Ярослав Грушецький

Головний герой казки, хлопчик на ім’я Якоб, неввічливо повівся з однією старою, яка виявилася злою відьмою. Заманивши його до своєї хатини, вона перетворила хлопця на потворного карлика. Втікши від неї, Якоб повернувся додому, але мати не упізнала рідного сина і вигнала геть. Потрапивши на королівську кухню, хлопець рятує від загибелі сусідську дівчину Гретхен, яку відьма за грубість перетворила на гуску. Дружба допомагає дітям подолати усі перешкоди, звільнитися від злих чар і повернути власний вигляд. Завдяки випробуванням, вони усвідомили свої помилки і, виявивши найкращі якості, підтвердили перевагу внутрішнього світу людини над зовнішністю. Казка вчить справедливості, любові до рідних, шанобливого ставлення до навколишніх та підкреслює важливість родини у житті кожної людини.

Сучасна повчальна казка про неслухняного хлопчика Андрійка та його подругу Софійку, які завдяки знанням дівчинки про правила поводження на природі, впоралися з усіма небезпечними ситуаціями і неушкодженими вибралися з чарівного лісу.

В однієї веселої Бабусі було все: і песик, і каченята і маленька хатинка у селі, і, навіть – горщик із запашним медом… Та не було в старенької свого Ведмедя… Одного разу пішла Бабуся до лісу пасти каченят, та й заснула…

Вистава «Дівчинка і Відьма» про самовіддану вірність маленької дівчинки Іляни своєму брату Віорелу, котрого викрала зла відьма Клоанца для забави своєї розбещеної доньки Бубоаси. Іляна сміливо йде на пошуки брата, а дорогою допомагає Лісовому Карлику врятувати горіхові дерева, здобуває алмазну росу, щоб повернути зір велетню Фаурару, котрі у свою чергу допомагають дівчинці здобути перемогу над Клоанцою й визволити братика з полону.

Якось зібралися хлопці й дівчата закликати весну. Пісні співали, ігри грали, загадки розгадували… Та нічого не виходило в них, то й надумали вони звернутися до ляльок і розіграти казку. Так  з’явився на світ хлопчик-деревинка на ім’я Івасик-Телесик. Побувавши у страшному полоні Відьми-Змії, повернувся Івасик-Телесик на гусях-лебедях додому, і на їх крилах прилетіла з вирію красуня-весна.

…Вище високих гір знялася велетенська зміїна тінь – на мить здалося, що відтепер ніколи вже на окрадену землю не прийде весна… Гіркі сльози Землі-матері породили незвичайного богатиря, схожого на маленьку горошинку – невеличкого і непоказного, та з відчайдушним серцем і щирою душею… Подолавши довгий шлях руїни, маленький герой здобув у ковалів-чарівників могутню зброю, а побратимами у бою з ворогом стали для Котигорошка самі духи рідної землі… Та ні чарівна зброя, ні могутні побратими не впорались би з хитрющим і підступним ворогом, якби не був Котигорошко плоттю від плоті власного народу і якби йому на допомогу не постав увесь народ…

У виставі «Лисиця і Ведмідь» актори працюють не на глядачів, а разом з ними. Такий режисерський хід — задіяти у сюжеті маленьких глядачів — додає виставі динаміки й напруги. Зал допомагає простодушному і доброму Ведмедеві виявити підступність Лисиці.

Колись був у Києві Князь і був коло Києва Змій, якому щороку посилали данину: давали або молодого парубка, або дівчину. Ото прийшла черга вже й дочки самого Князя… Вистава вирізняється від традиційних лялькових.Актори працюють у живому плані (ритуал, танець, пластика), а лялька виступає як символ, знак.

На ярмарках, у давнину, просто неба виступали мандрівні ляльковики, які грали комедію про Петрушку. Він був улюбленцем публіки.

Кмітливий, дотепний Петрушка переборює і долає все і всіх. І саме за це, не дивлячись, що він Петрушка, його обирає з-перед усіх і закохується в нього найпрекрасніша з принцес.