З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Горизонт 200
Горизонт 200
Горизонт 200
Горизонт 200
Горизонт 200
Горизонт 200
Горизонт 200
Горизонт 200

« Горизонт 200 »

16 (1)
Спектакль имеет возрастное ограничение
5.8 / 6

Общее впечатление

Сюжет

Игра актеров

Декорації, костюми

Всего оценок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

Горизонт 200. Так шахтеры говорят о глубине две тысячи метров под землей. Для нас это и про две тысячи километров Украины с севера на юг, с востока на запад. Это о нашей возможности видеть и нежелании смотреть. Это о тех, кто не возвращается. Это о перспективах. Это о искривленных законах реальности. Это о турбулентных временах.

Этот спектакль не о шахтерах, несмотря на то, что созданная на основе документального материала, собранного во время экспедиций по угольным бассейнам Украины. Этот спектакль о нас в чрезвычайных исторических обстоятельствах. Насколько широким или узким может оказаться мой личный горизонт восприятия в ситуации, когда я выбираю ставить или не ставить вопрос?

Действие происходит в воображаемом горизонте событий: в месте без времени, где не срабатывают известные нам физические законы, где меняются позиции и мнения для того, чтобы понять законы новой реальности и осмыслить ту, которую мы называем прошлым.

Действующие лица застряли под завалами после взрыва в шахте. Они ждут спасения, ждут команду спасателей. Можно подумать, что они – человечество, остановилось и рассматривает свои достижения. А может, и нет.

Этот спектакль – повод задать вопрос: зачем мне шахты и шахтеры? Зачем мне театр и актеры? Зачем актеру шахтер и наоборот? Зачем мы?

Этот спектакль – повод для нас, как для поколения, которому необходимо перевести дыхание, чтобы продолжить движение и увидеть свой следующий горизонт. Или нет.

Продолжительность: 3 часа 30 минут
Показать все
preloader
К сожалению для этого спектакля нет ближайших дат
Смотрели спектакль?
Вы уже оценили этот спектакль
Оцените ваше общее впечатление
Мы нашли 5 похожих спектаклей
Мы научимся печь пироги

« Мы научимся печь пироги »

Мелодрама
Новеченто (1900-й)

« Новеченто (1900-й) »

Моноспектакль
Игры на заднем дворе

« Игры на заднем дворе »

Драма
Земля вращается со скрипом

« Земля вращается со скрипом »

Лёгкие

« Лёгкие »

Драма
Отзывы
Оксана О.

Відчувається з перших хвилин, що вистава нестандартна як це було за радянських часів. Зовсім новий театральний подих. Нудьгувати однозначно було ніколи. Так як вистава дуже різностороння, то під час перегляду виникали дуже різноманітні почуття. Було моментами смішно, а інколи страшно. Було і жаль. і був подив. А насамкінець - надія. Під час вистави була можливість подумати, щоб зрозуміти суть, яку хотіли донести до глядача. Після відвідування вистави задумуєшся. Особисто для мене, це був черговий поштовх задуматись над цілим рядом проблем сучасного суспільства. Сюжет базується на проблемах в шахтарському господарстві. Попри це торкається проблем сучасного життя в цілому. Катастрофічна екологія. Некомпетентні політики. Спонукає кожного замислитись, як можна змінити світ на краще. Особливо сподобалась гра акторів, вміння імпровізувати. Це дуже талановиті молоді актори. (В монолозі було згадано найостанніші новини з гарячої точки). Актори грали і себе, і були в образі. Актори чудово справлялись.

Вікторія

Хоча трохи побоювалась, що занудьгую, адже 3,5 години довгий період, актори утримували увагу весь час. Години промайнули як одна мить! Переважно посміхалась, в один момент навернулись сльози на очі, і враження після вистави найчудовіші. Багато думок про людську природу, про те, що на сьогоднішній день українці озлоблені та прагнуть більше до ворожнечі ніж дружби, на руйнування, аніж до створення. Але разом з тим, вистава і дала надію на те, що є в нашій країні і небайдужі люди, що прагнуть прикрасити і спростити сьогодення не лише своє власне, але і інших - знайомих та незнайомих. Особливо вразив монолог про нещодавні події, що пов'язані з поверненням громадян з Китаю. Просто крик душі і важливо, що він був озвучений зі сцени. Якщо поверхнево, то сюжет розповідає про те, як група акторів опустилася в шахту. Якщо говорити детальніше, то тут зачіпаються теми екології, споживацького відношення до ресурсів землі, до сприйняття інших людей не через призму їх мовлення і мови, а їх людських якостей.Прониклась монологами, які читали зі сцени і поза нею. Сподіваюся, що відчула те, що актори намагались донести глядачеві. Дуже цікаво і те, що актори не лише грали ролі, але й давали частинку себе, передавали свої емоції. З першої хвилини до останньої було страшно зайвий раз кліпнути, щоб чогось не проґавити. Іноді дійство відбувалося в різних частинах сцени, і було справді важливо не прогледіти чогось)Зручне розташування та транспортне сполучення, гарний вигляд ззовні, чудові актор та приємні працівники. Нажаль всередині потребує ремонту, боляче дивитись на стан такого чудового місця (((

Ангеліна

Спектр емоцій величезний : сміх, сльози, сум. Нудьгувати точно не було можливості! Настрій задумливий, адже тема сама по собі важка : про негативні наслідки індустріалізації і це все навертає на думки про те, чим можна і треба протидіяти. Але звідти я точно вийшла вмотивованою діяти і відповідально ставитися до цього життя. Сподобалось наповлення фактами і життєвими історіями цієї вистави. Кожен, хто був на виставі точно дізнався для себе нове. Тут зачіпили моменти з історії (мезозойська ера, стаханівський рух, індустріалізація і т.д.), дали вичерпну дефініцію вугіллю (про стародавні великі папоротники, що в процесі гниття і стали тим самим вугіллям), це й біологія (Папороті, Гриби, загальні процеси еволюції, згадки про атоми і клітини), це психологія й філософія(сенс життя людини, вміння пробачати і т.і.), чимала кількість фактів з театрального мистецтва тощо. Гарне вміння працювати з лазерним освітленням. 100% опрацювання реквізитів і виправдана їх доцільність. Вистава для всіх, особливо тим, кому не байдуже майбутнє України і планети в цілому, аби збагнути глибинні проблеми, які наразі ми маємо і з якими треба боротися. Повірила і як людям, і як героям вистави. Люди - професіонали справи і перед тим як грати, ознайомлювались з життям шахтарів, брали в деяких інтерв'ю, тобто гра основана на справжньому житті, а не звичайній інтерпретації актора/режисера, що є дуже цінно. Театру варто звернути увагу на стан самого приміщення, яке варто було б реставрувати, і в залі було трошки прохолодно (відповідно й акторам теж було не дуже тепло). Вистава хоч і постмодерна, але з такою концентрацію інтелектуальності, що аж дух перехоплює, наскільки вдало було написано її, як підібрано факти, слова, цитати з різних наук, але всі вони доповнюють одна одну, сплітаючись в одне ціле.

Володимир

Місцями було до біса смішно, моментами змушувала глибоко задуматися, а в загальному було важко відірвати погляд від сцени настільки все заворожувало. Подача матеріалу, переходи між сценами, акторська гра і музичний акомпонемент. Намагання повторити монолог записаний зі слів справжнього шахтаря з донбасу різними акторами, і розуміння наскільки все ж залежить як поданий матеріал. Раджу людям яким важко зрозуміти сам "феномен Донбасу", людей які безпосередньо мають причетність пряму або побічну до шахтарства, соціально активній молоді, будь кому хто цінує і сприймає сучасне мистецтво. Моментами виникало відчуття що це дійсно не персонажі яких вони грають, а вони самі. Раджу довести до ладу приміщення теарту. Воно трішки в занедбаному стані.

Наталія

Після «Горизонт 200»... Саме так, тому що після перегляду вистави, після побаченого та усвідомленого можна підвести лінію, таку жирну червону лінію, сжимаючи олівець в руках до побіління пальців, до обломлення воскової основи та вивертання дерев’яної оболонки. Я не буду писати про своє особисте відношення до шахтарів, про Донбаські гори (терикони) про своє дитинство пов’язане з Донецьком, про те як було та стало з 2014 року. Спойлерить та пересказувати виставу – також просто не стану. Сходіть і подивіться. У кожного свої емоції та своє сприйняття. «Горизонт 200» – «Це серьозна вистава про важливі питання». Вистава, котру має побачити кожен, кожен хто вважає себе людиною, вартою щось таки зрозуміти! Не важливо хто ти, яку посаду ти займаєш, перш за все ти – людина, ти маєш певні людські якості, цінності та поняття, ти можеш робити свої висновки. Ти можеш та мусиш побачити «Горизонт 200». «Горизонт 200. Так шахтарі кажуть про глибину дві тисячі метрів під землею». Уявляєте, 2000 метрів? 2000 м розділити на 2,5-3 м (згідно ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» норма висоти стелі) = 800...667 поверхів... На хвилиночку, на сьогоднішній день найвищою будівлею (котра ще будується) в світі є будівля Kingdom Tower у Джедді у Саудівській Аравії, висота якої 1000 м. І це лише половина від глибини шахти. 2000 м... ще одну хвилиночку, висота Говерли складає 2061 м. А якщо це під землю? Це просто важно уявити. Шок. «Це серьозна вистава про важливі питання». Вистава котра просто вивертає назовні все що приховується всередині. І щастя, і біль. І ні каплі жалю, а лише питання - «чому так? Чому все так? Навіщо ж ви це робите?». ... настане момент коли і дійсно не лише земля пошле всіх на*ер, а і вся країна вцілому. Вистава в котрій висвітлені важливі питання. Без ниття та сповіді, а просто прямим текстом, впевнено та вже так міцно та гучно, що лише сліпий та глухий може цього не помітити. Віра в справедливість... куди її подіти? В деяких взагалі хочеться запитати, чи вони в курсі про існування справедливості, цінування, поваги... 3 години 30 хвилин вистави «Горизонт 200» – це момент надзвичайних відчуттів та пізнання. Внутрішній біль до тремтіння тіла та сліз на моїх очах. І хочеться дивитись виставу ще і ще, тому що це все така щира правда, такі важливі питання, все як є. Знаю точно, що поїду на виставу ще не один раз, мене знову не зупинить не відстань, не інші якісь плани. Адже «Горизонт 200» - «Це серьозна вистава про важливі питання». Ця вистава – як момент переосмислення минулого та вже заподіяних дій, котрі необхідно усвідомити та не повторювати. Минулому немає місця в майбутньому. Майбутнє потребує змін та дій з метою кращого розвитку, а не розвитку як існування. Особливо вдячна Олені Апчел за вклад в людство, за розуміння важливих речей, за вміння Олени віддавати себе оточуючим, за все