Володимир Кравчук

Двоє французів приїздять до українського села на запрошення подруги по Facebook — Оксани. А у неї, виявляється, завтра — весілля. То як тут без самогону, весільних традицій, ворожіння… Так, невинна поїздка перетворюється на справжній міжнародний екшн! І повірте, зустріч з Вієм – це не найстрашніше, що може тут відбутися! Цій виставі аплодували стоячи 30 директорів європейських театрів на Kiev Theatre Showcase, гаряче зустрічали на Гогольфесті та Festival divadiel strednej Európy у Словаччині, вистава перемогла у трьох номінаціях Міжнародного фестивалю «Мельпомена Таврії».

Ви знаєте, на що здатні чоловіки, щоб повернути жінку? Ту саму, яку кохають до безпам'ятства? Так – квіти, подарунки, шалені вчинки… Та все це відпочиває на березі Дніпра, порівняно з «методом Мухи». Що потрібно? Хоробрість, пасмо волосся і магічний ритуал. Пьотр бере з собою папірець з закляттям, віскі для хоробрості, ножиці для волосся і вирушає до коханої. Цей день переверне його життя, що й до цього було шаленим. І не тільки його… Комедія Петра Зеленки «Історії буденного шаленства» написана в 2001 році, здобула престижну нагороду Фонду Альфреда Радока, перекладена кількома мовами, має величезну популярність в театрах Польщі, Угорщини, Росії, Словаччини, Чехії. Нова вистава Дикого театру розповість комічні і карколомні історії людей, яким не дуже хочеться бути дорослими. Але доводиться. Проект створений за підтримки Чеського центру в Києві.

Помирає мати. Два брати – Антон і Толік збираються разом у домі дитинства, щоб вирішити, що робити далі. А за вікном – літо. А за вікном – війна. А за вікном – річка і міст. За вікном – дитинство і батько, якого вони майже не знали. За вікном – поля, які чомусь горять. За вікном – світ, але вже без мами. А мама нагорі. І купа спогадів, бо знайшли старий дипломат, а там – купа фотографій старих і прекрасних. Вони на них щасливі і живі. Тільки но переїхали у свій дім… Міст зруйнували. Весь світ залишився «десь там». … Брати сміються, плачуть, згадують, приймають гостей. Різних. І ви заходьте – поговоримо про перемир’я. Хлібне. Відомий український письменник Сергій Жадан написав неймовірний текст про наше сьогодення, про те, ким ми є, про нас з вами. «Ну і як вибиратись? Не знаю. Горить усе. Перемир’я. І ось тепер порожньо без тебе, і місце, де ти була, де чути було твій голос, наповнюється вітром, ніби дім, покинутий поспіхом, дім, у якому ще можна відчути дитяче тепло й жіноче дихання, дім, із якого ще не вивітрився дух утіхи. Дім, у якому тобі так добре велося, дім, за яким ти доглядала, про який дбала, який ти називала своїм, дім, що без тебе втратив звучання, наче скрипка, перемерзла на лютневому холоді. І ось тепер порожньо без тебе, і місце, де ти була, де чути було твій голос, наповнюється вітром, ніби дім, покинутий поспіхом, дім, у якому ще можна відчути дитяче тепло й жіноче дихання, дім, із якого ще не вивітрився дух утіхи. Дім, у якому тобі так добре велося, дім, за яким ти доглядала, про який дбала, який ти називала своїм, дім, що без тебе втратив звучання, наче скрипка, перемерзла на лютневому холоді».

Кожен живе як хоче і вміє. Ми в соціумі, але кому потрібні ілюзії: кожен сам за себе. І якщо вже стосунки зіпсовані – налагодити їх неможливо. Ми отруюємо життя одне одному, ми токсичні. Вирішити цю проблему неможливо. Знати про неї життєво необхідно. П’ять ситуацій – п’ять версій розвитку подій, хоча здавалося, що фінал незмінний. П’ять захоплюючих сюжетів на межі. На межі токсичності.

«Карбід» – вистава за мотивами роману Андрія Любки Після падіння у відкритий каналізаційний люк, учителю історії Тису приходить ідея як об’єднати Україну та ЄС. Треба збудувати тунель, провести всіх українців у ЄС, і ЄС нічого не залишиться, як прийняти Україну до свого складу. Тис йде з цим планом до місцевих бізнесменів-контрабандистів, їм ідея подобається, але не з патріотичних міркувань. Щоб почати будівництво – потрібно домовитись з місцевою адміністрацією. Та дає згоду на будівельні роботи, але під виглядом спорудження фонтану до незалежності України. У всіх учасників задуму є свої інтереси, і згодом мрійливий Тис стає незручним.

Вистава-лауреат премії «Київський рахунок» — краща вистава 2018 року. Війна на сході України – це не лише вибухи, обстріли та імена загиблих. За її лаштунками, по обидва боки фронту триває життя (не)звичайних людей, яких поєднали розбиті дороги Донбасу. Молода жінка вирушає на схід України у пошуках документального матеріалу про війну, але там, у сірій зоні прикордоння стає заручницею і своїх, і чужих історій. Вона проживає їх немовби в задзеркаллі, де вже немає добра і зла, де жертва і кат міняються ролями, а любов стає минущою і невловимою. «Погані дороги» – це шість історій про стосунки жінок та чоловіків, загострені і спотворені війною, та про переломи, які ніколи не загояться. Ця п’єса – одне з перших висловлювань про війну на сході Україні на великій театральній сцені. Наталя Ворожбит написала її, збираючи історії і свідчення реальних людей для сценарію «Кіборгів» (режисер Ахтем Сеітаблаєв). Та якщо «Кіборги» це про міф та звитягу, то «Погані дороги» –про саме життя, яке завжди переважатиме смерть. Уперше п’єса була поставлена у лондонському театрі Royal Court у жовтні 2017 року. Українська прем’єра відбулася 27 вересня 2018 року на Сцені 6.

Патрик - жорстокий і безжалісний вбивця, що тримає у страху всю Ірландію. Він не знає ні пощади, ні сентиментів. Як ураган він мчиться по країні, змітаючи все і всіх на своєму шляху. І є лише одна істота у цілому світі до якої Патрик має справжні почуття. Але з нею стається біда, і під приціл месника-м’ясника потрапляє цілий острів. 21 +, не рекомендована до перегляду людям з хиткою психікою, глибоко вагітним жінкам і любителям котиків Містить сцени насилля, жорстокості, нецензурну лексику у великому об'ємі!