« Чудаки »
Середина прошлого века. Жизнь в деревне. Время течет неторопливо. Люди той эпохи хорошо знакомы каждому из нас и, в то же время, совсем на нас не похожи. Герои Шукшина - простые, добрые, открытые, искренние. Для них важны чувства и переживания, они хорошо знают, что такое ответственность и испытания, правда и честь. Они, как и сам Василий Макарович Шукшин, свято верят в то, что «все было не зря: наши песни, наши сказки, наша неимоверной тяжести победа, наше страдание». Они готовы отстаивать эти ценности до конца ...
Декілька історій про дуже простих недалекоглядних людей, які дивують своєю простотою на наївністю. Вони просто відносяться до суму, роботи, веселощів, любові, зради, просто до всього. Особливо сподобалась історія зі сватанням, актори так відіграли мімікою, що ти ніби перенісся на те саме сватання. Впринципі всі історії такі різні, але всі об'єднує простота і легкість сприйняття світу. Вистава вчить простіше відноситися до того, що відбувається навколо, бо це потім може виглядати смішним і недолугим. Це добрі історії.Здебільшого було смішно, але з'являлися і серйозні моменти, які дуже швидко змінювалися на веселі ситуації.Було цікаво дивитися. Актори відігрували до останньої мускули на обличчі. Звісно і декорації, і костюми були підібрані вдало, але навіть якщо б їх не було, то завдяки акторам глядач всеодно все б побачиі і відчув. Дивує, що молоді актори можуть відіграти будь-який вік і статус. Більшість із них вже бачила у інших виставах, тому можу запевнити, що вони можуть зіграти чудовово будь-кого і глядач повірить. Вистава цікава тим, хто любить творчість Шукшина, а також людям, хто може посмітися з себе та людських дурниць. Театру раджу щось зробити з кондіціонером, було дуже холодно, коли він вмикався і починав дути по спині сильним потоком. У кого була верхня одежа із собою, вони вдягнулися. В мене не було що накинути, тому мені було важко розслабитися, тому що дуло сильно по шиї і спині, внаслідок чого, на ранок в мене нежить і проблеми з шиєю. Я не могла загрітися. Краще охолоджувати залу до того, як прийдутьглядачі, або щось зробити з потоком.
Сім оповідань Шукшіна. З початку кожної історії , один з акторів виносив маленьку ляльку-мотанку і починалося ... ні не гра, а проживання кожного героя автора.Щіро, відверто, зворушливо ; танцювали або від лиха, або від радості.Рухами висловлювали почуття до той чи іншій події. Від жартів сміялася вся зала, коли було нестерпно сумно, стояла тиша і сльози на очах у акторів і глядачів. В кожної невеликій історії проносилось все життя і легко будо переходити до сприйняття іншої .
Захоплююча вистава, дивився на одному диханні. Бездоганна гра акторів. Молодий акторський склад, але дуже якісний. Всі різні. Дуже приємна подача, з повагою до матеріалу. В цьому спектаклі немає чіткої сюжетної лінії, та все зрозуміло і цікаво. В деякі моменти сміявся разом з усіма, а в деякі моменти на гортали я сльози. Спектакль буде цікавий тим, хто полюбляє прості життєві сцени, що іноді беруть за душу, і частково є комічними. Є можливість і посміятись і подумати!
Скажу відверто мені дуже сподобалася гра акторів, дуже! Молоді, талановиті в них кипить життя та любов до глядача. Актори тримали зал на протязі всієї вистави, особливо вразила гра від третього лиця. Під час перегляду є моменти коли хочеш відверто посміятися, а є коли і бриньчіть сльоза. В сюжеті піднімаються такі питання як кохання, відношення один до одного, життя людей в руському селі в далекій Сибірі. Єдине що беручі до уваги ситуацію на сході нашої країни я би не радив цю виставу україномовним людям.
Ведущая актриса Киевского академического драматического театра на Подоле.
В 1982 году окончила Азербайджанский государственный институт искусств имени М. А. Алиева.
Работала в Брестском русском драматическом театре им. ВЛКСМ. Работала на телерадиокомпании «Киев» и телерадиокомпании «Зарево».
В театре с 2001 года.
С 2003 года преподает актерское мастерство в мастерской Н. Н. Рушковского в Киевском национальном университете театра, кино и ТВ им. И. К. Карпенко-Карого.
Лауреат «Киевской пекторали-2010» за роль Коробочки в спектакле "Мертвые души" М. Булгакова;
Лауреат театральной премии им. Амвросия Бучмы за роль Коробочки в спектакле "Мертвые души" М. Булгакова (2010 г.).
Ведущий актер Киевского академического драматического театра.
Окончил Киевский национальный университет театра, кино и ТВ им. И. К. Карпенко-Карого.
В театре с 1987 года.
Актер Киевского академического драматического театра на Подоле.
В 2016 году окончил Киевский национальный университет театра, кино и ТВ им. И. Карпенко-Карого, мастерская М. М. Рушковского.
В театре с 2016 года.
В детстве училась в музыкальной школе по классу фортепиано, занималась вокалом. Поет с трех лет. Ее мама - педагог по вокалу. В детстве она часто принимала участие в песенных конкурсах.
Актриса получила главную роль в сериале телеканала «Украина» - 100-серийной авантюрной мелодраме «Певица». Не в последнюю очередь из-за своих отличных вокальных данных. Хотя их также пришлось совершенствовать.
«Мне нравится петь, но скорее для себя, о профессиональной карьере певицы я никогда не задумывалась. Актерство - это мое все. Перед началом съемок, со мной занимались замечательные преподаватели по вокалу, ведь большинство песенных композиций в сериале выполняю именно я. Это жизненный сериал, поэтому все должно быть максимально по-настоящему. А пением я планирую заниматься и далее - для души », - говорила Александра.
Сериал «Певица» - первый крупный проект Александры.
Мать Анастасии - чемпионка мира по гимнастике Оксана Омельянчик, отец - бывший военный, а ныне бизнесмен Дмитрий Зюркалов. У Анастасии есть брат Иван.
Училась в киевской гимназии N32 с лингвистическим уклоном, где изучала английский и немецкий языки. Посещала художественную студию, занималась плаванием, фотографией и рисованием. Училась в киевской модельной студии «Карин».
В кино Анастасия оказалась случайно, когда ей было 10 лет. Попала на кастинг мелодрамы режиссера Оксаны Байрак «Снежная любовь, или Сон в зимнюю ночь» по сценарию Валентина Азерникова.
После первой выполненной роли в кино решила стать профессиональной актрисой. Режиссер Оксана Байрак сняла Настю в главных ролях многих своих фильмов. Роль девочки из Припяти в фильме «Аврора» была написана специально для нее.
В 2016 году Анастасия Зюркалова с отличием окончила Киевский театральный университет им. Карпенко-Карого (мастерская народного артиста Украины Николая Рушковского).
Дебют Анастасия Зюркалова на профессиональной театральной сцене состоялся весной 2014 года в постановке заслуженного артиста Украины режиссера Игоря Славинского «Антигона» (роль Антигоны), в Киевской академической мастерской театрального искусства «Созвездие».
Анастасия Зюркалова ведет в детском клубе «Champion Kids» направление «актерское мастерство».
Театральная мастерская Николая Рушковского - киевский театр, созданный народным артистом Украины Николаем Николаевичем Рушковским и его 13 выпуском актерского курса Киевского государственного института театрального искусства им. И.К. Карпенко-Карого. Он всегда говорил, что это его любимое число. Когда актеры делали презентацию своего курса, они даже шутили по этому поводу и, возможно, отсутствие предрассудков помогли не поддаваться шаблонам и тринадцатое число принесло успех.
Театр - это проект «Театр + библиотека» от Департамента культуры КГГА, за который команда получила театральную премию «Киевская пектораль» в номинации от Оргкомитета «Специальная премия» (2017).
Первый театральный сезон открыт в 2017 году, хотя сами «рушковцы» считают датой рождения Театральной Мастерской июль 2011, когда Николай Рушковский набрал группу студентов на свой актерский курс.
Театр позиционирует себя как «литературный», потому что совмещает в себе и драматургию, и прозу, и поэзию. Или, как говорят, «театр из книги». Все это гармонично сочетается с тем фактом, что большинство спектаклей происходят «среди книг» (в библиотеке).
« Чудаки »
