Юрій Мочарко

За мотивами роману К. Чапека «Гордубал» ОДНАК Люди – нерозсудливі, нелогічні, сконцентровані на собі. Однак, люби їх Якщо робиш добро, люди звинуватять тебе у прихованих егоїстичних намірах. Однак, роби добро. Якщо ти успішний,ти здобудеш фальшивих друзів та справжніх ворогів. Однак, досягай успіху. Добро, зроблене тобою сьогодні, завтра забудеться. Однак, твори добро. Честь та щирість роблять тебе вразливим. Будь чесним і щирим, не дивлячись ні на що. Те, що будував ти роками, може бути зруйновано в одну ніч. Однак, будуй. Люди насправді потребують допомоги, але можуть напасти на тебе, коли ти допомагаєш їм. Однак, допомагай людям. Віддай світу все найкраще, що ти маєш І у відповідь отримаєш ляпаса. Однак, віддай світу все найкраще, що в тебе є.

За мотивами п’єси І. Карпенка-Карого «Безталанна» Українські верби – носії вікових інформацій. Це можна збагнути, якщо торкнутись їх стовбура, чи крони, вслухатись в шелест – шепіт… Верби вміють радіти за щасливих людей і вміють гірко плакати над загубленими долями. Пропонується глядачу драма – відгомін, у постановці якої багато сучасної пластики, використані найкращі композиції гуртів «Даха Браха» та «Перкалаба», співи Іларія, Юліана... Сценографія від Людмили Бєлої підкреслює оригінальність прочитання.