З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Євгенія Касьян
Євгенія Касьян
Євгенія Касьян
Євгенія Касьян
Євгенія Касьян
Євгенія Касьян

Євгенія Касьян

Актор.

Заслужена артистка України. Народилася 8.01.1958 р. у м. Харкові. Навчалася у Харківському інституті мистецтв ім. І.П. Котляревського. Отримавши у 1980 році диплом актриси театру ляльок, переїжджає до Тернополя та починає творчу кар’єру у Тернопільському театрі ляльок.

Біографічні дані:
Дата народження: 08.01.1958 (64 роки)
Місце народження: Україна, місто Харків
Освіта: Харківський національний університет мистецтв ім. Котляревського
Актриса  є  резидентом театрів:
Іван Шелеп
Іван Шелеп
Художній керівник
5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 8
5.9
5.9
6.0
5.6

Кажуть, коли народжується людина, у небі загорається зірка. А коли народжується театр ляльок – спалахують щастям дитячі обличчя. Доказом цього є Тернопільський академічний обласний театр актора і ляльки, який 40 років робить щасливими малечу та дорослих. Так само, як людина, театр говорить своє перше слово, робить перші кроки, здобуває перші досягнення, дружить, подорожує, вчиться, росте та розвивається, творить свою унікальну історію. Пора прийшла народитися А починалося все так… 1 квітня 1980 року на підставі рішення Тернопільської обласної ради народних депутатівстворено Тернопільський обласний театр ляльок. Засновником театру і його першим директором став заслужений працівник культури України Юліан Кройтор, головним режисером – народний артист України Євген Ткаченко, головним художником – Лариса Воробйова, на посаду головного бухгалтера запросили досвідченого спеціаліста Марію Кривінську. Трупу театру склали випускники Харківського інституту мистецтв, Дніпропетровського та Горьківського театральних училищ та Теребовлянського культосвітнього училища. Міністерством культури України в театрі затвердили дві творчі групи – україномовну та російськомовну.  Неабиякий виклик – створити театр. Бути першими найважче, адже від того, який закладено фундамент, залежить майбутнє. Приміщення тоді ще не було, то ж театру виділили дві кімнати в ПК «Октябрь» (нині «Березіль»). В одній розмістили бухгалтерію та дирекцію, в іншій відбувалися репетиції. Визначились з репертуаром, але потрібно було знайти приміщення для виготовлення ляльок, декорацій, костюмів. Міськвиконком виділив квартири під гуртожитки для акторів, приміщення для цехів та стоянки для автотранспорту по вулиці Енгельса в одноповерховому будинку. Там майже десять років і перебували всі технічні цехи. В нелегкий період, сповнені ентузіазму  люди почали творити: читки, репетиції, виготовлення ляльок, декорацій, вирішення організаційних питань... Проте, людям з великою метою, було все під силу. Перший крок – успішний! Будь-які труднощі можна подолати заради великої цілі. Кожен працював задля того, щоб створити у Тернополі достойний заклад, де діти та дорослі змогли б з користю проводити дозвілля. Ось він, цей день – 1 листопада 1980 року. Сотні глядачів, десятки запрошених гостей, вітальні слова, квіти, подарунки… Ще мить і перший крок буде зроблено, перший театральний сезон відкрито, першу прем’єру зіграно. Завіса відкривається – казка починається! До уваги глядачів вистава «Сембо» Ю. Єлисєєва. Після першої вдалої прем’єри, колектив сміливо взявся за створення нових постановок, розпочав гастрольну діяльність. Сезон за сезоном лялькарі радували юних театралів. Нездійсненним залишалося найголовніше – власне приміщення. Дім, в якому оселилась казка А мрія лялькарів розташувалася на затишній вуличці у середмісті Тернополя. Просторий будинок, в якому були створені всі необхідні умови і для глядачів, і для робітників театру: спеціально облаштована сцена, затишний зал на 250 місць, акторські кімнати, підсобні приміщення, просторе фоє, репетиційна зала тощо, нарешті мав господарів, а лялькарі – свій ДІМ. Оселилась казка й живе тут з 1986 року і до сьогодні. Стаціонарне приміщення дозволяло втілити у життя всі творчі задуми та плани. У театрі запровадили шкільний абонемент для учнів тернопільських шкіл. Така система обслуговування глядачів діє до сьогодні. Зміни На всіх етапах становлення та розвитку,  колектив змінювався. Одні люди залишали театр, інші поповнювали театральну родину. Головний режисер театру Євген Ткаченко та його дружина Елеонора звільнились із Тернопільського театру ляльок. Євген Ткаченко здійснив постановку тридцяти однієї вистави, зокрема чотири вистави для дорослих. З приходом у театр ляльок на посаду режисера Сергія Калини розпочинається період експериментів і змін. Шукаючи особистий творчий почерк, він кожну постановку намагався вирішити своєрідно. За короткий період роботи у Тернопільському обласному театрі ляльок, режисером Сергієм Калиною було здійснено більше двадцяти театральних постановок для дітей, а також саме він, вперше в Україні, на професійній сцені, розробив театралізоване дійство для дітей до Дня Святого Миколая. Ідею проведення такого свята на професійній сцені запропонував директор театру Юліан Кройтор. Так Тернопільський театр ляльок перший в Україні «повернув» дітям Миколая. У майбутнє з новими творчими силами Свіжим подихом став прихід до театру заслуженого артиста України досвідченого лялькаря Володимира Лісового у 1995 році на посаду головного режисера, який не тільки продовжив специфіку роботи свого попередника, а й вніс зміни, які зробили театр таким, яким він є зараз – популярним та одним із кращих в Україні. Для театру актора і ляльки Володимир Лісовий – явище унікальне. У своїх постановках він створив власний світ, власну неповторну реальність, яка тонко торкається почуттів кожної дитини – головного глядача лялькового театру. Володимир Михайлович присвятив театру чверть століття, здійснив тут близько 50 постановок, поставив більше 20 дитячих ранків до свят  Святого Миколая  та Нового Року, також Володимир Лісовий є автором низки п’єс, а ще став творчим наставником-педагогом для молодих акторів. За колосальні здобутки Володимир Лісовий отримав звання «Народний артист України». У 2019 році режисер Лісовий іде на заслужений відпочинок. У 1997 році театр отримав нове ім’я Тернопільський обласний театр актора і ляльки. Творче зростання та досягнення колективу з  цього року пов’язане з іменем художнього керівника заслуженого діяча мистецтв України Івана Шелепа, для якого театр став справою усього життя. З новим очільником театр отримав нове обличчя. Зроблений капітальний ремонт сцени, глядацької зали, багатьох внутрішніх приміщень, покращені умови праці творчих працівників, поновлена матеріально-технічна база, сценічне вбрання, освітлення тощо. Заслуги колективу і наполегливість художнього керівника і в появі нового транспортного засобу.   У 2002 році посаду головного художника займає Володимир Якубовський – талановитий митець працював у театрі з 1987 року художником-постановником, тож мав за плечима великий досвід. За час роботи в театрі здійснив більше сорока постановок.  2006 рік став особливим для усієї театральної родини. За вагомий внесок у розвиток театрального мистецтва, відродження національних традицій, високу артистичну майстерність наказом Міністерства культури і туризму України Тернопільському обласному театру актора і ляльки надано статус академічного.  На сцені театру актора і ляльки ставили вистави режисери: народний артист України Є. Ткаченко, Я. Покривка, М. Кравцова, А. Москаленко, Д. Смагін, народний артист України С. Єфремов, С. Калина, О. Боков, народний артист України В. Лісовий, О. Дмітрієва, Д. Татарінов;  художники: П. Миронов, Л. Воробйова, заслужений артист України В. Якубовський, О. Федун, О. Мельничук, Н. Денисова. Театр активно гастролює, бере участь у регіональних, всеукраїнських та міжнародних заходах і фестивалях в Україні та за кордоном. Серед останніх здобутків колективу: гран-прі ужгородського фестивалю «Інтерлялька-2011» за виставу «Малята-кармалята», та ж вистава на фестивалі «Лялькова веселка-2012» у м. Запоріжжя нагороджена чотирма дипломами; вистава «Кривенька качечка» отримала численні відзнаки не тільки в Україні, а й у Польщі, Сербії та Чорногорії; постановка «Небилиці про Курочку Рябу» нагороджена трьома дипломами у різних номінаціях у рамках міжнародного фестивалю «Зоряний шлях» (2015р.)  у м. Полтава; вистава для дорослих «Двадцять хвилин з ангелом» - учасник і дипломант фестивалю «Тернопільські театральні вечори» (2015р.); виконавці головних ролей вистави «Тарасова казка» стали лауреатами почесної відзнаки ім. Леся Курбаса (2015 р.); дипломом «Майстерність режисера» за виставу «Небилиці про Курочку Рябу» нагороджений В.Лісовий на фестивалі «Мереживо казкове» у м.Черкасах (2017 р.), ця вистава відзначена на фестивалі «Кришталеві вітрила» у м.Херсоні (2018 р.) та на Міжнародному фестивалі театрів ляльок у Чорногорії (2018 р.); на ІІ Київському міжнародному фестивалі театрів ляльок «pUp.pet» вистава «Василина» відзначена у номінації «Краща сценографія».

Ми знайшли 17 вистав, в яких
бере участь Євгенія Касьян

   Одного разу знайшов Дід у лісі чудовий корінець, схожий на маленького хлопчика і… почалася казка про Івасика-Телесика. Так, так, того самого хлопчика, який з’явився на радість самотнім Діду і Бабі зі звичайного лісового корінця.   І усе було б добре, якби хитра, підступна Змія-Відьма не вкрала малого Івасика…

     У дідуся-ведмедя і бабусі-ведмедиці гостюють двоє маленьких онуків: веселі ведмежата Топ і Топка. Як і всі маленькі діти, вони допитливі та жваві, а також дуже полюбляють гратися і пустувати. Дідусь виховує їх і привчає до порядку, та для маленьких ведмежат дідусеві уроки це теж гра. Вистава допомагає батькам привчати дітей до правил поведінки та дисципліни.

Все шкереберть у затишній оселі тітоньки Марини після того, як у неї з’явився незваний гість – Мишеня Мицик, якому тітонька Марина, щоб позбавитися його, зробила «подарунок» – Кота Кицика. Про веселі бешкетування маленького Мишеняти і примхливого Кота розповідає ця  вистава-комедія.    

Коли дитина відчуває самотність, вона просить батьків «купити» братика або сестричку. Ведмежатко на ім’я Рім-тім-ті вирішив цю проблему по-своєму. Одного разу він привів до свого дому безпритульного песика… Ну, а що відбулося далі, ви дізнаєтесь, коли побачите цю веселу історію, яку придумав польський письменник Ян Вільковський.

5.3 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
5.0
5.0
6.0
5.0

  На день народження веселого поросятка Бутуза збираються його найближчі друзі, щоб вручити подарунки. Однак, один «непроханий гість» планує зіпсувати свято… Завітайте до театру, і ви неодмінно дізнаєтесь, чим  усе закінчиться.

Юні глядачі, які прийдуть на цю виставу-казку, побачать цікаву і повчальну історію, яка відбулася у далекій, чудесній Африці, де живе маленький Сембо і його Мама Антилопа. Про велику силу материнської любові, що перемагає підступництво і зло.

Побувавши на цій веселій виставі, яку покажуть кумедні скоморохи, ви безумовно побачите багато цікавого й незвичайного! Але найнезвичайніше – великі, майже в людський ріст, ляльки, які й розіграють для вас яскравий комедійний спектакль.

Тепер у лісі нашому машин вже є багато. Стежками лісовими дороги пролягли, Та перехрестя правильно потрібно влаштувати, І правила дорожні ми вивчимо усі.

Чарівник 101
« Чарівник 101 » Чарівна протипожежна казка

Саме цей Чарівник 101 розкаже і покаже дітям цікаву і веселу історію про хлопчика Петрика, Королеву Пожежу, Червоного Півня та інших цікавих героїв. Казка навчить наймолодших глядачів, як уберегти себе від страшного лиха – пожежі.

На сцені театру ляльок оживе всіма улюблена чарівна казка, у якій добро перемагає зло, а любов і краса творить справжні дива. Чарівна історія про неймовірно красиву і добру дівчину Білосніжку, благородного Лицаря, мудрого Астронома, про маленьких Гномів, підступну Королеву та злого Карлика прийдеться усім до смаку. Класичний сценарій добре відомої казки розіграють ляльками-маріонетками.

Золоте Курча
« Золоте Курча » Мюзикл, казка

Головний персонаж цієї музичної вистави Вовк потрапляє у незвичайну ситуацію – йому довелося стати… квочкою. І коли з’являється Курча, Вовк розуміє, наскільки важливо мати поруч рідну душу – синочка, який у всьому тебе наслідує.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

Дружбі, якою зв'язані між собою персонажі цього спектаклю, позаздрить будь-яка людина. Адже у житті не так часто вдається зустріти настільки близьких за духом друзів, яких вдалося зустріти головним героям цієї історії – Бременським музикантам. Разом з ними глядачі вирушать назустріч своїй мрії. Вони побачать захоплюючу історію, у якій є все: мандрівки, веселощі, пісні, любов і, звичайно ж, дружба!

Всім добре відома народна казка оживе на сцені театру ляльок. Захоплююча історія про те, як Іван-Царевич долає безліч перешкод на шляху до свого кохання.

У спектаклі, поставленому за всесвітньо відомими арабськими «Казками тисячі й однієї ночі», глядачі зможуть побачити й пережити з головним героєм Аладіном безліч пригод і негод, довідатися ціну дружби й зрадництва, підступництва й любові. І, звичайно ж, всіх казкових героїв чекають незвичайні чудеса, які буде творити справжній грізний Джин із чарівної лампи.

Лялькова вистава, яка зарядить вас новорічним настроєм. Про цікаві пригоди Зайчиків, які протистоять хитрій Лисиці та підступному Вовку розповідає ця казка.

Казка переносить нас у засніжені Карпати. Ось, лунає гучна трембіта, чути звук таємничої дримби, ніжно звучить сопілка. З’являються троє вівчарів-казкарів, одягнених у традиційний гуцульський стрій. Вони і заграють, і затанцюють, і казку розкажуть. Про сирітку Ксеню, про злу мачуху та її ліниву і заздрісну доньку Палану та про дванадцять братів-місяців, які нагородять добрих за добро, покарають злих за зло.

Сповнена іскрометним гумором, піснями, танцями постановка знайомить глядачів із різними видами театральної ляльки. Концертні номери вражають своїм розмаїттям. Тут, у вигляді ляльок, виступають відомі українські артисти, руки акторів віртуозно перетворюються у тварин, а черевики ходять на побачення. Легко та ненав’язливо глядачам пропоную задуматись на тему «батьків і дітей» за допомогою тенісних ракеток, доводячи те, що в руках справжнього лялькаря, будь-який предмет може ожити. А ще уривки з творів «Сорочинський ярмарок» і «Божественна комедія» з чудовим оформленням та атмосферою точно прийдуться всім до смаку.