Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Кицюня »
Патрик - жестокий и безжалостный убийца, который держит в страхе всю Ирландию. Он не знает ни пощады, ни сантиментов. Как ураган он мчится по стране, сметая все и всех на своем пути. И есть только одно существо во всем мире к которой Патрик имеет настоящие чувства. Но с ней случается беда, и под прицел мстителя-мясника попадает целый остров.
21 +, не рекомендуется к просмотру людям с неустойчивой психикой, глубоко беременным женщинам и любителям котиков
Содержит сцены насилия, жестокости, нецензурную лексику в большом объеме!
« Орестея »
Трагедия
« Психоз в 4:48 »
« Горе от ума »
Спочатку мені здалося, що вистава буде повність відповідати п`єсі, яку я заздалегідь прочитала. Але хвилин через 15 після початку я побачила купу неочікованих, дуже близьких для українців та смшних моментів. Дуже сподобалася гра музикантів - вона дозволила набагато глибше переживати емоції акторів. Було дуже смішно. Сюжет вистави відповідав п`єсі, по якій вона була поставлена. Але режисер додав моменти з наших - українських реаліїв. Наприклад: палення шин, назви котів: Бандера, Тарас (у п`єсі були інші), народні пісні, навіть проблеми зі зв`язком деяких операторів. Актори зіграли на 100 відсотків. Я повірила кожному з них, довелося відчути саме ті їмоції, які були задумані. Вистава підійде для молоді (але врівноваженої).
Просто шквал ємоцій: жахливо та дуже смішно. Це було классно, відчуття перезагрузки, настрій чудовий. Вистава "Кицюня" була поставлена Максимом Голенко за п`єсою Мартіна Макдонаха "Лейтенант з острова Інішмор", але дії відбуваются у гуцульскому селі. Патрик — жорстокий і безжалісний вбивця, що не знає ні пощади, ні сентиментів. Як ураган він мчиться по країні, змітаючи все і всіх на своєму шляху. І є лише одна істота у цілому світі , його кіт,до якої Патрик має справжні почуття. Сподобалася надзвичайна суміш гумору та іронії, що значно перевищили великий об’єм насилля, жорстокості -- це відчувалося і в реакції залу (глядачи не просто сміялися - вони іноді реготали, хоча постійно здригалися від гучних пострілів). Олександр Ярема. Він зіграв Донні, батька Патріка. Неймовірно потужний актор,дуже переконливий.Володимир Заєць зіграв Патріка дуже переконливо. У цілому - це був вибуховий склад акторів. Раджу для тих, кто любить провокативні, іронічні вистави.
Дуже захоплююча та цікава вистава. Ця вистава підійде для тих, у кого не хитка психіка:) Вистава "Кицюня" була поставлена Максимом Голенко за п`єсою Мартіна Макдонаха "Лейтенант з острова Інішмор". Події розгортаються в 1993 році на острові Інішмор в Ірландії. Патрик служить в ірландській республіканській армії. Це сама агресивана і сама впливова терористична організація в Ірладндії.Патрик — жорстокий і безжалісний вбивця, що тримає у страху всю Ірландію. Він не знає ні пощади, ні сентиментів....
У виставі все змішалося. В один момент тебе охоплює відраза до акторів та до їхніх дій, в інший момент подих перехоплює від несподіваного гуркуту та пострілів. А ще через хвилину вся зала сміється настільки, що деякі глядачі перекрикують самих акторів. Незважаючи на насилля та жорстокість у виставі, настрій залишився хорошим. Ніби сам відпустив пар:) Раджу людям, які хочуть побачити щось незвичайне. Історія розвертається навколо вбивства улюбленої кішечки головного героя - ""*банутого Патрика"". Він є хорунжим Повстанської Арміїї Ірландщини і, за його словами, понад усе прагне її звільнити. Але з часом глядач розуміє, що більше всього Патрик прагне вбивати та вчиняти насильство. Що й буде доводитися у кожній наступній сцені. Вистава є справжнісіньким ""шок-контентом"". Ми так звикли тримати себе під контролем, щоб нікого не образити, що ця вистава стає для нас символом усього непристойного та неприйнятного. Сюжет побудований на пробудженні сильних та гострих емоцій. Хоч він й був максильно простим, дії акторів шокували на кожному кроці! Після вистави не варто замислюватися про мораль цієї історії. Її там не було. Але під час вистави ви побачите сцени, яких точно не знайдете ні в якому фільмі жахів. Ви будете сміятися так, як ніколи під час найсмішнішої комедії. Ви будете реготати, але вам буде соромно за це.
Було смішно і сумно, в деяких місцях страшно. Для меня ця вистава про те що життя і люди можуть бути різними. Дуже приємно було те що постановники змогли адаптувати ірландську п'єсу на український лад. Людям з відсутністю комплексів. Це краща вистава яку я бачив.
Дуже крута вистава, захоплююсь нею вже другий день. Вистава дає можливість переосмислити своє бачення на сучасний світ. Обдумати свої погляди та стереотипи. Після перегляду можна ще обдумувати кінцівку,аби вона була б тою чи іншою. Яскрава вистава про стереотипи, можна радити знайомим та друзям. Дуже круті актори, які повністю розкрили образ. Після перегляду можна ще довго цитувати виставу.
Чёрным - чёрным вечером в диком-диком театре проходила черная-пречерная комедия. Это очень откровенный, неожиданный, специфичный, экстра, эпатажный, провокационный спектакль. Сумасшедшая по накалу атмосфера, сумасшедшая игра актёров, при чем в постановке принимают участие актёры 10 театров.В сюжете немаловажную роль ещё играет и кицюня))), собственно с неё как раз всё и начинается. Для тех, кто любит чёрный юмор, стеб - к посещению обязательно!!! Честно говоря, в антракте наблюдала настроение и реакцию зрителей ( которые, кстати, были очень разновозрастные : от молодёжи до скажем так почтенной публики), так вот: у всех на устах играла сумасшедшая улыбка, а по эмоциям - восторг, удивление и масса тем для обсуждения. Это неоднозначный спектакль, он точно не оставит вас равнодушным, зацепит и даже если будет негативное впечатление, мне кажется, всё равно даже такое восприятие точно приведёт к обсуждению спектакля и в дальнейшем к осмыслению. Рекомендую. Ах, да!!! В спектакле будут коты, книги Донцовой, свадебное платье, оружие, выстрелы, аккордеон, кровь, велосипед и всё это взаимосвязано)))
Если честно я в шоке немного. Но в приятной. Представление хочется описать цитатой из него " мені шкода, що в тебе видався такий галімий день. Помер твій кіт і скоро помрешь і ти. " Очень и очень круто. Все так было по живому. Понравилось что перед началом представление можно было прочувствовать характер. Была фото зона. Столку немного сбивали выстрелы, очень громко. Просто супер ,что играли со зрителями и пели. Было несколько моментов, когда было по-настоящему страшно за актеров, им огромное спасибо не жалея себя играли на износ.
Вистава цікава! змістовна, подекуди жорстока, як завжди у дикому театрі, з безлічю матюків, але цього разу вони мені здалися незайвими! було місцями дуже смішно, але це перепліталось із жорстокістю, і особисто мені було незручно сміятись з таких речей, але вдавалось))) мені здається, що лейтмотив кожної вистави дикого театру, це те, що авторам цього театру болить за україну....насправді дуже неординарно, яскраво, сумно, весело !вистава, мені сподобалась!
Кицюня. Чуєш назву і уявляєш милу пухнасту тваринку? Чи виринають еротичні фантазії? Тоді ти просто не був у Дикому. Цікаво побачити ту людину яка придумала початок вистави. Дикий панк з підарською зачіскою викидає тіло щойно розчавленого Бандери. Це і є кицюня, а хазяїном їі є психопат. Який доречі любить Бандеру з 5 років. І тут понеслося. Абсурдно. Смішно. Не встигаєш думати та аналізувати. Сюжет розвивається швидко. Мати надають динамічності. Так ти проживаєш 2 години. І тут розв'язка. Розчавлена кицюня це не Бандера. Через те що Бандера блукав 2 дні померло стільки людей? Та ще й головна актриса засмутилася! Засмутилася.... Відчуття, що ще щось залишилося в цій виставі непоміченим. Хочеться передивитися спочатку
С 2006 по 2017 создал 22 спектакля в профессиональных государственных и негосударственных театрах в разных городах Украины: Николаев, Ровно, Коломыя, Ивано-Франковск, Луганск, Киев.
В 2016 поставил «Вий» по пьесе Натальи Ворожбит в Theater Magdeburg (Германия).
С 2016 - по сей день - главный режиссер независимого «Дикого театра».
Спектакли принимали участие в фестивалях Гогольфест, «Мельпомена Таврии», «Тернопольские театральные вечера», Фестиваля Молодой режиссуры, Kiev Theatre Showcase (ETC), «Wild Osten - 2016» (Германия), Festival divadiel strednej Európy в Словакии и получали награды.
Родился в семье спортсмена-футболиста и сам с детства занимался футболом и баскетболом. Получил звание кандидата в мастера спорта по баскетболу.
Вторым увлечением юноши всегда была актерское мастерство.
Украинский актер и ведущий. В 1996 году стал выпускником Киевского государственного института театрального искусства им. И. К. Карпенко-Карого, после чего был зачислен в театральной труппы.
С 2007 года является ведущим передачи «УсоЛапоХвост» на канале СТБ.
Окончил Киевское областное училище культуры и искусств (специальность «Дирижер-хоровик, преподаватель специальных дисциплин») и Киевский национальный университет театра, кино и телевидения им. И.К. Карпенко-Карого (специальность «Актер драматического театра и кино», курс Зимней Валентины Ивановны).
В 2009-2014 гг. Работал артистом муниципального мужского хора духовной песни «Благовест», г.. Ирпень. Задействован в спектаклях «Ангельская комедия» Л. Хохлова, «Принцесса Лебедь» И. Пелюка, А. Харченко, «Человек и вечность» А. Курейчика Киевского академического молодого театра.
С 2014 - солист-вокалист Национальной оперетты Украины. Задействован в спектаклях «Кошкин дом» П. Вальдгарда (Козел), «За двумя зайцами» В. Ильина, В. Лукашова (Внутренний голос Голохвостого).
Специальные награды: Дипломант V областного смотра-конкурса камерной вокальной музыки им. И.С. Козловского в номинации «Солисты» (2008г.).
Победитель (Гран-при) V Всеукраинского конкурса профессиональных чтецов имени Ивана Франко (2012г.).
Победитель фестиваля «Молодые таланты Украины» в номинации «Молодежный вокал» (2012г.).
Миша назван в честь Михаила Афанасьевича Стельмаха, с которым дружил отец, детство проходило за кулисами Житомирского театра.
Папа и мама оба народные артисты Украини, а мама до этого была еще и орденоносном - Орден Дружбы Народов, серьезная награда для того времени. А Миша, конечно, играл маленькие детские роли. И в той же «Лесной песне» в том числе. Мальчика, который просит отца выстрогать свирели.
После смерти отца в 1982 году на Мишу влияла мать, старший брат, музыка и «Дневник Куку Мисси» - записи отца о Мише, которые он не успел дописать. Но успел оставить сыну любовь и свою память о нем. Антонина Паламарчук воспитывала сыновей мужчинами: в уважении к женщине и родине.
С 1991 по 1995 учился в Институте Карпенко-Карого на российском курсе актерского мастерства в Рушковского. Вспоминает этот период неохотно. После института играл в ТЮЗе, в 21 год покинул театр, занялся бизнесом.
В 2002 Кукуюк организовал свою группу, с которой исполнял похабный диско-панк - национально-направленные песни в стиле панк с пикантным юмором. Группа распалась из-за внутренних неурядиц. Сейчас он собрал новую группу «КукаТаБанда».
В 2008 году был ведущим ночного хит-парада «Віджеї» на телеканале «ТЕТ».
Родился в 1988 года.
В 2011 году окончил Киевский национальный университет культуры и искусства.
В 2007-2011 годах - актер театра "Открытый взгляд".
С 2011 года играл в спектаклях театра "Колесо".
В настоящее время работает актером Киевского театра на левом берегу Днепра. Также служит в театре "Актер" и в театральной мастерской Андрея Белоуса.
Окончил Киевский национальный университет театра, кино и телевиденья им. И.К.Карпенко-Карого (2009, мастер - Гулякина Е.О.). Актер Киевского академического театра на Липках и Дикого театра.
Украинский актер театра и кино.
Александр Соколов родился в 1988 году в Киеве.
В 2011 году он окончил Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко и получил степень магистра экономических наук по специальности «международная экономика».
Также в 2010 году поступив на факультет театрального искусства Киевского национального университета театра, кино и телевидения имени Ивана Карпенко-Карого по специальности «Актерское искусство драматического театра и кино» и продлил обучение в 2014 году в мастерской Дмитрия Богомазова. В 2015 году получил специальность актера драматического театра и кино.
«Дикий театр» - один из самых популярных независимых театров в Украине, основанный в феврале 2016 года. Он создает остросоциальные спектакли по пьесам современных драматургов, а также различные независимые театральные проекты, мюзиклы и т.д.
Провокация, зрелищность и шок как основные инструменты взаимодействия с публикой. Театр уже реализовал более 20 проектов, собрав более 120 актеров из разных театров в свою команду и охватив аудиторию в более чем 60 000 человек. Спектакли проводятся на разных локациях, не только на театральных площадках, но и в таких местах, как зоопарки или ночные клубы, у театра нет постоянной труппы. Дикий - победитель многочисленных фестивалей и театральных наград, среди которых Киевская пектораль, программа Британского Совета «Taking the Stage», Гран-при фестиваля «Восточный экспресс», фестиваль «Мельпомена Таврии» и др.
Продюсер и основатель - Ярослава Кравченко. Художественный руководитель - Максим Голенко.
Миссия - трансформация сознания.
Дикий сосредоточен на провокациях и откровенном общении со зрителем. Главный вектор - поиск актуальных смыслов благодаря формату радикального и иммерсивные театра. Дикий театр - для творческой, сознательной аудитории.
Дикий театр может травмировать, расстраивать и вызвать зависимость. Не рекомендуется к просмотру людям с неустойчивой психикой.
« Кицюня »
