современность, стоит подумать о вещах, которые есть всегда. Например, смерть – она ​​очень современная. Выбор любой, смелость взять на себя выбор – тоже очень современно. Современность – это о жизни. Чтобы говорить о современности – надо понимать ценность жизни. Понимать – это найти баланс между смертью и жизнью. «Смута» – это о смерти и выборе, и смерть, как выбор.

5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 7
5.7
5.4
6.0
5.9

Спектакль создан победителем международного конкурса-лаборатории «Small Theatre Productions» (организованного в партнерстве с Национальным академическим театром оперетты и продюсерским центром «Open Doors»). При поддержке Французского Института в Украине и Департамента культуры города Киева. Как метко подметил один выдающийся философ история повторяется дважды - первый раз в виде трагедии, второй раз - в виде фарса. Наш случай, безусловно, другой. Французский режиссер Жюль Одри предлагает свою версию событий одной знаменитой ночи на даче одиозного диктатора. Но не ждите исторических реконструкций. Здесь все по-другому. Топ-менеджеры ныне не существующей страны шутят, пьют вино и развлекаются, как подростки ... Пока не становится жутко. Ведь эта игра, чем дальше, становится все опаснее ... На этот раз мы предложим зрителям оказаться в трансформированном пространстве сцены и почувствовать себя VIP-гостями на этой странной вечеринке, где вход только по личному приглашению хозяина. Если вы соскучились по изысканным театральным коктейлем из комедии и триллера - мы ждем вас!

5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
5.0
6.0
6.0
6.0

Зрителю предлагается совершить путешествие сквозь время и стать непосредственным свидетелем событий начала 1930-х годов. Действие спектакля-квеста происходит не на сцене, на этот раз игровой площадкой становится все помещения театра. Всем, кто посетит нас, будет предложена поездка различными локациями, где будет разыгрываться тот или иной эпизод спектакля. В отдельные моменты зрители станут непосредственными участниками действия ... «Сегодня голодомор осознается как национальная трагедия, пережитая в ХХ веке. Однако окончательного понимания того, почему было возможным целенаправленное истребление миллионов, несмотря на сотни научных исследований, и до сих пор нет. Ведь общепринятый политический ответ на этот вопрос не отменяет этической, и это при том, что для большинства же из тех, кто пережил голод и потерял тогда близких, моральная ответственность преступников омрачается личной бедой »(Анна Веселовская).

Проект «REУКРНАЦИЯ» основан летом 2013 года под названием «Ще не вмерла! Украина », отражает взгляды и настроения украинской нации до, во время и после Революции достоинства. Перформанс «REУКРНАЦИЯ» ставит целью проложить путь к сердцам украинцев, воспламенить огонь веры в тех, кто потерял надежду на яркое будущее нашего государства, вдохновить и поддержать тех, кто продолжает надеяться и действовать. Этот проект призывает украинцев и людей, неравнодушных к Украине, почувствовать себя частью великой культуры и соединить свои усилия в борьбе за лучшее будущее украинской нации. С каждым днем ​​украинское общество меняется и благодаря этому мы вместе наконец завершим «перезагрузку» Нации - РЕУКРНАЦИЮ.

Відгуки
Людмила

Події розгортаються у воєнні роки. Головні герої - мати Кураж та її діти. Важкий, непростий серйозний твір показано дуже гармонійно та цікаво, доречні та зрозумілі візуальні способи. Вистава - пластична драма. Без слів. Лише танцювальне та пластичне донесення подій та образів. Лише пластика тіла, рухи та погляди. Посилював ефект світловий та музичний супровід. Мінімум декорацій та прості костюми. Акторам вдалося передати події, характери, трагізм - прям до "мурашок" по тілу. Без слів, лише тілом та рухами. Дивовижно. Цікаві візуальні, рішення. Цікаві пластичні рішення: багато важких, пікантних, жахливих подій було досить вдало та доречно рухами та візуальними образами показано. Актори грали переконливо, вірила, переживала. Особливо сподобалась професійна й природна гра Лариси Руснак. Настільки зуміла донести та передати весь біль, горе, стан та почуття матері. До сліз. Сподобалось все - і сюжет, і режисура, і візуальне оформлення, і постановка, пластичне, хореографічне виконання. Давно хотіла побачити цю виставу - і я у захваті, без жодного розчарування! Усі дві години цілком увага прикута до сцени та дійства. Час швидко пролетів, непомітно. Не зважаючи на дуже важкий та серйозний зміст після вистави настрій піднесений, все сподобалось і є бажання через якийсь час знову прийти на цю виставу.

Ірина

Це дуже емоційна вистава. Вона передає біль, страх, паніку війни. Я вважаю, що пластика вистави тільки посилює сприйняття. Нічого не промовляється, але обличчя та тіла акторів передають всю гаму почуттів. Було декілька затягнутих моментів, але в цілому вся вистава на нерві. В той момент, коли здається, що все, основні переживання вже були – відбувається щось, що торкає найглибші відчуття. Це важка вистава. Виходиш з відчуттям болю. Але знаючи, що ти бачив щось неймовірно сильне і прекрасне. Актори неймовірно емоційно грали!!!!! Кожна м'яза передавала почуття. В залі відчувалася та напруга, яку передавали актори. Вони дуже чітко відображали події рухами. Жести були максимально прочитувані. Дуже сподобався образ війни. Як дівчина рухалася. Сама ідея виокремлення її в окремого персонажа. Як на мене, сцена з втратою молодшого сина була дуже затягнута.

Оксана

Вовремя спектакля я чувствовала страх, боль матеры, безнадежность, грусть, любовь. В спектакль соединил в себе те , эмоции , которые можно почусвовать во военное время. После спекталя я и правда чувствовала кураж, хотелось с кем-то поспорить , поругаться, доказать свою правоту, можно сказать кровь кипела. Сюжет представление это военные годы и о жизнь одной очень сильной женщини. Она одна с тремя детьми на руках, тенет свою ношу. Предсталение так и начинается занавес открываеться и мы видеть актрису , которая тенет веревку, одинокая , и у нее на шее трое детей , но она не останавливаеться. Меня очень удивило ,когда я увидела в програмке , что спектакль будет ити целых 2 часа и без антракта. Я думала , мне будет тяжело его до смотреть до конца. Но я очень ошибалась , он прошел на одном диханье. Все было очень четко и слажено. Я наслаждалась движениями и эмоциями, которые дарили персонажи. Не было затянутих моментов, все было очень ритмично. Емоции, как свпишки менялись одна за другой. Вот ты думаешь , наконец-то у нее все будет хорошо, но тут картинка меняеться и вместо радости, любви, счастья , я наблюдаю абсолютно противоположное. Меня восхищала сила, упорство и при всем этом умение любить и прощать главной актрисы. Она одновременно была и сильная и слабая. Понравилась , как подобрали музику для спектакля, с помощью ее картинка приобретала более четки краски и была эмоционально насыщенной. Было несколь очень сильных моментов , когда чувствовалась боль матери за ее детей, чувствовалась ее без силее , что она уже ничем им помочь не сможет, все уже произошло. Хоть спекталь и про военное время , про боль , которую чувствуешь , когда на фронт забирают твоего ребенка и когда он не возращаеться живим домой, но нам еще показали , что даже в такое тяжелое время можно любить , чувствовать страсть , помогать другим , не потерять человечность. Очень понравилось все происходящие. Могу с уверенность сказать , что актерам удались все образи. Я понимала все происходящее только с помощью движение и мимики актеров. Они смогли показать и боль , любовь, и страсть, и ревность, силу и упорство даже отчанье. Караж чувствовался во время всего происходящего. Очень нравить оформление театра. В такой театр , хочется красиво одеться . Много зеркалов , кресла в виде тронов, камин, кафетерий выглядит как замок , фотографии актеров театра по всему периметру , лепка на стене со сказочними героями . Все оформлено в насищенных цветах, красный, синий, желтый. Но, меня очень раздражает , когда спекталь уже начался , а зрителей продолжают запускать в зал. Тут именно так и получилось, спекталь уже шел где-то минут 10-15 , а не которые зрители никак не могли найти свое место.

Ганна

Це драма, тому мені було сумно. Так як дії та емоції актори передавали своїми рухами (пластикою), на початку вистави були не зрозумілі для мене моменти, але потім я почала розуміти їх "мову". У виставі показали життя родини у роки війни, тому під час вистави та після, був пригнічений настрій. Сподобалась незвичність показу вистави, професійність акторів, які своєю синхронністю, пластикою та мімікою зуміли передати глядачеві зміст без жодного слова. Гра акторів мульти професійна: синхронність хореографічних рухів, міміка, пластика. Без слів, вони змогли донести до глядача всі свої емоції. Окрім костюмів та декорацій, треба відмітити ще роль світла у виставі, яке, на мій погляд, було елементом декорацій. Гарний зал, зручні крісла. Цікавий буфет. Взагалі невеличкий театр, проте дуже затишний.

Наталя О.

Нестандартна для наших театрів і в цьому прекрасна пластична вистава "Кураж". У ній немає жодного слова, бо режисер вималював долю жінки у період Тридцятирічної війни однією пластикою, хореографією та музичним оформленням. Втім через це вистава є не менш виразною та емоційною. Поставлена за п'єсою Б. Брехта "Матінка Кураж та її діти" і розповідає про жінку, яка одне за одним втрачає на війні трьох дітей і навіть після цього, охоплена бажанням наживи, продовжує на ній заробляти. Звучить це просто, але зі сцени іде просто неймовірна енергія і буря емоцій, від яких глядача просто розриває. Особливо вразили сцени загибелі дітей і сам образ тієї, що забирає з цього світу. Його просто блискуче втілила Дарія Баріхашвілі. Попри трагізм, як не дивно, вистава не є депресивною, швидше повчальною. Вона змушує замислитись навіть тих людей, які завжди осторонь, які впевнені, що їх це не стосується, що таке війна і як вона може ламати долі. Загалом, були переживання перед виставою, як це без слів, а раптом буде не зрозуміло. Але слова там зайві, бо основне тут передано у танці, і романтика, і біль, і душевні переживання. Самі танці у виставі - це просто естетичне задоволення, дуже красиво і водночас сюжетно поставлені. До того ж вдало підібране музичне оформлення, яке додатково робило акцент на найбільш експресивних моментах, як наприклад, як прощання матері з тілом сина під звуки колискової... Найкраще цю виставу дивитися з перших рядів, бо у ній важливою є міміка і вираз обличчя героїв, кожна сльоза і посмішка, зокрема матінки Кураж, дозволяє глядачеві проникнутися цією історією на всі 100%.

Ольга

Знайома з твором Брехта, дуже приємно було побачити таку інтерпретацію. Мати, яка гарна собою, предпреємчева, весела, крутиться , як білка в колесі, старається заради дітей, але не забуває і про приватне життя. Війна розставляє все по своїм місцям. Яскраві образи мамаши Кураж, її дітей, смерті з смичком, її привабливой сусідки. Рухи акторів, вирази обличчя, музика, танки, все було на високім рівні. Мати , утративша дітей, не баче сенсу в житті, її стенанія , різки рухи, наче хоче вирвати серце з свого тіла, мурахи покрили всю мою шкіру, Дякую, що відчула такі емоції і побачила таку глибоку гру акторів.

Яна Геннадіївна

Виставу в темряві я вже бачили. Тепер побачила виставу без слів - балет. За допомогою пластики актори розповіли цілу історію про війну і її жахи, коли матір може втратити всіх дітей. Як лишитися людиною при таких обставинах і часі, а може і знайти кохання. Важко оцінювати виставу, коли все виражається в танцях. Були окремі моменти, які дуже сподобались. Але здебільшого, як для мене, то хореографія досить слабка. Тема дуже сильна і важка, щоб не тільки показати, що танець вивчили, а ще й донести емоцію. Мені не хотілось співпереживати героям, хоча трагічний.

Марфа Х.

Прем'єра вистави "Кураж" вразила до глибини душі! Я ніколи б не подумала, що вистава, у якій актори не говорять, може настільки вразити! Усі емоції були шикарно передані через танці, костюми, музику, світло... Я дивитися на сцену і розуміла все, що відбувалося в житті героїв, які мовчали, не потребуючи жодних пояснень. Мене вразив образ Смерті, яка приходила і мовчки забирала воїнів. Мовчазна, похмура і невблаганна вона примусила задуматися над сенсом власного життя. Вразив образ повії. Молода та яскрава, вона легковажно розкидалася власною молодістю заради грошей, вправно спокушала чоловіків, дуже красиво танцювала та рухалася, але була подібна до метелика, що ось-ось закінчить свій шлях. Вразила сцена насилля, коли солдат зґвалтував дівчинку. Вразило аж до сліз. Настільки ця сцена була гострою, жорстокою, безжалісною...Було боляче дивитися, як чужий тваринний інстинкт калічить юну душу... Вразила сцена, коли головна героїня втратила спочатку сина, а потім і доньку...Залишилася самотньою і зламаною... Вистава дійсно глибока, справжня, життєва, багатогранна. А найбільше мене вразила реакція глядачів. Під кінець вистави люди аплодували стоячи і голосно кричали браво. Я ще ніколи не бачила такої бурхливої реакції на виставу. Багато хто в залі плакав....Що підтверджує той факт, що вистава дійсно чіпляє за струни душі!