Юрій Шульган

«Місце для дракона» – вистава для сімейного перегляду! Колись-то давно, мабуть, ще й батьків і дідів наших не було на світі, жив собі Дракон. Та не простий Дракон, а особливий. А дізнатися про всі його особливості запрошуємо дітей на виставі «Місце для дракона». Адже тут їх чекає справжня казкова історія не лише про дракона, а й відважних героїв та прекрасну принцесу, доньку князя Люботинського… І це ще далеко не все. Цей твір входить до шкільної програми, і в сучасній інтерпретації його легше засвоїти. Дізнатися про етап самоідентифікації, вибір свого місця у соціумі, визначити що краще – любов чи ненависть… Вирішити і знайти відповіді на вічні запитання завжди краще у театрі. Не дивлячись на те, що вистава «Місце для дракона» – це чарівна казка для дітей, батьки зможуть насолодитися і відчути тут абсолютно свою історію. Придивіться уважніше: поряд із нами насправді живуть дивні дракони, підступні князі, благородні й не дуже лицарі та нещасні князівни.

Поруч із смутком завжди знайдеться місце для посмішки, десь близько плачу завжди чекає сміх. Маленьке людське щастя та маленька особиста трагедія тісно переплітаються, створюючи коловорот почуттів, який ми і називаємо життям. «Холодна м’ята» – проста душевна розмова про прості, але такі важливі для кожного речі: стосунки між людьми, пошуки самих себе, кохання, дружбу, невиразний смуток та великі радощі… Життя героїв оповідань Григора Тютюнника плине від однієї крайності до іншої, а ми можемо на мить ніби зазирнути у вікно – побачити людину в її сакральний момент переосмислення самої себе – і піти далі, відчуваючи той присмак співпричетності. Вистава, жанр якої вкладається в формулу «чуттєві оповідання», – обрамлена в стильну та витончену театральну форму ностальгії за нами самими, відвертими, щасливими та нещасними однієї вхопленої миті.

За оповіданнями Володимира Винниченка «Момент», «На той бік» Щастя – це момент. Вони зустрілися у ті непрості часи, коли їхнє життя могло обірватися кожної хвилини. І тоді їх захопив вихор кохання. Довірливий погляд, гарячий подих, невловимий аромат, що кружляє в повітрі. Умови, місце зустрічі, соціальний статус – все це марнота: є лише відчуття та емоції. А далі… Далі вирішувати саме їм – залишиться між ними кохання назавжди чи триватиме лише мить.

Перфоманс-колаж «Невтишимі». Незвичайна подорож у машині часу від 60-х років 20 століття до сьогодні. Від Стуса до Жадана, від Костенко до Малковича. Це не просто можливість за півтори години пропустити крізь себе життя і творчість українських поетів-шістдесятників, а повне занурення в епоху, коли слово «українець» зазвучало по-новому. Спільно з «Музеєм шістдесятництва» ми проведемо вас крізь час та простір, підглянемо за народженням думки корифеїв, відчуємо биття їхніх сердець в наших з вами грудях, усвідомимо вагу національної гідності в сьогоденні. Бо саме вони дали Україні голос, який не стихає й досі, який не затихне ніколи.

Володимир, розмінявши шостий десяток років, так і не взнав коханки іншої, ніж наука. Не мав співжительки іншої, ніж його мати – вічного та невмирущого творця його дивного затворницького життя. Його матері – Зої – вже сто років. А, може, й більше. А, може, вона була завжди і завжди буде, з її небажанням ділити з кимось сина, з її любов'ю до нього, токсичною та руйнівною. Зоя знає: на селі, коли наставав час вмирати, діставали труну з горища й вкладалися в неї, а, якщо не вмирали, йшли гусей пасти. Але чомусь, ані вона, ані її син не помічають, що вляглися в ту труну, навіть не почавши жити, й вже який рік пасуть тих гусей… Але, може, молода й занадто жива дівчина Женя, яка опиняється в їхньому домі, зможе оживити горе-пастухів? Вистава Малого театру «Мать його» за п'єсою Світлани Баженової «Як Зоя гусей годувала» – не спроба знайти винних, злодіїв, які крадуть один в одного щастя. Це драматична оповідь про таку різну любов: наївну, дивакувату, садистську, хворобливу, швидкоплинну та вічну.

Осінній ранок, мряка, густий туман, забута стежина через пустир. Постріл! Закон джунглів давно розповсюдився за межі джунглів. Маклер Зброжек знає це, як ніхто. Якщо не ти – то тебе, третього не дано. Добре, що маклер Зброжек добре вміє грати в цю гру. План складено ідеально, конкуренти введенні в оману, гроші чекають в банку. Сьогодні день ікс, день, коли здійсниться мрія, день, коли і фабрика, і нерухомість будуть придбані, день, коли доця зрозуміє, заради чого татко так часто пропускав сімейну вечерю, день, якого чекав 27 років! І нічого не зможе завадити цій блискучій афері… Тоді хто і в кого стріляв?! Пострілу в плані не було, еге ж, маклере? Чи був? Атмосферна нуар-пригода зі взлетами і падіннями, елементами детективу, неочікуваними сюжетними поворотами, впізнаваними персонажами та похмурим гумором. Про суспільство і про індивіда, про прірву між людьми в період політичної, культурної, економічної кризи, про те, як маленькі помилки кожного можуть створити велику історичну помилку з катастрофічними багатолітніми наслідками, про тріумф популізму і віру в диво, про неготовність багатьох брати на себе відповідальність за своє життя, і навпаки, про зверхнє бажання багатьох інших визначати чужу долю, про тупик постмодернізму, з його вседопущеністю та неспроможністю. Але найголовніше – про місце гуманізму, місце Любові у світі.

Десь, на краю неба, в галактиці Чумацький шлях, біля гарячого Сонця, на планеті Земля є маленьке українське містечко з безназваним провулком та будиночком – Ластів‘яче гніздо. Тут оселилася Місячна Зозулька – Юлька. І така в тої Юльки цікава натура, що жоден ще з чоловіків не пройшов повз неї, не спинившись, коли вона застигає у вікні, підставляючи прохолодним місячним променям сріблясте спрагле тіло.У кожного з тих чоловіків є вибір: вибухнути у зоряну вічність й продовжити свій нескінченний політ галактикою або ж назавжди згаснути мов мільярди інших згаслих зірок.Яка магічна сила так вабить і притягує отих чоловіків до тої Зозулі? Чи то закон всесвіту, чи просто зов розпаленої плоті?..