Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
В ранньому дитинстві переїхала з батьками до Одеси, де і закінчила школу.
В Одесі навчалась в Театральном ліцеї та працювала ведучою телепрограм на місцевому «7 каналі».
З 2000 року – актриса «Нового Драматичного театру на Печерську».
В 2003 році стала лауреатом Премії «Київска Пектораль» в номінації «За головну жіночу роль» в спектаклі «Варшавська мелодія-2».
В 2007-2008 роках була ведучою на ранковій телепрограмі «Підйом» на українськом «Новому каналі».
Входить до ТОП-20 актрис України за версією видання «Українська правда. Життя» (2009).
Київський академічний театр на Печерську було створено в 2000 році. Основою театру став випускний російський курс Київського Національного Університету театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенко-Карого (керівник курсу н.а. України М. М. Рушковський). У студентські роки ця трупа створила вистави, які послужили основою для репертуару майбутнього театру. В роки становлення театру допомагав народний артист СРСР Кирило Юрійович Лавров. Було здійснено ремонт в приміщенні театру на вулиці Шовковична, 3. З 2004 року саме тут театр знайшов своє перше притулок. У 2010 році театр переїхав на нове місце по вулиці Немировича-Данченка, 5, де продовжує свою роботу і нині. На сьогоднішній день в театрі працює 32 актора: 13 – в трупі, а також – запрошені з інших театрів. Всі ці роки художній керівник театру – Олександр Крижановський.
Днем - робота і амбіції, ввечері - мрії і сумніви, самотність і спрага любові. Ми живемо в епоху зведення кар'єрних цінностей в ранг культу. Яку ціну доводиться платити в цій гонці - ось основна тема вистави. Дія відбувається в серці корпорації, якою керує невидимий бос на ім'я Крамер. Першими мешканців 16-поверхового будинку зустрічають вахтери - Генріх і Марія. Їм живеться, загалом, непогано - навіть на заборонений на робочому місці телевізор начальство дивиться крізь пальці. А в телевізорі постійно крутять рекламний ролик компанії, в якому красень-чоловік під час дощу переносить на руках через калюжу прекрасну даму. Чим займається корпорація і для чого вона взагалі потрібна - таємниця за сімома печатками, але навіть Генріху і Марії зрозуміло, що до охоронюваним ними шістнадцяти поверхах людське благородство з ролика відношення не має. Переможець Київської Пекторалі 2012 року в номінації за Кращий камерний спектакль.
Виставу зроблено за оповіданнями Віктора Пєлєвіна: 1. «Хрустальний світ» – епізод з життя двох юнкерів на дорозі до Смольного 25 жовтня 1917 року; 2. «Миттельшпиль» – чоловіки пертворюються на жінок, жінки на чоловіків; 3. «Бубен Верхнього Світу» – шаманка Тайми виводить з іншого світу загиблих у другій світовій війні іноземних громадян... але ж, фокус не завжди успішний; 4. «Тарзанка» – фантазія лунатика у зіткненні зі звичайною свідомістю; 5. «Проблема Верволка у середній полосі» – до вовків-оборотнів прибився новенький... Вистава про сьогодення, але, більш за все, – про майбутнє або ж – про вічне. У цій виставі є «абсолютний людський ліризм», який важко виміряти за три години театральної дії.
Мелодраматична історія про пошук кохання, запропонована Іваном Вирипаєвим, ілюструє сучасну модель стосунків. Сьогодні, коли ми маємо знання про все, люди отримують його без особистого досвіду, існуючи в сухих теоріях, невмінні почути ближнього і внутрішньому спустошенні, оскільки кокаїн, алкоголь і бездушні роздуми про Буддійську порожнечу не дають героям того наповнення і щастя, якого всі так пристрасно чекають. Чекають, але нічого не роблять для того, щоб це щастя подарувати тим, хто поруч з ними. Головний герой Девід після смерті дружини не може відпустити її і продовжити жити далі. Часто він з нею розмовляє і відмовляється повірити в те, що сталося … Перебуваючи в кайданах своєї прив’язаності, вона приводить його до думки, що усі його страждання викликані тим, що він так і не любив її по-справжньому, саме тому він нещасний, адже «щастя – це робота, яку будь-що-будь, потрібно виконати добре». Сценічний простір, в якому перебувають герої, нагадує чи то велику душову кабінку, чи психлікарню. Чи зможуть вони позбутися своїх страждань і почати працювати на своє щастя?
Ви потрапите у час, коли не було мобільних телефонів, телебачення не заполонило наші душі, а за вікном лунали улюблені мелодії золотого віку популярної музики. Європейці за звичай вирушали в великі мандрівки і потрапляли в кумедні колізії... Це комедійна історія про дві сімейні пари, які волею долі опиняються в одному готельному номері. Маленький готель у французькому містечку на кордоні з Німеччиною, яке святкує фестиваль «Святого Вольфганга» і стає тлом дивної плутанини і незручних ситуацій, які в захопленні тримають глядацьку аудиторію протягом всієї вистави.
Київський академічний театр на Печерську було створено в 2000 році.
Основою театру став випускний російський курс Київського Національного Університету театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенко-Карого (керівник курсу н.а. України М. М. Рушковський). У студентські роки ця трупа створила вистави, які послужили основою для репертуару майбутнього театру.
В роки становлення театру допомагав народний артист СРСР Кирило Юрійович Лавров. Було здійснено ремонт в приміщенні театру на вулиці Шовковична, 3. З 2004 року саме тут театр знайшов своє перше притулок. У 2010 році театр переїхав на нове місце по вулиці Немировича-Данченка, 5, де продовжує свою роботу і нині.
На сьогоднішній день в театрі працює 32 актора: 13 – в трупі, а також – запрошені з інших театрів. Всі ці роки художній керівник театру – Олександр Крижановський.
Народився в родині акторів, які грають у Театрі на Подолі.
В період з 1995 по 1999 рр. навчався в університеті театру, кіно і телебачення Карпенка-Карого, на акторському курсі Миколи Рушковського.
Почав виступати на сцені. Приєднався до Нового драматичного театру на Печерську. Родинні перекази свідчать про те, що бабуся Ігоря Рубашкіна була актрисою, а мамин брат реалізував себе, як оперний співак.
Перші свої образи в спектаклях юнак втілив на Печерську, ще в шкільні роки. На цій сцені під його керівництвом викладача літератури Наума Ароновича Резніченко поставили «Старшого сина» А. Вампілова, «Безіменну зірку» М. Себастьяна і «Звичайне диво» Е. Шварца. Анатолій Хостікоєв через свою театральну компанію запросив актора в мюзикл під назвою «Біла ворона».
Йому дістався образ Жульєна. Перш Анатолій Хостікоєв сам грав цю роль. Актор отримав премію «Київська пектораль» за роботу над постановкою «Закон танго». Цією ж нагородою було відзначено участь у виставах «Розпусник» і «Корабель не прийде».Особисте життя
Батьком актора є Олександр Михайлович Рубашкін, який грає в Театрі на Подолі. Тетяна Константинова Печенкіна – мати, виступає на тій же сцені. Перша дружина Ігоря - Олена Лазович. Вона є актрисою Театру на Печерську.
Другою дружиною його є Олеся Власова. Вона грає на тій же сцені. Має доньку на ім'я Апполинария. Анатолій Хостікоєв став її хрещеним. Дівчинку також називають Поліна. Другу дочку звати Варвара.Сцена
Першою студентською роботою актора став образ дон Кіхота в постановці «Людина з Ламанчі». Пізніше Ігор Рубашкін приєднався до театру на Печерську. Зіграв у виставі «Пригоди Казанови». Як Панталоне з'явився в постановці режисера Себастьяно Сальвато «Арлекіно. Слуга двох панів» за К. Гольдоні. Запам'ятався глядачам як Іонич з вистави «У кожного свої дивацтва».
З'явився в постановці режисера Юрія Одинокого «П'ять оповідань Пелевіна». Втілив образ хореографа у виставі «Закон танго». В його основу були покладені твори П. Неруди, Х. Борхеса, Х. Кортасара, Олена Лазович виступила режисером. Працював над постановкою «Майстер і Маргарита» за М. Булгакову. Режисером її став Олександр Крижановський.
У виставі «Розпусник» за Шміттом зіграв Дені Дідро. Брав участь у постановці «Корабель не прийде» за Штокманну. Незабаром почалося співробітництво Ігоря з театральною компанією під назвою «Бенюк і Хостікоєв». Він виконав роль Жульєна в постановці режисера Анатолія Хостікоєва «Біла ворона». Зіграв Рослого у виставі «Про мишей і людей» за Дж. Стейнбеку.
За мотивами опери С. Гулак-Артемовського була створена постановка «Задунаєць за порогом», в якій Ігор прийняв участь, як син султана на ім'я Селім. В образі Стенлі Паркера працював над виставою «Люкс для іноземців» за Фріману. У театрі «Сузір'я», в постановці «Візит пана В» зіграв Воланда.Музичне відео
Ігор Рубашкін знявся в кліпі «Де ти мій ангел?» Юлії Войс. Далі актор з'явився у Світлани Лободи в кліпі «За що». Співпрацював Ігор і з австралійською групою Tame Impala, знявшись у кліпі Solitude Is Bliss.