Валерія Федотова

Не знаю, чи був колись момент, коли саме я «вирішила», що буду режисером. Зараз в мене відчуття, ніби так було завжди. Я завжди хотіла щось створити, про щось розказати, щось відкрити для себе та інших... просто в 16 років в університеті я з одногрупниками зробила свою першу режисерську роботу і, коли побачила на показі кафедрі, що це викликає в людей співчуття, сльози, сміх – зрозуміла, як називається те, що я хочу робити все життя. Розумієте? Наче воно завжди було зі мною.

Щодо того чим я займаюся ще, то перше що я можу назвати – це малювання. Я ніколи не вчилася і не вміла малювати, в мене є малюнки з дитинства, де якісь непропорціональні, схожі на огірків, люди, багато сонця, та іншого безглуздого і прекрасного, але 4 роки тому, саме тоді, коли я почала репетирувати свою першу виставу, я почала малювати – і народився якийсь дивний карикатурний світ, який є для мене дуже особистим і дорогим.

Крім цього, я люблю дивитися хороші вистави, кіно, читати довго, до того моменту, поки не засинаєш з книгою у руках, проводити час з тими, кого люблю. Та як можна більше говорити з талановитими та добрими людьми.