Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Представьте себе мир, в котором исчезла любовь и (о боже) секс.
Просто их нет и все.
Больше нет разделения на женщин и мужчин, детей можно как кофе заказать в автомате, а взгляд в глаза более 3 секунд считается непристойностью. Pornhub теперь делает обзоры плетеных корзин, а Тиндер продал свой сервер органической пищи. Здесь на уроках древней истории показывают фаллоимитатор как уцелевшую память о старом примитивном мире.
Именно здесь однажды Санди знакомится с Бенто, одним из самых успешных учеников курса «Половой истории человечества».
Муж застает на балконе любовника собственной жены, который, выдал себя за любовника соседки, и таким образом избежав возмездия, сам становится рогоносцем ...
Не приходилось ли Вам когда-нибудь проезжать Млечным путем ?! Наш герой расскажет Вам историю о своем пути, который помог ему выжить. Каждый из нас хоть раз чувствовал себя туристом. Но, иногда, наш жизненный путь дает ощущение туриста в собственной судьбе. Главный герой - обычный человек, в котором каждый может разглядеть себя или своего друга. Он идет на отчаянные шаги ради ценного, что может быть у каждого из нас - ради собственной жизни и выживания. Запутавшись в веретене постоянного выбора, жизнь приводит героя туда, где он зависит только от самого себя, но давно желанное вот-вот уже появится на горизонте. Но, судьба имела другие планы и он попадает в аварию, что разрушает все построенное и пережитое до этого. Иногда, для того чтобы построить что-то новое, нужно разрушить все старое. И вот создав свой новый путь, на котором он кажется «нездешним» для всех, он находит себя и свое место в жизни. Он уверенно путешествует с твердостью зная то, что ради лучшего будущего никогда не стоит объединяться с ложью, что каждый имеет право выбирать и люди могут сделать себя лучше, чем они есть. Получив жизненный багаж - он решает поставить собственное представление, по которому и рассказывает свою историю.
По мотивам пьес И. Карпенко-Карого В смешную, обыденную, полную иронической борьбы за выживание жизнь жителей современного села врывается история шокирующих отношений несовершеннолетней девушки Харитины с ее хозяином Герасимом, владельцем окрестных земель. Человеком, который вовремя понял: для того, чтобы выжить, надо быть одиноким волком - безжалостным хищником. Не потому ли он так тянется к Харитины - дикарки-сироты, которой с самого детства удивительным образом не дала умереть и воспитала собачья стая? .. Или на это есть другая, еще более шокирующая причина? История от Молодого основана на реальных событиях, пьесах И. Карпенко-Карого и рассказывается на современном театральном языке. * Homo ferus - «человек одичавший». Термин, применяемый к людям с феноменом Маугли, которые росли среди диких животных.
По мотивам пьесы Генрика Ибсена «Мастер Сольнес». Действие пьесы одного из самых популярных драматургов мирового театра Генрика Ибсена Молодой театр переносит в будущее - время, в котором виртуальная реальность становится повседневностью. Потеряв последнюю надежду на семейное счастье в реальной жизни, Мастер Сольнес создает утопический идеальный мир - виртуальное Город Солнца. Место, где сбываются все мечты, место без боли и сожаления, место, где никто не умирает, где люди всегда будут счастливы. Там, в доме своей мечты, он планирует поселиться вместе с любимой женой среди других счастливых семей. Но за день до переправки открывается страшная тайна - соглашение десятилетней давности, которую он заключил с 12-летней девочкой Хильдой. По этому соглашению счастье семьи Сольнес теперь в её руках. Удастся ли ему преодолеть эту дьявольскую зависимость? Даже в ложном мире находится место настоящим страстям.
В центре этой любовной истории два человека, которые одновременно узнают об измене супруги. Это могло толкнуть их в объятия друг друга, но они поступают иначе. Любовное настроение - это дорога, ведущая от симпатии к взаимного притяжения. Это путь к чувству, которое можно похоронить, но невозможно убить.
Почну з того, що Дикий театр - він нестандартний, тому тут Ви не знайдете класичних постановок вистав. Асексуали - не тільки сучасна постановка, а й сучасний сюжет. Ви зможете потрапити у світ де кохання не має значення, тому що мало хто знає про таке кохання. Але все виправляються згодом, якщо є віра хоча б однієї людини. Бо кохання, то заразна річ, вона охоплює рано чи пізно всіх, разом із пристрастями, пестощами та іншими проявами інтересу до іншої людини, і неважливо якої статі та людина. У виставі є дуже відверті костюми, тому це 18+, але в мене трохи інші погляди на обмеження, то я би показувала її підліткам. Костюми у виставі стильні і сучасні, як і все в цій виставі з елементами футуризму. Легка вистава, без сильного емоційного забарвлення. Інший погляд на буденні речі. Актори всі молоді, відверті і без комплексів. Гарно реагують на ситуацію в залі. Ця вистава для глядача, який може сприймати сучасне мистецтво. Я не окреслюю вік, а лише наголошую на сприйнятті чогось нестандартного.
Асексуальна вистава. «Асексуали» мій глядацький дебют у «Дикому театрі». Чи я в захваті? Ні. Чи я піду на інші вистави театру? Обов’язково. Світ, в якому секс поцупив сьогоденний статус «Бога». Ніхто його не бачив, але всі про нього говорять, і відомо лише, що в далекому минулому наших предків, секс і кохання були в шані, але це не точно, бо існування цих явищ не доведено. Не буду про сюжет, перейду до вражень. В одному з фб-дописів зустріла цікаве порівняння вистави з медитацією, і в мені йокнуло: точно! Це було, наче один рівний кадр, в якому я не дуже розгледіла кульмінацію, а розв’язка теж не сколихнула мої внутрішні емоційні хвилі. Ні, було звісно гарно, актори в крутецьких костюмах сплилися один з одним для секс-хореографії під ультрафіолет. Гра тіней, музика і ці дивні герої в дивному світі без любові – краса. Але форми для мене видалося більше, ніж змісту, і дуже шкода, бо тема – вибухівка, і хотілося б щоб емоції були після вистави відповідні. Можливо, просто не моє, і припускаю, що емоційно «рівна» стилістика вистави є такою собі алегорією на меседж п’єси – життя без любові, пристрасті, чуттєвості – прісне та якесь роботизоване. Однак, якби там не було, плюсів я побачила теж багато – окрім «красиво», це було ще й цікаво, незвично, відверто й чудово зіграно. Тому вудочка закинута, буду моніторити квиточки на інші «дикі» вистави.
У центрі сюжету знаходяться студенти й викладачі, які живуть у світі, де зник секс і любов. Вони вивчають і досліджують, чи були ці явища раніше і чому потім людство позбулося їх. В усіх акторів вистави ми бачимо однакові прозорі костюми, які підкреслюють байдужість до самовираження. Єдиними, хто відрізняється хоч трохи від інших є професор Тірс і його найкращий учень Бенто - вони носять червоні шорти, бо вірять в існування любові. Саме тому Бенто знімає їх з себе, коли зневірюється у цій теорії. Самі актори грають настільки переконливо, що коли одна зі студенток під час лекції починає фотографувати жука на підлозі, ти віриш, що це теж за сценарієм. Задумка доволі проста - показати, що при втраті такого взаємозв'язку з іншими ти втрачаєш і частину себе. Не знаєш, що таке співпереживання, турбота, хвилювання, теплота. Бути людиною недостатньо, щоб почуватись людяно. Але подекуди розвиток подій є затягнутим, багато уваги приділяється описам, натомість оповідь взагалі позбавлена сильної кульмінації. Лише логічно ми здогадуємось, який епізод стає найгострішим. До того ж фінал нагадує фільм "З любов'ю Розі", де головна героїня ніяк не могла зізнатися у почуттях протягом 20 років. Вистава доволі цікава, її форма теж вирізняється оригінальністю. Проте я б не віднесла її в перелік найкращих п'єс цього театру. Варта того, щоб її побачили, але недостатньо, щоб прийти на неї ще раз.
Мне оочень понравилось! Прямо так благодарна вам за этот вечер! Это интересно, свежо, открыто, очень тонко и одновременно глубоко. Были грубые слова, были голые тела, были инсценировки секса - была жизнь, а она разная: и красивая и грубая и голая. Несколько линий героев несли свои очень живые и понятные в своем горе драмы. И так круто, что конец был хороший. Потому что когда все очень похоже на жизнь по глубине проживания, абсурдности происходящего и оголенности правды, очень важно, чтоб конец был хорошим.
Дуже давно хотіла відвідати Дикий театр, адже чула багато відгуків, як позитивні так і протилежні. Отже, я була на самій лайтовій виставі цього театру! І відразу можу рекомендувати ії для «знайомства» з творчістю Дикого театру. «Асексуали»- без матюків, але зі сценами еротичного характеру! Була шокована-абсолютно оголені актори на сцені! Але! Це не викликало відрази чи якогось негативу. Сюжет вистави дуже цікавий та змушує замислитись. Світ, в якому зникла любов, почуття, секс... Складно уявити, так? Але актори грали настільки реалістично, що охоплювало почуття дійсності, що так дійсно може статися! Не треба приховувати почуття, не треба себе вмовляти та потім вірити в те, що ми більш не покохаємо, що нам не потрібні ці страждання від нещасної любові та інше.., бо кохання-це найпрекрасніше! Браво акторам! Браво, Дикому театру! Дуже рекомендую!
Утопія для асексуалів, та антиутопія для тих, хто ще вірить у кохання. Динамічна вистава у пошуках відповіді, чи дійсно є підстави для існування романтичної любові. Вистава занурює у "стерильний" світ суспільства, де втрачена потреба у сексі. Герої намагаються дослідити витоки появи міфу про любов. Тематика вистави досить актуальна сьогодні, проте розкриття теми видається дещо поверхневим. Склалось враження, що сюжет де-не-де просідає, а дії персонажів подекуди немотивовані. Тому частина діалогів виглядала штучно. Проте вистава буде цікава тим, хто шукає відповіді на вічні запитання. Це можливість побути у незвичних обставинах, помістити себе в альтернативну реальність. Дійство створює атмосферу, в якій можна пофантазувати на цікаву тему.
Початок вистави затримали на 10 хвилин. Вільних місць у залі, майже, не було. Сцена була оформлена просто, але світлові ефекти додавали шарму в цю виставу. Актори всі були досить молоді, але грали гарно. Костюми виглядали цікаво і вдало підкреслювали їх образи у виставі. Були смішні моменти, людям в залі подобалась вистава, це було помітно за їх оплесками після монологів акторів. В цілому мені сподобалось, було дуже атмосферно, актори заставили усіх глядачів поринути у саму виставу і зрозуміти її суть.
Захоплива футуристична антиутопія для справжніх романтиків. Емоційна подача, драйв артистів захоплює, їм співпереживаєш і коли вони відкривають для себе любов, і коли замовляють дітей в автоматі. Побудоване нове суспільство розділяється за допомогою костюмів та відеоряду, які формують і футуризм на сцені. Попри антиутопію вигаданого світу, спектакль буде близький кожному, хто колись закохувався. Декорації додавали символізму спектаклю, створюючи захопливий новий світ.
В 2012 году окончил Харьковскую государственную академию культуры, специальность "актер драматического театра и кино" (мастерская Ю.Б.Старченко).
В 2012-2017 гг. - актер Днепродзержинского театра драмы им. Леси Украинский.
1998 окончил Киевский государственный институт театрального искусства имени I. Карпенко-Карого (мастерская н. а. СССР Юрия Мажуги).
От 1998 года актер Киевского академического театра юного зрителя на Липках.
Занимался футболом, три года проучился на юриста, чтобы понять, что хочет быть актером.
Учился в КНУКиИ (мастерская Самининой А.Е.).
Играет в Диком театре «Гей-парад». Театр «Золотые Ворота» – «Бери от жизни все».
Работы в театре «Актер»: «7 разгневанных джентльмена», «Ночь перед Рождеством», «Здравствуйте, я ваша тетя».
«Дикий театр» - один из самых популярных независимых театров в Украине, основанный в феврале 2016 года. Он создает остросоциальные спектакли по пьесам современных драматургов, а также различные независимые театральные проекты, мюзиклы и т.д.
Провокация, зрелищность и шок как основные инструменты взаимодействия с публикой. Театр уже реализовал более 20 проектов, собрав более 120 актеров из разных театров в свою команду и охватив аудиторию в более чем 60 000 человек. Спектакли проводятся на разных локациях, не только на театральных площадках, но и в таких местах, как зоопарки или ночные клубы, у театра нет постоянной труппы. Дикий - победитель многочисленных фестивалей и театральных наград, среди которых Киевская пектораль, программа Британского Совета «Taking the Stage», Гран-при фестиваля «Восточный экспресс», фестиваль «Мельпомена Таврии» и др.
Продюсер и основатель - Ярослава Кравченко. Художественный руководитель - Максим Голенко.
Миссия - трансформация сознания.
Дикий сосредоточен на провокациях и откровенном общении со зрителем. Главный вектор - поиск актуальных смыслов благодаря формату радикального и иммерсивные театра. Дикий театр - для творческой, сознательной аудитории.
Дикий театр может травмировать, расстраивать и вызвать зависимость. Не рекомендуется к просмотру людям с неустойчивой психикой.