З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
«Хлібне перемир’я» – це не зона комфорту», – Олександр Ковшун про прем’єру у Харківському театрі ім. Т. Г. Шевченка
2
0
0

«Хлібне перемир’я» – це не зона комфорту», – Олександр Ковшун про прем’єру у Харківському театрі ім. Т. Г. Шевченка

30 та 31 березня у Харківському театрі ім. Т. Г. Шевченка відбулася прем'єра «Хлібне перемир'я» за однойменною п'єсою Сергія Жадана. Про підготовку до прем'єри та співпрацю з Сергієм Жаданом, про акторів та режисуру, про Андрія Жолдака і сучасний театр, – Олександр Ковшун в інтерв'ю для Theatre.love

«Сергію, якщо я візьмуся за постановку цієї п’єси, як ти зреагуєш?»

Сьогодні Сергій Жадан – один із провідних авторів, який здебільшого мешкає в Харкові. Я з ним особисто знайомий і навіть у якості артиста брав участь у виставі за його текстами «Депеш Мод», поставленою німецькою командою в Харківському театрі для дітей та юнацтва. Звісно ж, появі прем’єри «Хлібне перемир’я» передувало багато різних факторів, але найголовніше – це актуальність п’єси, першої п’єси, яку він написав «у чистому вигляді». «Хлібне перемир’я» – ніби продовження теми роману «Інтернат», але в драматургічному форматі. Всі знають таких авторів, як Бертольт Брехт або ж Мартін МакДонах, і я вважаю, що у п’єсі Сергія Жадана присутні такі самі масштаб і глибина проникнення в тему, екстремальну ситуацію війни на Донбасі. У нього мистецтво на кінчиках пальців. Його мова вмонтовується в сучасний і літературний, і побутовий контекст. Все, що пише Сергій – так круто, професійно й актуально сьогодні, що не помічати або ж відмовлятися від цього не варто.

Ще рік тому Сергій Жадан проводив читку у нас, у Харківському театрі ім. Шевченка. До того я ознайомився з п’єсою в електронному вигляді, потім послухав у виконанні автора і, зрештою, коли ми сиділи і пили каву, я запитав: «Сергію, якщо я візьмуся за постановку «Хлібного перемир’я», як ти зреагуєш»? Давши своє, так би мовити, благословення, він прийшов на першу зустріч з артистами, ми поспілкувалися про певні незрозумілі моменти в матеріалі і надалі домовилися, що він періодично відстежуватиме хід і процес роботи над постановкою.

Сергій Жадан на прем'єрі вистави «Хлібне перемир'я»

«Я хочу, щоб вистава відповідала задуму Жадана»

Над виставою ми працювали понад два місяці, але, як я вже сказав, задум виник ще рік тому. Через обставини з пандемією довелося його відкласти, потім узгоджувати постановку п’єси з адміністрацією театру, те, наскільки вона відповідатиме репертуарному плану. І хоч у Сергія було не так багато часу, щоб до нас заходити, я періодично показував йому епізоди, щоб він зробив свою коректуру. Тому що «Хлібне перемир’я» не просто сюжетне, а метафоричне, в ньому присутні складні специфічні сцени, які недописані, які потрібно дофантазовувати. Тим паче не щодня є можливість напряму працювати з драматургом такого рівня. Я тому обговорював з ним якісь питання, бо хотів максимально відтворити його погляд на ситуацію, хотів, щоб вистава відповідала задуму саме Жадана.

Фото: Маргарита Корн

До відбору артистів – конструктивний підхід

Багато акторів були присутніми на читці Жадана й одразу загорілися цією темою. Попри те, що у нас усі артисти дуже потужні і сильні, до відбору команди у мене конструктивний підхід. Мені важливо, щоб усі були, як то кажуть, були однієї крові. У п’єсі, в основному, більш молоді персонажі, і лише одна літня жінка – така собі Матінка Кураж. Мені довелося відстежувати кожного, починаючи від акторів із почесними званнями і закінчуючи артистами, які не так давно долучилися до трупи нашого театру. Я хотів, щоб люди розуміли, про що йдеться, і щоб кожен поставився до своєї ролі з усією серйозністю і відповідальністю.

Фото: Маргарита Корн

Режисер вистави Олександр Ковшун

Режисура і театр можуть бути різними

Я намагаюся працювати в креативному напрямку сучасних європейських театрів, але німецький мені найцікавіший. Те, що режисура і театр можуть бути різними, мені показав Андрій Жолдак, який колись працював у нашому театрі Шевченка.

Хоч він і мешкає сьогодні в Берліні, бо в нього там більше можливостей, але залишається громадянином України і позиціює себе як український режисер, який може презентувати нашу країну на світовому рівні. Він вагома фігура, і сьогодні керівники українських театрів мали б запрошувати Андрія на постановки. Але, напевно, люди бояться його досить скандального характеру і тоталітарної дисципліни, якої він вимагає. Хоча, як на мене, в Україні, а особливо в столиці, його вистави були б грандіозні!

Андрій визначив для мене зовсім іншу систему координат в театрі, і з його порад та установок я почав займатися режисурою. Скажімо, одна з останніх моїх прем’єр в театрі Шевченка, «Калігула» за Камю, зроблена саме в сучасному, адаптованому під європейський фестивальний формат, напрямку.

П’єса Жадана – це не зона комфорту

Я ставлю Камю, Кафку, Бюхнера, Набокова, тому до мене приходить особливий глядач, котрий вміє думати. Так і зараз: люди, які вважають, що на Донбасі йде громадянська війна, не прийдуть дивитися Жадана, а ті, хто впевнені, що це справжня війна між Україною і Росією – прийдуть (хоча в п’єсі немає ні своїх, ні чужих).

На моїх виставах немає «теплої ванни». Я не роблю те, що всім подобається. Я виводжу із зони комфорту, і п’єса Жадана – це так само не зона комфорту.

Інтерв'ю: Ярушевська Альона

Наступний показ прем'єри «Хлібне перемир'я» – 30 квітня.

Підтримати проєкт Theatre.love можна за посиланням.

Фото: Маргарита Корн

Вас может заинтересовать