З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Анна  Варпаховська
Анна  Варпаховська
Анна  Варпаховська
Анна  Варпаховська

Анна Варпаховська

Актор, автор музичного оформлення.
Біографічні дані:
Дата народження: 11.06.1949 (73 роки)
Місце народження: Росія, місто Магадан
На сцені з 1971 року (51 рік)
Освіта: Вище театральне училище ім. Б. В. Щукіна
Ми знайшли 8 вистав, в яких
бере участь Анна Варпаховська
5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 6
5.8
5.7
5.8
5.7

Айвон Менчелл - один із найпопулярніших американських комедіографів нашого часу. Він є автором низки п'єс і кіносценаріїв. Знайомий глядачеві насамперед, як творець американського першоджерела телесеріалу "Моя прекрасна няня". "Бабине літо" - смішна і зворушлива історія трьох жінок із Нью-Йорку, яким вже "добре за п'ятдесят". Дружні взаємини пов'язують їхні родини протягом багатьох років. Кожна їхня зустріч - це каскад комічних ситуацій, у яких яскраво проявляються характери трьох неординарних персонажів. Сміх, сльози, любов, радість і смуток проходять крізь усе їхнє життя. Тонкий, витончений сюжет п'єси пронизаний теплом і неповторним гумором. "Бабине літо" - незабутнє театральне видовище з яскравими персонажами у виконанні блискучих акторів, чудовими декораціями, костюмами та музикою.

Як солодко жилося старіючій Едді у світі власних мрій! Ні підстьобуючі зауваження простодушної служниці, ні стогони вмираючого «батька» не могли повернути її до реальності. Поринаючи у спогади про колишні любовні пригоди (а серед коханців Едди значилися міністри, дипломати, генерали, принци і навіть один індійський магараджа), вона продовжувала чекати на когось, хто б наповнив її існування. Адже найбільше на світі Едда боялася самотності і смерті. І ось якось увечері у двері подзвонили... Якщо самотня жінка чекає чоловіка, рано чи пізно він з'явиться. Найголовніший і фатальний у її житті. Але найімовірніше, він виявиться зовсім не тією людиною, яку вона чекала... Дія відбувається у 60-і роки двадцятого століття.

5.4 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 4
5.3
5.3
5.8
5.3

Напрочуд зворушлива, смішна та весела історія з яскравими персонажами та несподівано гострими, гротесковими ситуаціями. Є такий вислів: «Усім править випадок». Наша вистава про тих, хто править випадком! Невгамовна та непередбачувана у своїх вчинках Марго, переслідуючи особисті інтереси, сама того не відаючи, найкращим чином влаштовує долі героїв п'єси.

Наша кухня
« Наша кухня » Трагікомедія

П'єсу сучасного драматурга українського походження Асі Котляр (справжнє ім'я Майя Тараховська) з дозволу автора адаптувала та допрацювала для постановки дочка видатного режисера Леоніда Варпаховського – блискуча актриса театру та кіно Анна Варпаховська. Трагікомедія – улюблений жанр артистки, у який вона буквально «занурюється». Працюючи над драматургічним матеріалом «Нашої кухні» для прояву найяскравішого його втілення на сцені, Анна Варпаховська особливо посилила грань саме трагікомічного начала, адже впевнена: гумор та трагедія у житті нерозривні, і чим тісніше вони переплітаються, тим яскравіше та глибше сприймаються і жарт, і драматичні події. Вистава «Наша кухня» занурює глядачів у недалеке минуле ХХ століття, з усіма його перипетіями та відповідними обставинами й ознаками радянської епохи: репресії, наклепи, заборони, голод, страх, війни, комунальні квартири, черги геть за всім... Саме тому (що особливо символічно!) дія вистави і розгортається на старій загальній кухні напіврозваленого будинку, який готують зносити. Усе життя двох жінок, одна з яких росіянка, інша єврейка, відбувається на цій кухні. І весь світ для них – саме стара загальна кухня (своєрідний Всесвіт), яка є символом минулої епохи. Доброта, людяність і співчуття, що здатні все перемогти, торкаються сердець глядачів упродовж усієї вистави, залишаючи, однак, неймовірне світло та віру в людину!

Дядечків сон
« Дядечків сон » Трагікомедія

Які батьки не бажають своїм дітям щасливої, на їхній погляд, долі? Нехай кавалеру юної панночки буде хоч і сімдесят, аби гаманець був напханий грішми! Своє власне кохання не зуміли вберегти - зрозуміли, що немає його, вивітрилося від бідності та безгрішшя. То ж нехай хоча б діти багато й заможно поживуть! От і починають юних дочок діймати, перед старими розхвалювати! А у старого - у сімдесят думки уже геть плутаються: то заміж кличе, то наступного дня думає: напевно, наснилося! І беруться злі язики заплутувати бідного князя-дідуся, а йому вже й невтямки: чи це був сон, чи реальність! Вистава «Дядечків сон» - це продовження успішної та плідної співпраці Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки з театром ім. Л. Варпаховського (Монреаль, Канада), який попередньо з успіхом показав глядачам відому виставу «Бабине літо».

Антреприза
5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
6.0
5.3
6.0
5.7

Дія відбувається в провінційному містечку Дощатове, в театральному гуртожитку Дощатовского драматичного театру до Перебудови.

Основна тема п'єси – взаємовідносини матері та доньки. Власне, у цьому гострота інтриги вистави: на що може перетворитися боязнь самотності та «надмірна» материнська любов. Напевно, немає любові сильнішої у світі, ніж любов матері до своєї дитини. Вона здатна виліковувати рани, вберегти від зла, захистити від небезпеки. Вона саме така, якою повинна бути: божественна, всепрощаюча, беззаперечно приймаюча. Але існує й інший бік медалі. Материнська любов здатна бути немислимо егоїстичною, яка просто не дозволяє відпустити від себе дорослу дитину. Звісно, мати любить свою дочку, щиро й міцно любить – поки вона мала, поки вона під її владою; але, коли старіюча та немічна мати, смертельно боїться самотності, бачить, як її доросла і самостійна дочка намагається влаштувати своє особисте життя, ось тоді вона й починає вести непримиренну боротьбу. Боротьбу з ким? Та з нею ж, з власною дочкою, з її особистістю, з її «я». Боротьбу за що? За любов?.. За те, щоб донька, яка залишає її, як і раніше, цілковито належала тільки їй?.. У детективному сюжеті п'єси італійського драматурга Альдо Ніколаї «Ти ніколи не каталася на верблюді?» (переклад Валерія Ніколаєва), на основі якої поставлена вистава «Іграшка для мами», багато забавних, сумних та смішних ситуацій.

5.2 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 5
5.0
5.0
5.6
5.2

У той тихий прекрасний вечір ніщо не віщувало бурі. Дружина збиралася їхати, щоб провідати улюблену матусю, чоловік тихенько радів у передчутті швидкої зустрічі з коханкою. Але лунає телефонний дзвінок і... Одне слово неправди – це маленька брехня, кілька фраз – великий обман, а підміна понять – це вже, вибачте, захоплююча гра. Як сказала одна з героїнь вистави: «Це гра під назвою «Дружна родина». В неї зазвичай грають після вечері. Всі ніби родичі одних, і в той же час заводять романи з іншими. І потрібно вгадати, хто чий родич, а хто – коханець. І чим більше в тебе коханців, тим більше в тебе очок». Люди, які грають в ігри, завжди спочатку думають, що контролюють ситуацію, але з часом гра починає слідувати своїм правилам. Особливо, якщо самим гравцям є що приховувати один від одного...