З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Василь Булат

Василь Булат

Біографічні дані:
Місце народження: Україна
Актор  є  резидентом театрів:
Ярослав Федоришин
Ярослав Федоришин
Художній керівник
5.2 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 33
5.2
5.2
5.4
5.0

Театр заснований у 1990 році групою акторів з різних театрів країни та Заслуженим діячем мистецтв України, режисером Ярославом Федоришиним, який закінчив Харківський інститут театрального мистецтва ім. І. Котляревського (клас Всеволода Цвєткова), Московський Державний інститут театрального мистецтва (клас Анатолія Ефроса) та Варшавську Кіношколу (клас Кшиштофа Зануссі). 19 грудня 1990 року (цей день вважається Днем народження театру) трупа вперше вийшла на суд глядача з виставою «Чудо Св. Отця Миколая над Половчином» С. Перського. Це була дипломна робота Ярослава Федоришина, яка мала великий успіх. З нею театр об′їздив багато міст України. Театр «Воскресіння» ставить такі вистави, які ніколи не йшли на українській сцені. Це правило стало традицією театру і запорукою успіху. Потім було «Благовіщення Марії» П. Клоделя, «Юдита» Ф.-Х. Геббеля, «Каїн» Д. Байрона, «Гірські Велетні» Л. Піранделло. За короткий час театр завоював прихильність публіки та театральної критики послідовним пошуком виразної театральної мови і конкретної сценічної форми. Відкриваючи українському глядачеві світову драматургію, яка ніколи не бачила світло рампи на Україні, театр крок за кроком розширює театральне світосприйняття публіки та актора. У театральних пошуках «Воскресіння» поєднались традиції психологічного театру та пошуки сучасних театральних форм. На сьогоднішній день – це один з найяскравіших колективів України. Театр грає 190 вистав на рік, з них 50-60 вистав – в різних країнах світу. Театр «Воскресіння» – це поєднання традицій психологічного театру в найрізноманітніших сучасних формах та жанрах. Театр будує свої вистави на світовому класичному репертуарі. В репертуарі театру вистави Стрінберга, Чехова, Піранделло, Пінтера, Шевчука, Лесі Українки, Шепарда, Кольтеса, Байрона, Уальда, Куні та авторські сценарії Ярослава Федоришина. Театр працює як на сцені, так і на вулиці. Вуличні вистави такі, як «Глорія», «Святе та грішне», «Йов», «Вишневий сад», «Зустріти Просперо», «Сни за Кобзарем» зачаровують своєю атмосферою, акторською грою та різноманітними ефектами, які впливають на глядача і заставляють його задуматись над тим прекрасним, що існує в нас і поза нами. Театр «Воскресіння» бачили на міжнародних театральних фестивалях в Единбурзі (Шотландія), Каїрі (Египет), Трабзоні (Туреччина), Кошицях (Словаччина), Маріборі (Словенія), Белграді (Сербія), Хольцміндені (Німеччина), Лінці (Австрія), Москві, Архангельську (Росія), Хвачеон (Корея), Тегерані (Іран), Амерсруфі (Нідерланди), Кракові, Гданську, Варшаві, Каліші, Любліні, Вроцлаві та в інших містах Польщі. Театр «Воскресіння» проводить свій міжнародний театральний фестиваль «Золотий Лев», на якому побувало понад 500 театрів приблизно із 80 країн світу. «Золотий Лев» – це найбільший театральний форум України, який завжди відбувається в кінці вересня – на початку жовтня. Театр «Воскресіння» є членом міжнародного європейського мітингу (IETM) і асоціації міжнародних театральних фестивалів (IFEA). У 2009 році Львівському театру «Воскресіння» було надано статус академічного театру. Театр «Воскресіння» – це завжди експеримент на сцені і несподіванка для глядача, тому він має своїх прихильників у різних містах України та за кордоном. Постановки Ярослава Федоришина, вірного керманича театру «Воскресіння» ідуть на сценах Росії, Англії, Словаччини, Польщі та України.

Ми знайшли 5 вистав, в яких
бере участь Василь Булат
5.4 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
5.7
5.3
5.7
5.0

Неймовірно смішний та водночас ліричний сюжет про те, на які вчинки буває здатен чоловік заради справжнього кохання. Якщо звичайно він не «Дурень»…Вистава «Вечеря з дурнем» змусить Вас посміятись і водночас задуматись. Тонкий гумор, яким пронизана вся вистава не залишить нікого байдужим, адже ця комедія має глибокий сенс і дуже цікаву сюжетну лінію. Це вистава про людяність. Кому що сподобається: цинічні розумники або дурні з добрим серцем. Отож гарний настрій гарантуємо!

5.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 4
6.0
6.0
6.0
5.5

Історія великої сім’ї, в якій більше не має місця для любові. Зіткнення поколінь – батьки і діти, нездійсненні мрії, скелети у шафах великого будинку і яскраві характери головних героїв. Ось і вся формула щастя. Саме гра в «любов» приведе персонажів п’єси до ревнощів і заздрості, а згодом і до сімейного краху. Сімейні вузи – що це? Обов’язок чи любов? Після зникнення батька всі родичі збираються в одному будинку. Але тільки уявіть, що може статися, якщо в одному приміщенні будуть знаходитися такі різні люди, які не зустрічалися вже багато років… Історія різних поколінь, які кожен по-своєму проживають своє життя.

3.4 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
2.7
3.3
3.7
4.0

Історія надзвичайно проста – багатий чоловік під час святкування Китайського нового року замовляє собі двох повій, але хоче, щоб це була мама і донька і обов’язково вареники з вишнями. А що з цього вийшло – приходьте і дивіться…

Складна жанрова природа одноактних п'єс Олександра Вампілова містить у собі трагічне, комічне, філософське і притчове начало. Герої – типові обивателі – і смішні, і беззахисні, і зворушливі, і часто агресивні у своєму неуцтві й брутальності. Просто звичайні люди. «Історія з метранпажем» - анекдотичний випадок з адміністратором, який ледве не помер від неймовірного жаху перед нікому незрозумілим словом «метранпаж». У притчі «Двадцять хвилин з ангелом» автор зіштовхує цинізм і бездушшя повсякденного миру, де все продається й усе купується, з дійсною безкорисливістю, на яку персонажі п'єси реагують по-різному: шофер Анчугін і експедитор Угаров «добувають унітази для рідного міста», пропонують просто надавати новоявленому «ангелові» по шиї, а скрипаль Базильский і інженер Ступак витончено знущаються з добрих помислів Хомутова, хизуючись власною ерудицією: «Хто ви такий, щоб розкидатися сотнями? Толстой, а може Жан-Поль Сартр?» Однак, коли земна природа ангела Хомутова стає очевидною й ситуація прояснюється, усі персонажі виявляються здатними йому по-людськи поспівчувати. Адже насправді це не небожитель, а простий смертний, ще один вампіловський «блудний син».

П’єса, яку не поставить жоден театр і не захоче дивитися жоден глядач Людина повернулася з війни і опинилася за дверима… «Сьогодні за дверима. Завжди за дверима. І двері зачинені…» (слова Бекмана). Але кохання – це та сила, яка проламує будь-які двері і робить людину щасливою.